ТОП 10:

Наслідки фінансової глобалізації



Основна проблема, породжена процесами фінансової глобалізації, пов'язана з тим, що архітектура глобального фінансового ринку надзвичайно ускладнилася, що посилює загальну нестабільність цієї непростої системи, підвищує ризики та ймовірність розвитку загроз для економічної безпеки країн. Особливо важливого значення набуває підвищення нестабільності фінансового ринку і збільшення ризиків та загроз для економіки країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, оскільки їх фінансові системи мають підвищену залежність від глобального фінансового ринку.Основним позитивним результатом фінансово-глобалізаційних процесів виступає підвищення темпів економічного зростання країн, які поряд з внутрішніми ресурсами додатково залучають капітал на міжнародних ринках. Природно, що економіки капіталодефіцитного типу в такому разі нарощують свій виробничий потенціал, створюючи додаткові виробничі потужності та підвищуючи продуктивність виробничих факторів шляхом запровадження нових технологій.Ще одним наслідком фінансової глобалізації є загострення міжнародної фінансової конкуренції, що веде до поглиблення міжнародної спеціалізації окремих країн, міжнародних фінансових центрів та транснаціональних фінансових установ на наданні певних фінансових послуг, а це стимулює, у свою чергу, зростання виробництва, зниження вартості ресурсів та послуг не тільки на національному, але і на світовому рівні. У процесі фінансової конкуренції використовуються здебільшого вартісні засоби тиску на конкурента - ціна продукції та ресурсів, процент, розмір заробітної плати або комісійного відшкодування, курсове співвідношення валют чи різниця в податковому навантаженні в окремих країнах.

Безумовним викликом глобалізації є нестабільність світової фінансової системи. Це коло проблем пов'язане з потенційною регіональною або глобальною нестабільністю через глибоку взаємозалежність національних фінансових систем на світовому рівні. Локальні економічні коливання або кризи в одній країні можуть мати регіональні або навіть глобальні наслідки. Така можливість носить не тільки теоретичний характер, а є цілком реальною, що підтверджує фінансова криза в Азії, яка почалася влітку 1997 р. у Таїланді, а потім перекинулася на інші країни Південно-Східної Азії, згодом дійшовши до Південної Кореї та країн інших континентів. Ще більш серйозним проявом такої нестабільності стала започаткована у США криза іпотечного ринку 2006-2007 рр. Подібні явища свідчать про підвищену вразливість взаємозалежних фінансових систем.

Світові фінансові кризи

Фінансова глобалізація служить механізмом світового поширення фінансової нестабільності, яка періодично виникає на окремих регіональних ринках і набуває міжнародного характеру. Численними каналами глобального фінансового ринку кризові явища поширюються на "здорові" економіки, поступово охоплюючи господарські системи інших регіонів.За просторовою ознакою фінансові кризи поділяються на національні, регіональні та світові.За характером прояву розрізняють валютно-фінансові та фінансово-економічні кризи. Виникнення валютно-фінансових криз пов'язане з курсовою нестабільністю національних валютних ринків, зумовленою відтоком портфельних інвестицій у результаті зневіри міжнародних інвесторів у сприятливих перспективах розвитку економіки. У такому разі падіння біржових індексів, дефіцит платіжного балансу та цілком можлива рецесія реального сектора тісно пов'язані з валютно-курсовим чинником. Валютно-фінансовою за формою прояву можна вважати кризу 1997-1998 рр. у країнах Південно-Східної Азії, яка згодом поширилась на ослаблені трансформаційними процесами перехідні економіки, сягнувши, зрештою, своїм впливом і держав Латинської Америки.

Іншим видом валютно-фінансової кризи є криза світової валютної системи, яка виражається в неспроможності діючих міжнародних механізмів валютного регулювання належним чином забезпечити безперебійне здійснення платіжно-розрахункових і капітальних операцій, а також потребі вироблення нових правил регламентації міжнародних валютних відносин.Фінансово-економічні кризи мають глибинний характер, поєднують у собі фінансову нестабільність з глибокими структурними дисбалансами в реальному секторі і супроводжуються значними спадами виробництва. Найбільш яскравим проявом такої нестабільності можна вважати кризу 2008-2009 рр., яка розпочалася у фінансовому секторі США і поширилася внаслідок високої його глобалізованості на інші країни, гостро вразивши їх виробничу сферу.Різновидом фінансово-економічних криз виступають кризи зовнішньої заборгованості, які мають не циклічний характер, а зумовлені структурними деформаціями в економіках країн, що розвиваються, набуваючи хронічно-перманентного характеру. Щоправда, висока зовнішня заборгованість притаманна не лише слаборозвинутим країнам; цим недугом виявляються часто вражені також постсоціалістичні та розвинуті країни. Проте кризовий стан породжується не самою зовнішньою заборгованістю, а неспроможністю країн її обслуговувати внаслідок надмірних щодо експортного потенціалу боргових зобов'язань.Серед кризових явищ останніх двох десятиліть досить болісною для світового господарства була валютно-фінансова криза 1997-1998 рр.

Події кінця 1990-х рр. у країнах Південно-Східної Азії продемонстрували, яким руйнівним може бути потенціал впливу валютної сфери на економіку. Розвиток кризи в цьому регіоні також показав, як тісно переплелись валютна й фінансова сфери, наскільки синхронізовані в часі можуть бути процеси, що відбуваються в них, яким великим може виявитись їх географічне охоплення і який при певному збігу обставин може бути їх масштаб впливу на основні сфери економічної діяльності.У цей період розвиток країн Південно-Східної Азії значною мірою опирався на залучення фінансових ресурсів міжнародного ринку. Зазначені ресурси мали, здебільшого, короткостроковий характер. До другої половини 1997 р. (тобто безпосередньо напередодні кризи) частка короткострокового боргу в ряді країн регіону була порівнянна або навіть перевершувала обсяги їх золотовалютних резервів. Іншою фундаментальною причиною визрівання кризових явищ стало порушення бюджетної дисципліни урядами цих країн.Кон'юнктурними чинниками фінансової кризи послужили негативні ділові очікування міжнародних інвесторів щодо перспектив розвитку країн та спричинений цим вихід з місцевих рингів. Ситуацію додатково погіршила гра операторів на пониження на фондових біржах. Це викликало великомасштабний відтік фінансових ресурсів із цих ринків і спровокувало обвальне падіння їх валют і котирувань цінних паперів. Так, з Індонезії, Таїланду та Південної Кореї тільки за листопад-грудень 1997 р. та травень-червень 1998 р. було виведено більше 35 млрд дол. Аналогічні дії спостерігалися й на інших ринках регіону.Тиск на валютний курс у результаті виведення коштів з ринку цінних паперів з наступним переведенням їх у долари спровокував затяжне й значне за масштабами знецінення національних валют регіону. Так, у 1998 р. порівняно з 1995 р. курс індонезійської рупії до долара США знизився і становив 22,5 %, південнокорейського вона -55,5 %, малазійського рингіта - 63,8 %, філіппінського песо - 63,1 %, сінгапурського долара - 84,7 %, тайського бата - 60,2 % (рис. 2.3).У міру розвитку кризи її наслідки стали проявлятися й в інших країнах. У жовтні 1997 р. на 7 % знизився індекс Доу Джонса і практично паралельно впали котирування ринків, що розвиваються, європейських держав. При цьому відзначалась синхронність руху котирувань у Нью-Йорку, Лондоні і Москві.. Динаміка курсів валют деяких країн Південно-Східної Азії до долара США, % до попереднього року.Фінансові негаразди негативно позначились на діяльності реального сектора: обсяг ВВП (у постійних цінах) за 1998 р. знизився у Гонконгу на 6,0, Індонезії-13,1, Південній Кореї - 6,9, Малайзії - 7,4, Філіппінах - 0,6, Сінгапурі - 1,4, Таїланді - 10,5 % (рис. 2.4).Негативні наслідки таких подій, як падіння курсів національних валют, подорожчання або взагалі неможливість зовнішнього залучення ресурсів, відразу ж заявили про себе. Після гострої фази кризи фінансовий ринок продовжував перебувати в непевному стані. Хоча падіння котирувань цінних паперів змінилося наприкінці осені 1998 р. зростанням, в інвесторів були побоювання, що за цим невеликим піднесенням може відбутись ще глибше й триваліше падіння котирувань. Саме такі настрої пояснюють багато із процесів, що спостерігалися згодом на ринках. З огляду на те, що власники паперів побоювались упустити момент початку нового падіння - на будь-яку негативну інформацію вони відразу реагували переходом у більш надійні активи. Такою "віддушиною" для інвесторів послужили державні цінні папери, котирування за якими дещо зросли. Так, зокрема, до жовтня 1998 р. прибутковість по котируваннях 30-річних американських казначейських облігацій досягла найменшого рівня за останні 30 років -4,7 %. тоді як ще в травні 1997 р. вона становила 7 %.

Рисунок 2.4. Темпи приросту реального ВВП у деяких країнах Південно-Східної Азії, % до попереднього року

Більше того, спред між 3-місячними й 30-річними державними паперами становив менше одного базисного пункта. Безпрецедентно низькими за всю історію паперів стали показники прибутковості за японськими державними облігаціями - до середини осені 1998 р. прибутковість як по короткострокових паперах, так і по 10-річних держоблігаціях перебувала в діапазоні 0,5-0,7%, що, зокрема, за 10-річними паперами виявилось абсолютним рекордом за всю фінансову історію цього виду паперів. Все це свідчило про додатковий і досить значний (з урахуванням масштабів цього сегмента) приплив коштів у боргові інструменти через недовіру до більш дохідних, але менш надійних комерційних паперів.Знервованість операторів ринку підсилювалась і подіями, що розгорнулись пізніше на ринках Бразилії, Малайзії, які призвели до значного виводу коштів (у Бразилії) або до принципово нових підходів до регулювання руху капіталів, "єднальної" руки фінансовим гравцям (Малайзія). Таким же чином впливали й події на розвинутих ринках, коли вже в липні 1998 р. відбулося одне з найбільших за всю історію падіння індексу Доу Джонса (більше, ніж на 300 пунктів).Втім хвилювання або зміни настроїв можна в цілому часто спостерігати на фінансових або валютних ринках. Це досить звичне явище, яке свідчить про те, що їхні учасники намагаються відреагувати на будь-які можливі зміни котирувань першими. Тому зміни настроїв часто викликані психологічними факторами і не пов'язані зі змінами в реальній економіці. Це тим більше не викликає занепокоєнь, якщо грошово-кредитна й валютна системи основних країн розвивалися й розвиваються без порушень грошової й кредитної дисципліни. Виникнення паніки завжди може бути погашене резервами, наявними в розпорядженні центральних банків. Та й у цілому падіння котирувань часто носять короткостроковий характер.

Так, індекс Доу Джонса після зазначеного падіння до весни 1999 р. досяг найвищого за свою історію рівня 10 000 пунктів. Однак у такому нестабільному середовищі дана обставина теж указувала на необхідність підвищеної готовності для операторів ринку відповідно реагувати на найменші ознаки нестабільності.Всі зазначені вище події створили те середовище, у якому все частіше виникали сигнали про необхідність переоцінки основних механізмів сучасної валютної системи та формування таких принципів її дії, які могли б запобігти глобальній фінансовій кризі. Проте відповідні механізми вчасно не були створені, і на зміну відносно сталому економічному зростанню світової економіки упродовж 1999-2007 рр. прийшла глибока фінансово-економічна криза наступних років.Проблеми, що почалися влітку 2006 року в секторі високоризикованих іпотечних кредитів в США, справили потужний негативний вплив на весь світовий фінансовий ринок. Інвестори відчули підвищення ризику, а зростання недовіри між учасниками ринку привело до кризи ліквідності у світовій фінансовій системі. Інвестори стали позбавлятися цінних паперів, певним чином пов'язаних з іпотекою. Кошти інвестиційних портфелів стали перерозподілятися на користь надійніших активів. У цих умовах одним з найбільш постраждалих від іпотечної кризи в США виявився світовий ринок сек'юритизації.

Проте глибинні причини розвитку кризових явищ у США корінились у розбалансованому макроекономічному середовищі країни. Після незначної рецесії 2001 року, породженої терористичними нападами, американська економіка вступила на шлях відносної стабілізації з додатними темпами приросту реального ВВП. Однак великі бюджетні видатки на військову кампанію в Іраку та Афганістані спричинили значний дефіцит бюджету, що фінансувались шляхом державних запозичень (табл. 2.4).Інше джерело потенційної макроекономічної незбалансованості крилося у величезному дефіциті поточного рахунку платіжного балансу, який досягнув у 2006 р. 804 млрд дол. і порівнянному з ВВП середньої країни. На покриття цього дефіциту залучались кошти таких країн-інвесторів, як Японія, Китай, нафтодобувних країн. Про таке джерело фінансування дефіциту поточних операцій свідчить перевищення інвестицій над валовими національними заощадженнями, яких (заощаджень) явно не вистачало для фінансування внутрішніх інвестиційних потреб.

Фінансовий характер кризових явищ був зумовлений нечуваним досі у США здешевленням кредитів. З середини 1990-х рр. іпотечні кредити стали одержувати навіть ті позичальники, які раніше не могли на це розраховувати через погану кредитну історію. У результаті на кінець 2006 р. на сектор високоризикованих іпотечних кредитів припадало вже близько 14 % усіх іпотечних кредитів. Ще близько 10 % припадало на сектор так званих менш ризикованих ніж але за окремими критеріями все ж таки невідповідних вимогам класу найменш ризикованих кредитів.Безпосереднім імпульсом до масового неповернення кредитів стало їх подорожчання. Значна частина іпотечних кредитів в США і в інших розвинутих країнах - це кредити з плаваючою ставкою, прив'язаною до якого-небудь індикатора вартості грошей в економіці (наприклад, до ставки LIBOR). Зокрема, на кінець 2006 р. більше половини від всього обсягу subprime-кредитів були з плаваючою ставкою. Певне посилення грошово-кредитної політики ФРС в 2003-2007 pp., коли базова процентна ставка в США була поступово підвищена з 1 до 5,25 % річних, негативно відобразилося на здатності позичальників обслуговувати свої борги.

Про перегрівання економіки США та досягнення циклічного піку в 2007 році засвідчила також підвищена інфляція на рівні 4,1 %. Збільшення через це Федеральною резервною системою дисконтної ставки і, як наслідок, інших процентних ставок призвело до подорожчання кредитів, в тому числі й іпотечних. Обслуговування позичок попередніх років стало важким тягарем для пересічних позичальників, після чого почала наростати хвиля неплатоспроможності боржників.Глобальне поширення американської нестабільності відбулось через значні масштаби фінансового сектора США, його глибоку інтегрованість у світову фінансову систему. Країна тривалий період споживала 2/3 світових заощаджень; користуючись доларом як провідною резервною валютою, у великих обсягах рефінансувала свої боргові зобов'язання. Передавальним механізмом світового поширення кризи послужили цінні папери, емітовані з метою сек'юритизації внутрішніх іпотечних кредитів, які вважались надійними інструментами для інвесторів з багатьох країн. Обсяг розміщення сек'юритизованих облігацій в США складав 8,6 трлн дол., або 65 % ВВП.Кризові явища достатньо швидко перекинулися з американського на інші ринки. У Європейському Союзі після спаду ділової активності 2009 р. розпочалось пожвавлення економіки. Проте вже у 2010 р. виявились економічно слабкі ланки європейської інтеграції: криза розбалансованих державних фінансів внаслідок експансійної фіскальної політики гостро вразила економіку Греції, Іспанії, Порту галії та Ірландії.

У країнах з ринками, що формуються, ознаки нестабільності виявились насамперед у банківському секторі, оскільки фондові ринки тут залишаються слаборозвинутими. Серія банкрутств комерційних банків, відтік іноземного капіталу та падіння курсів національних валют - ось перші удари кризи в цих країнах. За ними відбулись різкі спади реального ВВП, істотне скорочення обсягів міжнародної торгівлі, відчутне підвищення безробіття.Отже, наприкінці літа 2008 року міжнародна фінансова система була близька до колапсу. Зважаючи на зростання кількості проблем, що загрожували існуванню системно важливих фінансових установ та особливо після банкрутства американського інвестиційного банку "Lehmann Brothers", ризики для інвесторів виявились надто високими. Це призвело до безпрецедентного зростання премій за ризик, насамперед через підвищені процентні ставки. Крім того, за багатьма фінансовими інструментами відбулось виняткове розширення спреду між ціною продажу і придбання.Потрясіння на фінансовому ринку, яке за своїм масштабом перевершило усі попередні шоки протягом десятиліть, мало значні негативні наслідки для реальної економіки, існувала також небезпека, що фінансова криза у поєднанні із найпомітнішим уповільненням економічного зростання у світі за останні півстоліття призведе до неконтрольованого падіння економік







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.80.55.37 (0.006 с.)