Групове порушення громадського порядку (ст. 293).

Об’єктом злочину є громадський порядок.

Об’єктивна сторона злочину включає в себе як обов’язкові ознаки: 1) діяння, 2) наслідки та 3) причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Діяння при вчиненні злочину, передбаченого ст. 293, виконується, як правило, шляхом дії і полягає в: 1) організації групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації; 2) активній участі у них.

Наслідки злочину можуть полягати у: 1) грубому порушенні громадського порядку, 2) суттєвому порушенні роботи транспорту, підприємства, установи чи організації.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Масові заворушення (ст. 294).

Основним безпосереднім об’єктом масових заворушень є громадський порядок. Додатковим обов’язковим об’єктом цього злочину — залежно від конкретної форми його прояву — є життя і здоров’я особи, конституційні права людини і громадянина, власність, порядок управління або громадська безпека.

Об’єктивна сторона злочину полягає в: 1) організації масових заворушень; 2) активній участі у них.

Злочин вважається закінченим з моменту початку масових заворушень — вчинення конкретних актів насильства, погромів тощо.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Психічне ставлення винного до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 294, може характеризуватися умислом або необережністю.

Кваліфіковані види злочину мають місце, коли масові заворушення призвели до: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295).

Об’єкт злочину — громадський спокій.

Об’єктивна сторона злочину включає одну обов’язкову ознаку - діяння. Воно виражається лише активною поведінкою — дією, яка може полягати в: 1) публічних закликах до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян; 2) розповсюдженні матеріалів такого змісту; 3) виготовленні таких матеріалів; 4) їх зберіганні.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

Хуліганство (ст. 296).

В залежності від суспільної небезпеки виділяють наступні види хуліганства:

a) Дрібне хуліганство (ст. 173 КоАП);

b) Просте хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК);

c) Просте хуліганство, вчинене групою осіб (ч. 2 ст. 296 КК);

d) Злісне хуліганство (ч. 3 ст. 296 КК);

e) Особливо злісне хуліганство (ч. 4 ст. 296 КК).

Основний безпосередній об’єкт хуліганства — громадської порядок. Його додатковим факультативним об’єктом можуть виступати здоров’я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

Об’єктивна сторона хуліганства в самому КК не конкретизована. Аналіз диспозиції ст. 296 показує, що обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Суб’єктом хуліганства є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства.

3. Злочини проти моральності.

Кримінально-правова характеристика сутенерства або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303).

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моральності у сфері статевих стосунків. Додатковим об’єктом злочину є нормальний фізичний, психічний і моральний розвиток неповнолітніх.

Об’єктивна сторона злочину:

1) втягнення особи в заняття проституцією;

2) примушування до заняття проституцією;

3) сутенерство.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Суб’єктом цього злочину є особа, яка досягла 16-річного віку.