Форми міжнародних розрахунків та їх облік

 

Основні форми безготівкових розрахунків вітчизняних суб'єктів підприємницької діяльності з фірмами і організаціями західних країн схе­матично представлені на рис. 5.1.

 

 

Рис. 5.1. Форми міжнародних розрахунків

На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд факторів:

• вид товарів, що є об'єктом зовнішньоторговельної операції;

• наявність кредитної угоди;

• платоспроможність і репутація контрагентів з зовнішньоекономічних
угод;

• рівень попиту та пропозицій на даний товар на світових ринках;

• строк розрахунків та поставки товару.

Розрахунки чеками — це розрахунки з використанням письмових бе­зумовних розпоряджень чекодавця платнику (банку) здійснити платіж

зазначеної суми чекоутримувачу (пред'явнику або конкретним особам, ор­ганізаціям) готівкою чи шляхом перерахування на його рахунок у банк.

Документ, що виписується чекодавцем, повинен мати покриття. Чеки, що виписуються клієнтом банку, видаються в межах суми, що є на його ра­хунках, включаючи суми, що надійшли на ці рахунки в результаті надан­ня банками кредиту.

Таким чином, власник має право виписувати чек, що підлягає обов'яз­ковому погашенню, лише за умов наявності в нього спеціального банківсько­го рахунку — депозиту.

Як засіб платежу в міжнародному обороті чек використовується в роз­рахунках за поставлений товар при остаточному розрахунку за товар та надані послуги, урегулюванні рекламацій і штрафних санкцій, при погашенні боргу, а також у розрахунках по неторгових операціях.

Відповідно до Женевської конвенції, термін представлення чека до опла­ти в країні його видачі дорівнює восьми дням, у платіжному обороті між кра­їнами — 20 дням, у міжконтинентальному платіжному обороті — 70 дням. Ці терміни обчислюються з дня, зазначеного в чеку, як дата виставляння чека.

У світовій банківській практиці розрізняють такі види чеків (рис. 5.2).

 

Рис. 5.2. Види чеків

Іменний чек (чек на користь певної особи) — документ, який не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Передача здійс­нюється цесією.

Чек пред 'явницький — чек, який виписується на ім'я пред'явника на отримання готівки в банку. Цей чек може бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього. Чекодавець надсилає чек іноземному парт­неру, який після отримання чеку виставляє його банку для кредитування роз­рахунку, тобто чекодавець здійснює свій платіж прямо своєму партнеру.

 

Таким чином, такий вид чеку має перевагу над банківським переказом, то­му що платіж здійснюється безпосередньо своєму партнеру значно швидше.

Ордерний чек — чек, який виписується на користь певної особи або за її наказом. Дуже широко використовується в міжнародному платіжно­му обороті. Передається за допомогою індосаменту із застереженням «на­казу» чи без нього.

Банківський чек — виписується банком на свій банк-кореспондент (чекодавцем виступає банк боржника).

Оплата за таким чеком здійснюється з рахунків банку чекодавця на ра­хунки банку-кореспондента за кордоном.

Фірмовий чек — виписується фірмою на одержувача. Такі докумен­ти виписуються в національній або іноземній валюті переважно на пред'яв­ника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата за ними здійснюється за рахунок коштів чекодавця.

Механізм розрахунку чеками представлений на рис. 5.3.

 

Рис. 53. Механізм розрахунку чеками

 

У міжнародній торгівлі оплата боргів за допомогою чеків може бути недостатньо привабливою з таких причин:

• експортер має звернутися у свій банк з розпорядженням про інкасу­вання платежів, за що буде стягуватися певна плата;

• чек може суперечити внутрішньому валютному законодавству і поло­женням про валютне регулювання у країні покупця, тому розрахунки можуть бути затримані до одержання необхідного дозволу влади на здійснення платежу;

• чек може бути загублено під час пересилання поштою;

• чек може виявитися «непокритим», тому не буде оплачений після
пред'явлення.

Банківський переказ — це доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказника іноземному утримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми.

Розрахунки шляхом банківських переказів у міжнародній торгівлі відбуваються за допомогою платіжних доручень.

Платіжними дорученнями розраховуються із постачальниками і у випадку передоплати ними за узгодженням зрізними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників. При розрахунках дорученнями скорочується час, до­кументообіг операції та порівняно невисокий розмір оплати послуг банку.

Українські підприємства, що розплачуються з іноземними контраген­тами за куплені товари шляхом банківського переказу, складають заяву на переказ у якій містяться інструкції для банку щодо умов виплати грошей переказоотримувачу. У цьому документі переказодавач указує:

1.Повне найменування платника.

2.Найменування банку платника.

3.Номер банківського рахунку, що дебетується.

4.Код валюти і суму платежу.

5.Повне найменування бенефіціара, його адресу.

6.Найменування банку бенефіціара і номер його рахунку.

7.Найменування, номер і дату документа (контракту) тощо.

8.Особу, яка несе витрати за здійснення переводу (банківська комісія
і поштові чи телеграфні витрати).

9.Ціль і призначення переказу (найменування товару і послуг, за які
здійснюється оплата).

Заява на переказ скріплюється підписами і печаткою підприємства-переказника.

Найчастіше розрахунок переказом використовується при сплаті боргів по позиках та кредитах, наданні авансів, поверненні зайво отриманих сум та інших операцій.

Система розрахунків шляхом переказу не дає гарантій продавцям у тому, що покупці оплатять надані товари. Тому зазвичай продавці вимагають надання фінансових гарантій платежів. Такими гарантіями можуть бути гарантії банків.

З метою забезпечення надійності надходження товарів від іноземно­го постачальника в разі здійснення авансових платежів покупець може виплачувати цю суму лише після отримання так званої гарантії авансу, що передбачає повернення авансу у випадку невиконання продавцем договірних зобов'язань щодо поставки.

Сума гарантії автоматично знижується пропорційно до суми частко­вих поставок. В гарантії авансу необхідно передбачати його погашення із закінченням поставок за договором.

Гарантія авансу, як правило, виставляється перед отриманням аван­су, але вступає в силу лише після його надходження. Відповідне застере­ження необхідно включати в текст гарантії.

Типові господарські операції з відображення в обліку розрахунків пе­реказом представлені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1