Митне оформлення зовнішньоекономічних операцій

 

Основна мета митного оформлення – підтвердження свідоцтв, отриманих під час митного контролю товарів, які перетинають митну територію України, і оформлення результатів такого контролю.

Митне оформлення починається з надання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю документів і свідоцтв про товари, а саме:

1) документів, які підтверджують повноваження декларанта на здійснення процедур декларування товарів;

2) облікової картки суб’єктів ЗЕД;

3) товаросупровідних документів;

4) сертифікатів та інших дозвільних документів;

5) реєстру документів.

Процедура митного контролю і митного оформлення товарів, з використанням ВМД, складається з трьох етапів.

I етап митного оформлення

Перший етап – це оформлення ВМД. В цей час посадові особи митних органів здійснюють звірення відповідності даних, які внесені декларантом до граф ВМД, з даними, які є у документах і надаються разом з нею. Здійснюється перевірка наявності усіх документів, зазначених в реєстрі.

За відсутності зауважень митні органи здійснюють прийом ВМД до оформлення шляхом завірення штампом «Під митним контролем» на всіх листах ВМД, а також їй надається реєстраційний номер.

Послідовність митного оформлення на першому його етапі:

- звірення електронної копії ВМД з даними у ВМД на паперових носіях;

- перевірка відповідності товарної номенклатури Митному тарифу України при класифікації товарів, тобто перевіряється правильність визначення кодів товарів відповідно до УКТЗЕД (особливо перевіряється визначення митної вартості);

- перевірка правильності нарахування податків і зборів, а також контроль за надходженням грошових коштів;

- контроль за всіма попередніми процедурами, а також контроль за правильним застосуванням заходів нетарифного регулювання ЗЕД.

II етап митного оформлення

Якщо митними органами приймається рішення про митний огляд товарів ще на першому етапі, то ця процедура здійснюється обов’язково у присутності власника, який здійснює переміщення товарів через митницю України і декларанта. За результатами огляду складається Акт про проведення митного огляду товарів.

III етап митного оформлення

Здійснюється нарахування та стягнення зборів за митне оформлення товарів.

Митне оформлення товарів у повному обсязі і їх пропуск через митницю України можуть здійснюватися тільки після оплати відповідних митних платежів.

Платежі при переміщенні товарів через митний кордон:

1) Сукупність митних платежів:

- мито;

- ПДВ;

- акцизний податок;

- збори за митне оформлення.

2) Збори за надані послуги:

- збори за видачу кваліфікаційного атестату спеціалісту з митного оформлення;

- збори за зберігання товару;

- збори за митне супроводження вантажу;

- оплата за інформаційні та консультативні послуги;

- оплата за участь в митному аукціоні.

Митна територія – територія, на яку поширюється юрисдикція митних органів у сфері регулювання митної справи.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України, митним режимом є сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи і які визначають порядок переміщення товарів через митницю України і обсяг митних процедур, здійснених залежно від заявленої мети такого переміщення.

Залежно від мети переміщення товарів через митницю і на підставі документів, які подаються митному органу, визначаються 13 видів митного режиму: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, митний склад, тимчасове ввезення (вивезення), спеціальна митна зона, магазин без митної торгівлі, переробка на митній території України, переробка за межами митної території України, знищення або руйнування, відмова на користь держави.

Мито – обов’язковий внесок, який стягується митними органами України при ввезенні товарів на митну територію країни або вивезенні товару з цієї території та який є невід’ємною умовою такого ввезення та вивезення.

Мито стягується митними органами, і являє собою податок на товари та інші предмети, які перетинають митницю України.

Мито класифікується:

1. За способом нарахування:

- адвалорне мито, яке нараховується у відсотках від митної вартості товарів та інших предметів, на які нараховується мито;

- специфічне митно, яке нараховується у визначеній сумі коштів на одну одиницю товарів та інших предметів, на які нараховується мито;

- комбіноване мито, до складу якого можна віднести і адвалорне, і специфічне.

2. За об’єктом стягнення: імпортне, фіскальне, експортне, транзитне.

3. За сферою діяльності: антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне (сезонне, протекціоністське).

4. За походженням: автономне, конвенційне, преференційне.

5. За типами митних ставок: постійні, змінні.

Митні тарифи класифікуються за загальною ознакою.

Генеральне (граничне) ввізне мито – застосовується до товарів із країн, в торговельно-політичних відносинах з якими Україна використовує режим найбільшого сприяння нації, встановлений законодавчими органами.

Преференційні тарифи – пільгові застосовуються, наприклад, до слабо розвинутих країн.

Конверсійні тарифи – тарифи, які встановлюються в результаті угоди між країнами.

Автономні тарифи – тарифні ставки, що встановлюються самостійно кожною країною.

Також бувають:

Прості – складаються із одного стовпчика, в якому митні ставки не диференціюються в залежності від країни виникнення товару. В цих випадках застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, які передбачені Єдиним митним тарифом України.

Складні – пільгові ставки застосовуються до слаборозвинених країн або до країн, які користуються в Україні режимом найбільш сприятливим, який визначає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн мають пільги під час оплати мита.

Відповідно до ЗУ «Про єдиний митний тариф в Україні» розрізняють:

- ввізне мито (нараховується з товарів, які ввозяться в Україну);

- вивізне мито (нараховується з товарів, які вивозяться з України).

Вивізне мито застосовується для обмеженої кількості товарів. Основна мета – це обмеження об’ємів вивезення окремих товарів за межі України шляхом підвищення їх вартості після вивезення.

Базою для нарахування мита є митна вартість товарів, яка визначається на момент перетину митниці України.

Нарахування мита здійснюється митними органами за ставками, які встановлені Митним тарифом України, чинним на день подання ВМД.

Митний тариф – це зведення ставок мита, що застосовуються до товарів, які переміщуються через митний кордон та систематизація відповідно до Товарної номенклатури ЗЕД.

Оплата може здійснюватися як у вітчизняній валюті України, так і в іноземній валюті за курсом, який діє на день подання митної декларації.

Митний збір нараховується за митне оформлення товарів та інших предметів, які перетинають кордон, а також за їх перебування під митним контролем.

До митних зборів, які нараховуються відповідно до ВМД, належать такі їх види:

- за митне оформлення товарів та інших предметів;

- за митне оформлення тимчасово ввезеного (вивезеного) майна під обов’язки про його повернення безпосередньо ввезенням (вивезенням);

- за митне оформлення товарів під час транзиту;

- за митне оформлення товарів під час ввезення на митний ліцензійний склад;

- за перебування товарів та інших предметів під митним контролем;

- за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, які зберігають такі товари та інші предмети, або в неробочий час, який встановлений для митниці.

(Україна набула членства у СОТ 16.05.2008 р.)

При ратифікації вступу до СОТ митний збір здіймається за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів. Вартість оформлення буде залежати від часу і дати оформлення: якщо воно проводиться в понаднормовий, нічний час і у вихідні дні – 40 дол. США, а якщо у світкові і неробочі дні – 50 дол. США. Ці суми встановлені за 1 час роботи однієї посадової особи митного органа під час митного оформлення однієї партії або одного транспортного засобу.

Митні збори мають бути оплачені до або на момент здійснення митного оформлення.

Разом з оплатою мита і митного збору суб’єкти ЗЕД, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, сплачуються акцизний податок. Обов’язки з оплати акцизного податку виникають також і у виробників підакцизних товарів, які реалізують такі товари. Але при реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту акцизний податок не стягується.

Акцизний податок розраховують:

1) за ставкою у відсотках до митної вартості імпортних товарів, яка збільшена на суму ввізного мита без урахування митного збору;

2) за твердими ставками у євро з одиниці імпортного товару.

Сума акцизного податку сплачується в нац. валюті.

Сума акцизного податку, якщо її встановлено у відсотках до митної вартості, яка збільшена на суму ввізного мита, обчислюється за формулою:

С_аз = В_м х А,

де С_аз – сума акцизного податку;

В_м – митна вартість;

А – ставка акцизного податку.

Сума акцизного податку, якщо її встановлено у грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється за формулою:

С_аз = Н х А,

де Н – кількість товару у фізичних одиницях виміру (л, кг).

Акцизним податком з метою застосування митних процедур називається непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, який включається до їх ціни.

Об’єктом оподаткування акцизом імпортних товарів є їх митна вартість з урахуванням суми ввізного мита.

При ввезенні підакцизних товарів на митну територію України акцизний податок сплачується разом з оплатою ПДВ і митом.

Товари, що ввозяться на митну територію України підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (20 %) незалежно від того, є імпортер платником ПДВ чи ні. Базою для нарахування ПДВ є митна вартість товару, сума сплаченого акцизного податку та ввізного мита. Митні збори до бази оподаткування ПДВ не включаються. Таким чином, сума ПДВ імпортних товарів визначається за формулою:

С_пдв =(В_м +С_аз +М) х 20%,

де С_пдв – сума податку на додану вартість; М – сума ввізного мита.

Датою виникнення податкових зобов’язань щодо ПДВ при імпортуванні товарів є дата оформлення ввізної ВМД із зазначенням у ній суми податку, яка підлягає сплаті. Разом з тим, одночасно зі сплатою вказаного податку у суб’єкта господарювання виникає право на податковий кредит.

Об’єктом оподаткування при експорті є вивіз товарів за межі митної території України та надання послуг для їх використання за межами України. Ставка ПДВ під час експорту товарів і послуг складає 0 % до бази оподаткування.

Використання «нульової» ставки передбачає, що у підприємства виникають податкові зобов’язання в сумі, яка дорівнює «0», що означає виникнення податкового кредиту. ПДВ сплачений при експорті підлягає відшкодуванню з бюджету.

На сучасний момент єдиною умовою для одержання права на бюджетне відшкодування є оплата вартості товару українському постачальнику, а також наявність податкової накладної. Крім того, підставою для одержання податкового відшкодування є тільки ВМД.

Товари тільки тоді вважаються експортованими за межі митної території України, коли їх експорт підтверджено оформленою ВМД.

Вантажна митна декларація – заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Суб’єкти ЗЕД з 1 січня 2008 року декларують товари і транспортні засоби за допомогою нових бланків вантажно-митної декларації (ВМД):

- основний лист форми МД-2;

- додатковий лист форми МД-3;

- доповнення до ВМД форми МД-6:

- специфікація форми МД-8.

За рахунок цих дій вітчизняну документацію привели у відповідність зі стандартами країн Європейського Союзу.

Порядок формування цін

Правильний порядок формування цін – один з основних факторів, що забезпечують фінансову стабільність підприємства, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

При експорті та імпорті товарів слід розрізняти їх контрактну, фактурну, митну та облікову вартість.

Контрактна вартість – це продажна вартість експортних товарів у валюті контракту відповідно до базисних умов поставки.

Фактурна вартість – це вартість, яка фактично оплачена або підлягає оплаті або має бути компенсована зустрічним надходженням товарів і яка вказується в рахунку-фактурі, відповідно до умов ЗЕ договору купівлі-продажу.

Фактурна вартість відображається у ВМД в іноземній та національній валюті за курсом НБУ на дату її подання до митного органу.

При розрахунку витрат на транспортування до митниці України, якщо вони відповідно до умови постачання не були включені у вартість товару при доставці на безоплатній основі чи за допомогою транспортних засобів покупця, мають використовуватися дані б/о за калькуляцією транспортних витрат із включенням усіх необхідних статей чи елементів витрат. Якщо декларація заповнюється на товари декількох видів, то витрати на транспортування розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно їхньої ваги.

У тому випадку, якщо витрати на перевезення даним видом транспорту відсутні, у митну вартість включається сума, розрахована виходячи з діючих на момент транспортування вантажу тарифів на перевезення вантажів відповідним видом транспорту.

З метою нарахування митних платежів, а також для визначення вартості товарів, включаючи нарахування штрафів і застосування санкцій за порушення митних правил, а також з метою митної статистики має бути визначена митна вартість товарів.

Митна вартість – вартість товару, яка визначається відповідно до положення ЗУ «Про єдиний митний тариф» і використовується винятково з метою митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Митна вартість імпортного товару – це фактурна вартість товару, визначена в національній валюті шляхом перерахунку суми в іноземній валюті за курсом НБУ на дату імпорту.

При визначенні митної вартості в розрахунок береться вартість товарів з урахуванням витрат на його транспортування до митного кордону України.

Митна вартість експортного товару – це фактурна вартість в перерахунку за курсом НБУ на дату подання ВМД з урахуванням транспортних витрат до митної території України.

До митної вартості товару включають ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі іноземного контрагента, а також наступні фактичні витрати (якщо їх не враховано в рахунку фактурі):

- витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, переміщення та страхування до пункту перетину митного кордону;

- комісійні та брокерські витрати на час проведення митного та інших видів оформлення в інших державах на шляху перевезення товару;

- плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, що відноситься до цього товару і які мають бути оплачені імпортером або експортером прямо або опосередковано як умова їх ввезення (вивезення).

Для визначення митної вартості товару необхідно знати момент перетину митниці.

Визначення митної вартості повинно бути здійснено митними органами в строк, не більш ніж 15 робочих днів. У деяких випадках цей строк може бути продовжений за рішенням керівництва митних органів.

За письмовою заявою декларанта митні органи зобов’язані протягом тижня надати декларанту роз’яснення причин, за якими заявлена декларантом митна вартість не може бути прийнята до митного оформлення.

Фактор митного тарифного регулювання, який визначається під час здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, які перетинають кордон України, з метою:

- обкладання товарів митом;

- ведення митної і зовнішньоекономічної статистики;

- застосування заходів нетарифного регулювання (квотування, ліцензування).

Облікова вартість імпортного товару складається з фактурної вартості, витрат в інвалюті на доставку товару, сплачених митного збору, мита, акцизного збору.

На імпортні товари, що реалізуються за готівку, до облікової вартості включаються товарна націнка в сумі торгової надбавки підприємства-імпортера, ПДВ, сплаченого при розмитненні, і ПДВ на торгову націнку.

Якщо відповідно до договору постачання у вартість товару декларантом включені витрати на транспортування після перетинання митного кордону України, то такі витрати не враховуються при визначенні митної вартості.

При ввезенні товарів на митну територію України їхня митна вартість визначається зафактурною вартістю до базицін:

CIF – український порт;

СІР – пункт призначення на кордоні України;

СРТ – пункт призначення на кордоні України;

DAI – кордоні України.

При цьому, якщо товари куплені на умовах, відповідно до яких пункт постачання (призначення) знаходиться поза митною територією України, то до фактурної вартості додаються додаткові витрати з доставки товарів до моменту перетинання митного кордону України.

Для випадків, коли умовою постачання передбачений пункт призначення, що знаходиться на митній території України, з фактурної вартості віднімаються витрати, що мали місце після моменту перетину митного кордону України.