Лікувальне харчування і профілактика залізодефіцитної анемії у дітей

Залізодефіцитна анемія – одне з найбільш розповсюджених захворювань. Цією патологією страждають більш 2 млрд. людей, тобто 1/3 усього населення Землі. Найбільш часто залізодефіцитна анемія зустрічається у дітей грудного і раннього віку. До розвитку анемії схильні діти, що часто хворіють, недоношені діти, та діти, що проживають в екологічно несприятливих регіонах країни.

Профілактикою залізодефіцитної анемії у дітей грудного і раннього віку є раціональне харчування з адекватним вмістом заліза та вітамінів. За вмістом заліза харчові продукти підрозділяються на 3 групи:

· багаті залізом (більше 5 мг у 100 г продукту): печінка яловича, яєчний жовток, толокно, горох, квасоля, чорнослив, шипшина;

· помірно багаті залізом (від 1 до 5 мг в 100 г продукту): язик яловичий, печінка свинна, курка, ікра кетова, яйця, пшонична, вівсяна крупи, шпинат, капуста, картопля, чорна смородина, яблука.

· бідні залізом (менш 1 мг у 100г продукту): молоко коров’яче, вершкове масло, морква, полуниця, виноград, апельсини, мандарини, рисова, манна крупи, рибні продукти (мінтай, короп)

Продукти харчування містять два основних види заліза: гемове залізо, джерелом якого є гемоглобін та міоглобін (міститься у м'ясних продуктах) і негемове залізо. Гемове залізо гарно засвоюється, і інші інгредієнти не впливають на його всмоктування. На всмоктування негемового заліза істотно впливають інші складові раціону.

Всмоктування заліза поліпшується під впливом амінокислот, що містяться у м'ясі, рибі. Так, додавання 50 г м'яса в блюдо з овочів збільшує засвоєння заліза, що міститься в них, у 2 рази. Всмоктування заліза збільшується також у присутності аскорбінової, лимонної, глютамінової кислот, фруктози. У зв'язку з цим деякі фрукти й овочі, що містять достатню кількість цих кислот, можна використовувати для поліпшення засвоєння заліза. Наприклад, апельсиновий сік у 2,5 рази збільшує всмоктування заліза з продуктів рослинного походження.

Дуже важливий аспект профілактики і лікування анемії у дітей грудного віку – максимальне збереження грудного вигодовування. Відомо, що залізо з грудного молока всмоктується і засвоюється значно краще, ніж із сумішей на основі коров'ячого молока.

При розвитку анемії у дітей, що знаходяться на природному вигодовуванні, необхідно насамперед забезпечити повноцінне харчування матері, а також провести відповідну корекцію харчового раціону дитини. У харчуванні матері повинні широко використовуватися продукти з високим змістом заліза (субпродукти, м'ясо, яйця та ін.), а також овочі і фрукти, до складу яких входять речовини, що приймають участь у гемопоезі: мідь, кобальт, залізо й ін. До них відносяться морква, кольорова капуста, буряк, томати, яблука, груші, інжир, хурма, курага, чорна смородина, алича. У раціон матері, що годує, рекомендується також вводити нові спеціальні продукти на молочній основі, збагачені білком, вітамінами і мінеральними речовинами, – "Фемілак I" та "Фемілак II", призначені для вагітних жінок і матерів, що годують.

Якщо дитина хвора на залізодефіцитною анемією вимушено переводиться на штучне вигодовування, то в її раціоні варто використовувати сучасні адаптовані молочні суміші, збагачені всім комплексом вітамінів і мікроелементів. При цьому для дітей перших місяців життя рекомендуються такі адаптовані суміші, як "Сімілак із залізом", "Енфаміл із залізом", вміст заліза в яких складає 1,2 мг на 100 мл готовій суміші. Дітям другого півріччя життя дають – молочні суміші з більш високим вмістом білка. Для дітей, що страждають на анемію, можна рекомендувати збагачені залізом суміші "Семпер Бебі 2", "Енфаміл 2", "Хайнц для дітей з 6 місяців", "НАН 6-12".

Як при природному, так і при штучному вигодовуванні у харчуванні дитини, що страждає на анемію, у більш ранній термін використовують соки і фруктові пюре – відповідно з 1,5-2 міс. життя. Також у більш ранній термін (на 2-4 тиж. раніш, ніж здоровим дітям) вводяться жовток та всі види прикорму. Починати прикорм треба з овочевих пюре, віддаючи перевагу овочам, більш багатим залізом і аскорбіновою кислотою (картопля, морква, шпинат, буряк, капуста та ін.). В овочеве пюре можна додавати добре подрібнену городню зелень (кріп, петрушку), що є багатим джерелом заліза та вітаміну С.

Необхідно раннє введення в харчовий раціон дитини м'ясних блюд як джерел гемового заліза. М'ясний фарш можна давати з 5 міс., починаючи з 1/4 чайної ложки, поступово збільшуючи його кількість до 30 г у день, до 8 міс. – до 60 г, до року – до 70 г.

Важливо також включати в раціон дітей достатню кількість продуктів з високим змістом аскорбінової кислоти, що сприяє більш повному засвоєнню заліза. Вона міститься у свіжій шипшині (650 мг/100 г), чорній смородині й обліписі (200 мг/100 г), небагато менше в суниці садової (60 мг/100 г), апельсинах (60 мг/100 г), грейпфрутах (45 мг/100 г), шпинаті (55 мг/300 г), лимонах (40 мг/100 г), мандаринах (38 мг/100 г), аґрусі (30 мг/100 г). При використанні цих продуктів у харчуванні хворих дітей можна підвищити засвоєння заліза з їжі майже у 5 разів.

У раціонах дітей із залізодефіцитною анемією квота м'ясних продуктів повинна бути збільшена приблизно на 15-20%. Добову норму м'яса краще давати дрібно – у 2 прийоми, у першій половині дня з овочевим блюдом чи сірими кашами, причому перевага надається вівсяній та гречаній.

Крім дієтотерапії, при лікуванні анемії варто використовувати лікарські препарати заліза у віковому дозуванні. Дають препарати заліза відразу після їжі в сполученні з аскорбіновою кислотою чи соком чорної смородини, обліпихи, цитрусових, що сприяє кращої абсорбції заліза в кишечнику.

 

5.6 ЛІКУВАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ З ОЖИРІННЯМ

Ожиріння – захворювання, головним симптомом якого є генералізоване надлишкове відкладення жиру в підшкірній жировій клітковині й інших тканинах і органах. Воно обумовлене і ускладнене нейрогормональними і метаболічними порушеннями.

В основі ожиріння лежить енергетичний дисбаланс у сполученні з хронічної гипокінезією, психологічними проблемами, порушеннями режиму і структури харчування.

Класифікація ожиріння приведена нижче.

 

Ступінь ожиріння	Перевищення маси тіла, %
I ступінь	15-25
II ступінь	25-50
III ступінь	50-100
IV ступінь	понад 100

Дієтотерапія залишається однією з найважливіших складових у комплексному лікуванні ожиріння у дітей, яка ґрунтується на зниженні енергетичної цінності харчування і досягненні негативного енергетичного балансу.

Основні принципи лікувального харчування ожиріння:

1. поетапне введення дієтичних режимів зі зниженою енергетичною цінністю (адаптаційний період, субкалорійна дієта, підтримуючий раціон);

2. виключення продуктів, що збуджують апетит;

3. корекція режиму і раціону харчування (збільшення кратності харчування; зсув харчового навантаження з другої половини дня на першу; широке використання гіпокалорійних продуктів);

4. використання контрастних розвантажувальних днів;

5. зміна якості питного режиму (заміна звично використовуваних солодких напоїв – соків, компотів, газованих вод – на дегазовані лужні мінеральні води, трав'яні чаї, відвари шкірки яблук, груш).

6. формування правильного стереотипу харчування дитини і її родини;

 

Адаптаційний період дієтотерапії ожиріння передбачає первинну корекцію харчування хворої дитини. Тривалість адаптаційного періоду складає в середньому 10-14 днів, він є загальним для усіх форм ожиріння і визначає ефект дієтичного лікування. В адаптаційному періоді дієтотерапії харчування дитини не слід різко обмежувати, необхідно привести його до вікової фізіологічної норми. У перші дні лікування схуднення йде особливо інтенсивно. Показником правильності лікувального режиму повинно служити не тільки зниження маси тіла (у середньому на 1-3 кг), але і зв'язане з ним поліпшення загального самопочуття, підвищення нервово-м'язового і психічного тонусу.

У субкалорійному раціоні квота білка повинна відповідати фізіологічним потребам дитини і забезпечувати її повноцінний розвиток. Однак у ряді випадків дітям старшого шкільного віку, що знаходяться на дієті зі зменшеною енергетичною цінністю, кількість білка варто трохи збільшити (приблизно на 10% у порівнянні з віковою фізіологічною нормою).

Білкові продукти створюють почуття насичення, що дозволяє дитині легше переносити дієтичний режим з обмеженням ряду продуктів. Щоденне меню дитини з надлишковою масою тіла повинне містити нежирні сорти м'яса (яловичина II категорії, телятина, м'ясо кролика, курчати, курей II категорії) і риби (тріску, минтай, хек та ін.), яйця, а також молоко і молочні продукти, переважно у вигляді кисломолочних напоїв (кефір, нежирний і несолодкий йогурт, біокефір, сири зі зниженою жирністю).

Зниження енергетичної цінності добового раціону забезпечується зменшенням вмісту вуглеводів і частково жирів. З метою запобігання гіпероксалурії і гіперуратурії варто вводити в раціон дитини лужні мінеральні води й інші напої, що рекомендуються.

Кількість жиру в раціоні дитини з ожирінням зменшують на 15-30% в залежності від ступеню ожиріння. У першу чергу із субкалорійного раціону необхідно виключити будь-які ковбаси, сосиски, сардельки, тугоплавкі і гідрогенізовані жири (яловичий, баранячий, свинячий, маргарин), що володіють здатністю активно відкладатися в організмі. Кількість вершкової олії при невисокому ступені ожиріння може бути в межах вікової норми, при значному ожирінні її обмежують. Кількість рослинної олії трохи збільшують у порівнянні зі звичайними віковими нормами. Рослинні олії (соняшникова, кукурудзяна маслинова, соєва та ін.) містять велику кількість лінолевої кислоти, що вiдiграє значну роль у нормалізації ліпідного обміну. Крім того, дієта, що містить достатню кількість рослинних жирів, не викликає почуття голоду, тому що жирна їжа довше затримується в шлунку і рефлекторно знижує збудливість харчового центру. Добова кількість рослинної олії може складати 15-20 г у дошкільному і 25-30 г у шкільному віці. Використовують її переважно у натуральному вигляді – для заправлення салатів, вінегретів, додають у блюда, приготовлені без жиру.

При складанні субкалорійної дієти зменшення кількості вуглеводів, особливо тих, що легко засвоюються, створює в організмі дитини з ожирінням енергетичний дефіцит і стимулює витрату власних жирових запасів, тому в залежності від ступеня ожиріння загальну кількість вуглеводів у добовому раціоні дитини зменшують у порівнянні з віковою нормою на 25-50%. Зниження квоти вуглеводів здійснюється за рахунок значного обмеження цукру, солодощів, кондитерських виробів, зменшення використання круп, макаронних виробів, а також хліба, у першу чергу пшеничного. Однак надмірне обмеження вуглеводів не виправдано, оскільки при цьому збільшується їхнє утворення з білків за рахунок глюконеогенезу. Крім того, недолік вуглеводів у раціоні, особливо при високому вмісті жирів, може привести до утворення кетонових тіл у крові.

Овочі і фрукти складають важливу частину субкалорійної дієти.

Клітковина (целюлоза) і пектинові речовини, що містяться в овочах і фруктах майже не засвоюються організмом людини: вони формують калові маси, стимулюють перистальтику кишечнику, є харчовим субстратом для нормальної мікрофлори кишечнику. Продукти, багаті рослинними волокнами, дають почуття наповнення шлунка, впливають на регуляцію вуглеводного і жирового обміну, зв'язують воду, сприяють обміну катіонів. Фрукти й овочі забезпечують організм дитини мінеральними речовинами, вітамінами, мають сечогінну дію, видаляючи з організму зайву рідину. З цією метою в раціон дитини включають огірки, капусту, кабачки, помідори, гарбуз, редис, моркву, ріпу, спаржу, листяну зелень, несолодкі фрукти і ягоди. Кількість картоплі, яка містить великий відсоток крохмалю, обмежують до 1/2-1/3 норми, що рекомендується, заміняючи її іншими овочами.

У харчуванні дітей з ожирінням не слід використовувати газовані фруктові напої, а також консервовані компоти, фруктові пюре і соки промислового і домашнього приготування, що відрізняються великим вмістом цукру. Перевагу віддають натуральним свіжоприготованим кисло-солодким сокам, свіжим та сухим фруктам і ягодам без додавання цукру, відварам зі шкірки яблук, груш, лужним дегазованим мінеральним водам (Боржом, Єсентуки-4 і ін.) і трав'яним чаям.

Дітям шкільного віку на фоні субкалорійної дієти 1-2 рази в тиждень можна проводити розвантажувальні дні. Різкий перехід на 1-2 дні на дієту з малою енергетичною цінністю (близько 1000 ккал), бідну повареною сіллю, викликає перебудову обміну речовин і стимулює мобілізацію і витрату енергетичних ресурсів запасного жиру.

Розвантажувальні дні чергують. Звичайно починають з більш ситних (м'ясних, рибних, сирних і молочних), а надалі переходять на фруктові й овочеві. Гарні результати дає використання здвоєних розвантажувальних днів, наприклад, спочатку призначається "м'ясний" день, а потім "яблучний". Кількість рідини в ці дні не обмежують.

Варіанти добових наборів продуктів розвантажувальних днів представлені в табл.

 

Табл. 35. Варіанти добових наборів продуктів розвантажувальних днів

Для дітей шкільного віку

 

ВВа­рі­ант	Продукти	Кількість
II	Відварне м'ясо без солі. Овочі (капуста, листяний салат, свіжі огірки помідори)	250-350 г   Від 400-500 г до 1 кг
1II	Відварна риба без солі (судак, щука, тріска, окунь) Овочі (капуста, листяний салат, свіжі огірки, помідори).	300-400 г   Від 400–500 г до 1 кг
IIII	Сир напівжирний Молоко 2,5 % жирності	500-600 г 3-4 стакана
IIV	Молоко, кисломолочні напої (кефір, біокефір, ацидофілін) зниженої жирності	1,5-2 л
VV	Яблука різні ягоди і фрукти (крім винограду і бананів)	1,5-2,5 кг
VVI	Різні овочі (капуста, свіжі огірки, помідори, морква, буряк) переважно свіжі у виді салатів:	1,5-2,5 кг

 

Зазначену кількість продуктів варто розділити на 5-6 прийомів.

Одним з головних факторів лікування ожиріння у дітей є придушення підвищеного апетиту шляхом споживання об'ємної, але малокалорійної, переважно білково-рослинної, їжі, а також частий дробовий її прийом (5-6 разів у добу), що створює більше насичення. Одноманітна їжа менше стимулює апетит, чим різноманітна.

Для зниження апетиту і притуплення почуття голоду з раціону цих дітей виключають будь-які смакові приправи, пряності, екстрактивні речовини, гострі, солоні і копчені продукти. Перші блюда повинні бути вегетаріанськими. М'ясні, курячі, рибні і грибні бульйони цілком виключають з харчування дитини з ожирінням.

Їжу готують в відварному вигляді. На сніданки, обіди і вечері варто давати блюда із сирих і варених овочів (салати, вінегрети з рослинною олією, відварні і тушковані овочі, овочеві рагу та ін.).

Як закуски дітям з ожирінням дають овочеві салати, негострі сорти сиру, нежирну шинку в невеликих кількостях.

Страви з м'яса і риби готують у вигляді відварних чи парових котлет, біточків, тефтелек. Як гарніри для других блюд використовують різноманітні овочі. В обмеженій кількості допускаються розсипчасті гречана, перлова, рисова і пшоняна каші.

Яйця варять вкруту, але не більше 1 яйця в день, чи застосовують для готування блюд.

Добовий раціон дитини варто розподіляти таким чином, щоб основна його частина приходилася на першу половину дня, тобто на години найбільшої рухової активності (65-70% усієї добової калорійності). Останній прийом їжі повинний бути не пізніше чим за 2-3 г до сну.

Підтримуючу дієту призначають після досягнення маси тіла, що відповідає гармонічному фізичному розвитку дитини. Тривалість її не обмежується. У цей період можливо обережне, поступове розширення дієти за набором продуктів та енергетичної цінності до величин, при яких дитина буде стабільно утримувати належну масу тіла. На тлі зазначеної дієти можна проводити розвантажувальні дні.

 

Важливим компонентом лікування ожиріння в дітей є раціональне (дозоване) рухове навантаження, тому що м'язова активність сприятливо впливає на кровообіг, подих і діяльність ендокринної системи, сприяє нормалізації обміну речовин і підвищенню імунітету.

Зразкове меню для дітей різного віку з надлишковою масою тіла представлене в табл.

 

Таблиця 36

Зразкове 3-денне меню для дітей з надлишковою вагою тіла