Тема 11 кредитні операції у зовнішьоекономічній діяльності

11.1 Загальна характеристика кредитних операцій

11.2. Види кредитів і їх бухгалтерський облік

 

11.1 Загальна характеристика кредитних операцій

Зовнішня торгівля у кредит стала світовою нормою. В умовах підвищення вартості продукції, зростання частки машин та обладнання, що мають значні строки виготовлення, експортери та імпортери зацікавлені у використанні зовнішньоторговельних кредитах. В світовій практиці існує класифікація кредитів за наступними ознаками:

1. По джерелах кредити розрізняють: внутрішні, зовнішні

2. По видах кредити діляться на:

· товарні (надаються в основному експортерами своїм покупцям)

· валютні (що надаються банками у валютній формі)

3. По строках кредити підрозділяються на:

· короткострокові

· середньострокові

· довгострокові

Ролловерні кредити, суть цієї форми кредитування полягає в тому, що процентна ставка при довгостроковому кредиті корегується через певні проміжки часу (квартал, півроку) у відповідності з процентними ставками по 3-х або 6-місячним міжбанківським депозитам.

4. З точки зору забезпечення розрізняють:

· забезпеченні кредити

· балансові кредити

Забезпеченням звичайно виступають товари, товаророзпорядчі документи, цінні папери, векселя, нерухомість та інші коштовності. Застава товару здійснюється у трьох формах: тверда застава (певна маса товару закладається на користь банка), застава у товарообігу, застава товару у переробці. Бланковий кредит видається підзобов’язання боржника погасити його в певний строк. Документом по кредиту виступає соло-вексель з однім підписом боржника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт. Котнокорентом називається єдиной рахунок, за яким здійснюються всі операції між юанком і клієнтом, в тому числі і по використанню кредитів. Овердрафт - надання банком право віставляти в межах певної суми платіжні доручення на данного клієнта поверх залишку на його рахунку.

5. По валюті займу розрізняють:

· кредити, що надаються в валюті країни позичальника

· кредити, що надаються в валюті країні кредитора

· кредити, що надаються в валюті третьої країни

· кредити, що надаються в міжнародній грошовій одиниці

6. За умовами реалізації кредити підрозділяють на:

· наявні (сума кредиту зараховується на рахунок кредитора)

· акцептні

При цій формі кредитування акцептується тратта - перевідний вексель, що являє собою письмовий наказ кредитора позичальнику про виплату останнім певної суми грошей третій особі або пред’явнику тратти.

7. По кредиторах розрізняють:

· урядові кредити

· кредити, що надаються міжнародними валютно-фінансовими організаціями

· приватні кредити

В світовій практиці існують наступні джерела отримання кредиту:

1. Брокерські та та комісійні фірми.

Кредити, як правило надаються під товари. Ці фірми використовують банківські кредити, тому їх кредити дорожче ніж у банку. До послуг брокерів вдаються тоді, коли отримання кредита в своїй країні обходиться дорожче, коли ринок є мало відомим або реалізація товарів потребує особливої специфіки.

Якщо в роботі Зовнішньоекономічного банку широко застосовується довгострокове валютне кредитування під гарантію міністерств та відомств, то в практиці комерційних банків переважає короткострокове кредитування. При вирішенні питання про надання валютного кредиту вповноважені банки розглядають ціль отримання кредиту, характеристику товару, що закупається та можливість його реалізації в межах країни, а також економічний ефект від використання товарів, що закуповуються за рахунок кредиту, джерела фінансування в національній валюті та джерела погашення кредиту в іноземній валюті. Серед різних варіанті здійснення експортно-імпортних операцій, пов’язаних з кредитом, зустрічаються, в переважній більшості, наступні:

1. Кредит в гривнях для закупки товару в Україні та продажу за кордоном

2. Кредит в гривнях, конверсія його в валюту, для закупки товару за кордоном та продажу в Україні за гривні

3. Кредит в валюті, для закупки товару за кордоном та продажу в Україні за гривні

4. Кредит в гривнях для закупки товару в Україні, бартер з інофірмою, продаж в Україні за гривні.

Для забезпечення кредитів використовуються в основному такі форми:

1. Застава валютних цінностей (вразі неповернення кредиту банк частково відшкодовує збитки за рахунок застави)

2. Товарно - матеріальні цінності, які закупає позичальник (банки не зацікавлені, як правило, в цій формі, бо в них можуть виникнути проблеми з реалізацією застави)

3. Гарантія (найбільш приваблива для банків форма, бо вразі несплати кредиту, повністю або частково, банк має право на відшкодування збитків за рахунок гаранта.

Ставки по валютних кредитах можуть бути фіксованими та плаваючими. Плаваючі ставки складаються з двох частин: базової ставки та надбавки (маржи) банка, яка і є безпосередньо предметом договору між кредитором та позичальником. Роль базової ставки можуть відігравати ставка по незабезпеченим кредитам першокласним позичальникам, облікова ставка центрального банку та ин.

Кредитні ризики пов’язані не лише з погіршенням фінансового положення позичальника, а також з погіршенням економічної кон’юнктури, змінами законодавства, політичними подіями. Тому держава заохочує зовнішньоекономічну експансію за допомогою податкових та митних пільг, субсидій, кредитів, боніфікації (субсидуванні процентних ставок, тобто відшкодування банкам а рахунок держбюджету різниці між ринковими та пільговими ставками по експортним кредитам). Державні гарантії по короткостроковим експортним кредитам перетворюють тратті експортерів в першокласні цінні папери.

Для кредитування та страхування зовнішньоекономічних операцій в багатьох країнах створені напівдержавні страхові компанії, експортно-імпортні банки.

3. Фірмові (комерційні) кредити

Видаються експортерами та імпортерами, що тісно пов’язані товарними угодами та розрахунками по них. Фірмовий кредит оформляється векселем або надаються за відкритим рахунком.

При кредитуванні у формі відкритого рахунку експортер виставляє рахунки після відвантаження товару на покупця, а сплата по ціх рахунках відбувається через обумовлений сторонами термін. За умови регулярних поставок сторони домовляються, що розрахунки між ними будуть здійснюватися не за кожну окрему партію, а в певні терміни - звичайно наприкінці місяця або кварталу. При використанні векселів (інкассова форма розрахунку) кредитування засновується на траттах.

Як вже зазначалося при цій формі кредитування продавець виписує тратту на отримувача і дає вказівку банку-інкасатору передавати документи, що додаються до тратти, тільки за умови акцепту останнім тратти. Тратта частіше всього використовується при короткостроковому кредитуванні. В деяких країнах встановлюється максимальний строк тратти від 120 до 180 днів. Схема здійснення такого кредиту зводиться до наступного:

· Експортер поставляє товар

· Імпортер розраховується векселем, акцептувавши його в своєму банку 1

· Експортер в визначений по тратті термін пред’являє вексель до оплати в банк 1

· Експортер отримує платіж від банка 1

· Оплата товару відбувається пізніше поставки товару тому експортер кредитує імпортера.

Але акцепт імпортера може бути замінений на банківський акцепт. Експортер вимогам банківського акцепту у випадках коли він не впевнений у платіжоспроможності імпортера або заінтересований в найскорішому отриманні коштів і планує продати (врахувати) тратту до строку її платежу. В цьому випадку механізм кредитування має такий вигляд:

· Експортер поставляє товар

· Імпортер розраховується векселем, акцептувавши його в своєму банку 1

· Експортер регіструє вексель в своєму банку 2

· Банк 2 в визначений по тратті термін пред’являє вексель до оплати в банк 1

· Банк 2 отримує платіж від банка 1

Купуючи достроково вексель, банк виплачує клієнту не повну суму векселя, а за мінусом суми, що залежить від відсотка, який застосовують для даного виду цінних паперів та терміну, що лишився до оплати тратти. При купівлі тратти банк надає тим самим кредит, але вже не імпортеру, а експортеру (до того моменту поки тратта не буде оплачена імпортером).

Щоб уникнути недостатньо забезпечених кредитних ризиків банки приймають на облік векселя як найменш з двома підписами і на термін не більше 6 місяців. В деяких випадках банк може відмовитися від акцепту тратти і запропонувати експортеру аванс під вексельне забезпечення. Після того як імпортер оплачує тратту банк проводить розрахунки з імпортером: віднімає комісію, що належить йому за послуги, процент за кредит та суму авансу, а різницю повертає експортеру.

Для продавця аванс проти тратти може бути навіть вигідніше ніж продаж тратти з відповідною скидкою при умові, що він не потребує поповнення оборотного капіталу негайно на всю суму проданого товару. Експортер та імпортер можуть передбачити, що акцепт буде здійснено не банком імпортера, а більш надійним з точки зору експортера банком. Таким банком може бути банк третьої країни. Треба також зазначити, що акцептований першокласним банком вексель можливо буде реалізувати на ринку банківських акцептів. Розвитком акцептного кредитування є акцептно-рамбурсний кредит, заснований на сполученні акцепту векселів експортера банком третьої країни та переводі (рамбурсуванні) суми векселя імпортером банку-акцептанту.

Новими специфічними формами кредитування зовнішньої торгівлі стали операції лізингу, факторінга та форфейтерування.

Відмінність лізингових операцій від звичайної оренди полягає в наступному:

· об’єкт угоди вибирається орендатором а не орендодавцем, який купує обладнання за свій рахунок;

· строк лізингу менше строку фізичного зносу обладнання і наближений до строку податкової амортизації;

· по закінченні дії контракту клієнт може продовжити його на пільгових умовах або викупити обладнання на пільгових умовах;

· в ролі орендодавця виступає фінансова установа - частіше всього лізингова компанія.

Лізингові операції дозволяють фірмам набувати обладнання не роблячи капіталовкладеньь і не змінюючи баланс. Фінансовий лізинг в цілому схожий зі звичайним лізингом, але має свої відмінності. При цьому різновиді лізингу орендатор відповідно угоди має опціон на покупку в кінці строку оренди по номінальній заздалегідь встановленій ціні. Звичайно це ціна в 1 долар або інша символічна ціна. Строк фінансового лізингу співпадає зі строком амортизації обладнання 10 - 15 років, тому фінансовий лізинг являє собою альтернативне (отриманню кредитів) джерело фінансування, бо при ноьму відбувається фактичний продаж майна орендарю у розстрочку. В світовій практиці використовуються такі види фінансового лізингу:

Лізинг “ стандарт “. При цьому виді виробник продукції передає обладнання лізинговій компанії, а та, в свою чергу, здає його в аренду споживачу. Між споживачем обладнання та виробником не існує ніяких правових відносин, однак за окремою угодою виробник може здійснювати обслуговування обладнання. Лізингові компанії в питання про технічне обслуговування не втручаються.

Лізинг “ ліз - бек “. Суть цієї операції полягає в тому, що власник обладнання продає його лізинговій компанії і одночасно бере його в оренду. Цей вид лізингу використовується в тому випадку коло власник зіштовхнувся з нестатком в коштах і тим самим розраховує виправити своє фінансове становище.

Лізинг “ постачальнику “. В даному випадку продавець обладнання, як і при лізингу “ ліз - бек “ стає орендарем, однак орендоване обладнання використовується не ним, а іншими орендарями, яких він повинен знайти і здати їм обладнання у суборенду.

Факторингові операції полягають у закупівлі спеціальною компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасації. Авансуючи кошти експортеру до настання строку вимоги, факторингова компанія кредитує його. Величина авансу коливається від 70 до 90 % від суми фактури. Інші 10 - 30 % після відрахування процента за кредит та комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок клієнта. Кошти з цього рахунку відіграють роль покриття комерційного ризику. Після сплати боргу покупцем кошти з блокованого рахунку зараховуються клієнту, а рахунок закривається. Факторинговий кредит дорожче звичайного, бо він супроводжується інкасовими, юридичними, обліково-контрольними, консультаційними та іншими послугами. За допомогою факторингу рефінансуються вимоги строк сплати яких не перевищує 360 діб. Факторинг має найбільшу вигоду для крупних експортерів, що мають значні відстрочки у платежах та недостатню наявність коштів. Вони отримують наступні вигоди:

· вивільнення від ризику неплатежу;

· дострокова реалізація портфеля боргових вимог;

· спрощення структури балансу;

· скорочення строку інкасації вимог на клієнтів;

· економію на бухгалтерських, адміністративних та інших витратах.

Наступною специфічною формою кредитування є форфейтування. Форфейтеруванням називається покупка векселів, інших боргових та платіжних документів за готівковий розрахунок. Покупець ціх вимог бере на себе комерційні ризики, пов’язані з неплатежеспроможністю імпортера, без права регреса ціх документів на попереднього власника. Форфейтер фактично бере на себе усі види ризику, а експортер відповідає лише за правові аспекти вимог, наприклад, за відповідність товару умовам угоди. Форфейтування дає експортеру наступні переваги:

· страхування кредитного ризику;

· страхування ризику зміни процентних ставок та валютних курсів;

· вивільнення від необхідності контролю за погашенням кредиту та роботи по інкасацій платежів;

В залежності від кредитоспроможності імпортера строк вимог обмежується як правило 2-5 роками. Векселя повинні бути з авалем банку країни покупця, а інші вимоги - з банківською гарантією. Без данних відміток вимоги не можуть бути проданими форфейтеру.

Слід відмітити, що для західних банків операцій по факторингу та форфейтуванню стали добре оснащеними видами фінансових послуг, що надаються експортерам. Вплив на хід розрахунків полягає в відкритті акредитиву від імені імпортера на зарубіжного постачальника та наданні імпортеру забалансових кредитів на строк до надходження платежів від реалізації продукції на внутрішньому ринку.

.