Шпаргалки - Митне право України 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Шпаргалки - Митне право України



Шпаргалки - Митне право України

 

Історія виникнення і розвиток митної справи в Україні

Становлення митної справи в Україні

Поняття і зміст митної справи

Поняття, предмет та метод правового регулювання митного права

Джерела митного права

Поняття і види норм митного права

Митні правовідносини

Поняття і зміст митної політики

Набуття чинності законів і інших нормативно – правових актів з питань митної справи їх дія в часі

МКУ (Митний Кодекс України) – основне джерело митного права. Його значення, зміст і структура

Принципи митного регулювання

Міжнародна співпраця з питань митної справи

Поняття і завдання митного органу. Співвідношення понять «митний орган» і «митна служба України»

ГТСУ (Державна митна служба України), організаційна структура центрального апарату

Регіональна митниця, митниця і митний пост

Підготовка та прийняття управлінських рішень в митній службі

Митна варта: завдання і функції

Взаємодія митних органів з іншими державними органами. (гл. 3 ст. 26 – 29 МК)

Посадові особи митних органів України, їх правовий статус

Прийом на службу в митний орган

Атестація посадових осіб митних органів України

Присвоєння спеціальних звань, припинення служби в митному органі

Правовий і соціальний захист посадових осіб митних органів України

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників митної служби України

Застосування фізичної сили, спеціальних засобів і зброї посадовцями митної служби України

Поняття митної території, митного кордону України

Основні принципи переміщення товарів і транспортних засобів

Переміщення фізичними особами валюти готівкою, банківських металів

Пропуск і оподаткування товарів, що вивозяться громадянами за межі митної території України

Пропуск і оподаткування товарів, що вивозяться громадянами на митну територію України

Переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

Поняття, вибір та зміна митного режиму

Імпорт, реімпорт, відмова на користь держави

Експорт, реекспорт, знищення або руйнування

Тимчасове ввезення (вивезення), транзит

Переробка на митній території, переробка за межами митної території

Митний склад

{reklama}

Магазин безмитно торгівлі. (дьюті-фрі, duty free)

Спеціальна митна зона

Поняття митного контролю, його форми, терміни знаходження товарів під митним контролем

Зона митного контролю. Режим зони митного контролю

Особливості процедури митного контролю

Перевірка документів, перевірки системи обліку і звітності як форми митного контролю

Огляд і перегляд товарів, транспортних засобів, ручної поклажі і багажу

45. Особистий огляд громадян. Це питання вирішує ст. 57 МКУ та ст. 264 КУпАП

Усне опитування громадян, огляд території і приміщень – як форми митного контролю

Мета, місце і час митного оформлення

Попередні операції

Тимчасове зберігання

Декларування

Форми митної декларації

Правовий статус декларанта. Порядок отримання кваліфікаційного свідоцтва особи, уповноваженої на декларування

Взяття проб і зразків товарів

Митні пільги передбачені МКУ

Переміщення дипломатичної пошти і консульської валізи через митний кордон України

Розпорядження товарами, транспортними засобами і грошовими коштами

Зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів

Митний перевізник

Митна статистика

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності

Поняття і класифікація нетарифних обмежень

Нетарифні обмеження, що застосовуються Україною

Сертифікат походження товарів, його форми, верифікація сертифікатів

Визначення країни походження товарів

Митна – тарифна рада України, її функції

Мито, види ставок мита, види мит

Дізнання в митних органах

Митне розслідування

Джерела митного права

 

Джерелами митного права є різноманітні форми вираження норм митного права, які встановлюють загальні правила поведінки суб’єктів у митній сфері. В зв'язку з тим, що в більшості митні відносини є владовідносинами, то основне регулятивне навантаження припадає на нормативні акти. Це пояснюється тим, що при здійсненні митної справи митні органи та їх посадові особи повинні керуватися виключно нормами права.

Основним джерелом митного права є Конституція України. В ній встановленоряд норм, які мають загальне значення: про спрямування діяльності держави та її органів, про верховенство права, про міжнародні договори як частину національного законодавства України, про забезпеченнярегулювання і захисту власності, екологічної безпеки й підтримання екологічноїрівноваги на території України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, спрямованість зовнішньоекономічної діяльності на забезпечення національних інтересів шляхом підтримання мирного й взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства та ін.

Другий рівень конституційних норм – спеціальний. Він встановлює висхідні засади митної діяльності України. Відповідно до п. 9 ст. 92 Конституції України засади зовнішньоекономічної діяльності і митної справи визначаються виключно законами України. Пункт 22 цієї статті встановлює, що виключно законами України також встановлюється державний бюджет і бюджетна система; система оподаткування; податки і збори; засади створення й функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційних ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України. До повноважень КМ України п.8 ст. 116 Конституції Українивіднесено організацію й забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України,митної справи.

Інтеграційний напрям розвитку нашого законодавства та міжнародні зобов’язання України визначають значення міжнародних конвенцій і домовленості у сфері митного права як його джерел. Це випливає з того, що, якщо є розбіжності між міжнародними актами, що ратифіковані в Україні, і національним законодавством, діють саме перші.

Міжнародні угоди з митної справи охоплюють такі напрями як:

  • процедуру догляду міжнародних поштових відправлень;
  • уніфікацію митних правил при морському, залізничному, повітряному, автомобільному сполученні та змішаних перевозах;
  • митне оформлення контейнерів;
  • правовий статус осіб, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, і митний режим багажу, що перевозиться окремо від пасажирів.

Серед джерел митного права можна назвати і такі акти як:

1) публікації Міжнародної торговельної палати, наприклад, міжнародні торгові терміни – «Інкотермс-90», «Уніфіковані звичаї й практика для документарних акредитивів»;

2) документи Європейської економічної комісії ООН, наприклад, загальні умови постачань, проформи контрактів і т. п.;

3) звичаєве право (звичаї, звичаї ділового обігу);

4) судово-арбітражна практика.

Основне ж навантаження регулювання митних відносин припадає все ж таки на МК України, як кодифіковане зібрання найбільш важливих норммитного права. МК України прийнято 20 грудня 2001 р. і підписано Президентом України 11 липня 2002 р.

Структура митного кодексу України зумовлює систему цього права та відповідно послідовність викладення матеріалу у цьому посібнику. У той же час за наполяганням Президента України і ряду народних депутатів відносини, що стосуються митно-тарифного регулювання, і в подальшому зберегли свою відносну автономію.

Положення МК України деталізуються у поточних законах. Наприклад, Закон України «Про єдиний митний тариф» регулює види та порядок стягнення мита. Серед інших законів України, що відносяться до митного права, варто відзначити такі як «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р., «Про введення єдиного збору, що стягується у пунктах пропуску через державний кордон України», від 4.11.1999 р. «Про ставки акцизною збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24.05.1996 р., «Про транзит вантажів» від 20.10.1999 р., «Про звільнення від обкладення митом предметів, які вивозяться (переміщуються) громадянами через митний кордон України», «Про режим іноземного інвестування», «Про вивіз, ввезення й повернення культурних цінностей», «Про гуманітарну допомогу» та інші.

У митному праві України присутня значна частка відомчих норм, що приймаються наказами Державної митної служби України. Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи та здійснює управління цією сферою відповідно до п. 8 Положення про державну митну службу України в межах своєї компетенції видає накази, організовує і контролює їх виконання. У передбачених законодавством України випадках її рішення є обов'язковими для виконання центральнимиі місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоуправління,підприємствами, закладами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Митні правовідносини

 

Поняття митні відносини охоплює сукупність економічних, організаційно-правових і психоетичних відносин при регулюванні зовнішньоторговельної діяльності, заснованих на принципах і напрямах митної політики. За своїм змістом ці відносини є в більшій мірі економічними, а за формою — юридичними.

Як відносини митного права вони є суспільними відносинами, що врегульовані нормами митного права, учасники яких є носіями прав і юридичних обов'язків.

За своєю функціональністю митні правовідносини є регулятивними та охоронними. За галузевою приналежністю вони — адміністративно-правові. В той же час при зберіганні на митному складі виникають звичайні цивільно-правові відносини.

За напрямами правового регулювання ці відносини є організаційні і здебільшого управлінські. Звідси ми можемо виділити два рівні управлінських відносин:

  • внутрішні, що виникають з приводу управління митною системою України, і зокрема відносини між окремими ланками цієї системи;
  • зовнішні, що виникають при здійсненні митної справи. Здебільшого вони виникають між державою в особі митних органів і особами, що переміщають через митний кордон України товари. Зовнішні відносини виникають при взаємодії митних органів різних країн.

Можна виділити відносини матеріального змісту і процесуального. До останніх належать відносини, що виникають у процесі провадження про порушення митного законодавства.

Як і інші відносини, вони мають свою структуру: об'єкт, суб'єкти й зміст. Об'єкт митних правовідносин складають організаційні заходи щодо митного оформлення і митного контролю. Разом із тим як об'єкт митного регулювання виступає і речі. Вони наділені спеціальним митним режимом, який впливають на особливості переміщення їх через митний кордон.

Суб'єктами цих відносин, з одного боку, виступають митні органи, а з другого — фізичні і юридичні особи, що перетинають митний кордон і переміщують через нього товари, предмети і транспортні засоби. Ці суб'єкти є загальними і спеціальними. До спеціальних суб'єктів слід віднести тих, які мають дипломатичний імунітет і не підлягають повному митному контролю.

Зміст митних відносин складають суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх суб'єктів. Суб'єктивне право — міра дозволеної поведінки, яка гарантується державою, а юридичні обов'язки — вид і міра зобов'язаної поведінки суб'єкта митних правовідносин. Ці обов'язки, як правило, детально встановлені нормами митного права.

Слід зазначити, що в літературі вказується чотириланкова структура митних правовідносин. Четвертим елементом указується сама норма права. Якщо ж бути послідовним, то до структури митних правовідносин варто віднести і юридичні факти як підставу їх виникнення (п'ятиланкова теорія правовідносин).

Митний склад

 

Митний склад – митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України (ст. 212. МК України).

Значення митного складу для підприємництва у сфері ЗЕД визначається перш за все тим, що за товар, розміщений під цим режимом, надається можливість сплачувати митні платежі або піддаватися нетарифним методам регулювання (квотування, ліцензування, спеціальні дозволи) тільки за фактом угоди. Це дає можливість учаснику ЗЕД прийняти вигідне рішення, погодивши свій вибір із кон’юнктурою відповідного товарного ринку, здійснити угоди у найбільш сприятливий час (залежно від цінового фактору, що складається), зекономити на накладних витратах.

У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком товарів, що заборонені до ввезення в Україну, вивезення з України, та транзиту через територію України; товари, термін зберігання або використання яких закінчився; транзитні підакцизні товари; товари, що надходять в Україну як гуманітарна допомога; живі тварини; електроенергія та газ; товари, що надходять на адресу приватних осіб; спирт та алкогольні напої за кодами згідно УКТЗЕД; тютюнові вироби за кодами згідно з УКТЗЕД; давальницька сировина, закуплена на митній території України.

Товари, ввезені на митну територію України, можуть зберігатися в режимі митного складу не більше трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим. Строк зберігання в режимі митного складу підакцизних товарів, ввезених із-за меж митної території України, не може перевищувати трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим. Товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до іншого митного режиму. Товари, що вивозяться за межі митної території України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим.

Спеціальна митна зона

 

Спеціальна митна зона – це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом (ст. 217 МК України).

Правові та економічні основи створення спеціальних митних зон в Україні були закладені Законом України "Про загальні засади створення та функціонування спеціальних економічних зон" від 13 жовтня 1992 р. Статус і територія спеціальної митної зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони.

У спеціальних митних зонах створюються сприятливі митні умови та режими митного оподаткування: пільгові режими та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, умови застосування окремих видів платежів та система державного інвестування. Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон.

Під митний режим спеціальної митної зони можуть бути розміщені товари, що не заборонені до ввезення на українську територію і вивезення з неї. Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, крім випадків, визначених законами України.

Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних митних зон без попереднього погодження з митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона. У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з товарами за умови додержання МК України. Перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціальну митну зону.

Попередні операції

 

Митному оформленню та митному контролю передують попередні операції. Відповідно до ст. 93 МК України попередніми операціями вважаються дії, що виконуються до початку митного оформлення товарів і транспортних засобів. Вони покликані сприяти прискоренню митного оформлення товарів і транспортних засобів, а також здійс­ненню передбачених митним законодавством митних процедур.

Умови та порядок застосування попередніх операцій не залежать від країни походження товарів або країни їх відправлення. Попе­редні операції залежать від митного режиму, форми декларування, мети перетину митного кордону України та інших чинників. Якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці пе­ретинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропу­скання через митний кордон України.

Під час ввезення товарів на митну територію України декла­рант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари. У разі вивезення товарів за межі митної тери­торії України заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір вивезти ці товари. Митний орган визначає час і місце до­ставки зазначених товарів для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Після подання повідомлення декларант зобов'язаний достави­ти товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у ви­значене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття службових осіб митного органу.

Доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена в строк, визначений митним органом у межах звичайних строків доставки, виходячи з можливостей транспортного засобу, встано­вленого маршруту та інших умов перевезення. Товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце достав­ки розміщуються у зонах митного контролю.

У місці доставки товари і транспортні засоби пред'являються, а документи на них передаються митному органу. Усі додаткові витрати декларанта внаслідок дій чи обставин митними органами не відшкодовуються.

Тимчасове зберігання

 

Під тимчасовим зберіганням товарів і транспортних засобів під митним контролем слід розуміти заходи митного контролю, відповідно до яких товари й транспортні засоби зберігаються під митним контролем у спеціально виділених і облаштованих приміщеннях, резервуарах, на майданчиках.

Згідно ст. 99 МК України Товари і транспортні засоби з моменту пред'явлення митному органу і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Такі товари і транспортні засоби до завершення митного оформлення з дозволу відповідного митного органу розміщуються на складах тимчасового зберігання. Митний режим щодо зазначених товарів і транспортних засобів обирається під час передачі цих товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання і не може змінюватися їх власником або уповноваженою ним особою без погодження з відповідним митним органом до закінчення строку тимчасового зберігання.

З метою створення сприятливих умов та скорочення часу проведення митного контролю та митного оформлення митним органом може прийматися рішення про організацію складів тимчасового зберігання, що належать транспортно-експедиційним організаціям, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, чи іншим підприємствам, зі створенням зони митного контролю в межах таких складів.

Як склади тимчасового зберігання можуть використовуватися відповідним чином облаштовані складські приміщення, резервуари, криті чи відкриті майданчики, призначені для зберігання товарів і транспортних засобів. Дозвіл на їх використання як складів тимчасового зберігання надається митними органами, в зоні діяльності яких розташовані такі приміщення, резервуари, майданчики, у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Декларування

 

Однією з умов пропускання товарів і транспортних засобів через кордон є їхнє декларування. Під декларуванням розуміється по­відомлення митному органу учасниками ЗЕД необхідних для митного оформлення і митного контролю відомостей про товар і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон, про їх митний ре­жим та інше. Іншими словами, під декларуванням товарів необхідно розуміти встановлений чинним законодавством порядок переміщен­ня через митний кордон вантажів під контролем митних органів.

Форми митної декларації

 

Форми митного декларування безпосередньо визначені в МК України. Декларування проводиться шляхом заяви в установленій формі (письмово, усно і т.п.) точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі товари й інші предмети, інших необхідних для митного контролю і митного оформлення відомостей. Це про­водиться спеціальним документом, що дістав назву митної декла­рації. Відповідно до ч. 12 ст.1 МК України митна декларація — письмова заява встановленої спеціально уповноваженим централь­ним органом виконавчої влади в галузі митної справи форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транс­портних засобів, які переміщуються через митний кордон.

Митне законодавство передбачає декілька варіантів процедури декларування:

1) шляхом подання в митний орган вантажної митної декла­рації ВМД. Застосовувана в Україні вантажна митна декларація (ВМД) відповідає зразкам, які використовуються у міжнародній практиці.

2) шляхом подання в митний орган письмової заяви, скла­деної в довільній формі, щодо товарів, з яких не стягуються мито і податки і не застосовуються заходи економічної політики;

3) за спрощеною формою відбувається декларування при пе­реміщенні фізичними особами товарів не з комерційною метою. Для декларування транспортних засобів, які переміщуються через мит­ний кордон фізичними особами, встановлена особлива форма де­кларації.

4) у разі, коли товари регулярно переміщуються через митний кордон України однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та підставах, митний орган може дозволити такій особі подавати періодичну митну декларацію, яка оформляється на переміщен­ня товарів за певний погоджений з митним органом період.

5) до ввезення товарів на митну територію України декларантом може подаватися до відповідного митного органу попередня ми­тна декларація. Подання попередньої митної декларації при вве­зенні на митну територію України підакцизних товарів є обов'яз­ковим.

Митний перевізник

 

Митний перевізник – це підприємство, що здійснює перевезення між митними органами товарів без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів у митний орган призначення, передбачених пунктами 1,2,4 частини першої статті 164 Митного кодексу (а це – подання власникам товарів (уповноважених цією особою) гарантій митним органам, охорона й супровід товарів митними органами, перевезення на умовах конвенції МДП (TIR (фр. Transports International Routiers, «Международные дорожные перевозки»), має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим органом центральної виконавчої влади в галузі митної справи. Митним перевізником може бути лише підприємство резидент.

Поняття митного перевізника вичерпно дається у статті МКУ – це підприємство, що здійснює перевезення між митними органами товарів без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів у митний орган призначення, має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим органом центральної виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до положень МКУ, нема обмежень для застосування гарантії митного перевізника для будь-якого виду транспорту. Тобто митним перевізником, може бути будь-яке підприємство, яке безпосередньо надає транспортні послуги та здійснює перевезення вантажів між митними органами України.

Митний перевізник це юридична особа, або громадянин, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Основні вимоги, які висуваються до митного перевізника, викладені в розділах 2,3 Ліцензійних умов. Ліцензійні умови містять загальні відомості про умови провадження діяльності митного перевізника без посилань на конкретні документи. Вимоги до провадження посередницької діяльності митного перевізника встановлені в Умовах проведення діяльності митного перевізника та містять організаційні, кваліфікаційні, технологічні вимоги.

Використання послуг митного перевізника при проведенні зовнішньоекономічної операції має ряд позитивних моментів: підприємцям не потрібно вносити грошову заставу, надавати банківську гарантію, застосовувати супровід транспортного засобу з вантажем підрозділами митної варти, а значить не потрібно вилучати з обороту фінансовий капітал, значно зменшується час, витрачений на проходження митних процедур на кордоні. Перевізник зі статусом і ліцензією митного перевізника самостійно гарантує доставлення вантажу між митницями. З іншого боку держава теж має позитивні моменти – надійне доставлення вантажів у митниці призначення та профілактика контрабанди та порушення митних правил.

Розвиток інституту митного перевізника сприяє збільшенню обсягів переміщуваних вантажів, спрощенню проходження митних формальностей, сприяє конкуренції як на ринку надання послуг в галузі митної справи, так і послуг з перевезення вантажів.

Митна статистика

 

Важливим напрямом митної справи є митна статистика. Відповідно до ст. 303 МК України завданнями митної статистики є:

1) об'єктивний та достовірний облік даних про переміщення товарів через митний кордон України; збирання, формування, опрацю­вання, узагальнення, всебічний аналіз та зберігання статистичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі това­рами;

2) подання статистичної, довідкової, аналітичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами органам державної влади в порядку, встановленому законом;

3) захист статистичної інформації, яка відповідно до законодавства України не підлягає розголошенню.

Митна статистика є складовою частиною загальнодержавної си­стеми статистичного обліку і звітності. Відповідно до визначених завдань митна статистична інформація формується, узагальнюється, аналізується митними органами і використовується в інтересах змі­цнення зовнішньоекономічних зв'язків, поліпшення тарифного та нетарифного регулювання, подальшої інтеграції України у загаль­носвітову систему економічних відносин.

Митна статистика складається з митної статистики зовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики. Відповідно митна статис­тика зовнішньої торгівлі являє собою узагальнену та відповідним чином систематизовану інформацію про переміщення товарів че­рез митний кордон України. Вона формується, узагальнюється та аналізується ДМСУ на основі даних, які містяться у вантажних митних деклараціях. Потім ці дані використовуються відповідними органами державної влади для здійснення контролю за надходженням пода­тків, зборів та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України, валютного контролю, аналізу стану зовнішньої торгівлі України, її торговельного і платіжного балансів та економіки в ці­лому.

Для формування митної статистики використовуються докумен­ти та відомості, які подаються до митних органів юридичними та фізичними особами згідно з нормами МК України, якими визначається порядок здійснення митного контролю та митного оформ­лення.

Дізнання в митних органах

 

Провадження дізнання про контрабанду та інші правопорушення проводиться самими митними органами у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України (КПК), а стосовно адміністративних правопорушень — КУпАП. У той же час у новому МК України з'явились норми про­цесуального характеру, що може бути підставою для появи спе­ціального процедурного провадження — митного. До компетенції митних органів входить й провадження дізнання у справах про по­рушення митних правил.

За наявності передбачених ознак злочину чи адміністративно­го правопорушення митні органи зобов'язані порушити криміна­льну справу чи відкрити адміністративне провадження. Таке про­вадження проводиться згідно з правилами, що викладені у главі 58 МК України. Провадження у справі про порушення митних правил включає виконання передбачених МК процесуальних дій, розгляд справи за суттю та винесення постанови.

Провадження у справі про порушення митних правил здійс­нюють посадові особи підрозділу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил митного органу, в зоні діяльності якого було вчинено або виявлено таке порушення. Посадові осо­би підрозділу боротьби з контрабандою і порушеннями вимог МК України регіональної митниці можуть здійснювати провадження у будь-якій справі про порушення митного законодавства, пору­шеній підпорядкованими регіональній митниці митними органами.

Посадові особи Управління організації боротьби з контрабандою і порушеннями вимог МК України спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи можуть здійснювати провадження у будь-якій справі про порушен­ня митного законодавства, порушеній будь-яким митним органом України.

Приводи для порушення справи про порушення вимог митно­го законодавства:

1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного орга­ну порушення вимог МК України;

2) повідомлення про вчинення особою порушення вимог МК України, отримані від інших органів (у тому числі митних), підпри­ємств, а також громадян;

3) повідомлення про вчинення порушення вимог МК України, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Митне розслідування

 

Митні розслідування — це система процесуальних дій, встановлених МК, а в частині, яка не передбачена ним, — Кодексом України про адміністративні порушення для виявлення та документування митних правопорушень.

Основними завданнями митного розслідування є: виявлення та припинення правопорушення, своєчасне всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, її вирішення відповідно до чинного законодавства, забезпечення виконання постанов у справах, а також виявлення причин та умов, що сприяли скоєнню митних правопорушень, і зміцнення правопорядку та законності.

 

Шпаргалки - Митне право України

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-15; просмотров: 224; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.249.219 (0.095 с.)