Лекція 1: Злочини проти життя та здоров’я особи

(2 год.)

Мета лекції:

- освітня: довести до відома курсантів поняття, ознаки і види злочинів проти життя та здоров’я особи, їх класифікацію, особливості кваліфікації кожної із груп злочинів по темі. Привести перелік наукових публікацій по даній темі, постанов Пленуму Верховного Суду України, методичних матеріалів кафедри;

- розвиваюча: розвивати вміння слухачів та курсантів реалізовувати отримані знання в процесі застосування норм кримінального права, виробити навички правильного використання норм та інститутів особливої частини кримінального права;

- виховна: формувати у курсантів поважне ставлення до кримінального закону як важливого засобу захисту прав, свобод і законних інтересів людини, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань

Міжпредметні зв’язки: адміністративна відповідальність т. 4; судова медицина та психiатрiя т. 1; криміналістика т. 24; кримінологія т. 7.

Технічні засоби навчання: відіопроектор, графопроектор, комп'ютерна презентація, схеми.

План:

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти особи.

2. Поняття і види злочинів проти життя.

3. Загальна характеристика і види злочинів проти здоров'я.

4. Злочини, що становлять небезпеку для життя і здоров’я людини, які вчинюються у сфері медичного обслуговування.

5. Інші злочини, що становлять небезпеку для життя і здоров’я людини.

 

Опорні поняття: вбивство; умисне вбивство за обтяжуючих обставин; умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини; умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання; уявна оборона; афект; вбивство при перевищенні меж необхідної оборони; вбивство через необережність; доведення до самогубства; помилка в особі потерпілого; ексцес виконавця.

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти особи.

Конституція України проголошує, що людина, його права і свободи є вищою цінністю. Ці принципи забезпечуються державою і визначають зміст, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої, виконавчої і судової галузей влади. Розділ II Конституції проголошує право кожного на життя, охорону достоїнства особи, свободи й особистої недоторканності, а також недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю, захист честі і достоїнства людини.

Відповідно до цього однієї з найважливіших задач Кримінального кодексу України, що закріплена в ч.1 ст.1 КК, є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина від злочинних посягань. Проявом пріоритетності зазначеної задачі Кримінального кодексу є і місце, що відведене в Особливій частині КК злочинам проти особи:

Розділ II «Злочини проти життя і здоров'я особи»;

Розділ III «Злочину проти свободи, честі і достоїнства особи»;

Розділ IV «Злочину проти полової свободи і полової недоторканості особи»;

Розділ V «Злочини проти виборчих, трудових і інших особистих прав і свобод людини і громадянина».

Ці розділи містять у собі злочини, що посягають на ті чи інші права, блага й інтереси особи (людини). Саме при здійсненні цих злочинів людина (особа) стає головним, основним об'єктом посягання.

Груповим об'єктом зазначених злочинів є безпосередньо особа. При цьому людина розглядається не тільки і не стільки як біологічна істота (індивід), але і як істота соціальна — суб'єкт суспільних відносин, що володіє інтелектом і усім, що з ним зв'язане. Так, при вбивстві такі якості людини (потерпілого) як вік, інтелектуальний рівень, соціальна характеристика, стан здоров'я і т.п., не мають вирішального значення для кваліфікації (життя будь-якої людини охороняється законом в однаковій мірі). У той же час, при визначенні відповідальності за доведення людини до самогубства (ст. 120 КК) потерпілим від цього злочину може бути тільки високоінтелектуальна особа.

Цей груповий об'єкт містить у собі декілька зазначених у законі родових об'єктів, що обумовили об'єднання однотипних посягань на права і свободи людини і громадянина у відповідний розділ Особливої частини КК, з урахуванням родового об'єкта всі злочини проти особи класифікуються в такий спосіб:

• злочину проти життя і здоров'я особи (Розділ II);

• злочину проти свободи, честі і достоїнства особи (Розділ Ш);

• злочину проти полової свободи і полової недоторканості особи (Розділ IV);

• злочини проти виборчих, трудових і інших особистих прав і свобод людини і громадянина (Розділ V).

Виходячи з особливостей безпосереднього об'єкта злочину, усередині зазначених груп виділяються визначені підгрупи родинних по характері злочинів. Так, злочини проти життя і здоров'я підрозділяються на: а) злочини проти життя: б) злочини проти здоров'я: в) злочини, що ставлять у небезпеку здоров'я і життя.

2. Поняття і види злочинів проти життя.

Поряд зі злочинами проти здоров'я, Розділ II КК України передбачає групу злочинів проти життя. До злочинів проти життя відносяться:

1) Вбивства (статті 115—119 КК):

2) доведення до самогубства (ст. 120 КК).

Таким чином, переважна більшість злочинів проти життя складають вбивства.

Об'єктом Вбивства є людське життя. Вбивство — це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Життя, як і більшість явищ об'єктивної дійсності, характеризується визначеним початковим і кінцевим моментом свого існування. При цьому початком життя варто вважати початок фізіологічних пологів. Кінцевим моментом життя є біологічна смерть, тобто необоротні зміни в центральній нервовій системі. Закон в однаковій мірі охороняє життя будь-якої людини незалежно від його життєздатності, віку, моральних якостей і т.д.

Вбивство — це завжди позбавлення життя іншої людини. Самогубство чи замах на самогубство злочином не визнається.

Об'єктивна сторона усіх видів вбивств визначається в законі як злочин з матеріальним складом і характеризується наявністю трьох обов'язкових ознак:

1) здійснення протизаконної дії чи бездіяльності, що позбавляють життя іншу людину;

2) настання наслідків у виді смерті іншої людини;

3) причинним зв'язком між діянням і настанням смерті.

Для позбавлення людини життя може бути застосоване як фізичний вплив (удар, постріл тощо), так і психічне (заподіяння щиросердечної травми, що викликав смерть і т.п.). У випадку здійснення вбивства шляхом бездіяльності мова може йти про не здійснення винним дій, що запобігли би настання смерті за умови, що особа зобов'язана було і мало можливість їх зробити.

Вбивство — це протиправне позбавлення людини життя. Випадки правомірного позбавлення людини життя при необхідній обороні, затримці злочинця і т.п. діянні не визнаються вбивством.

До числа ознак об'єктивної сторони навмисних вбивств, які мають значення для кваліфікації, необхідно віднести спосіб і обстановку здійснення злочину.

Обов'язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання наслідків у виді смерті людини. При цьому повинен бути в наявності причинний зв'язок між дією чи бездіяльністю винного і настанням смерті потерпілого.

Суб'єктивна сторона Вбивства характеризується як навмисною формою вини (із прямим чи непрямим умислом — статті 115-118 КК), так і необережною формою вини (злочинна самовпевненість і злочинна недбалість — ст. 119 КК). До числа ознак суб'єктивної сторони навмисних Вбивств, що мають значення для кваліфікації, необхідно віднести також мотив, мета й емоційний стан винного в момент здійснення злочину.

Суб'єктом вбивств, передбачених статтями115 КК — «Умисне вбивство», 116 КК — «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання» і 117 КК — «Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини», може бути фізична осудна особа, що досягла 14-літнього віку, тому що в цьому віці особа вже має можливість усвідомлювати протиправність чиненого їм діяння.

Суб'єктом вбивства, передбаченого статтею 118 КК — «Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримки злочинця», і 119 КК — «Вбивство через необережність», може бути фізична осудна особа, що досягла 16-літнього віку.

Ряд складів вбивства передбачають наявність яких-небудь додаткових ознак у суб'єкта, що його вчинили.

Класифікація вбивств

При класифікації окремих видів вбивств у залежності від форми вини при їхньому здійсненні, вбивства підрозділяються на:

1) у мисні вбивства (статті 115— 118КК);

2) в бивства через необережність (ст.119КК).

Умисні вбивства, у свою чергу розрізняються в залежності від наявності чи відсутності обтяжуючих чи пом'якшувальних обставин, зазначених у характеристиці окремих складів і поділяються на:

• Вбивства без обтяжуючих і пом'якшувальних обставин (ч.1 ст.115КК);

• Вбивства при обтяжуючих обставинах (ч.2 ст. 115 КК);

• Вбивства при пом'якшувальних обставинах (ст.ст 116 КК, 117 КК, 118 КК). Умисне вбивство, вчинене при наявності як обтяжуючих, так і пом'якшувальних обставин, підлягає кваліфікації як вбивство, вчинене при пом'якшувальних обставинах (умисне вбивство двох і більш осіб, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, варто кваліфікувати по ст. 116 КК України).

3. Загальна характеристика і види злочинів проти здоров'я.

До злочинів проти здоров'я варто віднести:

• Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК);

• Умисне середньої ваги тілесне ушкодження (ст. 122 КК);

• Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання (ст. 123 КК);

• Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124 КК);

• Умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК);

• побої і катування (ст. 126 КК);

• катування (ст. 127 КК);

• необережної тяжкої чи середньої ваги тілесне ушкодження (ст. 128 КК);

• погроза вбивством (ст. 129 КК);

• зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 КК);

• неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131 КК);

• зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК).

Самостійну групу злочинів проти здоров'я складають злочину, що ставлять у небезпеку життя чи здоров'я:

• розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132 КК);

• незаконне проведення аборту (ст. 134 КК);

• залишення в небезпеці (ст. 135 КК);

• ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136 КК);

• неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя і здоров'я дітей (ст. 137 КК);

• незаконна лікувальна діяльність (ст. 138 КК);

• ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК);

• неналежне виконання професійних обов'язків медичним чи фармацевтичним працівником (ст. 140 КК);

• порушення прав пацієнта (ст. 141 КК);

• незаконне проведення досвідів над людиною (ст. 142 КК);

• порушення встановленого законом порядку трансплантації органів чи тканин людини (ст. 143 КК);

• насильницьке донорство (ст. 144 КК);

• незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 КК).