Лекція 3:Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

(2 год.)

Мета лекції:

- освітня: довести до відома курсантів поняття, ознаки і види злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, їх класифікацію, особливості кваліфікації кожної із груп злочинів по темі. Привести перелік наукових публікацій по даній темі, постанов Пленуму Верховного Суду України, методичних матеріалів кафедри;

- розвиваюча: розвивати вміння курсантів реалізовувати отримані знання в процесі застосування норм кримінального права, виробити навички правильного використання норм та інститутів особливої частини кримінального права;

- виховна: формувати у курсантів поважне ставлення до кримінального закону як важливого засобу захисту прав, свобод і законних інтересів людини, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань.

 

Міжпредметні зв’язки: Кримінологія Т. 7; Криміналістика Т.26; Судова медицина та психiатрiя Т.1.

Технічні засоби навчання: графопроектор, відіопроектор.

План:

1. Поняття і види злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

2. Злочини, що посягають на статеву свободу та статеву недоторканість особи.

3. Злочини, що посягають на нормальний фізичний і моральний розвиток дітей і підлітків.

 

Опорні поняття: статева свобода, статева недоторканість, зґвалтування, фізичне насильство, погроза фізичного насильства, зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, безпорадний стан потерпілої особи, тяжкі наслідки, зґвалтування малолітньої чи малолітнього, примушування до вступу в статевий зв’язок, особа, яка не досягла статевої зрілості, розбещення неповнолітніх.

 

1. Поняття і види злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Свобода та недоторканність людини охоплює також статеву свободу та недоторканність, тобто право дорослої людини самому вирішувати, з ким і в якій формі задовольняти свої сексуальні потреби, і право як дорослої людини, так і неповнолітнього на статеву недоторканність.

Родовим об’єктом цієї групи злочинів є статева свобода та статева недоторканість особи, а також нормальний фізичний і моральний розвиток дітей і підлітків. Додатковим безпосереднім об’єктом може бути здоров’я потерпілого.

Об’єктивна сторона злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи характеризується протиправними діями винних. Переважна більшість злочинів розглянутої групи – це злочину з формальним складом, тобто такі, котрі визнаються закінченими з моменту здійснення самого діяння. Лише кваліфіковані склади зґвалтування (ч. 4 ст. 152 КК) і насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом(ч.3 ст. 153 КК) передбачають настання особливо тяжких наслідків і вважаються закінченими з моменту настання цих наслідків.

Суб’єктивна сторона всіх статевих злочинів характеризується виною у формі прямого умислу. Мотиви здійснення розглянутих злочинів можуть бути різні і на кваліфікацію не впливають.

Суб’єкти різних злочинів, передбачених даним розділом КК, можуть відрізнятися за віком (статті 152 і 153 КК передбачають знижений вік – 14 років), або по наявності інших ознак (здійснення злочину особою, що раніше вчинила яке-небудь із злочинів, передбачених статтями 153-155 КК – ч. 2 ст. 152 КК).

Залежно від безпосереднього об’єкта розглянутих злочинів їх поділити на такі види:

1) злочини, що посягають на статеву свободу та статеву недоторканість особи:

- зґвалтування (ст. 152);

- насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153);

- примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154);

2) злочини, що посягають на нормальний фізичний і моральний розвиток дітей і підлітків:

- статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155);

- розбещення неповнолітніх (ст. 156).

2. Злочини, що посягають на статеву свободу та статеву недоторканість особи.

Зґвалтування (ст. 152).

Основний безпосередній об’єкт злочину— статева чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути здоров’я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.

Потерпілою від злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі.

З об’єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах, які поєднуються із: 1) застосуванням фізичного насильства; 2) погрозою його застосування (воля потерпілої особи придушується) або 3) з використанням безпорадного стану потерпілої особи (її воля ігнорується).

Суб’єктом злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками зґвалтування є вчинення його:

1) повторно; 2) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст. ст. 153—155 (ч. 2 ст. 152), а особливо кваліфікуючими:

1) вчинення його групою осіб; 2) зґвалтування неповнолітньої особи (ч. З ст. 152); 3) спричинення особливо тяжких наслідків; 4) зґвалтування малолітньої особи (ч. 4 ст. 152).

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153).

Об’єкт цього злочину аналогічний об’єкту злочину, передбаченого ст. 152.

Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка всупереч своїй волі виконує роль сексуального партнера винного. Якщо особа, яка не досягла 16-річного віку, добровільно бере участь у задоволенні неприродним способом статевої пристрасті чоловіка або жінки, то дії винного можуть кваліфікуватись за ст.156.

Об’єктивна сторона злочину полягає у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Суб’єктом злочину є особа чоловічої або жіночої статі (залежно від змісту вчинюваних дій сексуального характеру), якій виповнилось 14 років. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. За спрямованістю умислу даний склад злочину потрібно відрізняти від інших посягань, наприклад, від замаху на зґвалтування, заподіяння тілесних ушкоджень. Мотиви даного злочину можуть бути такі самі, як і мотиви зґвалтування.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачений ст. ст. 152 або 154; 4) щодо неповнолітнього або неповнолітньої (ч. 2 ст. 153), а особливо кваліфікуючими:

1) вчинення злочину щодо малолітнього (малолітньої); 2) спричинення особливо тяжких наслідків (ч. 3 ст. 153). За своїм змістом ці ознаки аналогічні кваліфікуючим ознакам зґвалтування.

Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154).

Основний безпосередній об’єкт злочину — статева особи. Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути право власності, честь і гідність особи.

Потерпілим від цього злочину є особа жіночої або чоловічої статі. У разі, коли до вступу в статевий зв’язок примушувалась особа, яка не досягла статевої зрілості, дії винного, крім ст. 154, кваліфікуються за ст. ст. 14 і 155 як готування до статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості.

З об’єктивної сторони злочин виражається у примушуванні особи жіночої або чоловічої статі до вступу у статевий зв’язок.

Суб’єктом злочину є особа жіночої або чоловічої статі, якій виповнилось 16 років. Суб’єкт злочину є спеціальним: це особа, від якої жінка або чоловік матеріально чи службове залежні.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікованими видами цього злочину є примушування до вступу у статевий зв’язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; 2) розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.

3. Злочини, що посягають на нормальний фізичний і моральний розвиток дітей і підлітків.

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155).

Основний безпосередній об’єкт злочину — нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх. Додатковим факультативним об’єктом може виступати здоров’я особи.

Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка не досягла статевої зрілості. Статева зрілість є виключно біологічним поняттям, яке не стосується соціальних факторів, зокрема здатності виховувати дитину і матеріальної спроможності утримувати її. Питання про досягнення потерпілим від злочину, передбаченого ст. 155, статевої зрілості вирішується у кожному конкретному випадку на підставі висновку судово-медичної експертизи, яка за таких обставин є обов’язковою.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні природного статевого акту з особою, яка не досягла статевої зрілості. Статеві зносини у даному разі не поєднуються із застосуванням фізичного насильства, погрозою його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Злочин визнається закінченим з початку вчинення хоча б одного статевого акту.

Суб’єкт злочину — особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилось 16 років. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 155) визнаються:

1) вчинення його батьком, матір’ю або особою, що їх замінює;

2) спричинення безплідності чи інших тяжких наслідків.