Сифункулятози (ЗірНипеиіаіозез)

Хвороби тварин, спричинювані вошами Иаетаїоріпиз еигузіегпиз (у ве­ликої рогатої худоби), Н. азіпі (у коней), Н. зиіз (у свиней) родини Наешаїоріпійае (гематопіноз); Ьіподпаїкиз ьііиїі (у телят), Ь. оьіїїиз і Ь. рейаїіз (у овець), Ь. саргае (у кіз), Ь. зеіоіиз (у собак, котів), Містоікотасіиз сатеїі (у верблюдів) родини ЬіподпаШійае (ліногнатоз). Характеризуються свербежем, дерматитами, занепо­коєнням, зниженням продуктив­ності та виснаженням тварин.

Характеристика збудників. Воші — дрібні безкрилі комахи 1,5 — 5 мм завдовжки, сіро-жовтого кольору (рис. 2.11). Тіло видовже- но-овальне, сплющене в дорсовен- тральному напрямку, вкрите во­лосками й щетинками. Голова вуж­ча за груди. Очей немає. Хоботок колючо-сисного типу. Щелепи й губи злиті разом і утворюють смок­тальну трубку, всередині якої знаходиться рухливе колюче жа­ло. Груди короткі. До них приєд­нані 3 пари лапок, які закінчуються кігтиками. Черевце овальне, сегменто- ване. Задній кінець тіла самок має виїмку, у самців він округлий.

Найбільша серед інших видів свиняча воша (самка розміром 4,6 — 5,1 мм, самець — 3,9 — 4,3 мм).

Живуть комахи до 1 міс.

Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (гнид), за життя — 80 — 100. Вони світло-жовтого кольору, овальної форми, 0,5 — 1,5 мм завдовжки. Прикріп­лює їх до прикореневої частини волосин матковим секретом. З яєць через 10 — 14 діб у теплий і через 14 — 20 діб у холодний періоди року вилуплюють­ся личинки, подібні до імаго, але менші за розміром (рис. 2.12). Вони тричі линяють. Живляться кров'ю тварин і стають статевозрілими. Живуть комахи на тілі коней 2 — 3 тижні. Вони специфічні до вибору хазяїна.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Сифункулятози пошире­ні всюди. Заражаються здорові тварини при контакті з хворими, а також че­рез предмети догляду, станки, клітки, брудні вольєри, будки, підстилку. За­
хворювання поши­рене у всі пори ро­ку. Інтенсивне за­раження спостері­гають узимку при утриманні тварин у клітках (рис. 2.13).

Воші є перенос­никами збудників протозойних, бак­теріальних і вірус­них інфекцій тва­рин.

Клінічні озна­ки. У разі інтен­сивної інвазії у тварин відмічають сильний свербіж, розчісування шкі­ри. Коні й вівці гризуть ділянки шкіри, труться об стіни. З'являється локальне облисіння, розвивається дер­матит. Шерсть випадає, а на шкірі помітні краплі засохлої крові. Спина, бо­ки, черево вкриваються лусками сіро-коричневого кольору. Тварини худ­нуть, знижується їх продуктивність. Коні швидко втомлюються. Собаки збу­джені й агресивні. Від них поширюється неприємний гнильний запах. Мо­лодняк тварин відстає в рості та розвитку і нерідко гине. Тяжко переносять інвазію телята, ягнята, козенята, поросята.

Лабораторні дослідження. На тілі тварин знаходять вошей, їхні ли­чинки та яйця. При ви­явленні яєць їх потріб­но перевірити на жит­тєздатність. Живі гни­ди світлі, повні, блис­кучі, при розчавлюван­ні чути характерний тріск, якого немає у мертвих (рис. 2.14).

У великої рогатої худоби взимку та наве­сні комахи локалізу­ються в ділянці верх­ньої частини шиї, хол­ки, основи ріг, внутріш­ньої поверхні стегон; у овець і кіз — на кінців­
ках, шиї, грудях, спині, череві. Влітку вони засе­ляють ділянки шкіри, захищені від прямих со­нячних променів.

У коней у ділянці шиї, лопаток, хвоста, виявля­ють яйця, личинки та імаго вошей. Улітку їх знаходять на внутрішній поверхні вух, біля гана- шів і щіток.

Досліджують вошей за допомогою лупи.

Сифункулятози дифе­ренціюють від бовікольо- зу, саркоптозу, дермато­мікозів.

Браульоз (Бгаиіозіз)

Хвороба бджолиних маток і робочих бджіл, спричинювана вошами Вгаиїа соеса родини БгаиІіЛае. Характеризується їх масовою загибеллю.

Характеристика збудника. Сліпа браула — безкрила комаха, 1,3 — 1,6 мм завдовжки, червоно-бурого кольору. Тіло вкрите темними щетинками. Голо-

форми, зі світлими вусиками. Ротовий апарат лижучого типу, спрямований донизу і склада­ється з верхньої губи, щелепних щупальців, вкритих волосками, і слаборозвиненої ниж­ньої губи. Груди короткі. Лапки п'ятичленисті й закінчуються двома подушечками, гребін­кою з хітинових зубців. Черевце овальне (рис. 2.15). Живляться вони кормом бджоломаток і робочих бджіл. Локалізуються зверху на їхніх грудях. Задніми лапками вони обіймають го­лову бджоли, а передніми збуджують верхню губу доти, доки на язичку не з'явиться крапля корму, яку вони відразу ж поїдають. Браули швидко рухаються і за 1 хв мо­жуть відібрати корм у 7 — 8 бджіл. Без їжі вони гинуть на 2 — 4-й день.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Хвороба поширена в південних регіонах України, у центральних і північних браули живуть лише один сезон. Джерелом хвороби є заражені бджоли. Інтенсивному роз­витку інвазії в сім'ї сприяють тепла і коротка зима, використання старих стільників.

Клінічні ознаки. Інвазовані бджоли занепокоєні, намагаються звільни­тись від паразитів. Такі сім'ї слабо розвиваються. Бджоли-годувальниці че­рез нестачу корму менше виховують розплід, бджоломатки скорочують або припиняють яйцевідкладання. Виявляють порушення цілісності коконів
передлялечок. Бджоли мало літають, поїдають більше корму, тому у вулику помітні сліди фекалій. Медозбір зменшується на 40 %. У разі високої інтен­сивності інвазії робочі бджоли покидають вулики, а матки залишаються в них і гинуть.

Лабораторні дослідження. Браул знаходять на тілі бджіл і бджолома- ток, виявляють також ходи личинок. Зрізані медові кришки вміщують ниж­нім боком у тарілку з водою і комахи відпадають. їх видову належність установлюють під мікроскопом.