Лікувальне харчування при гломерулонефриті

При лікуванні дітей в активній стадії гострого й при рецидиві хронічного гломерулонефриту у функціонально компенсованій стадії (нефротична форма, змішана форма: нефротичний синдром з гематурією або гіпертонією) застосовуються дієти № 7 і № 5, що відрізняються за вмістом білку й натрія.

Дієта № 7 (яєчно-картопляна, молочно-рослинна) характеризується помірним обмеженням білка (до 1 - 1,2 г/кг маси тіла), що досягається шляхом виключення з раціону на весь активний період захворювання ряду продуктів тваринного походження - м'яса, риби, сиру.

Набір продуктів, використовуваних у дієті, досить різноманітний і включає обов'язковий щоденний прийом таких продуктів тваринного походження, як яйце куряче, кефір, молоко. Крім того, рекомендуються вершкове й рослинне масла, усі крупи й макаронні вироби, у необмеженій кількості овочі, фрукти, соки.

З огляду на інфекційно-алергійну природу гломерулонефриту, з дієти вибірково, індивідуально виключають продукти, що викликають алергійні реакції.

Їжу готують без солі.

Прийом рідини не обмежують, тому що дитина не відчуває спраги внаслідок зниження вмісту натрію в дієті. Однак періодично необхідно враховувати кількість випитої й виділеної рідини, щоб вчасно виявити приховані набряки.

При хронічному гломерулонефриті, що протікає з помірним сечовим синдромом, рекомендується дієта, що містить білок відповідно до вікової потреби дитини в основних харчових інгредієнтах (дієта № 5), але безсольова. При відсутності клінічного ефекту від проведеної комплексної терапії й збільшенні виразності сечового синдрому призначають дієту № 7.

У зв'язку з тим що в багатьох хворих на фоні кортикостероідної терапії підвищується апетит, їм тимчасово збільшують квоту білка за рахунок додаткового введення 200 мл кефіру або молока.

Особливу увагу варто звертати на дітей, у яких в активну стадію гломерулонефриту має місце солевтрачаючий синдром у вигляді гіпонатріемії, зниження артеріального тиску, запаморочень, слабості, млявості, появи холодного поту. Корекцію вищевказаних симптомів проводять дозованим призначенням (до 3,0 г/добу) повареної солі, і дитина протягом дня самостійно підсолює собі їжу. Після ліквідації ознак гіпонатріемії сіль поступово вилучають із раціону, контролюючи при цьому артеріальний тиск і концентрацію натрію в сироватці крові.

З метою корекції гіпокальціемії й гіпокаліемії, які дуже часто виникають у дітей із гломерулонефритом в умовах застосування діуретичної і кортикостероідної терапії, призначають спеціально розроблені хлібобулочні вироби, збагачені кальцієм (хліб, кекси, сухарі, печиво), і продукти, багаті калієм (печена картопля, курага, ізюм, чорнослив). Це значно знижує прийом таблетованого карбонату кальцію, хлориду калію, що має надзвичайно важливе значення при наявності ускладнень із боку шлунково-кишкового тракту, що виникають у результаті побічної дії стероідної терапії.

Обов'язковою умовою ефективності дієти № 7 є збагачення її поліненасиченими жирними кислотами класу Омега-6 до 35 г/добу у вигляді рослинного масла, при цьому співвідношення поліненасичених жирних кислот класів Омега-6 і Омега-3 стає рівним 2:1.

При важкому стані дитини із гломерулонефритом у зв'язку із приєднанням ускладнень із боку шлунково-кишкового тракту (панкреатит, гастрит, стероідні ерозії, виразки) тимчасово індивідуально призначають дієту № 5 з повним виключенням повареної солі й обмеженням м'яса до 4 разів у тиждень (тільки на обід). На вечерю не рекомендується приймати м'ясну їжу у зв'язку з небезпекою розвитку гіперуриемії.

Дієта №7 призначається на весь активний період гломерулонефриту. Вона сприяє зменшенню набрякового синдрому, зниженню артеріальної гіпертензії, корекції електролітних порушень. Важливо дотримувати етапності в проведенні лікувального харчування. В умовах повної клініко-лабораторної ремісії при гострому й хронічному гломерулонефриті через 1 міс після скасування патогенетичної терапії дієту поступово розширюють, по черзі й послідовно вводячи кожні 4 тиж продукти, що містять білок тваринного походження (м'ясо, рибу, сир), поступово переходячи па дієту № 5. Одночасно додають поварену сіль по 1 г щомісяця. До кінця 4-го місяця кількість солі в раціоні дитини збільшується до 5 м у добу. На цьому фоні необхідно строго стежити за артеріальним тиском, складом крові й сечі. У випадках погіршення самопочуття дитини й появи навіть невеликих змін в аналізі сечі необхідно повернутися до дієти №7.