Харчування при хронічних захворюваннях жовчних шляхів і печінки

У лікувальному харчуванні дітей із хронічними захворюваннями гепатобіліарної системи широко використається дієта № 5.

Цільове призначення дієти № 5 - нормалізація рухової функції жовчного міхура й жовчних проток, поліпшення функціонального стану печінки, нормалізація обмінних процесів, що супроводжують основне захворювання.

До основних стимуляторів жовчовідділення відносять: тугоплавкі жири (яловичий, баранячий, свинячий, гусячий); - рослинна олія, яйця, відруби,сирі овочі, фрукти, ягоди.

Разом з тим при складанні конкретного лікувального меню необхідно враховувати характер розладів, що мають місце дискінетичних. Хворим з дискінезією гіперкінетичного типу, особливо в період загострення, всі стимулятори жовчовідділення різко обмежують.

З метою профілактики можливих порушень функції печінки, зокрема жирової інфільтрації, у раціони хворих доцільно широко включати продукти, що володіють ліпотропними властивостями. Відомо, що ліпотропні речовини сприяють трансформації нейтрального жиру у фосфоліпіди й попереджають розвиток жирової дистрофії печінки.

Ліпотропними властивостями володіють, сир, кисломолочні продукти, гречана й вівсяна крупи та страви з них, м'ясо і риба нежирних сортів, рослинні олії.

Кращому відтоку жовчі сприяє дробове харчування (5-6 разів у добу) у ті самі години. Рясний прийом їжі порушує ритм відділення жовчі, викликає спазм жовчних шляхів і воротаря, розлад моторної діяльності кишечнику, що в остаточному підсумку провокує виникнення абдомінальних болів.

Дієту № 5 призначають у середньому на 1 рік. При частих рецидивах і супутніх ураженнях інших органів травлення строки діетологічного лікування подовжуються індивідуально. Стійка ремісія протягом 6-12 міс дає підставу для поступового розширення дієти.

При загостренні хронічного холециститу, гепатиту, цирозі печінки призначають протертий варіант дієти № 5 - дієту № 5а (із протертою їжею харчуванням, повноцінним по хімічному складі й енергетичній цінності).

Кулінарна обробка страв дієти № 5а, на відміну від дієти № 5, передбачає, крім відварювання й готування на парі, ще й протирання.

Дієта № 5а призначається в середньому на 4-6 тиж, потім хворі поступово переводяться на дієту № 5.

 

Основою дієтичного харчування при панкреатиті служить дієта № 5. Цільове призначення панкреатичного варіанта дієти № 5 складається в забезпеченні режиму, що щадить, зовнішньосекреторної діяльності підшлункової залози, механічному й хімічному щадінні шлунка, зменшенні рефлекторної збудливості жовчного міхура.

З цією метою з раціону хворого виключають продукти й страви, що є сильними подразниками травної секреції, стимуляторами жовчовідділення й панкреатичної секреції. Використовують кулінарну обробку, що щадить: відварювання, готування на пару, здрібнювання різного ступеня.

До стимуляторів панкреатичної секреції відносяться, кислі страви та напої, жири, жирні страви, сирі овочі та фрукти, концентровані овочеві відвари, овочеві й фруктові соки.

У гострий період захворювання призначається дієта № 5п, що забезпечує максимальний функціональний спокій підшлунковій залозі й органам травлення всіх рівнів. При цьому виключають продукти, що стимулюють вироблення травних секретів, що містять грубу клітковину й викликають метеоризм. Забороняються сирі овочі, білокочанна капуста в будь-якому виді, сирі ягоди й фрукти, овочеві і фруктово-ягідні соки, цукор і цукристі речовини (мед, варення, джем та ін.).

Можна використати рідкі й протерті молочні каші із всіх круп (крім пшона й перлової), молоко (у стравах), сир прісний, творожно-парове суфле; яйця всмятку, омлет паровий; слизуваті круп'яні супи на воді; м'ясо й рибу у вигляді суфле, кнелей, парових котлет; овочі з негрубою клітковиною після теплової обробки у вигляді пюре й парових пудингів; спілі фрукти і ягоди солодких сортів (у печеному вигляді); несолодкі протерті компоти із сухофруктів; киселі, желе, мус; чай несолодкий неміцний, лужні мінеральні води, відвар шипшини; масло вершкове (у готових стравах); пшеничні сухарі.

При важкому стані дитини, наявності вираженого болючого синдрому й інтоксикації призначають голод на 1-2 дні. У цьому випадку рекомендується прийом тільки рідини по 150- 200 мл 5-6 разів на добу (боржом, неміцний чай, відвар шипшини). З 3-го дня, у міру поліпшення стану хворого, харчування поступово розширюють і протягом 3-5 днів переходять на дієту № 5п, як правило, на 7-10 днів. Надалі хворого поступово переводять на панкреатичний варіант дієти № 5, що відрізняється від основної дієти № 5 відсутністю в меню страв із сирих овочів, білокачанної капусти в будь-якому виді, овочевих соків, концентрованих овочевих відварів і фруктово-ягідних соків. Дають фрукти і ягоди - тільки спілі, некислих сортів, без шкірки, як сирі (у протертому виді), так і після теплової обробки.

Панкреатичний варіант дієти № 5 може бути використаний довгостроково. Строки дієтичного лікування встановлюють у кожному випадку індивідуально.

Значної увагипотребує організація дієтичного харчування при хронічних закрепах.

Хронічну затримку випорожнення кишечнику більш ніж на 48 год. можна розглядати як закрепів. Причини закрепів різноманітні. У дитячому віці можна виділити наступні форми закрепів, що найбільш часто зустрічаються:

1) функціональні закрепи, до яких відносяться аліментарні і неврогенні (дискинетичні, рефлекторні при захворюваннях органів травлення і сечостатевої системи, а також внаслідок придушення позивів на дефекацію);

2) запальні закрепи (коліти);

3) органічні закрепи, що спостерігаються при аномаліях розвитку товстої кишки (хвороба Гіршпрунга, доліхосигма).

Особливості дієтичного лікування закрепу багато в чому залежать від його етіопатогенезу.

Найбільший ефект від дієтотерапії можна отримати при функціональних запорах аліментарного генезу.

Аліментарні запори виникають внаслідок низького вмісту в їжі продуктів, багатих клітковиною та рослинними волокнами; перевага їжі, що легко засвоюється, сухоїдіння, порушень харчового режиму, тривалого перебування на дієті.

У дітей раннього віку часто закрепи спостерігаються при одноманітному молочному вигодовуванні. Профілактика запорів в цьому віці – своєчасне введення прикорму, особливо фруктового та овочевого.

У грудному віці можуть спостерігатися "псевдозапори", що обумовлені підвищеним засвоєнням чи недоліком грудного молока чи молочної суміші (при гіпогалактії, зригуваннях, млявому ссанні, дефектах порожнини рота). У цих випадках формується занадто мало калових мас, щоб викликати позив до дефекації. Нормальне спорожнювання кишечнику досягається після усунення безпосередньої причини захворювання і правильному вигодовуванні дитини.

При аліментарних закрепах у дітей старшого віку лікувальне харчування полягає насамперед в організації правильного режиму харчування, що виключає їду "всухомятку" та призначенні дієти №3. При цьому з раціону дитини виключають продукти і блюда, що сповільнюють перистальтику кишечнику. Забороняють міцні бульйони, гриби, жирні та гострі блюда, ріпу, редьку, редис, білокочанну капусту, часник, цибулю, м'яку випічку, каву, міцний чай, зелений горошок і бобові без теплової обробки. Обмежують вживання круп, що легко засвоюються (манна і рисова), макаронних виробів.

Їжу готують на пару, відварюють, запікають, не подрібнюють.

Дієта № 3 повноцінна за вмістом основних харчових речовин та енергії. Страви дають у гарячому, теплому та холодному вигляді 4-5 разів на день. Можна призначати продукти і блюда, що рекомендуються для дієт № 2 і 4в, розширюючи асортимент овочів та фруктів.

Особливо рекомендовані компоти з сухофруктів та розмочені сухі плоди (чорнослив, курага, інжир); овочі з негрубою клітковиною (морква, буряк, кабачки, гарбуз, помідори, огірки); цукристі речовини (мед, варення та ін.); фруктові й овочеві соки. Усі ці продукти сприяють у помірному ступені розвитку процесів бродіння і залученню в кишечник рідини. Гарною дією, що попускає, володіють овочеві салати з рослинною олією, одноденний кефір, кисляк.

При призначенні дієти хворим з неврогенними функціональними закрепами варто враховувати характер дискінезії кишечнику.

Хворі з гіпомоторною дискінезією кишечнику мають потребу в збагаченому клітковиною харчуванні. З цією метою у дієті № 3 збільшують кількість сирих овочів і фруктів, сухофруктів. Додатково призначаються пшеничні висівки, що заварюють окропом, залишають на 20 хв., потім зайву воду зливають, а відруби домішують до страв чи вживають у чистому вигляді. Первісна доза відрубів складає 1/2-1 чайна ложка. Подальше їхня кількість збільшується кожні 3-5 днів до 1-2 столових ложок. Неодмінною умовою лікування відрубами є додатковий прийом рідини (від 1 до 1¹/₂ л вільної рідини на добу), щоб уникнути ущільнення калових мас. Таку дієту застосовують до появи м'якого стула.

Гарний ефект можна одержати при прийомі прохолодної рідини натще (від 1/4 до 3/4 склянки мінеральної води з невеликим змістом газу, кип'яченої чи води молока з медом, кисломолочних напоїв, соку), а також рослинної олії – від 1/2 чайної до 1 столової ложки натще, а потім 1-2 рази протягом дня перед їжею.

Харчування при неврогенних та запальних закрепах з гіпермоторною дискінезією вимагає достатньої уваги.

Неврогенні та запальні закрепи часто протікають з гіпермоторною дискінезією, що має клінічну картину синдрому роздратованої товстої кишки. Виникають нападоподібні болі в животі без чіткої локалізації, відзначаються спастичні, болючі при пальпації відділи товстої кишки, типова рентгенологічна і ендоскопічна картина (спазм і запалення).

Цільове призначення дієти при гіпермоторних запорах полягає в максимальному знятті спазму кишечнику та нормалізації його моторної діяльності. Тому дієтичне лікування складається з двох етапів.

На першому етапі створюються умови для хімічного та механічного щадіння слизової оболонки на всіх рівнях шлунково-кишкового тракту з обмеженнями до мінімуму продуктів, що підсилюють процеси гниття і бродіння, а отже, і газоутворення. Призначається дієта, яка за складом та кулінарною обробкою близька до дієти №4б. Овочі і фрукти дають тільки після теплової обробки, із продуктів, що попускають, використовують рослинну олію, кисломолочні напої, мінеральні води без газу кімнатної температури. У міру купування больового синдрому, зменшення спазму кишечнику (у середньому через 7-10 днів) дієту поступово розширюють і переходять до другого етапу дієтичного лікування, що відповідає дієті №3.

На другому етапі дієтотерапії гіпермоторних закрепів уводять продукти, багаті негрубою клітковиною, фруктові й овочеві соки. Овочі і фрукти дають у сирому вигляді.

При органічних закрепах, які обумовлені уродженою патологією кишечнику, моторна функція товстої кишки, як правило, знижена. Однак лікувальне харчування в цьому випадку схоже з таким, як при синдромі роздратованої товстої кишки. Виключають чи обмежують продукти, багаті клітковиною, тому що збільшення обсягу калових мас може привести до перерозтягання кишечнику і підсилити закрепи.

З продуктів, що попускають, і страв таким хворим призначають овочеві та фруктові соки, компоти з сухофруктів, овочеві салати з рослинною олією, рослинну олія в чистому виді, чорнослив, мед, кисломолочні напої, страви з гречаної, вівсяної круп. Сирі овочі та фрукти дозволяються в обмеженій кількості.

Дієтичне лікування хворих з органічними закрепами носить симптоматичний характер і ні в якій мері не виключає проведення показаного оперативного втручання.

 

5.10 Харчування дітей при захворюваннях сечовивідної системи.

Відповідно до сучасних даних про патогенез окремих захворювань сечової системи і їхніх проявів дієтичне харчування повинне відповідати наступним вимогам:

1) забезпечення спокою хворого органа сечової системи шляхом обмеженого введення харчових інгредієнтів, продукти обміну яких виділяються головним чином нирками. У першу чергу це обмеження стосується тваринного білка, тому що продукти його обміну впливають не тільки на патологічні механізми розвитку гломерулонефриту, але й на формування неімунних гемодинамічних факторів, що сприяють прогресуванню захворювання;

2) коригування виниклих порушень азотистого, водно-сольового обміну й кислотно-лужної рівноваги, які можуть бути обумовлені як самим захворюванням (наприклад солевтрачаючий синдром при пієлонефриті), так і побічною дією деяких медикаментів (наприклад, при лікуванні преднізолоном і діуретиками);

3) виключення продуктів, що сприяють сенсибілізації організму, а також велика кількість речовин (наприклад, натрію), які певним чином впливають на розвиток деяких клінічних синдромів (гипертензивного, нефротичного) і побічна дія окремих препаратів (гіпертензія при лікуванні преднізолоном).

З урахуванням зазначених вимог лікувальні раціони для дітей із захворюваннями системи сечовиділення створюють на основі дієт № 7 і № 5 з відповідною корекцією залежно від особливостей патологічного процесу й гостроти захворювання.

Тривалість дієтотерапії в дітей із захворюваннями нирок визначається станом хворих, клінічними проявами захворювання, його активністю, використовуваними методами лікування й станом функції нирок.