Тема 1. Предмет, завдання і зміст дисципліни

Вступ

 

По економічному потенціалу Україна входить до першої п’ятірки країн Європи, але по ефективності його використання значно відстає від розвинутих країн світу.

У відповідності із західноєвропейською практикою одним з важливих параметрів розвитку економіки є стабільність цін і валюти. При цьому рівень інфляції не повинен перевищувати 1,5% середнього рівня інфляції країн з нижчим рівнем. Стабільність валюти забезпечується, якщо межі коливання її курсу не перевищують 2,25%. Щоб досягти перерахованих параметрів стабільності, необхідно прийняти ряд спеціальних мір, з яких слід виділити «радикальну» форму зовнішньоекономічної діяльності країни. З цією метою потрібно провести приватизацію підприємств із залученням закордонних інвесторів, створити сприятливий інвестиційний клімат шляхом надання твердих державних гарантій як закордонним, так і національним підприємцям тощо.

Орієнтація нашої держави на ринкову економіку, необхідність підготовки ґрунту для вступу України до Світової організації торгівлі, постійне залучення іноземних інвесторів та розвиток комерційних відносин між вітчизняними й іноземними підприємствами доводить, що облік зовнішньоекономічної діяльності підприємств є досить актуальною темою для дослідження.

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) включає наступні форми робіт і співпраць:

· експорт та імпорт товарів, капіталу, робочої сили;

· надання виробничих, транспортних, експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, брокерських, агентських, управлінських, бухгалтерських, аудиторських та інших послуг;

· наукову, науково-технічну, науково-виробничу, виробничу, освітню й інші форми кооперації з іноземними суб’єктами;

· здійснення міжнародних фінансових операцій з цінними паперами, розрахункових і кредитних операцій, спільної підприємницької діяльності з закордонними партнерами;

· підприємницьку діяльність, пов’язану з наданням ліцензій, патентів, «ноу-хау», торгових марок й іншими видами нематеріальних об’єктів власності;

· організацію й здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів й інших подібних заходів, що проводяться на комерційній основі;

· проведення бартерних, лізингових операцій, операцій з придбання, продажу й обміну валюти;

· організацію роботи фізичних осіб на контрактній основі тощо.

Наведений вище список ще раз доводить актуальність вивчення обліку зовнішньоекономічної діяльності, оскільки українські підприємства мають достатній потенціал для повноцінного виходу на міжнародний ринок.

Основні завдання обліку ЗЕД

 

Одне з основних завдань бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності – забезпечення керівництва підприємства та інших зацікавленнях осіб достатньою інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень, а також створити систему внутрішнього контролю з метою посилення ефективності діяльності підприємств та запобігання крадіжок та інших зловживань.

Організація та здійснення ЗЕД потребують дотримання певних цілей дотриманням певних вимог:

· відображення в бухгалтерському обліку валютних операцій в валюті їх здійснення та паралельно в валюті звітності за курсом НБУ на дату здійснення такої операції;

· своєчасне надання адміністрації, податковим і статистичним органам інформації про результати діяльності підприємства, в т.ч. зовнішньоекономічної;

· забезпечення своєчасних і правильних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями.

Для виконання зазначених вимог та досягнення поставлених цілей необхідно вирішити комплекс задач бух. обліку:

Методологічного характеру – пов‘язані з використанням національного Плану рахунків б/о та правильним відображенням на рахунках операцій ЗЕД.

Як правило, для обліку ЗЕД застосовується національний План рахунків тієї країни, на території якої функціонують суб‘єкти ЗЕД. Якщо засновниками спільних підприємств, що здійснюють ЗЕД, передбачено використання Плану рахунків інших країн, то це повинно бути зумовлено договором. В такому випадку в межах своєї країни облікові регістри, Головна книга і бухгалтерська звітність складаються на підставі національного Плану рахунків, а для партнера інформація, що міститься у зазначених документах, може бути надана на підставі рахунків його держави. Об‘єкти повинні групуватися і відображатися на бухгалтерських рахунках протягом звітного періоду.

Завдання методологічного характеру вирішують також питання визначення цінових компонентів при обчисленні вартості продукції, вибору методів оцінки засобів підприємства та джерел їх утворення.

Методичного характеру – пов‘язані із систематизацією інформації об’єктах ЗЕД. Вони спрямовані на достовірне відображення інформації в первинних і зведених документах та регістрах синтетичного і аналітичного обліку; раціональну побудову цих регістрів; формування вихідних документів та форм звітності при автоматизації облікових робіт.

Організаційного характеру – раціоналізація б/о ЗЕД, що пов‘язана з чітким розподілом функціональних обов‘язків серед працівників бухгалтерії. Це організація матеріальної відповідальності та контроль за забезпеченням збереження товарно-матеріальних цінностей та грошових (валютних) коштів; вибір схеми обліку відповідних об‘єктів і формування графіків документообігу; визначення періодичності складання регістрів синтетичного і аналітичного обліку, бухгалтерської звітності. Розподіл функціональних обов’язків повинен передбачити обов’язки працівників бухгалтерії, конкретні обов’язки кожного працівника по визначеній для нього ділянці облікової роботи, права і відповідальність працівників за допущені порушення. У функціональних обов‘язках повинно бути відмічено, що у випадку зловживань застосовуються санкції, передбачені законодавством країни господарюючого суб‘єкту ЗЕД.

Технічного характеру – раціональне ведення обліку ЗЕД за допомогою комп‘ютерної, копіювальної техніки і тощо при наявності матеріальних можливостей. Передбачає автоматизоване формування первинних документів, облікових регістрів і форм звітності.

Чітке виконання поставлених завдань на підприємстві досягається налагодженою роботою бухгалтерської служби, наслідком чого є своєчасне надання менеджерам різних рівнів інформації для прийняття відповідних управлінських рішень.

 

Принципи ведення ЗЕД

 

Принципи здійснення ЗЕД в Україні визначені Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, відповідно до якого суб‘єкти господарської діяльності України та іноземні суб‘єкти господарювання при проведенні ЗЕД повинні керуватися наступними принципами:

1. Принцип суверенітету народу України при здійсненні ЗЕД, що полягає у виключному праві народу України самостійно та незалежно проводити ЗЕД на території України, керуючись чинним законодавством, а також у зобов‘язанні України неухильно виконувати всі договори та зобов‘язання в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, суть якого полягає у праві суб’єктів ЗЕД добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки, проводити зовнішньоекономічну діяльність в будь-яких формах, які прямо не заборонені законодавством, та у виключному праві власності суб‘єктів ЗЕД на всі одержані ними результати в процесі такої діяльності.

3. Принцип юридичної рівності та недискримінації, тобто рівність перед законом всіх суб‘єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та приналежності до певної держави, заборона обмеження прав, дискримінації суб‘єктів ЗЕД та іноземних суб‘єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування тощо (за виключенням випадків, передбачених законодавством), як з боку держави, так і з боку інших суб‘єктів.

4. Принцип верховенства закону, тобто регулювання ЗЕД тільки законами України та заборона застосування підзаконних актів, що у будь-якій спосіб створюють для суб‘єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами України.

5. Принцип захисту інтересів суб‘єктів ЗЕД, який полягає у тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб‘єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб‘єктів ЗЕД України за її межами згідно норм міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на території, так і за її межами відповідно до законів України та умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезені та вивезені товарів.

Вихідним принципом здійснення експортно-імпортних операцій є комерційний розрахунок на основі принципів господарської та фінансової самостійності та самоокупності з урахуванням власних валютно-фінансових та матеріально-технічних можливостей.

 

Питання для самоперевірки

1. Що є предметом курсу "Облік зовнішньоекономічної діяльності"?

2. Що є об'єктами вивчення курсу "Облік зовнішньоекономічної діяльності"?

3. Які форми зовнішньоекономічної діяльності підприємства передбачені чинним законодавством?

4. Які види зовнішньоторговельних операцій розрізняють в міжнародній торгівлі?

5. Назвіть основні принципи зовнішньоекономічної діяльності України.

6. Яким чином здійснюється поділ посередників у зовнішньоекономічній діяльності?

7. Охарактеризуйте законодавчі та нормативні акти, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність в Україні.

8. Які заходи валютного регулювання вживаються щодо підприємств та організацій, що функціонують в Україні

 

 

Базисні умови постачання

З метою встановлення ефективного контролю за здійсненням підприємством ЗЕД, за дотриманням правил митного, податкового і валютного контролю, а також з урахуванням міжнародної практики, законодавством України встановлені механізми і умови реалізації окремих ЗЕ угод.

Законодавство України передбачає, що під час реалізації угоди купівлі-продажу контрагенти мають керуватися правилами ІНКОТЕРМС, які поширюються винятково на відносини між продавцями і покупцями в межах договору купівлі-продажу.

Застосування базисних умов постачання товарів у ЗЕД дозволяє не тільки дотримуватися вимог чинного законодавства і митних процедур, але й визначає порядок оподаткування такої операції.

Правила ІНКОТЕРМС встановлюють обов’язки продавця і покупця щодо надходження і приймання товарів, визначають спосіб їх надходження, витрати, які пов’язані з переміщенням товарів у вказаний пункт (з підготовкою товару, перевіркою його якісних характеристик, упакуванням, завантаженням, транспортуванням, страхуванням, збереженням). Ризик втрати або ушкодження товару, а також зобов’язання щодо витрат, пов’язаних з товаром, переходять від продавця до покупця в конкретно визначеному місті.

Застосування базисних умов спрощує складання та узгодження контрактів, допомагає контрагентам знайти спосіб поділу відповідальності й розв’язання розбіжностей, які можуть виникнути.

У правилах ІНКОТЕРМС-2000 міститься 13 торгових термінів, які діляться на чотири групи: E, F, C, D. Правила «Інкотермс» відіграють значну роль при визначенні митної вартості товару в Україні. Митна вартість товарів та предметів є основою для визначення розміру всіх платежів, що належить сплатити при перетині товарами митного кордону України.

Найбільш поширеними та рекомендованими нормативними актами є: FOB – Франко-борт судна (назва порту відвантаження), CIF – вартість, страхування та фрахт (назва порту призначення).

Транспортні умови ЗЕ угод

Витрати на транспортування можуть бути дуже значні, тому необхідно до укладання ЗЕ договору розробити можливі транспорті умови, оцінити витрати на транспортні операції і визначити транспорту складову частину в ціні контракту. Вони враховуються у базисних умовах поставки. В транспортних умовах визначається за чий рахунок буде здійснюватися навантаження товару на транспорт, а також строк, протягом якого покупець сповіщає продавця про прибуття транспорту для перевезення товару.

Види транспорту: водний, автомобільний, залізничний, повітряний, комбінований.

Умовами ЗЕ договору передбачено виникнення транспортних ризиків, які регламентовані правилами ІНКОТЕРМС. За настання ризиків, які наведені в цих правилах, покупець зобов’язаний сплатити ціну товару, навіть при отриманні його у стані, який не відповідає умовам договору, чи при повній його втраті. В цьому полягає «ціна ризику». Якщо ж ушкодження не обумовлене транспортним ризиком, то покупець має право не тільки ухилитися від оплати товару, але і вважати продавця відповідальним за порушення умов договору.

Страхування вантажів

Страхування ЗЕД включає особисте, майнове та страхування відповідальності (перед третіми особами: фіз. або юридичними внаслідок будь-якої діяльності або бездіяльності).

Об’єктом майнового страхування є ТМЦ і майнові інтереси страхувальників. Різновидами його у ЗЕД є страхування перевезень вантажів морським, річковим, залізничним, авіаційним, автомобільним транспортом, страхування від валютних ризиків, страхування депозитів, страхування від інвестиційних ризиків.

Об’єктом транспортного страхування є: вантаж – карго; транспортні засоби – каско; фрахт.

Метою страхування відповідальності є страховий захист інтересів, наприклад, страхування від повільності власників транспортних засобів.

У міжнародній практиці страхування експортних ризиків надається державним агентам. Але існують винятки. Коли в одних країнах страхування експорту забезпечується приватними організаціями, і інших ця система змішана.

Бухгалтерський облік.

Часто підприємства укладають договір купівлі-продажу, яким передбачається, що перехід права власності на товар виникає після його оплати. Бухгалтерія такого підприємства повинна враховувати наявність в договорі умов про перехід права власності і відображати відповідним чином. Це означає, що списувати продукцію з балансу навіть після її відвантаження не можна. Крім того, не виникає в момент відвантаження і податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток.

Відобразити таке відвантаження можна на субрахунках, які підприємство має право самостійно вводити до синтетичних рахунків. Наприклад, можна ввести окремі субрахунки по рахунках 26 «Готова продукція» – 262 «Відвантажена продукція», а по рахунку 28 «Товари» – 287 «Відвантажені товари». За умови використання запропонованих субрахунків, продавець буде відображати відвантаження: Д-т 262 і К-т 261. Покупець повинен показати таку продукцію на субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Якщо в термін, передбачений договором, переданий товар не буде оплачений або не відбудуться інші обставини, при яких право власності переходить до покупця, продавець має право вимагати від покупця повернути йому товар, якщо інше не передбачено договором. В цих випадках покупець формально ще не є власником отриманого товару і тому не має права відображати його на балансових рахунках – він повинен відображати товар по дебету рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні». В подальшому можливі два варіанти:

- оплата товару (або настання інших прямо обумовлених в договорі обставин) і перехід його у власність покупця;

- повернення товару постачальнику.

В першому випадку здійснюються наступні бухгалтерські записи.

- зняття товару з позабалансового обліку – К-т рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні»;

- оприбуткування товарів – Д-т рахунків обліку активів (281 «Товари на складі») – К-т 63 рахунку «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

У випадку повернення товару це відображається лише одним бухгалтерським записом (на підставі відповідних актів передачі і накладних) – К-т рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні».

В договорі можна також обумовити, що до переходу права власності на товар до покупця останній є орендарем переданого йому товару (договір найму-продажу). При цьому (якщо інше не передбачено договором) покупець стає власником товару з моменту оплати товару.

Позабалансовий облік

Згідно до плану рахунків договірні зобов’язання обліковуються на позабалансовому рахунку 03 «Контрактні зобов’язання».

Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про наявність та рух зобов’язань по укладених контрактах, а також контролю за їх виконанням. Облік зобов’язань здійснюється в оцінці, передбаченій контрактами.

Списуються контрактні зобов’язання з рахунку у разі виконання, ліквідації, відмови від виконання, передачі або продажу зобов’язання за контрактом іншим особам.

Аналітичний облік контрактних зобов’язань ведеться за видами зобов’язань.

Контроль за виконанням оплати окремих договорів здійснюється за допомогою комп’ютерних програм, в яких формується запит про своєчасне виконання договору за критеріями часу і платежу. Аналітичний облік буде вестись в двох паралельних розрізах – контрагентів та договорів.

Інші договірні зобов’язання і права обліковуються на рахунках 04 «Непередбачені активи й зобов’язання» і 05 «Гарантії та забезпечення надані». Зокрема, на рахунку 05 відображається: 1) вартість активів підприємства, які оформлено договорами застави (та за сумами, визначеними в них), при цьому з балансу вартість цих активів не списується; 2) вартість прийнятих на себе зобов’язань за договорами поруки.

Облік забезпечення здійснюється за вартістю, вказаною в документах про гарантії та забезпечення. Аналітичний облік гарантій та забезпечень ведеться за кожною наданою гарантією та забезпеченням.

Питання для самоперевірки

1. Які функції виконує зовнішньоекономічний договір?

2. Які види договорів існують у міжнародній практиці?

3. Яким нормативним документом регулюється порядок укладання зовнішньоекономічних договорів?

4. В чому полягають особливості укладання зовнішньоекономічних договорів?

5. Яка повинна бути структура зовнішньоекономічного договору?

6. В чому полягає суть правил "Інкотермс"?

7. Як визначається сума контракту?

8. В якій валюті проводяться розрахунки по зовнішньоекономічних договорах?

9. Які основні форми розрахунків передбачаються в зовнішньоекономічних договорах?

10. Які договори підлягають реєстрації в Міністерстві економіки?

11. Для чого застосовуються захисні застереження?

 

 

ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

3.1. Реєстрація і акредитація субєкта зовнішоекономічної діяльності

3.2. Порядок відкриття валютних рахунків

3.3. Обєкти, цілі і задачі бухгалтерського обліку операцій у зовнішьоекономічній діяльнсті

 

Аналітичний облік

Аналітичний облік розрахункових операцій покликаний забезпечити:

· необхідну деталізацію стану розрахунків між партнерами;

· виконання ок­ремих контрактів за всіма пунктами;

· дотримання передбачених форм роз­рахунків та термінів платежу.

Аналітичний облік може вестися по іноземних партнерах, по країнах, а також номерах контрактів, окремо в розрізі кожного документа (рахун­ку) на оплату.

Регістри аналітичного обліку необхідно відкривати на кожного інозем­ного партнера, а на завершення місяця, на підставі підсумкових записів цих регістрів, набирати зведений регістр синтетичного обліку (Зразок 4-5).

Аналітичний облік за рахунками 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» ведеться в роз­різі кожної іноземної валюти в аналітичній відомості обліку іноземних валют (зразок 4) та картці аналітичного обліку (зразок 5).

 

 

Зразок 4

Відомість обліку іноземних валют

Аналітична відомість обліку іноземної валюти на поточному валютному рахунку в доларах США Сальдо на початок січня – 2000$ Курс НБУ – 5,3 грн./$ Балансова вартість іноземної валюти в гривнях – 10600
№№ з/п	Дата та № документа	Найменування покупця, постачальника	Заборгованість з балансу	Перера-ховано іноземну валюту	Курс гривні	Перераховано гривень
	2.01, № 55	Фірма «Конус»	Надход-ження		5,35
	5.01, № 83	Фірма «Форум»		5,38
Разом		х
	3.01, № 10	Фірма «ЛТД»	Витра-чення		5,33
	6.01, № 15	Фірма «ДРТ»		5,41
	15.01, № 20	Надходження до каси		5,42
Разом		х
Залишок на 31 січня Долар США – 4050; Курс НБУ – 5,44 грн./$ Балансова вартість іноземної валюти в гривнах – 22032

Зразок 5.

Картка аналітичного обліку

Картка аналітичного обліку до рахунку 312 «Поточний рахунок в іноземній валюті» Назва валюти — долар США Сальдо на початок місяця в іноземній валюті: Долар – 2000 Гривні – 10600   Дата Курс на дату здійснення операції     Оборот за дебетом Оборот за кредитом $ гривні $ гривні 2.01 5.35     - - 3.01 5,38 - -     5.01 5,33     - - 6.01 5,41 - -     15.01 5,42 - -     Всього оборот         Курсова різниця         Всього в національній валюті         Сальдо на 31.01. п. р.: Долар – 4050 Гривні – 22032

 

У регістрах синтетичного обліку за рахунками розрахунків має бути передбачений стовпчик для курсу валюти НБУ на дату операції (за її номіналом), за якою здійснюється перерахунок інвалютної суми в гривневий еквівалент, також можна відкривати інші комплекти облікових регістрів або робити запис даних при лінійно-позиційній будові регістрів.

По закінченні місяця, на підставі підсумкових даних цих регістрів, складається зведений журнал та відомість за рахунками 312 і 314.

Облік іноземної валюти в касі

Уповноважені банки встановлюють ліміти залишків інвалюти в касах суб'єктів господарювання, яким дозволяється здійснювати операції з наявною інвалютою.

Понадлімітні залишки наявної інвалюти підлягають повній інкасації в установі банку не пізніше наступного банківського дня. У випадку відсутності встановленого ліміту, наявна інвалюта підлягає повній інкасації в установі банку.

Прийом наявної валюти здійснюється обов'язково з використанням контрольно-касового апарату. Валютний виторг підлягає обов'язковій здачі в банк.

Облік наявної інвалюти ведеться за місцем зберігання валюти і за її видами.

Документальне оформлення валютних операцій тотожно документальному оформленню руху коштів у національній одиниці, рух валюти у документах відображається в її номінальному численні.

Для аналітичного обліку валютних ресурсів у касі на кожен вид валюти має бути відкрита касова книга.

Порядок записів у касових книгах за обліком наявної валюти регламентований Порядком ведення касових операцій у народному господарстві України (під копірку, відривна частина – звіт касира та первинний документ здається в бухгалтерію під розписку, де здійснюється обробка звіту касира). Особливістю порядку відображення валютних операцій є те, що перед тим, як показати рух інвалюти чи засобів у розрахунках, необхідно відрегулювати балансову оцінку активів і пасивів. Тому перш ніж зробити обробку звіту касира бухгалтер має врегулювати оцінку інвалютної готівки в касі на початок дня за курсом НБУ, що діє на весь день складання звіту.

Після цього бухгалтер робить перерахунок касових операцій в інвалюті в гривневий еквівалент за цим курсом.

Обліковий регістр з інвалюти складається на підставі оброблених звітів касира в гривнях. Обліковий регістр рекомендується складати на кожен вид валюти, а потім всю інформацію про рух готівки узагальнювати у зведеному журналі-ордері.

Синтетичний облік інвалютної готівки ведеться відповідно до Інструкції № 291 і використовуються такі рахунки:

• рахунок 302 «Каса в іноземній валюті»;

• рахунок 304 «Операційна каса в іноземній валюті».

За дебетом цього рахунку відображається надходження інвалютної готівки, а за кредитом – її зменшення.

Методологічного характеру

Пов'язані з використанням національного Плану бухгалтерських ра­хунків і правильним відображенням на них операцій з зовнішньоеконо­мічної діяльності.

Методичного характеру

Пов'язані із систематизацією інформації про об'єкти зовнішньоеко­номічної діяльності.

Ці задачі спрямовані на:

• достовірне відображення інформації в первинних і зведених документах, в регістрах синтетичного і аналітичного обліку;

• раціональна побудова цих регістрів;

• формування вихідних документів при автоматизації облікових робіт.

Організаційного характеру

Задачі цього комплексу спрямовані на раціоналізацію бухгалтерського обліку, пов'язану з чітким розподілом функціональних обов'язків серед працівників бухгалтерії. Серед цих обов'язків мають бути виділені такі, як:

• організація матеріальної відповідальності і контроль за забезпеченням зберігання товарно-матеріальних цінностей і грошових (валютних) ресурсів;

• вибір схеми обліку відповідних об'єктів і формування графіків документообігу;

• визначення періодичності зіставлення поточної звітності, товарного руху, регістрів синтетичного й аналітичного обліку бухгалтерської звітності.

Технічне забезпечення

Раціональне ведення обліку зовнішньоекономічної діяльності за до­помогою комп'ютерної техніки.

Для вирішення цих задач необхідно дотримуватися таких принципів:

1.Усі грошові вимірники валютних ресурсів та валютних операцій мають бути приведені до єдиної валюти. Як правило, такою валютою є національна валюта тієї держави, на території якої здійснює свою діяльність суб'єкт.

2.Поряд з використанням єдиної валюти необхідно паралельно вра­ховувати валютні ресурси та валютні операції в реальній валюті відповідних країн з метою досягнення достовірної інформації про стан платежів і розрахунків, що дозволяє здійснювати контроль і приймати своєчасні управлінські рішення щодо довгострокової заборгованості.

3.Облік має бути засобом контролю за дотриманням законодавства й доцільністю валютних операцій, наявністю валютних цінностей, їх зберіганням і правильним використанням.

4.Зовнішньоекономічна діяльність вимагає оформлення спеціальних документів, пов'язаних з експортно-імпортними операціями, інвестиціями, митним контролем, аналітикою доходів та витрат, обліком розрахунків з партнерами, розподілом прибутку між учасниками тощо.

 

Питання для самоперевірки

1. В чому полягає відмінність між операціями з валютними цінностями та операціями в іноземній валюті?

2. На яких бухгалтерських рахунках ведеться облік сум в іноземній валюті?

3. Що таке курсова різниця?

4. Принцип роботи СВІФТ

5. Який механізм здійснення міжнародних розрахунків?

6. Умови, що передують обранню форми розрахунку?

7. Назвати основні форми безготівкових розрахунків в міжнародній торгівлі. Які особливості їх застосування?

8. Терміни проведення розрахункових операцій у зовнішньоекономічній діяльності.

 

 

Продаж іноземної валюти

Продаж іноземної валюти відбувається у таких випадках:

- обов’язковий продаж іноземної валюти, раніше придбаної на МВРУ і не використаної протягом 10 днів відповідно до цільового призначення;

- вільний продаж іноземної валюти.

Виконуючий банк зобов’язаний протягом п’яти робочих днів реалізувати валюту і не пізніше двох днів з моменту реалізації зарахувати кошти, що надійшли від продажу валюти, на рахунок клієнта.

711 «Дохід від реалізації іноземної валюти»

942 «Собівартість реалізованої інвалюти» с/в проданої інвалюти та комісійна винагорода

Ресурси в іноземній валюті, які не підлягають продажу:

- засоби, які надходять у вигляді кредитів (позик, фінансової допомоги) від уповноважених банків і уповноважених кредитно-фінансових установ, від нерезидентів, міжнародних фінансових організацій, а також засоби, переуступлені НБУ по гранту Кредитної установи для відновлення; суми надходжень в інвалюті, спрямовані цілком резидентами на погашення заборгованості з цих кредитів, позики, фінансова допомога та зобов’язання за договорами міжнародного лізингу. Засоби придбаних від нерезидентів кредитів, позик, поворотної фінансової допомоги не підлягають обов’язковому продажу, якщо на проведення таких операцій, відповідно до чинного законодавства України, отримана гарантія КМУ, індивідуальна ліцензія чи реєстраційне свідоцтво НБУ;

- ресурси, що переводяться на територію України з метою здійснення інвестицій;

- ресурси, які придбані на Українській і Кримській міжбанківських валютних біржах через уповноважені банки і уповноважені кредитно-фінансові установи протягом терміну, встановленого валютним законодавством України для розрахунків з нерезидентами;

- ресурси, які перераховані на користь нерезидента і повернуті у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання цілком чи частково не виконані, з умов, що ці засоби не були куплені на МВРУ;

- ресурси, які надійшли на користь резидентів-посередників за договорами комісії, доручення, консигнації або за агентськими угодами і підлягають перерахуванню резидентам та нерезидентам. Резиденти-посередники здійснюють обов’язковий продаж тільки отриманої від нерезидентів комісійної винагороди;

- ресурси, які належать уповноваженим банкам і уповноваженим кредитно-фінансовим установам;

- депозити, розміщені резидентами в уповноважених банках і уповноважених кредитно-фінансових установах (включаючи відсотки, нараховані з них), а також інвестиції, здійснені резидентами за межами України, у випадку їх повернення власнику;

- ресурси, які надходять транспортним організаціям (авіаційним, залізничним, автомобільним) та підприємствам у зв’язку з експортом власних послуг і експлуатаційних витрат направляються ними на пов’язані з обслуговуванням їх транспортних засобів (надання послуг зв’язку) за межами України;

- ресурси, які надходять безкоштовно у вигляді добровільних пожертвувань;

- відсотки, нараховані на залишки ресурсів в іноземній валюті на рахунках резидентів – юридичних осіб.

 

Питання для самоперевірки.

1. В чому полягає відмінність між операціями з валютними цінностями та операціями в іноземній валюті?

2. На яких бухгалтерських рахунках ведеться облік сум в іноземній валюті?

3. Що таке курсова різниця?

4. Принцип роботи СВІФТ.

5. Коли виникає монетарна стаття балансу?

6. Види і класифікація валют.

7. Як умовно поділяються курсові різниці?

8. Коли виникає немонетарна стаття балансу?

9. Які ресурси в іноземній валюті не підлягають продажу.

10. На яких рахунках відображається курсова різниця?

 

Питання для самоперевірки

1. Поняття міжнародних розрахунків.

2. Характеристика основних способів платежу.

3. Види та форми міжнародних розрахунків.

4. Суть акредитивної форми розрахунків.

5. Види акредитивів, порядок їх здійснення.

6. Види інкасо. Порядок здійснення розрахунків у формі інкасо.

7. Порядок здійснення розрахунків векселем.

8. Суть факторингових операцій.

9. Порядок здійснення міжнародних розрахунків у формі відкритого рахунку.

10. Які існують недоліки під час застосування різних видів міжнародних розрахунків?

 

 

I етап митного оформлення

Перший етап – це оформлення ВМД. В цей час посадові особи митних органів здійснюють звірення відповідності даних, які внесені декларантом до граф ВМД, з даними, які є у документах і надаються разом з нею. Здійснюється перевірка наявності усіх документів, зазначених в реєстрі.

За відсутності зауважень митні органи здійснюють прийом ВМД до оформлення шляхом завірення штампом «Під митним контролем» на всіх листах ВМД, а також їй надається реєстраційний номер.

Послідовність митного оформлення на першому його етапі:

- звірення електронної копії ВМД з даними у ВМД на паперових носіях;

- перевірка відповідності товарної номенклатури Митному тарифу України при класифікації товарів, тобто перевіряється правильність визначення кодів товарів відповідно до УКТЗЕД (особливо перевіряється визначення митної вартості);

- перевірка правильності нарахування податків і зборів, а також контроль за надходженням грошових коштів;

- контроль за всіма попередніми процедурами, а також контроль за правильним застосуванням заходів нетарифного регулювання ЗЕД.

II етап митного оформлення

Якщо митними органами приймається рішення про митний огляд товарів ще на першому етапі, то ця процедура здійснюється обов’язково у присутності власника, який здійснює переміщення товарів через митницю України і декларанта. За результатами огляду складається Акт про проведення митного огляду товарів.

III етап митного оформлення

Здійснюється нарахування та стягнення зборів за митне оформлення товарів.

Митне оформлення товарів у повному обсязі і їх пропуск через митницю України можуть здійснюватися тільки після оплати відповідних митних платежів.

Платежі при переміщенні товарів через митний кордон:

1) Сукупність митних платежів:

- мито;

- ПДВ;

- акцизний податок;

- збори за митне оформлення.

2) Збори за надані послуги:

- збори за видачу кваліфікаційного атестату спеціалісту з митного оформлення;

- збори за зберігання товару;

- збори за митне супроводження вантажу;

- оплата за інформаційні та консультативні послуги;

- оплата за участь в митному аукціоні.

Митна територія – територія, на яку поширюється юрисдикція митних органів у сфері регулювання митної справи.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України, митним режимом є сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи і які визначають порядок переміщення товарів через митницю України і обсяг митних процедур, здійснених залежно від заявленої мети такого переміщення.

Залежно від мети переміщення товарів через митницю і на підставі документів, які подаються митному органу, визначаються 13 видів митного режиму: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, митний склад, тимчасове ввезення (вивезення), спеціальна митна зона, магазин без митної торгівлі, переробка на митній території України, переробка за межами митної території України, знищення або руйнування, відмова на користь держави.

Мито – обов’язковий внесок, який стягується митними органами України при ввезенні товарів на митну територію країни або вивезенні товару з цієї території та який є невід’ємною умовою такого ввезення та вивезення.