Кримінальних правопорушень, виконання судових рішень

(2 год.)

Мета заняття:

- освітня: закріпити теоретичні знання, отримані з лекційного курсу й у процесі самостійної підготовки, шляхом виконання практичних завдань, розвинути навички юридичного аналізу складів злочинів за цією темою з використанням допоміжної літератури, навчальних посібників, положень Пленуму Верховного Суду України як з окремої категорії злочинів, так і в конкретних кримінальних справах, формувати вміння кваліфікувати суміжні діяння та діяння за сукупністю злочинів;

- розвивальна: розвивати вміння курсантів реалізовувати отримані знання в процесі застосування норм кримінального права, виробити навички правильного використання норм та інститутів особливої частини кримінального права;

- виховна: формувати у курсантів поважне ставлення до кримінального закону як важливого засобу захисту прав, свобод і законних інтересів людини, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань.

Питання до контролю:

1. Кримінально-правова характеристика завідомо незаконного затримання, приводу, арешту або тримання під вартою.

2. Кримінально-правова характеристика притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності.

3. Кримінально-правова характеристика примушування давати показання.

4. Кримінально-правова характеристика порушення права на захист.

5. Кримінально-правова характеристика втручання в діяльність судових органів.

6. Кримінально-правова характеристика втручання в діяльність захисника чи представника особи.

7. Кримінально-правова характеристика невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист.

 

Опорні поняття: правосуддя; суддя; службова особа; інші службові особи; затримання; привод; арешт; тримання під вартою; притягнення до кримінальної відповідальності; підозрюваний; обвинувачений; підсудний; захисник; вирок; рішення; ухвала; постанова.

 

Контрольні завдання:

Розв’язання практичних завдань:

1. Проходячи ввечері парком, Озерян побачив, як два незнайомці ґвалтують сильно побиту Шикову, з якою у нього до цього склалися неприязні стосунки. Помітивши, що до місця події наближається група сторонніх осіб, Озерян порадив ґвалтівникам тікати.

Кваліфікуйте дії винних.

2. Заворотній, якого викликали на допит до слідчого як свідка вбивства, знаючи, що це вчинив його друг Круглий, бажав відвести від нього підозру, тому заявив слідчому, що злочин скоїв Вакулюк, який насправді не був до нього причетний.

Варіант. Заворотній заявив, що про особу вбивці йому нічого не відомо.

Кваліфікуйте дії винних.

3. Рижук перебував із дружиною й дитиною в квартирі свого двоюрідного брата Харченка. Під час сварки і бійки Харченко ударив Рижука, заподіявши йому легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Рижук, перебуваючи в лікарні, пояснив, що його побили двоє невідомих. Такі самі пояснення він дав у міліції, через що було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 296 КК України.

Кваліфікуйте дії винних.

4. Чугунов був засуджений за ч. 2 ст. 121 КК за те, що ударом ногою в живіт спричинив Гордовському тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого потерпілий помер. Серед очевидців злочину був Іванов, який на досудовому слідстві розповів про всі обставини вчинення злочину. Під час судового слідства Іванов почав твердити, що у цій справі він нічого не знає. Як з'ясувалось, Чугунов обіцяв виколоти Іванову очі й відрізати язика, якщо він не буде його "тримати за зубами".

Кваліфікуйте дії винного.

5. Набедрик, допитаний як свідок під час досудового слідства, дав вичерпні показання про вчинення найтяжчого виду хуліганства Нечитайлом, які підтвердив на очній ставці з останнім. В судовому засіданні Набедрик почав Твердити, що Нечитайло вчинив хуліганство без застосування ножа для завдання потерпілому тілесних ушкоджень. Нечитайла все-таки було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України.

Варіант 1. Набедрик ухилився від явки в судове засідання.

Варіант 2. В судовому засіданні Набедрик заявив, що він відмовляється давати показання.

Варіант 3. В судовому засіданні Набедрик заявив, що йому в справі нічого не відомо, а показання, що викривають Нечитайла, щодо вчинення тим хуліганства він дав під час досудового слідства через те, що слідчий погрожував йому розправою.

Кваліфікуйте дії винного.

6. У процесі розслідування справи по обвинуваченню Каплюка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, було призначено судово-медичну експертизу. Експерт Напалков дав завідомо неправдивий висновок про причину смерті потерпілого. Повторна експертиза спростувала його висновок. Як було з'ясовано в процесі слідства, Напалкова підкупив родич обвинуваченого — Лопата. Останній також підмовляв свідка Савенка (очевидця вчинення злочину) давати неправдиві показання. Савенко на допиті заявив слідчому, що йому в справі нічого не відомо.

Кваліфікуйте дії винного.

Основна література:

1. Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – С. 257 – 265.

2. Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних із виконанням вироків: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 1990 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – С. 266 – 271.

3. Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – С. 180 – 188.

4. Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 18 червня 1999 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 171 – 176.

5. Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві: Постанова Пленуму Вер­ховного Суду України № 8 від 24 жовтня 2003 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – С. 207 – 214.

6. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 2 липня 2004 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах/ За заг. ред. В.Т. Маляренка. – Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – № 12. – С. 312 – 322.

7. Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов’язаних з їх екстрадицією: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 16 від 8 жовтня 2004 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 11. – С. 13 – 15.

8. Плужник О.О. Кримінальна відповідальність за порушення режиму відбування покарання у виправних установах та тримання під вартою. – Одеса: Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2004. – 140 с.

9. Преступления против правосудия / Под ред. канд. юрид. наук А.В. Галаховой. – М.: Норма, 2005. – 416 с.