Основним видом джерел муніципального права є, звичайно, закони про місцеве самоврядування — загальний і спеціальні (територіальні або галузеві). 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Основним видом джерел муніципального права є, звичайно, закони про місцеве самоврядування — загальний і спеціальні (територіальні або галузеві).



Це безпосередньо випливає зі ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в якій, зокрема, зазначаєть­ся, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні ви­значається Конституцією України, цим Законом та іншими зако­нами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Пра­вовий статус місцевого самоврядування у містах Києві та Севас­тополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, перед­баченими законами про міста Київ та Севастополь.

Загальним і основним законом в галузі місцевого самовряду­вання в Україні є Закон «Про місцеве самоврядування в Украї­ні», який відповідно до положень Конституції України щодо міс­цевого самоврядування визначає систему місцевого самовряду­вання, засади організації і діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, їх функції, повноваження і відпові­дальність та гарантії місцевого самоврядування.

Найбільш повно в Законі визначаються форми безпосеред­нього здійснення територіальними громадами місцевого само­врядування (місцеві референдуми, місцеві ініціативи тощо), пов­новаження представницьких органів місцевого самоврядуван­ня — сільських, селищних, міських, районних і обласних рад, виконавчих органів сільських, селищних і міських рад, статус сільського, селищного і міського голови, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування.

Важливими нововведеннями цього Закону про місцеве само­врядування є визначення в ст. 1 основних термінів, які викорис­товуються у відповідному Законі, основних принципів місцевого самоврядування (ст. 4), системи місцевого самоврядування (ст. 5), основних форм безпосереднього волевиявлення територі­альними громадами (ст. 7—9, 13), організаційно-правових, мате­ріальних, фінансових та інших основ місцевого самоврядування (ст. 16), тобто механізму його здійснення, системи відносин ор­ганів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у комунальній власності відпо­відних територіальних громад, та відносин цих органів з під­приємствами, установами й організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, га­рантій місцевого самоврядування, відповідальності органів та по­садових осіб місцевого самоврядування, прикінцеві та перехідні положення.

Серед спеціальних законів в галузі місцевого самоврядуван­ня найвагомішими є Конституція Автономної Республіки Крим, окремий розділ (IV) якої присвячений місцевому самоврядуван­ню в Автономній Республіці Крим, Закон України «Про столицю України — місто-герой Київ», який містить ряд розділів, безпосе­редньо присвячених місцевому самоврядуванню: розділ II «Орга­нізаційно-правова основа здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в місті Києві»; розділ III «Посадові особи органів місцевого самоврядування та виконавчої влади в місті Києві, їх функції і повноваження»; розділ IV «Матеріальна і фі­нансова основа місцевого самоврядування»; закони про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, Про статус депутатів місцевих рад, про всеукраїнський та місцеві референдуми тощо.

Значне місце серед джерел муніципального права посідають підзаконні нормативні акти органів державної влади: відповідні укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів Украї­ни, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, рі­шення Конституційного Суду України з питань місцевого само­врядування та нормативні акти інших органів державної влади. Серед нормативних актів Президента України це, зокрема, Укази «Про зміцнення економічних основ самоврядування» від 12 бе­резня 1994 р.; «Про фонд сприяння місцевому самоврядуванню України» від 19 грудня 1995 р.

Одним із перших нормативних актів Кабінету Міністрів Ук­раїни в галузі місцевого самоврядування є постанова № 311 від 5 листопада 1991 р. «Про розмежування державного майна між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно-тери­торіальних одиниць (комунальною власністю)».

Поступово визнається і утверджується таке джерело муніци­пального права, як акти Конституційного Суду України. Назве­мо, зокрема, Рішення Конституційного Суду України від 9 люто­го 2000 р. № 1-рп/2000 (справа про місцеве самоврядування, ста­тут територіальних громад районів у містах та інші питання), від 27 березня 1998 р. № 5-р/п/98 (справа про вибори у містах Києві і Севастополі), від 13 травня 1998 р. № 6-рп/98 (справа щодо статусу депутатів рад).

Найбільш розгалуженим джерелом муніципального права є нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого самовряду­вання, зокрема, відповідні акти територіальних громад, представ­ницьких органів місцевого самоврядування (рад), їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, органів самооргані­зації населення тощо. Найвагомішими серед них є акти місцевих референдумів та акти представницьких органів місцевого само­врядування, зокрема статути міст та інших адміністративно-територіальних одиниць, регламенти відповідних рад, правила, положення тощо.

Відповідно до ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та, інші акти в формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає також рішення, а сільський, селищний міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. Ці акти є обовязковими для виконання в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковимидля виконання на відповідній території.

Найбільш розгалуженим джерелом муніципального права є нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого самовряду­вання, зокрема, відповідні акти територіальних громад, представ­ницьких органів місцевого самоврядування (рад), їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, органів самооргані­зації населення тощо.

Найвагомішими серед них є акти місцевих референдумів та акти представницьких органів місцевого само­врядування, зокрема статути міст та інших адміністративно-територіальних одиниць, регламенти відповідних рад, правила, положення тощо.

Відповідно до ст.59 закону України “Про місцеве саиоврядувння Украни” рада в межах своїх повноважень приймає норматвні та інші акти у формі рішень. Виконавчи й комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає також рішення, а сільський, селищ­ний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. Ці акти є обов'язковими для виконання в межах відповідних адміністра­тивно-територіальних одиниць. Відповідно до ст. 144 Консти­туції України органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

В розвиток цього конституційного положення в ст. 73 Закону зазначається, що акти ради, сільського, селищного, міського голо­ви, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (в разі її створення) ради, які вони приймають в межах наданих їм повноважень, є обов'язкови­ми для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприєм­ствами, установами та організаціями, посадовими особами, а та­кож громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Особливе місце серед локальних нормативних актів місцево­го самоврядування займають статути територіальних громад сіл, селищ, міст. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницький орган місцевого са­моврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може приймати статут територіальної громади села, сели­ща, міста.

Статут територіальної громади повинен бути зареєстрований в органах Міністерства юстиції України. Якщо звичайне рішення ради нормативно-правового характеру, як правило, набирає чинності з дня його оприлюднення, то статут територіальної гро­мади — відповідно після його реєстрації в органах Міністерства юстиції.

Вагоме місце в системі джерел муніципального права Украї­ни посідають міжнародно-правові акти, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. До них відноситься, зок­рема, Європейська Хартія місцевого самоврядування, прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 р.

В цій Хартії визначаються конституційні і законодавчі осно­ви місцевого самоврядування, поняття місцевого самоврядуван­ня, сфера його компетенції; передбачається відповідність адмі­ністративних структур і засобів завданням органів місцевого са­моврядування, адміністративний контроль за діяльністю органів самоврядування, право місцевих органів самоврядування на об'єднання та ряд інших положень.

В названому нормативно-правовому акті, зокрема, зазна­чається, що принцип місцевого самоврядування має бути визна­ний в законодавстві країни і, по можливості, в конституції країни (ст. 2). Під місцевим самоврядуванням розуміється право і ре­альна здатність органів місцевого самоврядування регламентува­ти значну частину державних справ і управляти нею, діючи в рамках закону під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення (ст. 3).

Щодо сфери компетенції і джерел муніципального права зок­рема проголошується, що основні повноваження органів місцево­го самоврядування встановлюються Конституцією або законами (ст. 4). Разом з тим зазначається, що це положення не виключає надання органам місцевого самоврядування відповідно до закону окремих конкретних повноважень (ст. 4).

Все більшого поширення набуває такий вид джерел муніци­пального права, як нормативний договір. Це значною мірою зу­мовлено статусом підприємств, установ і організацій, які перебу­вають або не перебувають у комунальній власності територіаль­них громад і відносинами з ними органів місцевого самовряду­вання, а також відносинами між вітчизняними суб'єктами місцевого самоврядування одного або різних рівнів і відносина­ми між вітчизняними і зарубіжними суб'єктами місцевого само­врядування, можливостями добровільного об'єднання органів місцевого самоврядування та повноваженнями органів місцевого самоврядування в галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Зокрема, в ст. 18 Закону України «Про місцеве самовряду­вання в Україні» зазначається, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які не перебувають у комунальній власності відповідних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підкон-трольності у межах повноважень, наданих органам місцевого са­моврядування законом.

Стаття 35 Закону визначає повноваження виконавчих орга­нів сільських, селищних і міських рад у галузі зовнішньоеконо­мічної діяльності, серед них, зокрема, укладення і забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг.

Серед інших джерел комунального права назвемо норматив­но-правові акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виборчих комісій, насамперед, Центральної



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 133; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.224.33.93 (0.013 с.)