Визначення та економічна сутність фінансів.

Визначення та економічна сутність фінансів.

З огляду на багатоплановість прояву фінансових відносин існують різні підходи до визначення економічної суті поняття „фінанси”. По-перше, фінанси – це система економічних (грошових) відносин, за допомогою яких створюються, розподіляються та перерозподіляються фонди грошових коштів. По-друге, фінанси – це сукупність об’єктивно зумовлених економічних відносин, що мають розподільчий характер, грошову форму вираження, матеріалізуються у грошових доходах і нагромадженнях, які зосереджуються в державних структурах і у суб’єктів господарювання з метою розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників та задоволення соціальних потреб суспільства. По-третє, фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами і населенням з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які повинні регулюватися правовими нормами. 2.Об’єктивна необхідність фінансів

Об’єктивна необхідність фінансів обумовлена такими явищами: 1) наявністю суспільного поділу праці; 2) наявністю товарно-грошових відносин (фінанси не можуть існувати без грошей); 3) наявністю різних форм власності; 4) наявністю держави і необхідністю виконання нею своїх функцій; 5) д ією економічних законів розвитку суспільства.

Об’єкти і суб’єкти фінансових відносин

Об’єктами ф інансових відносин є: 1) валовий внутрішній продукт, тобто вартість товарів і послуг, виготовлених суб’єктами економічних відносин у сфері матеріального і нематеріального виробництва за певний період часу (переважно за рік); 2) національний доход, тобто частина сукупного суспільного продукту, в якому представлена новостворена протягом року вартість; 3) національне багатство – сукупність створених і нагромаджених у країн і працею всього суспільства матеріальних і нематеріальних благ, які у свою чергу поділяються на суспільне багатство і природне. Суб’єктами фінансових відносин виступають: - держава; - суб’єкти господарської д іяльності; - населення.

Централізовані фінанси

централізовані, тобто ті, що створюються на рівні держави (Державний бюджет; місцеві бюджети; Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; фонди міністерств та відомств тощо)

Децентралізовані фінанси

децентралізовані, тобто фонди підприємств та організацій (амортизаційний фонд; фонд оплати праці; фонд виплати дивідендів; резервний фонд; фонди економічного стимулювання тощо).

Функції фінансів

фінансам притаманні дві основні функції: - розподільча; - контрольна. Розподільча функція є головною і проявляється в процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових кошів та використання їх за цільовим призначенням. Розподільча функція реалізується в процесі первинного і вторинного розподілу національного доходу. В результаті первинного розподілу утворюються первинні (основні) прибутки учасників процесу виробництва: працівників; підприємств; держави. До первинних прибутків відносяться також прибутки населення від особистих підсобних господарств, індивідуальної трудової діяльності. В сукупності всі первинні прибутки утворюють національний доход країни. Вторинні прибутки утворюються в результаті перерозподілу національного доходу, що здійснюється за допомогою фінансових відносин і за допомогою оплати послуг, що виробляються соціальною сферою Контрольна функція фінансів зумовлюється об’єктивно притаманною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових потоків і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій в розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб’єктів

Сутність фінансової системи

фінансова система – це сукупність окремих її ланок, кожна з яких має свої особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів та домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, господарських структур та населення.

Фінансові ресурси держави

Фін. ресурси держави: -фонд бюдж. коштів; - фонд пенс. страхування; - резервний фонд; - фонд держ. соц. страхування; - фонд майнового держ. страхування. Основні напрями використання цих ресурсів: - розвиток народного госп-ва та структурна його перебудова; - фінансування закладів соц. сфери;

- соц. захист населення; - ЗЕД; - охорона навколишнього середовища; - управління; - оборона країни; - створення матеріальних та фн. резервів.

Функції державного бюджету

Бюджет виконує 2 функції: розподільчу і контрольну. Через розподільчу функцію проходить процес концентрації грошових коштів у руках держави і їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб. Контрольна функція сприяє формуванню уявлень держави про те, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів та и ефективно вони використовуються.

Фінансова стратегія

Фінансова політика включає в себе стратегію і тактику. Фінансова стратегія – це політика, що розрахована на довготермінову перспективу. Вона вирішує глобальні завдання соц.-екон. розвитку. Основою фін. стратегії є забезпечення потреб ек-ки та створення достатніх стимулів для ефективної діяльності суб’єктів господарювання.

Фінансова тактика

Фінансова політика включає в себе стратегію і тактику. Фін. тактика являє собою поточну політику, спрямовану на вирішення конкретних завдань відповідно періоду,що впливають на розроблення її стратегії. Вона більш мобільна, оскільки вчасно реагує на екон. проблеми та диспропорції. Ії головне завдання – досягнення стратегічних цілей розвитку.

Поточна фінансова політика

Фін. політику розглядають переважно в певному часовому періоді: довгостроковому (перспективному) чи короткостроковому (поточному). Поточна фін. політика пов’язана з оперативним регулюванням ланок фін. сис-ми, їх збалансуванням і підтримкою рівноваги між ними.

Перспективна фін. політика

Фін. політику розглядають переважно в певному часовому періоді: довгостроковому (перспективному) чи короткостроковому (поточному). Перспективна фін. політика розрахована на тривалий період. Вона має забезпечити виконання стратегічних масштабних завдань, які потребують великих витрат часу та капіталу. Стратегічні завдання фін. політики найчастіше повязують зі структурними змінами у фін. сис-мі та фін. мех.-мі загалом.

Фінансове регулювання

Фінансове регулювання – це метод фінансового впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів. Основними елементами фінансового регулювання є: -; - бюджетні трансферти (дотації, субсидії, субвенції). Для зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих результатів використовуються фінансові стимули. До них належать: - заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку; - бюджетне фінансування ефективних напрямків розвитку народного господарства; - спеціальні фінансові. У фінансових важелях важливе місце займають фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання за виконання взятих зобов’язань. В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені. Штрафи – це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил. Застосовується, як правило, в твердій грошовій сумі. Пеня застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховується на кожен день простроченого платежу.

Бюджетний устрій

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура та взаємозв’язок між бюджетами, що входять до бюджетної системи. Бюджетний устрій країни визначається її державним устроєм. В унітарних державах, тобто у країнах з єдиним населенням та культурою, бюджетна система має дві ланки: державний бюджет і численні місцеві бюджети. У федеративних державах бюджетні системи складаються з трьох ланок: державного бюджету, бюджетів членів федерації та місцевих бюджетів. В основу бюджетного устрою покладено: визначення видів бюджетів; установлення принципів побудови бюджетної системи; розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи; організацію взаємовідносин між бюджетами різних рівнів. Бюджетний устрій України визначається закріпленим у Конституції України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом. Україна — унітарна держава, яка поділена на 25 адміністративно-територіальних одиниць.

Бюджетний процес.

Бюджетний процес — це регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів, контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, які входять до бюджетної системи України. Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені правами і обов'язками учасників бюджетних правовідносин. Від початку складання бюджетів до затвердження звітів про їх виконання весь бюджетний процес проходить під контролем Верховної Ради України та місцевих органів самоврядування. Тривалість стадій бюджетного процесу різна в окремих країнах, але в більшості випадків весь процес триває у середньому близько двох років.

Стадії бюджетного процесу

1. Перша стадія — планування, складання проекту бюджету являє собою діяльність щодо розробки плану документів (проекту бюджету), або прийняттям відповідних правових актів. 2. Друга стадія — розгляд та затвердження бюджету починається з моменту надання проекту бюджету на розгляд у Верховну Раду або місцеві ради та завершується прийняттям Закону про Державний бюджет або Рішенням сесії місцевої ради на плановий рік. 3. Третя стадія — виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до Закону про Державний бюджет України, Рішення про місцеві бюджети. Під виконанням бюджетів слід розуміти забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів. 4. Четверта стадія - підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення про нього.

Бюджетне право

Бюджетне право – це сукупність юридичних норм, що регулюють діяльність органів державної влади і управління по складанню, розгляду, затвердженню і виконанню бюджету. Особливість бюджетних прав полягає в тому, що вони за своїми юридичними властивостями наближаються до обов’язків, значною мірою одночасно і є обов’язками (наприклад, право затверджувати бюджет, право розподіляти бюджетні кошти). Отже, у більшості випадків бюджетне право і обов’язок об’єднані в одному повноваженні. Основу бюджетно-правового статусу державних органів влади і їх територіальних підрозділів становить право на самостійний бюджет. Це право на отримання відповідних доходів, розподіл і використання їх на потреби визначених територій, а також право на регулювання бюджетних відносин у межах обумовленої компетенції. Визначальним елементом та причиною існування права регулювання бюджетних відносин є розподіл доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетна ініціатива

Бюджетна ініціатива – це право членів законодавчого органу вносити зміни в представлений урядом проект бюджету. Такими правами наділені народні депутати і Президент.

Управління державним боргом

Управління державним боргом країни полягає в забезпеченості платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів. Існують такі способи коригування позикової політики: - конверсія; - консолідація; - уніфікація; - відстрочення погашення; - реструктуризація; - анулювання.

Конверсія державного боргу – це зміна дох о дності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуацій на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний кредиторами дох о д. Консолідація боргу – це передання зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої позики на нові. Уніфікація боргу – це об’єднання кількох позик в одну, що спрощує управління державним боргом. Відстрочення погашення означає перенесення строків виплати заборгованості. Реструктуризація боргу – це використання у комплексі чи частково зазначених вище

 

Created by FEUP 39,38,36 2011

Визначення та економічна сутність фінансів.

З огляду на багатоплановість прояву фінансових відносин існують різні підходи до визначення економічної суті поняття „фінанси”. По-перше, фінанси – це система економічних (грошових) відносин, за допомогою яких створюються, розподіляються та перерозподіляються фонди грошових коштів. По-друге, фінанси – це сукупність об’єктивно зумовлених економічних відносин, що мають розподільчий характер, грошову форму вираження, матеріалізуються у грошових доходах і нагромадженнях, які зосереджуються в державних структурах і у суб’єктів господарювання з метою розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників та задоволення соціальних потреб суспільства. По-третє, фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами і населенням з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які повинні регулюватися правовими нормами. 2.Об’єктивна необхідність фінансів

Об’єктивна необхідність фінансів обумовлена такими явищами: 1) наявністю суспільного поділу праці; 2) наявністю товарно-грошових відносин (фінанси не можуть існувати без грошей); 3) наявністю різних форм власності; 4) наявністю держави і необхідністю виконання нею своїх функцій; 5) д ією економічних законів розвитку суспільства.