ТОП 10:

Документарні форми міжнародних розрахунків 6.4.1. Інкасо



Інкасо - доручення експортера своєму банку отримати від імпортера безпосередньо або через інший банк визначену суму чи підтвердження того, що ця сума буде виплачена у встановлені строки.Термін "інкасо" означає обробку банками у відповідності до отриманих інструкцій документів з метою:

o отримати акцепт і/або, залежно від конкретного випадку, оплату, або

o вручити документи проти акцепту і/або, залежно від конкретного випадку, проти оплати, абоo вручити документи на інших умовах.

Залежно від видів документів, що підлягають інкасуванню, виділяють:

1) документарне інкасо - це інкасування через банк суми, що належить отримати від покупця проти вручення пакета документів:

o фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами;

o комерційних документів, що не супроводжуються фінансовими документами;

2) чисте інкасо - це інкасування через банк суми, що належить отримати від покупця проти вручення пакета фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами.Умови та порядок проведення розрахунків по інкасо передбачаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) між бенефіціаром і платником. Розрахунки по інкасо регулюються Уніфікованими правилами по інкасо в редакції 1996 року (публікація Міжнародної торгової палати № 522).Уніфіковані правила визначають:

o права та обов'язки сторін, що беруть участь в операції інкасо;o види інкасо;o порядок подання документів до платежу;o порядок здійснення платежу та акцепту;o механізм повідомлення про здійснення платежу/акцепту або неплатежу/неакцепту.

Правила і визначення уніфікованих правил є обов'язковими, якщо вони не суперечать:

o взаємним домовленостям між контрагентами;

o національному, державному, місцевому законодавству, від якого не можна відступити.Сторони, що беруть участь в операції документарного інкасо:

o довіритель - клієнт (продавець, експортер), що доручає своєму банку проведення операції по інкасо та представляє в банк документи з відповідним інкасовим дорученням;

o банк-ремітент - банк, якому довіритель доручив операцію по інкасо (банк експортера); він спрямовує документи у відповідності з інкасовим дорученням інкасуючому банку в країні покупця (імпортера);

o інкасуючий банк - банк імпортера (банк, що представляє документи) - здійснює інкасування сум платежу чи отримання акцепту у відповідності з вимогами інкасового доручення, отриманого від банку, що прийняв документи;

o зобов'язаний - платник-покупець (імпортер), що оплачує інкасові документи.

.Переваги документарного інкасо:

1) для імпортера:

o він реалізує платіж (акцептує тратту) і майже одночасно з цим отримує відвантажений товар у своє повне розпорядження;o не відбувається відволікання грошових коштів з його активного обігу;o можливість інспектування товару при отриманні попередньої згоди експортера;

2) для експортера:

o документарне інкасо менш ризиковане, ніж розрахунки банківським переказом, оскільки документи не переходять у розпорядження імпортера до здійснення ним платежу чи акцепту тратти;o зниження ризику втрати документів в дорозі або ризику їх отримання несанкціонованими сторонами;o у випадку неоплати/неакцепту інкасуючий банк при наявності відповідних інструкцій експортера може організувати зберігання, страхування та перепродаж товару;o простота здійснення операції та відносно невеликі витрати на проведення розрахунків за допомогою документарного інкасо.Недоліки документарного інкасо:

І) для імпортера:

документи передаються через банк, тому він не зможе отримати їх у своє повне розпорядження до платежу чи акцепту тратти;

ІІ) для експортера:

ймовірність ризику змін у фінансовому становищі покупця, тобто ризик того, що до моменту отримання документів банком імпортера покупець виявиться неплатоспроможним. Відмова покупця оплатити документи призводить до необхідності пошуку інших покупців або транспортування товару до країни експортера, що в усіх випадках пов'язано зі значними технічними труднощами, часовими та грошовими витратами; > значний розрив у часі між відвантаженням товару та отриманням платежу, що сповільнює обіговість коштів продавця.

Рисунок 6.3. Порядок розрахунків з використанням документарного інкасо:

1 укладення контракту;

2 - відвантаження товару експортером;

3 - отримання від перевізника транспортних документів;

4 - подання документів експортером своєму банку;

5 - відправлення документів банку-кореспонденту країни імпортера;

6 - подання банком отриманих документів імпортеру;

7 - отримання платежу від імпортера;8 - переказування отриманих коштів від імпортера банку-ремітенту;

9 - зарахування банком-ремітентом виручки на рахунок експортера.

Розрахунки на основі документарного інкасо передбачають також узгодження між експортером та імпортером чітких умов, на яких буде відбуватись обмін документів на гроші (табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Умови інкасо

Специфічні особливості документарного інкасо:

1. Виконуючи інкасове доручення продавця, банки в той же час не приймають на себе ніяких зобов'язань в цьому відношенні. В обов'язки банків не входить забезпечення того, що експортер безумовно отримає платіж за товар, відвантажений на адресу іноземного покупця.

2. За документарним інкасо банки несуть відповідальність лише за те, що документи переслані та вручені, а сплачені кошти спрямовані покупцю.

3. Банки відповідальні за те, щоб відповідне представлення документів покупцю відбувалося незалежно від комерційної угоди, що є основою при здійсненні розрахунків.

4. Банк-ремітент не зобов'язаний перевіряти правильність оформлення документів; він перевіряє тільки їх наявність та відповідність переліку, що додається (інкасове доручення).

5. Інкасуючий банк перевіряє отримані документи на відповідність за зовнішнім виглядом інкасовому дорученню і не має зобов'язань виконувати їх подальшу перевірку. Він повинен слідкувати, щоб акцепт тратти за текстом, формою та реквізитами був повним та правильним, він не несе відповідальності за справжність будь-яких підписів чи за повноваження особи, що підписала акцепт, на подібний підпис.

6. Банки не несуть відповідальність:

o за дії третіх сторін (компанії-перевізники, страхові компанії, митні служби, інші банки), які беруть участь у виконанні інкасової процедури;

o за затримки, що виникли не з їх вини в передачі повідомлень;

o наслідки стихійних лих.

7. Всі розбіжності відносно кількості та якості товарів, що постачаються, повинні вирішуватися безпосередньо між продавцем та покупцем.

8. По можливості банки контролюють правильність виконання інкасових доручень до тих пір, поки документи не будуть оплачені. Однак вони не можуть бути відповідальними у випадку, якщо довіритель не отримає повідомлення про затримку з тієї чи іншої причини і буде в результаті мати збитки.

9. Без ясних та детальних інструкцій інкасуючий банк не здійснює ніяких дій по зберіганню та страхуванню товару.

10. Якщо інкасове доручення залишається несплаченим чи вексель неакцептованим, а інкасуючий банк не отримує нових інструкцій протягом дев'яноста днів, він уповноважений повернути документи в той банк, з якого прийшли документи на інкасо.

Використання документарного інкасо доцільне в наступних випадках:

o наявність стабільних відносин між контрагентами;o готовність та спроможність імпортера здійснити платіж не викликає ніякого сумніву;o стабільність політичних, економічних та правових умов в країні імпортера;o міжнародному платіжному обігу країни імпортера не заважають чи не загрожують валютний контроль та валютні обмеження;o товар, що постачається, не виготовляється в одиничному екземплярі;o інкасо використовується на принципах взаємності.

У випадку неплатежу чи неакцепту інкасуючий банк зобов'язаний негайно повідомити банк-ремітент, а той - експортера про факт неоплати/неакцепту. Якщо інкасове доручення не оплачено чи вексель не акцептований та неотримані нові інструкції від банку-ремітента протягом дев'яноста днів, то банк-ремітент повертає документи інкасуючому банку.

Документарний акредитив

Документарний акредитив (Documentary Credit, Letter of Credit (L/C)) - це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (апліканта, заявника, наказодавця, емітента акредитива) або від свого імені зобов'язаний:

o виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;o надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) між бенефіціаром і заявником. Розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів в редакції 1993 року (публікація Міжнародної торгової палати № 500).Уніфіковані правила визначають:o види і типи акредитивів;o спосіб і порядок виконання та передачі акредитивів;o зобов'язання і відповідальність банків;o умови, яким повинні відповідати документи, що подаються за акредитивом;o тлумачення різних термінів;o інші питання, які виникають при акредитивній формі розрахунків.Уніфіковані правила є складовою частиною кожного документарного акредитива, про що свідчить відповідна примітка, яка включається до тексту акредитива.Акредитивна форма розрахунків рекомендується Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.1995 № 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті" як найбільш вигідна форма для української сторони.Акредитив за своєю суттю є договором, що відокремлений від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.За операціями з акредитивами усі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.Банк з належною ретельністю приймає передбачені за акредитивом документи, контролює, чи відповідають ці документи за зовнішніми ознаками зазначеним у акредитиві умовам, але не несе відповідальності за форму, чинність та юридичне значення документів.Банк не несе фінансової відповідальності за:

o затримку при передачі чи втрату будь-якого повідомлення, листа чи документа за акредитивом;

o за перекладацькі помилки чи помилки у тлумаченні технічних термінів та залишає за собою право передавати терміни акредитива без перекладу;

o наслідки форс-мажорних обставин;

o невиконання банками-кореспондентами або іншими банками, наданих їм інструкцій, навіть, якщо банк самостійно обрав для роботи ці банки.

Застосування документарного акредитива у зовнішньоторговельних угодах обумовлено наступними обставинами:

o взаємний ризик контрагентів: продавець ризикує тим, що його товар не буде оплачений, тоді як для покупця існує ризик непостачання товару, і він не хоче здійснювати попередню оплату, не впевнений в тому, що товар відвантажений;

o прагнення отримати додаткові гарантії за рахунок участі в угоді третьої сторони - банку;

для експортера:

o використання акредитива є гарантією оплати за відвантажену продукцію у випадку, якщо надані їм документи повністю відповідають умовам акредитива;

o використовуючи акредитивну форму розрахунків, експортер має змогу звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні імпортера; незнанням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його ввезення та відправки; для імпортера:

o використання акредитива дає гарантію здійснення оплати тільки у випадку підтвердження факту відвантаження товару;

o скориставшись акредитивною формою розрахунків, імпортер може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товару у незнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера (зокрема, стосовно можливості ввезення товару); невпевненістю у добропорядності експортера.Таким чином, можна зазначити, що використання акредитивної форми розрахунків має наступні переваги:

1) це самостійна від торгового контракту угода, що містить як чітке зобов'язання платежу на користь експортера, так і можливість отримання кредиту імпортером;

2) акредитив дозволяє використовувати кредитоспроможність та репутацію банку, що відкриває акредитив, в інтересах обох контрагентів;

3) акредитивна форма розрахунків усуває ризик неплатежу з боку покупця, тому що оплата документів гарантується банком емітентом:

4) підтверджений акредитив надає бенефіціару гарантію платежу з боку ще одного банку;

5) акредитив забезпечує ефективну допомогу та консультацію банку з питань відкриття акредитива, визначення та оформлення документів, які повинні бути надані відповідно до його умов;

6) акредитив передбачає ретельну та неупереджену перевірку банками документів, на основі яких здійснюється платіж;

7) експортер не отримає платіж доти, доки не представить певні документи відповідно до умов акредитива;

8) акредитив надає імпортеру можливість отримати більш тривалий комерційний кредит, ніж при використанні інших форм розрахунків;

9) імпортер може вимагати відвантаження товару в певні часові інтервали шляхом внесення відповідної умови по акредитиву;

10) підпорядкованість Уніфікованим правилам дозволяє використовувати акредитивну форму розрахунків фактично з усіма країнами світу;

11) акредитив може бути використаний як база для зовнішньоторговельного кредитування експортера;

12) акредитив дозволяє нейтралізувати окремі валютні та політичні ризики;

13) авізу ванн я акредитива через банк захищає експортера від підробки та фальшивих акредитивів, тому що без засвідчення авізуючим банком справжності акредитива він залишається зобов'язанням на папері.

Недоліки застосування акредитивної форми розрахунків:

1) банки працюють лише з документами, а не з товарами, тому платіж здійснюється на основі наданих експортером документів у відповідності з умовами акредитива, незалежно від характеристик та стану самих товарів;

2) відкриваючи акредитив, банк-емітент бере на себе зобов'язання від імені покупця, що може обмежити отримання покупцем інших позик у цьому банку;

3) акредитивна форма розрахунків є найбільш дорогою формою, тому відкриття акредитива на незначні суми недоцільно;

4) при покритому акредитиві відволікаються кошти експортера на весь період дії акредитива.

Саме акредитивну форму розрахунків можна порекомендувати у випадках, коли між експортером та імпортером укладаються:o перша угода;o угоди на великі суми;o угоди, пов'язані з кредитами на тривалі строки;o угоди з імпортерами із країн, які перебувають у важкому економічному становищі, відомих низькою культурою оплати та нестабільністю політико-економічної ситуації;o кредитоспроможність покупця викликає сумнів;o угода пов'язана з комерційними кредитами на тривалі строки;o наявність валютних і інших обмежень в країні імпортера;o товари виготовляються за спеціальним замовленням і тому їх реалізація іншому покупцю неможлива;o угоди з резидентами з країн, які потребують оформлення платежів виключно через акредитиви.Основні сторони, що беруть участь в розрахунках акредитивами:

o аплікант (Applicant) (імпортер, покупець, платник, заявник, емітент, наказодавець) - юридична особа, за дорученням якої банк-емітент відкриває акредитив;o бенефіціар (Beneficiary) (експортер, продавець) - юридична особа, на користь якої відкрито акредитив;

o банк-емітент (Issuing Bank, Applicant's Bank) - банк платника, що відкриває акредитив за дорученням свого клієнта;o авізуючий банк (Advising Bank) - банк у країні продавця, який у відповідь на звернення банку-емітента авізує (повідомляє) умови акредитива бенефіціару без зобов'язань виконати платіж, або акцептувати чи негоціювати переказний вексель (тратту), виписаний відповідно до умов акредитива;

o виконуючий банк (Paying/Accepting/Negotiating Bank) - банк-емітент, або інший (зазвичай, підтверджуючий) банк, який уповноважений банком-емітентом здійснити платіж, прийняти на себе зобов'язання по платежу з відстрочкою, акцептувати або негоціювати тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива; якщо акредитив передбачає вільну негоціацію (негоціацію по пред'явленню), то будь-який банк є виконуючим. Якщо тільки виконуючий банк не є підтверджуючим банком, то його призначення в цій ролі банком-емітентом не створює для виконуючого банку якого-небудь зобов'язання провести платіж, платіж з розстрочкою, акцептувати тратти або негоціювати;

o підтверджуючий банк (Confirming Bank) - банк, уповноважений банком-емітентом, або до якого звернувся банк-емітент з проханням додати своє підтвердження стосовно зобов'язання такого банку здійснити платіж, акцептувати або негоціювати тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, та якому банк-емітент зобов'язується надати відшкодування. Підтверджуючий банк приймає на себе та несе такі ж зобов'язання, як і банк-емітент;

o рамбурсуючий банк (Reimbursing Bank) - банк, який призначається банком-емітентом для надання відшкодування за платежами за акредитивами. Рамбурс (Reimbursement) - вимога платежу за акредитивом, що надсилається виконуючим банком на адресу банку-ємітента, або іншого (рамбурсуючого) банку, якому банк-емітент надав повноваження здійснити відшкодування за платежами за акредитивом.Техніку здійснення розрахунків акредитивами наведено на рис. 6.4.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.203.142 (0.012 с.)