Лекція 1:Злочини проти основ національної безпеки

(2 год.)

- освітня: довести до відома курсантів поняття, ознаки і види злочинів у сфері господарської діяльності, їх класифікацію, особливості кваліфікації кожної із груп злочинів по темі. Привести перелік наукових публікацій по даній темі, постанов Пленуму Верховного Суду України, методичних матеріалів кафедри;

- розвиваюча: розвивати вміння слухачів та курсантів реалізовувати отримані знання в процесі застосування норм кримінального права, виробити навички правильного використання норм та інститутів особливої частини кримінального права;

- виховна: формувати у курсантів поважне ставлення до кримінального закону як важливого засобу захисту прав, свобод і законних інтересів людини, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань

Міжпредметні зв’язки: адміністративне право т. 11; державне право зарубіжних країн т. 6-9; основи першопочаткової тактичної підготовки міліціонера т. 3.1; організація патрульно-постової служби в ОВС т. 2, 7; основи діловодства т. 2.

Технічні засоби навчання: графопроектор, схеми, відіопроектор.

План:

1. Поняття та загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України

2. Види злочинів проти основ національної безпеки України

1. Поняття та загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України

Підрив суверенітету, незалежності, демократії в Україні, дії, спрямовані проти України як соціальної і правової держави, можуть завдати значної шкоди конституційному ладу та іншим складовим національної безпеки, віддалятимуть нашу державу від досягнення сучасних ідеалів держави і суспільства. Тому посягання на ці блага є найбільш небезпеч­ними як для самої держави, так і для суспіль­ства та кожного його члена.

Злочини проти основ національної безпеки України, передбачені розділом І Особливої частини КК (статті 109–114), посягають не тільки на безпеку держави, а й на національну безпеку загалом, яка, відповідно до ст. 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р., визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільс­тва і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у різ­них сферах державного управління (право­охоронної діяльності, оборони, охорони здо­ров’я, забезпечення свободи слова, науково-технічної, інноваційної, соціальної, податко­во-бюджетної, митної, інвестиційної, моне­тарної та валютної політики, енергетики, за­хисту прав власності, екології та багатьох ін­ших) при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних за­гроз національним інтересам.

Саме завдяки своєму особливому значенню злочини проти основ національної безпеки України і розміщені в розділі І Особливої частини КК.

Для інших злочинів, які також спрямовані тим чи іншим чином проти безпеки держави, на відміну від злочинів проти основ національної безпеки України, не є характерними відверто антидержавницькі мотиви та мета підірвати або послабити Українську державу, змінити її конституційний лад, завдати істотної шкоди її безпеці.

Родовим об’єктом злочинів проти основ національної безпеки України є національна безпека України в різних її сферах, а основним безпосереднім об’єктом кожного окремого злочину – національна безпека у тій чи іншій її сфері.

З об’єктивної сторони розглядувані злочини характеризуються переважно суспільно небезпечними діями. Час і обстановка вчинення злочину є обов’язковими ознаками лише однієї із форм державної зради: перехід на бік ворога може бути вчинений тільки в умовах воєнного стану або у період збройного конфлікту.

Суб’єктами злочинів проти основ національної безпеки України є осудні особи, які досягли 16-річного віку (суб’єктом злочину, передбаченого ст. 112 КК,– 14-річного).

Спеціальний суб’єкт є ознакою лише двох складів злочинів проти основ національної безпеки України: у злочині, передбаченому ст. 111 КК,– це тільки громадянин України, а у зло­чині, передбаченому ст. 114 КК, – тільки інозем­ний громадянин або особа без громадянства. Кваліфікуючою ознакою злочинів, передбаче­них статтями 109 і 110 КК, є вчинення їх спе­ціальним суб’єктом – представником влади.

З суб’єктивної сторони злочини проти основ національної безпеки України характе­ризуються лише прямим умислом. Переважна більшість із них вчинюється з метою осла­бити державу, що передбачає намір знизити економічний, науково-технічний, військовий тощо потенціал України.

Мотиви не є обов’язковими ознаками зло­чинів проти основ національної безпеки України. Вони можуть бути різними і мають кримінально-правове значення переважно як обставини, які пом’якшують чи обтяжують покарання (статті 66 і 67 КК). Винятком є злочин, передбачений ст. 112 КК: мотивом пося­гання на життя державного чи громадського діяча є бажання припинити діяльність певної особи як державного чи громадського діяча або помста за таку діяльність.

Переважна більшість цих злочинів є тяж­кими й особливо тяжкими[13].

На підставі вищезазначеного злочини проти основ національної безпеки України можна визначити як передбачені КК умисні суспільно небезпечні діяння, що спричинюють істотну шкоду національній безпеці України у сфері державної безпеки, а також у полі­тичній, інформаційній, науково-технологічній й екологічній сферах або загрожують спричи­ненням такої шкоди.

2. Види злочинів проти основ національної безпеки України.

При визначенні видів злочинів проти основ національної безпеки України слід вихо­дити, передусім, із зазначеного вище Закону (статті 7 і 8), згідно з яким основними реаль­ними та потенційними загрозами національ­ній безпеці України є, зокрема:

- у сфері державної безпеки: розвідува­льно-підривна діяльність іноземних спеціаль­них служб; загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, тери­торіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян; загроза використання з терористичною метою ядерних та ін­ших об’єктів на території України; прояви сепаратизму, намагання автономізації за етніч­ною ознакою окремих регіонів України;

- у зовнішньополітичній сфері: посягання на державний суверенітет України та її тери­торіальну цілісність;

- у внутрішньополітичній сфері: загрози конституційному устрою; можливість конфлі­ктів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відносин; прояви сепаратизму;

- у науково-технологічній сфері: незахищеність внутрішнього ринку високотехнологі­чної продукції від іноземної технічної і технологічної експансії; відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі України;

- в екологічній сфері: ризики виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та при­родного характерів; погіршення екологічного стану водних басейнів; небезпека техноген­ного, у т. ч. ядерного та біологічного, тероризму;

- в інформаційній сфері: розголошення ін­формації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю; намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зок­рема, шляхом поширення недостовірної або упередженої інформації.

Залежно від цього пропонується розріз­няти злочини:

1) проти основ національної безпеки у сфері державної безпеки і політичній сфері: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи по­валення конституційного ладу або на захоп­лення державної влади (ст. 109 КК); посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК); посягання на життя держа­вного чи громадського діяча (ст. 112 КК);

2) проти основ національної безпеки у сфері державної безпеки, воєнній, інформа­ційній, економічній і науково-технологічній сферах: державна зрада (ст. 111 КК), шпигунство (ст. 114 КК);

3) проти основ національної безпеки у сфері державної безпеки, економічній, еколо­гічній і воєнній сферах: диверсія (ст. 113 КК).