Дієтотерапія при синдромі мальабсорбції

Синдром мальабсорбції – це спадковий або набутий синдром порушеного всмоктування в тонкій кишці однієї або кількох поживних речовин, в основі якого лежить генетично обумовлена або набута недостатність вироблення травних ферментів тонкої кишки. При цьому виникають розлади обмінних процесів (білкового, вуглеводного, жирового, вітамінного, мінерального і водно-сольового). В основі синдрому мальабсорбції лежить ряд факторів:

• морфологічні зміни слизової оболонки тонкої кишки;

• зміни ферментних систем;

• порушення травлення харчових речовин;

• розлади специфічних транспортних механізмів;

• дисбактеріоз кишок;

• порушення рухової функції кишок.

 

Виділяють слідуючі форми недостатності травлення:

1. Порушення переважно пристінкового травлення.

2. Порушення переважно порожнинного травлення.

3. Порушення переважно внутрішньоклітинного травлення.

4. Змішані форми.

 

Порушення переважно порожнинного травлення (диспепсія) може відбуватися внаслідок зни­ження секреторної функції шлунка і кишок, секреції підшлункової зало­зи, жовчовиділення, порушень моторики травного каналу. Внаслідок цього вини­кає неповне розщеплення харчових речовин травними ферментами у порожнині кишок. Проявам диспепсії сприяють перенесені кишкові інфекції, дисбактеріоз, алімен­тарні порушення (надмірне вживання їжі, незбалансоване харчування, споживання великої кількості вуглеводів, білків, жирів, нестача вітамінів), а також фактори, які можуть гальмувати секреторну функцію травних залоз (харчове, психічне і фізичне перевантаження, перегрівання, пе­реохолодження).

Недостатність пристінкового травлення розвивається прихроніч-іих захворюваннях тонкої кишки (запальні, дистрофічні і склеротичні міни слизової оболонки, зміни структури ворсинок, зменшення їх числа на одиницю поверхні). Виникненню недостатності пристінкового трав­лення сприяють зміни ферментного шару поверхні кишок і розлади їх перестальтики, що порушує перенесення травних речовин із порожни­ни кишки на поверхню ентероцитів.

Недостатність внутрішньоклітинного травлення пов'язана з первин­ною або вторинною ферментопатією, в основі якої лежить генетично зумовлене або набуте несприймання дисахаридів і деяких білків. Пер­винна недостатність внутрішньоклітинного травлення, як правило, розвивається у дітей раннього віку під час введення в їжу дисахариду, який не сприймається організмом. Набута недостатність частіше є наслідком захворювань тонкої кишки. У патогенезі СМ суттєве значення має підси­лення процесів бродіння внаслідок надходження нерозщеплених диса­харидів у товсту кишку, активації мікробної флори, токсичних впливів фракцій деяких білків (гліадину).

 

Лікувальне харчування при лактозній недостатності

Лактазна недостатність (ЛН)—природжена або набута недостатність вироблення в кишках лактази — дисахаридази, яка є ферментом при­стінкового травлення, що розщеплює молочний цукор.

Розрізняють транзиторну, вроджену і набуту форми ЛН.

Транзиторна форма ЛН є фізіологічним явищем перших 2 місяців ^; життя дитини. Вона пов'язана з незрілістю ферментних систем, має незначні клінічні прояви і не потребує корекції.

Первинна (вроджена) ЛН виникає відразу після народження, коли немовля починають годувати молоком. Через 30 хв. - 2год після годування у дитини з'являється зригування, вздуття живота, неспокій, збуд­женість, болісний крик у зв'язку зі спазмами і метеоризмом. В подальшому спостерігаються пінисті випорожнення з кислим запахом, в калі збільшується вміст лактози.

Вторинна (набута) ЛН розвивається у старшому віці, частіше після перенесеного захворювання травного каналу.