Визначення і види фінансових активів.

Оцінювання фінансових активів

Під комплексним оцінюванням фінансового активу розуміють визначення його основних характеристик — ліквідності, ризиковості, дохідності тощо. При цьому насамперед підлягають оцінюванню ринкова вартість активу та реальна ставка доходу, яку він забезпечує інвестору, або необхідна ставка доходу, яку фінансовий актив має забезпечити інвестору відповідно до його ризиковості та ліквідності.

Оцінювання фінансових активів здійснюється як на первинному, так і на вторинному ринках. На первинному ринку воно полягає у встановленні такої ставки доходу по фінансовому активу, яка б відпо­відала ступеню його ризиковості, ринковим процентним ставкам, кредитному рейтингу емітента. На вторинному ринку — це пере­оцінка фінансового активу, коригування його ринкової ціни так, щоб фінансовий актив певного рівня ризику забезпечував відповідний рівень доходу.

Поточна ринкова вартість фінансового активу визначається сумою майбутніх платежів по активу, дисконтованих через поточну структу­ру ринкових процентних ставок. Часто цю величину називають розра­хунковою ринковою вартістю, оскільки вона може не дорівнювати поточній ринковій вартості активу, що встановлюється на ринку в результаті зрівноваження попиту і пропозиції на даний актив. Те, наскільки добре буде відображати поточну ринкову розрахункова рин­кова вартість, залежить від вибору ставки дисконтування та точності визначення очікуваних грошових потоків по конкретному фінансово­му активу.

Розрахункова ринкова вартість будь-якого фінансового активу може бути визначена як теперішня вартість очікуваних грошових потоків по активу, дисконтованих за процентною ставкою, що визна­чається ступенем ризику даного фінансового активу та поточними ринковими процентними ставками. В цілому оцінювання ринкової вартості активу складається з трьох етапів:

1) обчислення визначеного або оцінювання невизначеного очікуваного грошового потоку та оцінювання ймовірності отримання цього грошового потоку інвестором;

2) визначення процентної ставки для дисконтування очікуваного грошового потоку;

3) безпосереднє обчислення теперішньої вартості грошового потоку з використанням величини грошового потоку та процентної ставки.

Очікувані грошові потоки по фінансовому активу можуть бути більш або менш визначені як за величиною, так і за терміном над­ходження. Тому оцінювання очікуваних грошових потоків по акти­ву полягає в обчисленні визначених або оцінюванні невизначених гро­шових потоків. В останньому випадку оцінюється не тільки величи­на очікуваного грошового потоку, а і ймовірність його надходження.

До фінансових активів з чітко визначеним майбутнім грошовим потоком належать облігації, для яких визначаються величина і мо­менти процентних виплат, а також сума та термін погашення. В цьому разі залишається тільки проблема оцінювання ймовірності отри­мання грошового потоку. Для державних облігацій ця ймовірність дуже висока, а якщо це облігації підприємства, можуть виникнути проблеми своєчасної виплати доходу, загроза банкрутства підприєм­ства тощо. Незважаючи на це, очікуваний грошовий потік для об­лігацій є практично завжди більш визначеною величиною, ніж май­бутній дохід від акцій. Дійсно, майбутні дивідендні виплати залежать і від отриманого корпорацією доходу, і від політики, що проводиться менеджментом корпорації, і від ринкової вартості активів корпорації, яка з часом може суттєво змінитись. Досить невизначеною може бути також майбутня ціна продажу фінансового активу на ринку у ви­падку, коли інвестор вирішить продати актив, що йому належить.

Для того щоб визначити процентну ставку для дисконтування, треба розуміти, що ця ставка є сумою двох складових — безпечної процентної ставки та ставки, що являє собою премію за ризик інвес­тування в цей актив.

Безпечна, або мінімальна, процентна ставка на розвинених фінан-сових ринках дорівнює процентній ставці по короткострокових (до 3 міс.) державних боргових зобов'язаннях. В Україні при визначенні безпечної ставки враховують ставку рефінансування НБУ, ставки по депозитних вкладах тощо. Щодо премії за ризик, то тут важливо врахувати основні види ризиків (кредитні, валютні, економічні), ха­рактерні для цього активу, та правильно оцінити їх величину.

Якщо фінансовий актив є борговим зобов'язанням, ставка дискон­тування визначається на основі існуючих процентних ставок по по­дібних зобов'язаннях і відображає очікувану дохідність фінансового активу.

Механізм оцінювання акцій відрізняється від механізму оціню­вання інших фінансових активів, оскільки акції є безстроковими Інструментами власності, дохідність яких залежить від багатьох чин­ників, які пов'язані не тільки з поточним фінансовим становищем корпорації, а й з очікуваними в майбутньому змінами в її діяльності. Ринкову вартість акцій конкретної корпорації насамперед формують чинники, безпосередньо пов'язані з діяльністю корпорації та з очікуваннями учасників ринку щодо перспектив її розвитку.

 

Моделі оцінюванння облігацій

Оцінювання кредитних операцій

 

Погашення кредиту частками

Погашення кредиту рівними терміновими частками.

Прості проценти

Розмір однакових термінових виплат R по кредиту з нарахуванням простих процентів буде розраховуватися за формулою:

. (8)

де, n – термін кредиту в роках

p – кількість виплат за кредит на рік

I – сума нарахованих процентів.

Складні проценти

 

Розмір однакових термінових виплат R по кредиту D в кінці кожного року з нарахуванням складних процентів i буде розраховуватися за формулою:

 

. (9)

Загальна сума погашення кредиту складе:

. (10)

Сума процентів

. (11)

Якщо рівні виплати по кредиту в розмірі R будуть вноситися р разів на рік, їх розмір буде розраховуватися:

. (11)

 

Проста ставка процентів

Якщо при видачі кредиту за простою ставкою процентів банк утримує комісійні, тоді суму яка погашається можна визначити за формулою:

 

. (12)

 

де, D – сума кредиту;

- комісійні;

n – термін кредиту

- проста ставка процентів, яка характеризує ефективність видачі кредиту з урахуванням комісійних.

Ефективна ставка простих процентів по кредиту з урахуванням утримання комісійних розраховується за формулою:

. (13)

 

Розмір комісійних можна представити як:

= GD. (14)

де, G – доля комісійних в відносних одиницях.

 

Складна ставка процентів

Якщо кредит видається за складною ставкою процентів g на n років, значення ефективної ставки складних процентів по кредиту з урахування утримання комісійних розраховується за формулою:

 

. (15)

 

Визначення і види фінансових активів.

Фінансові активи є специфічними неречовими активами, які являють собою законні вимоги власників цих активів на отримання певного, як правило, грошового доходу в майбутньому. За допомогою фінансових активів здійснюється передавання фінансових ресурсів від тих, хто має їх надлишок, тобто від інвесторів, до тих, хто потребує інвестицій. Ціна на будь-який фінансовий актив встановлюється на рівні, що характеризує зрівноваження попиту й пропозиції на цей актив.

Існує дві основні категорії фінансових інструментів, які суттєво відрізняються надійністю щодо отримання доходу — інструменти позики (облігації, векселі, казначейські зобов'язання тощо) та інструменти власності (акції) (рис. 1).

Інструменти власності є безстроковими інструментами і засвідчують пайову участь інвестора в статутному фонді емітента (акціонерного товариства), тобто характеризують відносини співввласності між даним інвестором та іншими учасниками акціонерного товари­ства; дають право їх власнику на отримання доходу у вигляді диві­дендів, право на частку майна товариства при його ліквідації тощо.

Рис. 1 Класифікація фінансових інструментів

Характерною рисою інструментів позики є те, що вони відображають відносини позики між емітентом та інвестором і, як правило, пов'язані з виплатою доходу інвестору за надану емітентові позику. Крім того, вони характеризуються визначеним терміном обігу, тоб­то є строковими інструментами. До інструментів позики належать як кредитні інструменти, так і боргові цінні папери — облігації, векселі, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати тощо.

Зобов'язання по інструментах позики виконуються емітентом у першу чергу, а після цього, якщо є можливість, виконуються зобов'я­зання по інструментах власності.

 

Під похідними інструментами, або деривативами, розуміють ті фінансові інструменти, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів. Ціни на похідні фінансові інструменти встановлюються залежно від цін активів, які покладені в їх основу і називаються базовими ак­тивами. Базовими активами можуть бути цінні папери, процентні ставки, фондові індекси, товарні ресурси, дорогоцінні метали, іноземна валюта тощо. Похідними фінансовими інструментами є ф'ючерсні, форвардні, опціонні угоди та свопи. Оскільки всі вони пов'язані з виконанням певних дій протягом визначеного періоду або у ви­значений момент у майбутньому, їх ще називають строковими уго­дами.

Одні зі строкових угод є обов'язковими до виконання, інші дають право виконати чи не виконати угоду. Одні орієнтовані на поставку активу, що лежить в основі угоди, інші практично ніколи не закінчу­ються реальною поставкою активу. Одні укладаються винятково на біржі, інші можуть бути як біржовими, так і позабіржовими. Стро­кові угоди для інвесторів та професійних учасників ринку виступа­ють ефективним механізмом страхування цінових ризиків і є висо­кодохідним об'єктом інвестування вільних фінансових ресурсів.

Залежно від механізму нарахування доходу фінансові інструменти поділяють на інструменти з фіксованим та плаваючим доходом. До інструментів з фіксованим доходом належать облігації, інші боргові зобов'язання з фіксованими процентними виплатами, а також привілейовані акції, по яких сплачується фіксований дивіденд. До інструментів з плаваючим доходом відносять боргові зобов'язання зі змінними процентними виплатами та прості акції, оскільки дивідендні виплати по них наперед не визначені й залежать від роз­міру прибутку, отриманого підприємством протягом звітного періоду.

Реальна дохідність фінансових інструментів завжди коригується ринком. Дохідність інструментів, що перебувають в обігу на вторин­ному ринку, насамперед визначається ринковими процентними став­ками. При цьому дохідність фінансових активів з плаваючим дохо­дом безпосередньо коригується ставкою доходу, що змінюється відпо­відно до ринкових процентних ставок.

Дохідність інструментів з фіксованим доходом коригується зміна­ми в їх ринковій вартості. Так, при зростанні процентних ставок на ринку ринкова вартість боргових зобов'язань з фіксованим купоном зменшується, забезпечуючи інвестору вищий рівень доходу, ніж ку­понна ставка. При падінні процентних ставок на ринку ціни борго­вих зобов'язань із фіксованим купоном зростають, забезпечуючи інвесторам рівень доходу, нижчий від купонного. Проте в будь-якомуразі дохідність фінансового активу, що перебуває в обігу на вто­ринному ринку, відповідає ринковій дохідності інших фінансових активів, що є в обігу в цей момент на ринку і мають такий самий ступінь ризику та термін обігу, як даний фінансовий актив.

2. Властивості фінансових активів.

При прийнятті рішень щодо інвестування коштів учасник ринку аналізує основні характеристики фінансового активу. Якщо ці характеристики задовольняють певним вимогам, інвестор здійснює вкладення коштів, в противному разі для інвестування коштів вибираєтьсяінший фінансовий актив.

До основних характеристик фінансового активу належать термін обігу, ліквідність, дохідність, ризиковість, податковий статус, повороткість, подільність та ін. Деякі характеристики властиві тією чи іншою мірою всім фінансовим активам, деякі мають сенс лише для певних фінансових активів.

Терміном обігу фінансового активу називають відрізок часу до кінцевого платежу або вимоги ліквідації (погашення) фінансового активу. Залежно від терміну обігу фінансові активи поділяють на строкові та безстрокові. Фінансові активи, що мають обмежений термін обігу, називають строковими активами. Серед них виділя­ють короткострокові активи — з терміном обігу до 1 року, середньо-строкові — від 1 до 4—5 років та довгострокові — від 4—5 до 10 і більше років. Довгострокові фінансові активи з терміном обігу більше 10 років також мають скінченний термін обігу. Так, у США макси­мальний термін обігу 100 років мають боргові зобов'язання, випущені компанією Уолта Діснея в 1993 p., мінімальний термін обігу мають одноденні казначейські векселі.

Як правило, поняття строковості пов'язують з інструментами боргу, хоча існують боргові інструменти "до вимоги", коли кредитор має право вимагати повернення боргу в будь-який час (наприклад, ощадні депозити "до запитання"). Акції, що є інструментами власності, нале­жать до безстрокових фінансових активів.

Ліквідністю активу називають можливість швидкого перетворен­ня його на готівку без значних втрат. Поняття ліквідності насампе­ред пов'язують з фактом обігу активу на ринку незалежно від того, чи це державне боргове зобов'язання, облігація або акція. На високорозвинених фінансових ринках перебувають в обігу високоліквідні активи, на ринках, що перебувають на різних стадіях формування та розвитку, — часто знаходяться в обігу низьколіквідні та досить ри­зикові активи. Як правило, чим вищий ранг ринку, на якому має обіг фінансовий актив, тим більш ліквідним є цей актив. Різні категорії фінансових активів, що перебувають в обігу на одному ринку, мають різний ступінь ліквідності. Так, акції вважаються менш ліквідними, ніж облігації, довгострокові цінні папери — менш ліквідними, ніж короткострокові, корпоративні цінні папери — менш ліквідними, ніж державні. Найліквіднішими в багатьох країнах вважаються високонадійні державні цінні папери, які забезпечують інвесторам мінімаль­ний для певного ринку рівень доходу.

Дохід по активу визначається очікуваними грошовими потока­ми по ньому, тобто очікуваними процентними, дивідендними виплата­ми, а також сумами, отриманими від погашення чи перепродажу фінансового активу іншим учасникам ринку. Очікуваний грошовий потік може бути більш або менш визначеним як у часі, так і за величиною, що обумовлюється невизначеністю величини та часу надхо­дження окремих платежів. Для таких активів, як облігації з фіксо­ваним купоном, величина очікуваного грошового потоку досить ви­значена, для простих акцій — це менш визначена величина, оскіль­ки майбутні дивідендні виплати залежать від результатів діяльності акціонерного товариства.

Розрізняють два основних види доходу по фінансовому активу: дохід від володіння та дохід від перепродажу активу на вторинному ринку. Дохід від володіння борговим зобов'язанням з плаваючою ставкою коригується ринком незалежно від того, існує чи не існує вто­ринного ринку таких зобов'язань. Дохід від володіння борговим зобо­в'язанням з фіксованим купоном визначається ставкою купону, як­що це зобов'язання не перебуває в обігу на вторинному ринку і коригу­ється ринковою ціною при його перепродажу на ринку. Дохід по акції розраховується на основі певних припущень щодо розміру очікуваних дивідендів. Оскільки майбутній розмір дивідендних виплат залежить від багатьох чинників, навіть в умовах стабільної діяльності корпо­рації та стабільної дивідендної політики визначення очікуваного доходу по акції є в більшості випадків досить складним завданням.

Дохідність фінансового активу розраховується, як правило, у ви­гляді річної процентної ставки. Розрізняють номінальну та реальну ставку доходу. Номінальна ставка доходу відображає в грошовому вираженні дохід, отриманий з однієї грошової одиниці вкладень, тобто абсолютний дохід, отриманий від інвестування коштів у фінансовий актив, абсолютну плату за використання коштів. Реальна ставка доходу дорівнює номінальній ставці доходу за вирахуванням темпів інфляції. Визначення ставки доходу від володіння фінансовим ак­тивом здійснюється з урахуванням часового чинника і грунтується на оцінці очікуваних грошових потоків по цьому активу. Очікува­ний рівень доходу від володіння борговим зобов'язанням розрахо­вується на основі купонних виплат, номінальної вартості та часового періоду до погашення фінансового активу. При цьому очікуваний рівень доходу по конкретному зобов'язанню відповідає ринковій до­хідності подібних зобов'язань, що в цей момент перебувають в обігу на ринку. Щодо очікуваної дохідності акції, то вона, як правило, ви­значається на основі очікуваних у майбутньому дивідендних виплат та нескінченного часового інтервалу.