Загалом ці функції мають служити формуванню матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

Велике значення має функція соціального контролю та за­хисту інтересів і прав місцевого самоврядування. Вона полягає в реалізації різних інтересів, захисті гарантованих Конституцією і законодавством України прав жителів — членів територіальних громад та вжитті заходів щодо укріплення громадського порядку.

Взаємовідносини територіальної громади з органами самоор­ганізації населення також багатопланові. Останні розглядаються як самостійний інститут системи місцевого самоврядування і мають забезпечити: перехід від організації роботи за місцем про­живання до розвитку колективної діяльності самих жителів; по­стійну участь жителів у соціальному контролі за діяльністю державного апарата; вплив на формування думки територіальних громад тощо¹. Таким чином, формується інформаційна функція територіальних громад, яка має двосторонній напрям: вона вияв­ляється не тільки у відносинах «територіальна громада — органи самоорганізації населення», а й у відносинах «територіальна гро­мада — конкретний мешканець відповідної території». В остан­ньому випадку ця функція реалізується в інформуванні членів громади про роботу органів місцевого самоврядування, стан му­ніципального господарства, дотриманні принципу гласності в му­ніципальній діяльності, що є важливою умовою забезпечення ак­тивної участі населення у вирішенні питань місцевого значення, контролю за роботою органів місцевого самоврядування. Інфор­маційна функція може реалізовуватися через розвиток інститутів муніципальної статистики, інформаційної служби та муніципаль­ного маркетингу.

Охарактеризовані функції тісно взаємопов'язані та взаємно доповнюються. Визначення та чіткий розподіл функцій територіальних громад як основних суб'єктів місцевого самоврядування сприятиме зміцненню правового статусу цих інститутів, вдоско­наленню механізмів їх функціонування і реалізації, а також ство­ренню системи гарантій прав і свобод громадян — членів терито­ріальних громад, їхніх самодіяльних об'єднань і формувань у процесі їх самоврядування, взаємної відповідальності держави та самоврядування громадян.

Законодавство України про місцеве самоврядування, зокрема профільний Закон України від 21 травня 1997 р. (ст. 19), закріпило право територіальної громади села, селища і міста на прий­няття їхніми представницькими органами на основі Конституції й у межах цього Закону статутів відповідних територіальних гро­мад. Основною метою прийняття таких документів є врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування певною територіальною громадою. Разом з тим слід враховувати, що право — не єдиний нормативний регулятор діяльності колектив­ного суб'єкта права. Об'єктивно необхідним і не менш важливим нормативним регулятором суспільних відносин є ті соціальні норми, які виробляються самими колективними об'єднаннями, — корпоративні норми. Вони можуть фіксуватися як у факульта­тивних актах (статутах, положеннях), так і в локальних — внут-рішньоорганізаційних нормах. Отже, можна зробити висновок, що фактично реальне становище колективних суб'єктів права нормативне відбивається і закріплюється як в основних держав­них нормативних актах, так і у факультативних локальних нормах.

Вже зазначалося, що територіальні громади і сформовані ни­ми органи місцевого самоврядування мають виступати як захис­ники прав жителів — членів територіальних колективів. При цьому основними напрямами діяльності щодо захисту прав чле­нів територіальної громади є:

— діяльність органів місцевого самоврядування й органів са­моорганізації населення щодо забезпечення реалізації прав чле­нів територіальної громади, включаючи діяльність депутатів міс­цевих рад;

— особиста участь членів територіальної громади в захисті
своїх інтересів;

— судовий захист прав членів територіальної громади.

Найширші повноваження щодо захисту інтересів членів те­риторіальної громади надані місцевим радам, які забезпечують реалізацію соціальних прав громадян у сфері надання житла, со­ціального забезпечення, медичної допомоги, освіти тощо.

Ефективна діяльність місцевих рад щодо захисту прав членів територіальної громади можлива лише при широкому залученні населення до процесу вироблення і прийняття рішень, форму­вання й урахування громадської думки територіальних громад на рівні мікрорайону, кварталу тощо, що фактично випадають з по­ля діяльності депутатів. Вирішення проблеми можливо на основі Положення або Типового Статуту «Про правовий статус терито­ріальних громад і громадського самоврядування громадян в Ук­раїні», структура яких, на думку Д. Гараджаєва і В. Кураніна, має включати:

— порядок формування органів громадського самоврядування;

— визначення ролі місцевих рад з підтримки цих органів;

— повноваження (компетенцію) територіальних громад і гро­мадського самоврядування;

— створення самостійної фінансової бази органів громадсько­го самоврядування на основі закріплення в законі бюджетного
фінансування діяльності цих органів.

Тільки в цьому разі синтез права і дійсної (матеріальної) можливості самостійного вирішення соціальних програм у масш­табі факультативних територіальних колективів стане ефектив­ним заходом задоволення інтересів жителів — членів терито­ріальної громади.