Основні форми зовнішньоекономічної діяльності та види зовнішньоторговельних операцій

Суб’єктами ЗЕД є резиденти та нерезиденти.

Резиденти:

1. Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства), що постійно проживають на території України, в тому числі й ті, що тимчасово перебувають за кордоном.

2. Юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва) – з місцем розташування на території України, що здійснюють свою діяльність на підставі законів України.

3. Дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що здійснюють підприємницьку діяльність згідно з законами України.

Нерезиденти:

1. Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місце проживання за межами України, або тимчасово перебувають на території України.

2. Юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва) з місцезнаходженням за межами України, що створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави.

3. Розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуютьсяімунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність згідно з законами України.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними статусу юридичної особи (тобто з моменту державної реєстрації) і тільки в тому випадку, якщо установчими документами (статутом, установчим договором) передбачено положення, про те, що підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю.

Фізичні особи мають право проводити зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними дієздатності згідно з законами України.

Іноземні суб’єкти господарської діяльності – суб’єкти господарської діяльності, що мають постійне місце розташування або постійне місце проживання за межами України.

Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності – установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Всі суб’єкти ЗЕД України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.

ЗЕД представляє собою процес реалізації зовнішньоекономічних зв’язків. До основних форм зв’язків належать: торгівля, спільне підприємництво, надання послуг, співробітництво.

Основні форми ЗЕ зв’язків:

1. Торгівля. За допомогою цієї форми здійснюється купівля-продаж товарів широкого вжитку, устаткування, відбувається товарний обмін (бартер) продукцією, здійснюється купівля-продаж продукції інтелектуальної праці, ліцензій і «ноу-хау», інжинірингової продукції.

2. Спільне підприємництво. Дана форма зовнішньоекономічних зв’язків реалізується у виді інвестиційних проектів у всіх сферах промисловості, науки, освіти, медицини, кредитно-фінансової сфери.

3. Надання послуг. Велике поширення в міжнародному бізнесі належить посередницьким, банківським, біржовим послугам, страхуванню, туризму, міжнародним перевезенням вантажів. Швидко росте обсяг послуг, що надають комп’ютерні мережі, що існують в розвинених країнах світу.

4. Співробітництво. Наукове, технічне й економічне співробітництво. Спільне підприємництво набуває чинності у формі: міжнародних економічних організацій (МБРР, МВФ, ЄБРР), вільних економічних зон, спільних підприємств.

Вільна економічна зона – обмежена частина території держави, в межах якої діє пільговий режим господарювання і ЗЕД.

Відповідно до чинного законодавства ЗЕД підприємств здійснюється в різних формах:

· експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

· надання суб’єктами ЗЕД послуг іноземним суб‘єктам господарської діяльності;

· наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

· міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

· кредитні та розрахункові операції між суб‘єктами ЗЕД та іноземними суб‘єктами господарської діяльності;

· підприємницька діяльність на території України, пов‘язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб‘єктів господарської діяльності та аналогічна діяльність суб‘єктів ЗЕД за межами України;

· організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі.

В міжнародній торгівлі розрізняють чотири основні види зовнішньоторговельних операцій:

· Експорт – продаж іноземному контрагенту товару з вивезенням його за кордон.

· Імпорт – придбання в іноземного контрагента товару з ввезенням його з-за кордону.

· Реекспорт – продаж раніше імпортованого без доробки товару за кордон.

· Реімпорт – придбання раніше експортованого без доробки товару із ввезенням його з-за кордону.

Прямий експорт та імпорт. Операції, які передбачають постачання товарів чи послуг безпосередньо самими виробниками іноземним споживачам, або придбання в них відповідних товарів чи послуг.

Найбільш часто цей метод використовується при торгівлі промисловою сировиною на основі довгострокових контрактів, при експорті великогабаритного і дорогого устаткування, стандартного багатосерійного устаткування через власні закордонні філії та дочірні компанії, при закупівлі с/г товарів безпосередньо у фермерів-виробників.

Прямі зв’язки мають ряд переваг: найбільш тісні контакти з контрагентами, безпосередній контакт між виробником і кінцевим споживачем, найбільш швидке пристосування своїх виробничих потужностей до потреб споживача, кращі знання кон’юнктури ринку. Прямі контакти встановлюються на стадії проектування і розробки техніко-економічних параметрів товару з метою урахування вимог покупця.

Непрямий експорт чи імпорт. Купівля чи продаж товарів через торгових посередників.

Цей метод також має свої переваги: власна мережа обслуговування, гарні зв’язки, знання ринку та підприємства.

Укладається контракт з посередником при реалізації не основної продукції на віддалених, важкодоступних і погано вивчених ринках, на невеликих ринках, за відсутності власної створеної мережі в країнах-імпортерах і у випадках монополізації ввезення в країну великими торгово-посередницькими фірмами.

Зустрічна торгівля – це торговельні угоди, за яких продаж певного виду товарів (послуг) є умовою придбання інших товарів або послуг. Причиною зростання обсягів зустрічної торгівлі є надзвичайне загострення проблеми збуту. Головним фактором зустрічної торгівлі є обмеженість ліквідних засобів одного чи обох учасників угоди.

Основні форми зустрічної торгівлі:

- бартерні угоди;

- зустрічні закупівлі товарів за рахунок вартості поставлених товарів;

- комплектація імпортного устаткування частинами і деталями виробництва країни-імпортера;

- компенсаційні угоди, за умов яких погашення фінансового або товарного кредиту наданого країною, яка постачає технологічне устаткування, здійснюється поставками товарів, виробленими іншими підприємствами (операція припускає валютний залишок);

- операції з давальницькою сировиною (толінг);

- викуп застарілої продукції.

До торгово-посередницьких операцій належать:

1) комісійні операції;

2) консигнаційні угоди;

3) операції з перепродажу;

4) агентські операції;

5) брокерські операції.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється:

– Україною як державою, в особі її органів у межах їх компетенції;

– недержавними органами управління економікою (товарними фондами, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

– самими суб’єктами ЗЕД на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється за допомогою:

– законів України;

– актів тарифного і нетарифного регулювання, передбачених у законах України, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

– економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

– рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

– угод, що укладаються між суб’єктами ЗЕД і які не суперечать законам України.

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання ЗЕД на її території.

Головною ланкою в системі управління зовнішньоекономічними зв’язками України є Міністерство зовнішніх зв’язків і торгівлі.

Окремі сфери зовнішньоекономічної діяльності регулюють:

– Верховна Рада;

– Кабінет Міністрів;

– Національний банк України;

– Міністерство економіки;

– Державна митна служба;

– Антимонопольний комітет;

– Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі;

– органи місцевого управління ЗЕД.

Державне регулювання ЗЕД:

1) митне регулювання;

2) валютне регулювання;

3) ліцензування та квотування ЗЕД;

4) введення спеціальних економічних зон;

5) застосування спеціальних санкцій за порушення ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність в країні регулюється законами і нормативними актами, прийнятими Верховною Радою України, Указами Президента і Кабінетом Міністрів України:

·Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ (із змінами і доповненнями) від 16.04.91 р.;

·Податковий кодекс України, затверджено ВРУ від 02.12.2010 р. № 2755-VІ

·Закон України «Про режим іноземного інвестування» №93 від 19.03.96 р.;

·Закон України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-XII від 18.09.91р.;

·Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р.;

·Положення по бухгалтерському обліку операцій в іноземній валюті, затверджене наказом Міністерства У країни № 29 від 14.02.96 р.;

·Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 10.02.93 р.

Для проведення відповідних видів зовнішньоекономічної діяльності Міністерство економіки здійснює їхнє ліцензування і квотування.

Ліцензування ЗЕ операцій визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб’єктом ЗЕД експорту (імпорту) товарів. Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного чи неавтоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти. Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення і видачі ліцензії не робить обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.

Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких установлюються визначені квоти (кількісні чи інші обмеження).

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних чи інших обмежень), приймається КМУ про представленню центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, періоду дії цього режиму та кількісних чи інших обмежень з кожного товару.

У випадку застосування антидемпінгових, компенсаційних чи спеціальних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про впровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі відповідно до законодавства.

Ліцензії:

1) Антидемпінгова – право на імпорт в Україну відповідного товару, який є об’єктом антидемпінгового розслідування або антидемпінгових заходів.

2) Компенсаційна – право на імпорт в Україну певного товару, який є об’єктом антисубсидиційного розслідування або компенсаційних заходів.

3) Спеціальна – право на імпорт в Україну певного товару, який є об’єктом спеціального розслідування або спеціальних заходів.

4) Генеральна – відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певного товару або з певною країною протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару.

5) Відкрита (індивідуальна) – дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу з визначенням його загального обсягу.

6) Разова (індивідуальна) – разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

Щодо кожного виду товару може встановлюватися тільки один вид ліцензії. Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, а також у межах наданих їм повноважень – відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами областей, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб’єктів ЗЕД, що подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Розгляд заявок на одержання ліцензій може здійснюватися в порядку їх надходження, що визначається по датах реєстрації заявок, чи одночасно після закінчення оголошення терміну їх прийому.

Заявка не може бути відхилена у випадку допущення незначних помилок у документах, що надаються для одержання ліцензії, якщо вони не змінюють основних даних, що містяться в заявці. Основними вважаються дані, передбачені умовами ЗЕ договору (контракту).

Термін видачі ліцензії: при автоматичному ліцензуванні – не має перевищувати 10 робочих днів від дати одержання заявки; при неавтоматичному ліцензуванні – термін розгляду заявок не має перевищувати 30 днів від дати одержання заявки, якщо вони розглядаються у порядку їх надходження, і не більш 60 днів починаючи від дати закінчення оголошеного терміну прийому заявок, якщо усі вони розглядаються одночасно.

Ліцензія видається, якщо заявка й інші подані документи оформлені з дотриманням вимог, встановлених законодавством. У випадку відмовлення у видачі ліцензії заявник має право на оскарження рішення відповідно до законодавства.

Митне оформлення товарів здійснюється за умов надання митному органу оригіналу ліцензії, яку одержав суб’єкт ЗЕД.

Копія ліцензії додається до ВМД при декларування товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, і є одним з підстав для пропуску таких товарів через митний кордон України.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не має перевищувати обсягу встановленої квоти.

Квоти:

1) Антидемпінгові – обмежений обсяг імпорту в Україну певного товару, що є об’єктом антидемпінгового розслідування або антидемпінгових заходів, який дозволено імпортувати в Україну, який визначається в натуральних або вартісних одиницях виміру.

2) Компенсаційні – обмежений обсяг імпорту в Україну певного товару, що є об’єктом антисубсидиційного розслідування або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в Україну, який визначається в натуральних або вартісних одиницях виміру.

3) Спеціальні – обмежений обсяг імпорту в Україну, певного товару, що є об’єктом спеціального розслідування або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну та який визначається в натуральних або вартісних одиницях виміру.

4) Глобальні – встановлюються по товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується чи відкіля він імпортується.

5) Індивідуальні – встановлюються по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватися або з якої він може імпортуватися.

6) Групові – встановлюється по товару з визначенням групи країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України у грошовій одиниці України визначає П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Норми П(С)БО 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

За порушення чинного законодавства України в сфері зовнішньоекономічній діяльності всі суб’єкти, як іноземні, так і суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України, несуть майнову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Особлива увага в системі засобів державного регулювання належить валютному контролю, основною метою якого є дотримання валютного законодавства при проведенні операцій у рамках зовнішньоекономічної діяльності.

Основні завдання валютного контролю:

– контроль за надходженням виторгу з експортних операцій;

– контроль за надходженням товарів за бартерними контрактами;

– контроль за надходженням товарів в Україну за імпортними операціями.

Такий контроль в більшості випадків проводиться на підставі зовнішньоекономічних контрактів та первинних документів.

 

 

Основні завдання обліку ЗЕД

 

Одне з основних завдань бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності – забезпечення керівництва підприємства та інших зацікавленнях осіб достатньою інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень, а також створити систему внутрішнього контролю з метою посилення ефективності діяльності підприємств та запобігання крадіжок та інших зловживань.

Організація та здійснення ЗЕД потребують дотримання певних цілей дотриманням певних вимог:

· відображення в бухгалтерському обліку валютних операцій в валюті їх здійснення та паралельно в валюті звітності за курсом НБУ на дату здійснення такої операції;

· своєчасне надання адміністрації, податковим і статистичним органам інформації про результати діяльності підприємства, в т.ч. зовнішньоекономічної;

· забезпечення своєчасних і правильних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями.

Для виконання зазначених вимог та досягнення поставлених цілей необхідно вирішити комплекс задач бух. обліку:

Методологічного характеру – пов‘язані з використанням національного Плану рахунків б/о та правильним відображенням на рахунках операцій ЗЕД.

Як правило, для обліку ЗЕД застосовується національний План рахунків тієї країни, на території якої функціонують суб‘єкти ЗЕД. Якщо засновниками спільних підприємств, що здійснюють ЗЕД, передбачено використання Плану рахунків інших країн, то це повинно бути зумовлено договором. В такому випадку в межах своєї країни облікові регістри, Головна книга і бухгалтерська звітність складаються на підставі національного Плану рахунків, а для партнера інформація, що міститься у зазначених документах, може бути надана на підставі рахунків його держави. Об‘єкти повинні групуватися і відображатися на бухгалтерських рахунках протягом звітного періоду.

Завдання методологічного характеру вирішують також питання визначення цінових компонентів при обчисленні вартості продукції, вибору методів оцінки засобів підприємства та джерел їх утворення.

Методичного характеру – пов‘язані із систематизацією інформації об’єктах ЗЕД. Вони спрямовані на достовірне відображення інформації в первинних і зведених документах та регістрах синтетичного і аналітичного обліку; раціональну побудову цих регістрів; формування вихідних документів та форм звітності при автоматизації облікових робіт.

Організаційного характеру – раціоналізація б/о ЗЕД, що пов‘язана з чітким розподілом функціональних обов‘язків серед працівників бухгалтерії. Це організація матеріальної відповідальності та контроль за забезпеченням збереження товарно-матеріальних цінностей та грошових (валютних) коштів; вибір схеми обліку відповідних об‘єктів і формування графіків документообігу; визначення періодичності складання регістрів синтетичного і аналітичного обліку, бухгалтерської звітності. Розподіл функціональних обов’язків повинен передбачити обов’язки працівників бухгалтерії, конкретні обов’язки кожного працівника по визначеній для нього ділянці облікової роботи, права і відповідальність працівників за допущені порушення. У функціональних обов‘язках повинно бути відмічено, що у випадку зловживань застосовуються санкції, передбачені законодавством країни господарюючого суб‘єкту ЗЕД.

Технічного характеру – раціональне ведення обліку ЗЕД за допомогою комп‘ютерної, копіювальної техніки і тощо при наявності матеріальних можливостей. Передбачає автоматизоване формування первинних документів, облікових регістрів і форм звітності.

Чітке виконання поставлених завдань на підприємстві досягається налагодженою роботою бухгалтерської служби, наслідком чого є своєчасне надання менеджерам різних рівнів інформації для прийняття відповідних управлінських рішень.

 

Принципи ведення ЗЕД

 

Принципи здійснення ЗЕД в Україні визначені Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, відповідно до якого суб‘єкти господарської діяльності України та іноземні суб‘єкти господарювання при проведенні ЗЕД повинні керуватися наступними принципами:

1. Принцип суверенітету народу України при здійсненні ЗЕД, що полягає у виключному праві народу України самостійно та незалежно проводити ЗЕД на території України, керуючись чинним законодавством, а також у зобов‘язанні України неухильно виконувати всі договори та зобов‘язання в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, суть якого полягає у праві суб’єктів ЗЕД добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки, проводити зовнішньоекономічну діяльність в будь-яких формах, які прямо не заборонені законодавством, та у виключному праві власності суб‘єктів ЗЕД на всі одержані ними результати в процесі такої діяльності.

3. Принцип юридичної рівності та недискримінації, тобто рівність перед законом всіх суб‘єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та приналежності до певної держави, заборона обмеження прав, дискримінації суб‘єктів ЗЕД та іноземних суб‘єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування тощо (за виключенням випадків, передбачених законодавством), як з боку держави, так і з боку інших суб‘єктів.

4. Принцип верховенства закону, тобто регулювання ЗЕД тільки законами України та заборона застосування підзаконних актів, що у будь-якій спосіб створюють для суб‘єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами України.

5. Принцип захисту інтересів суб‘єктів ЗЕД, який полягає у тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб‘єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб‘єктів ЗЕД України за її межами згідно норм міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на території, так і за її межами відповідно до законів України та умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезені та вивезені товарів.

Вихідним принципом здійснення експортно-імпортних операцій є комерційний розрахунок на основі принципів господарської та фінансової самостійності та самоокупності з урахуванням власних валютно-фінансових та матеріально-технічних можливостей.

 

Питання для самоперевірки

1. Що є предметом курсу "Облік зовнішньоекономічної діяльності"?

2. Що є об'єктами вивчення курсу "Облік зовнішньоекономічної діяльності"?

3. Які форми зовнішньоекономічної діяльності підприємства передбачені чинним законодавством?

4. Які види зовнішньоторговельних операцій розрізняють в міжнародній торгівлі?

5. Назвіть основні принципи зовнішньоекономічної діяльності України.

6. Яким чином здійснюється поділ посередників у зовнішньоекономічній діяльності?

7. Охарактеризуйте законодавчі та нормативні акти, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність в Україні.

8. Які заходи валютного регулювання вживаються щодо підприємств та організацій, що функціонують в Україні