Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Акариформні кліщі і акарози тварин
Акариформні (справжні) кліщі дуже поширені в природі. Серед них є велика кількість вільноіснуючих і паразитичних видів. Ряд Акагі£огте8 об'єднує три підряди кліщів: 8агсорИ£огте8 (збудників акарозів тварин і людей), ТготЬШі£огте8 (збудників демодекозу тварин і людей) і ОгіЬаІеі (проміжних хазяїв стьожкових гельмінтів — збудників аноплоцефалідозів тварин). До підряду 8агсорИ£огте8 належать надродини 8агсор1оіДеа — коростяні кліщі, Апаї§е8оіДеа — пір'яні кліщі й ТугодїірЬоШеа — кормові кліщі. Кліщі надродини 8агсор1оіДеа об'єднують дві родини — 8агсорИЛае і Р8огорИЛае, збудники яких спричинюють коростяні хвороби тварин і людей. БУДОВА КЛІЩІВ РОДИНИ 5ДКСОРТЮДЕ Кліщі родини 8агсорШае включають роди 8агсор1е8, Мо1оеДге8, Кпетійо- сор1е8. Рід 8агсор1е8 паразитує у різних видів тварин, а також у людей і добре відомий у ветеринарній та гуманній медицині як збудник саркоптозу — сверблячої форми корости, що характеризується запаленням шкіри, алопе- ціями, виснаженням. Рід Мо1оеДге8 паразитує у котів і кролів, лабораторних щурів і викликає хворобу нотоедроз, КпетіДосор1е8 — у свійської птиці та диких птахів і викликає — кнемідокоптоз. У різних видів тварин паразитують такі види кліщів роду 8агсор1е8: у поросят і підсвинків — 5агсоріез зиіз, свиноматок і кнурів — 5. рагьиіа, кіз — 5. саргае, коней — 5. едиі, овець — 5. оьіз, великої рогатої худоби — 5. Ьоьіз, оленів — 5. іатапйі-гапді/егі, верблюдів — 5. сатеіі, собак — 5. сапіз. Рід 5агсор1е5 Характеристика збудників. Дрібні кліщі (свербуни), самці розміром до 0,2 мм, самки — 0,5 мм. Тіло округлої форми, блідо-сірого кольору. Кутикула смугаста в поперечному напрямку й на спинному боці має трикутникові луски та щетинки, спрямовані назад. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих нечленистих стриженьках. Кріпляться лапки з вентрального боку тіла кліща. У самок задня пара лапок без присосків, має щетинки, а у самців на третій парі є довгі щетинки. Хоботок — гризучого типу, короткий, підковоподібний, складається з тонких хеліцер і тричленистих пальп. Очі відсутні. Анальний отвір у кліщів знаходиться на задньому кінці тіла (див. вкл., рис. 18). Яйця великі, 0,15 — 0,25 мм завдовжки, овальні, незрілі, мають двошарову оболонку.
Свербуни паразитують і розмножуються в епідермальному шарі шкіри. Самки відкладають по 2 — 8 яєць, усього 40 — 60. Одна генерація кліщів розвивається за оптимальних умов упродовж 15 — 19 діб, проходить фази яйця, личинки, протонімфи, телеонімфи та імаго. Самці кліщів живуть до 1 міс, після копуляції з телеонімфами гинуть. Самки живуть до 1,5 міс. Здорових тварин інвазують лише телеонімфи та самки. Кліщі у зовнішньому середовищі не розмножуються, однак зберігають свою рухливість до двох тижнів, гинуть за температури нижче 0 °С. Яйця життєздатні до 1 міс. Живляться кліщі клітинами епідермісу, лімфою, запальним ексудатом. Кліщі можуть переходити з тіла специфічного хазяїна на неспецифічного, локально розмножуватись і викликати короткочасне захворювання — псев- докоросту, яка особливо характерна для людей. При зараженні від тварин саркоптоз виявляється у людей слабкіше, ніж при зараженні збудником людського виду, оскільки кліщі не гризуть ходи і не розмножуються. Через кілька годин після контакту з хворою твариною у людини на шкірі рук, грудей, живота, стегон з'являються почервоніння, папули, печія і свербіж. Ці ознаки можуть спостерігатись до 4 міс, інколи довше. Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Поширенню саркоптозу сприяють антисанітарні умови утримання (темні, брудні й вологі приміщення), підвищена вологість шкіри тварин, неповноцінна годівля, наявність гельмінтозів. Основним джерелом інвазії є хворі тварини та паразитоносії. Зараження відбувається при контакті хворих тварин зі здоровими, а також через предмети догляду — інвентар, упряж. Збудник хвороби передається через підстилку, взуття, одяг обслуговуючого персоналу, поширюється комахами, гризунами. Пік інвазії спостерігається в осінньо-зимовий період та ранньої весни, влітку хвороба згасає і набуває хронічного перебігу. В літній період інсоляція, сухе повітря зумовлюють загибель значної частини кліщів, однак самовиліковування тварин не спостерігається. Захворювання часто реєструють у свиней і рідше — у кіз, коней, верблюдів, оленів, овець, великої рогатої худоби, собак, лисиць, морських свинок, лабораторних щурів. Свиноматок частіше інвазують кнурі, поросят — свиноматки. До хвороби чутливі тварини всіх вікових груп. Тяжко хворіють молоді й виснажені тварини. У цуценят відмічається індивідуальна чутливість до збудників, тому не всі вони можуть заразитись від самки-матері.
Клінічні ознаки. У свиней саркоптоз має гострий і хронічний перебіги. Інкубаційний період триває 10 — 15 діб і більше. Перші ознаки зараження з'являються на шкірі голови, потім на шиї, грудях, спині, животі. У поросят спостерігається сильний свербіж. З часом шкіра запалюється, ущільнюється, тріскається, робиться складчастою, щетина випадає, з'являються вузлики й пустули. Тварини втрачають вгодованість, виснажуються. Через 4 — 6 тижнів у молодняку може бути уражена вся шкіра. При ускладненні патологічного процесу з'являються ознаки інтоксикації і деякі тварини гинуть. У поросят до 4 місячного віку, а іноді й у 5 — 6 міс реєструють генералі- зовану форму саркоптозу (див. вкл., рис. 19). Вона може закінчуватися летально або набути хронічного перебігу, який спостерігається й у племінних свиней та у свиней на відгодівлі. У дорослих свиней хвороба характеризується генералізованим або локальним ураженням шкіри голови, вух, шиї, нижньої стінки черева, статевих органів у кнурів та деяких інших ділянок тіла. Шкіра вкривається лусками, грубіє, спостерігається поступове погіршення загального стану. Тварини худнуть. При незначному ураженні шкіри дорослі свині не виявляють ознак захворювання і тривалий час залишаються паразитоносіями. У літній період хвороба набуває субклінічного перебігу. У коней інкубаційний період саркоптозу триває до 2 — 3 тижнів. Спочатку кліщі уражують голову, потім шию, холку, плечі, боки, груди та кінцівки. Хвороба характеризується свербежем, утворенням на шкірі вузликів і пухирців, які лопаються, після чого з'являються луски. Спостерігаються випадання волосся, у тяжких випадках — облисіння, потовщення і складчастість шкіри, схуднення. За гострого перебігу хвороби вже через місяць виникає запалення майже всієї шкіри. У таких тварин з'являються ознаки вираженої інтоксикації. Під час виконання роботи хворі коні швидко стомлюються. Наприкінці 2-го місяця хвороби вони гинуть від кахексії. Залежно від годівлі й умов утримання хвороба може набути гострого або, навпаки, перейти в хронічний перебіг, тоді загальний стан коней дещо поліпшується, однак самоодужання не буває. У кіз, овець, великої рогатої худоби хвороба має хронічний перебіг. Основними клінічними проявами є запалення шкіри з появою лусочок, випадання шерсті, облисіння, свербіж. Молочна продуктивність різко знижується. У разі тривалого перебігу хвороби шкіра потовщується, тріскається і на оголених ділянках навколо очей, губ, носа, шиї, внутрішньої поверхні вух з'являються вузлики, які вкриваються лусками сірого кольору. З часом запалення поширюється на спину, боки. Тварини труться мордою, боками об навколишні предмети, внаслідок чого виникають потертості, тріщини, незначні рани, в які потрапляють патогенні мікроорганізми, спричинюючи гнійне запалення. Спостерігається виснаження, кози можуть гинути. У собак хвороба починається з почервоніння шкіри морди, голови, шиї. Характерною ознакою є запалення країв вух, а також добре помітний рефлекс свербежу, коли починаєте гладити тварину рукою по голові, шиї, спині. З часом розвивається постійний свербіж, на шкірі з'являються папули, а потім утворюються луски. Помітні місця облисіння на голові й по всьому тілу. Шкіра в цих місцях грубішає, тріскається, і від таких тварин віддає кислим (запах, характерний для саркоптозу). У деяких собак спостерігається парез тазових кінцівок. Вони швидко слабнуть, виснажуються і в більшості випадків гинуть.
В оленів помітне запалення шкіри в ділянці грудей, там, де фіксується упряж. З часом воно поширюється на голову і все тіло. На шкірі з'являються луски, помітне облисіння і сильний свербіж. У разі тривалого перебігу хвороби шкіра потовщується, тріскається і на оголених ділянках з'являються вузлики, незначні гнійні рани. Олені виснажуються і часто гинуть. У верблюдів ділянки запалення шкіри помітні на голові, шиї, грудях, боках, стегнах, кінцівках. Спостерігаються облисіння і сильний свербіж. З часом шкіра потовщується, тріскається. Часто виникають абсцеси, гематоми. Тварини швидко виснажуються. У верблюденят ділянки запалення спочатку виникають на голові, потім поширюються по всьому тілу і хвороба набуває генералізованого характеру. Внаслідок прогресуючого схуднення молодняк гине. У морських свинок і лабораторних щурів спостерігається свербіж, помітне почервоніння й облисіння шкіри на голові, грудях, животі. На шкірі з'являються папули, а потім утворюються луски. Тварини швидко слабнуть, виснажуються і в більшості випадків гинуть. Лабораторні дослідження ґрунтуються на виявленні в зскрібках із шкіри хворих тварин збудників хвороби — кліщів або їхніх яєць. Зскрібки відбирають скальпелем або ложкою Фолькмана по краях ураженої шкіри до появи слідів крові. Отриманий матеріал досліджують відразу або відправляють у лабораторію ветеринарної медицини. Вміщують його у пробірку чи флакон з-під пеніциліну і щільно закривають. Оформляють супровідний документ. Матеріал зскрібків досліджують на виявлення мертвих кліщів та їхніх яєць (мортальні методи) або живих (вітальні методи). Для встановлення первинного діагнозу застосовують мортальні методи. З них найпоширеніший — метод компресорного дослідження: зскрібок шкіри кладуть на предметне скло, добавляють кілька крапель 5 — 10%-го розчину лугу (КОН, МаОН), накривають другим предметним склом і розглядають за малого збільшення мікроскопа.
Метод Добичина: в пробірку з 1 мл 10%-го розчину лугу вміщують зскрібок шкіри і підігрівають 1 — 2 хв. Через 3 — 5 хв у пробірку доливають 55%-й розчин цукру або 60%-й розчин гіпосульфіту (3 — 5 мл) і залишають відстоюватись упродовж 5 хв. Потім з поверхні розчину дротяною петлею збирають краплі, вміщують їх на предметне скло і розглядають під мікроскопом. Вітальні методи мають значення не лише для встановлення діагнозу, а й для оцінювання ефективності проведеного лікування. З них найпоширенішим є метод Присєлкової: зскрібок вміщують у лабораторну чашку або на предметне скло, добавляють до нього подвійну за об'ємом кількість гасу, ретельно розмішують і готують роздавлені краплі, які розглядають під мікроскопом (кліщі у гасі не гинуть упродовж 4 год). Саркоптоз тварин диференціюють від сифункулятозу, бовікольозу, стри- гучого лишаю, демодекозу, екземи, дерматитів. При сифункулятозі у тварин спостерігають сильний свербіж і дерматит, а при їх обстеженні на шкірі виявляють вошей. Стригучий лишай у свиней реєструють рідко. У таких тварин свербежу немає, а при мікроскопії зскрібків і щетини виявляють спори чи міцелій гриба-паразита. При демодекозі свербежу немає, а в зскрібках з місць ураження на шкірі знаходять дрібних, довгастих, з поперечною смугастістю кліщів-демодексів. Дерматити, екзема спостерігаються в будь-яку пору року і на різних ділянках шкіри тварин. Відрізняють їх акарологічним дослідженням зскрібків шкіри. Рід Моіоегігез Характеристика збудників. Кліщі округлої форми, розміром 0,14 — 0,45 мм, анальний отвір у самців і копулятивний у самок знаходяться на спинці. У котів, собак і лисиць паразитує Моіоеіїгез саіі, у кролів — N. сипі- сиіі, лабораторних щурів — N. аіеріз в епідермальному шарі шкіри і спричинює хворобу нотоедроз, що характеризується запаленням шкіри голови, а потім і всього тіла, облисінням, схудненням та летальністю. Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Нотоедрозом заражаються здорові тварини при контакті з хворими. Часто і тяжко хворіють молоді тварини. Спалахи хвороби реєструють здебільшого навесні та восени. Клінічні ознаки. Перші ознаки нотоедрозу частіше з'являються на морді, лобі, основі вух, верхній частині шиї, а з часом поширюються й на інші ділянки тіла. У котів спостерігається незначний свербіж, у інших тварин він слабко виражений або взагалі відсутній. Шерсть випадає, шкіра грубішає, тріскається, з часом мордочка тварини вкривається грубими нашаруваннями сірого кольору. Тварини худнуть, виснажуються, у разі значного (генера- лізована форма) ураження — гинуть. У лабораторних щурів найчастіше уражуються хвіст, вуха і ніс. Шкіра червоніє, грубішає, шерсть випадає. З часом у місцях ураження з'являються болючі нарости. Лабораторні дослідження. Проводять дослідження зскрібків шкіри від хворих на нотоедроз або підозрілих щодо захворювання тварин, які відбирають скальпелем до появи слідів крові. Отриманий матеріал досліджують відразу методом компресорного дослідження. Виявляють кліщів на різних стадіях розвитку та їхні яйця. За потреби зскрібок вміщують у пробірку чи флакон з-під пеніциліну, щільно закривають і відправляють у лабораторію ветеринарної медицини. Диференціюють нотоедроз від саркоптозу, демодекозу, отодектозу, мікроспорії, трихофітії, алергічних дерматитів, екзем тощо за клінічними проявами та лабораторними дослідженнями зскрібків шкіри.
Рід Кпетігіосоріег Характеристика збудників. Кліщі розміром 0,2 — 0,5 мм. Самки округлі й значно більші за самців, самці — видовжено-овальної форми, сірого кольору з жовтуватим відтінком. Хоботок короткий, підковоподібний, ротові органи гризучого типу. Мають чотири пари коротких лапок у формі конуса. У самок вони слабко розвинені й закінчуються короткими кігтиками, а на задньому кінці тіла є дві довгі щетинки. У самців лапки добре розвинені, а на кінцях є присоски з щетинками. У свійської птиці та диких птахів паразитують три види кліщів: КпетіЛо- соріез тиіапз — уражає лапи, К. даіііпае — шкіру, К. рііае (у декоративних пташок) — голову, дзьоб і лапи. Кліщі у своєму розвитку проходять стадії личинки, протонімфи, теле- онімфи та імаго. Самки бурять у шкірі ходи і відкладають 6 — 8 личинок, інколи — яйця. Розвиток триває 20 — 26 діб. Кліщі живляться лімфою, запальним ексудатом та епітелієм шкіри. У зовнішньому середовищі вони живуть 5 — 10 діб, а в сухому й теплому приміщенні гинуть через кілька годин. Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Джерелом інвазії є хворі на кнемідокоптоз птахи. Хворіють кури, індики, цесарки, перепілки, фазани, голуби, папуги з 5 — 6-місячного віку (часто у 2 — 3 роки). Поширенню інвазії сприяють скупчене утримання у темних, забруднених приміщеннях та неповноцінна годівля птахів. Пік інвазії спостерігається у весняно-літній період. Заражаються птахи при контакті, а також через предмети догляду, клітки, сідала, кубла, гнізда. Клінічні ознаки. Умовно розрізняють три стадії хвороби: безсимптом- ну, яка триває 3 — 5 міс, її встановлюють лише акарологічним дослідженням; папульозну — триває від 4 до 12 міс, характеризується лущенням епідермального шару шкіри, формуванням вузликів-папул; крустозну — втратою еластичності шкіри, появою тріщин, з яких виділяється міжтканинна рідина, а також сухим некрозом лап (рис. 3.4). У курей лапки вкриваються лусками і нашаруваннями сірого кольору, які вони розкльовують до крові («луската нога», або «вапняна нога»). Спостерігається кульгавість, викривлення лап і кігтів. З часом пальці відпадають. При ураженні тіла птахи інтенсивно вищипують пір'я і пух («вищипуючий свербіж»), несучість їх знижується, вони худнуть і гинуть. У хвилястих, довгохвостих папуг, канарок спостерігається латентний перебіг хвороби, який характеризується ураженням дзьоба, голови, шиї, внутрішньої поверхні крил, лап (рис. 3.5). Свербіж слабко виражений або відсутній. У стресовій ситуації (переохолодження, перевезення, зміна клітки, корму) хвороба швидко загострюється. Голова вкривається лусками («луската голова»), дзьоб і лапи викривляються й відпадають. Птахи худнуть і гинуть. Лабораторні дослідження. З уражених лап скальпелем чи лезом бритви відбирають глибокий зскрібок. Матеріал вміщують у лабораторну чашку, подрібнюють скальпелем і добавляють подвійну за об'ємом кількість 10%-го розчину лугу або гасу. Ретельно розмішують і готують роздавлені краплі, які розглядають під мікроскопом. Зскрібок із шкіри досліджують методом компресорного дослідження. Виявляють кліщів на різних стадіях розвитку та їхні яйця.
|
||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 185; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.202.167 (0.021 с.) |