Трансмісивних хвороб і шкідники продуктів тваринництва 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Трансмісивних хвороб і шкідники продуктів тваринництва



У теплу пору року на тварин нападають кровосисні комахи — ґедзі, кома­рі, мошки, мокреці, москіти, які об'єднують під однією народною назвою — гнус. Докучають тваринам і людям мухи, клопи, таргани.

Ґедзі

Ґедзі — великі двокрилі комахи родини ТаЬапійае, підряду ВгасЬусега ОгґоггЬарЬа, ряду Бірґега. Відомо до 3 тис. видів ґедзів. Поширені в лісовій і лісостеповій зонах. Живуть і розмножуються поблизу водойм. Для ветери­нарної медицини мають значення ґедзі родів ТаЬапиз, НуЬотііга, Аіуїоіиз, СНгузорз, Наетаіороіа.

За розміром ґедзів поділяють на великих, середніх і дрібних. Вони від 6 до 30 мм завдовжки, жовтого, сірого, бурого і чорного кольорів. Голова спе­реду опукла, з боків є великі складні очі, які переливаються кольорами ве­селки, на тім'ї — троє простих очей і три-, чотиричленисті антени, що закін­чуються відростками (рис. 2.17).

а б Рис. 2.17. Ґедзі: а — Иаетаіороіа; б — СЬгуворв

 

Ротовий апарат (хоботок) розміщений на нижньому краю голови. У самок він різально-сисного типу. Вони мають м'ясисту нижню губу, що являє собою дві лопаті, а також парні нижні й верхні щелепи та верхню губу. Живляться самки кров'ю тварин. У самців хоботок лижучого типу, верхні щелепи відсут­ні, живляться вони соками рослин.

Груди широкі, масивні. Крила великі, прозорі, з темними плямами, поза­ду яких є дзизкальця. Лапки розвинуті, вкриті волосками, закінчуються па­рою кігтиків і трьома присмоктувальними подушечками. Черевце широке, мішкоподібне, має сім сегментів. При заковтуванні крові самкою воно може збільшуватись.

Рід ТаЬапиз — великі ґедзі, 16 — 30 мм завдовжки. Очі складні, зелені, сині, коричневі. Крила прозорі. Найпоширеніші види — Т. Ьготіиз, Т. аиіитпаїіз та ін.

Рід НуЬотііга — середні, 12 — 22 мм завдовжки. Очі складні, зелені або сині. Мають на спинці рідкі волоски і три поперечні смуги. По боках черев­ця — коричнево-жовті плями. Поширені види — Н. іагапіїіпа, Н. ігоріса, Н. топіапа та ін.

Рід Аіуїоіиз — невеликі, 9 — 15 мм завдовжки, світло-жовтого або жовтого кольору. Види — А. /иїьіз, А. адгезііз та ін.

Рід СНгузорз — дрібні ґедзі, 7 - 10 мм завдовжки. Мають яскраво забарв­лене тіло. Вусики довші за голову. На голові є ще й троє простих очей. Крила з темними плямами й смугами. Види — СН. геїісіиз, СН. рісіиз та ін.

Рід Наетаіороіа — дрібні, сірі, 6 — 11 мм завдовжки. Вусики довші, ніж голова. Крила сірі, з мармуровим малюнком, у стані спокою складені
над черевцем. Активні в похмуру, дощову погоду, тому їх називають дощо­виками.

Самки відкладають яйця купками на стебла рослин, листя поблизу водо­йм. Яйця циліндричні, косо зрізані на верхньому полюсі, білого кольору, при дозріванні — темно-бурі. З яєць через 4 — 8 діб інколи через три тижні вилу­плюються веретеноподібні личинки 2,3 — 2,7 мм завдовжки, які збираються в кокон і падають у воду, на вологий ґрунт. До осені вони 6 разів линяють. Живляться органічними рештками, молюсками, червами. Навесні перепов­зають на сухе місце і перетворюються на лялечку. Фаза лялечки триває 5 — 25 діб, потім вилітає імаго. Літають ґедзі у теплу пору року впродовж 30 — 40 діб. У серпні — вересні вони зникають.

Ґедзі поширені всюди, особливо на болотах, біля озер, річок. Самки мо­жуть нападати на хворих тварин, свіжі трупи, пити воду із різних джерел, що робить їх небезпечними переносниками збудників ряду захворювань: си­бірки, інфекційної анемії коней, трипаносомозу коней, великої рогатої худо­би, анаплазмозу, туляремії, емфізематозного карбункулу та ін. Самки хобот­ком проколюють шкіру тварини і в рану вводять слину з токсичними речо­винами. У тварин спостерігається занепокоєння, в місцях укусів — набряки. У корів на 20 % знижуються надої.

Ґедзів ловлять на тілі тварин, а також у приміщенні.

Комарі

Комарі — кровосисні комахи родини СиІісійае, підряду №шаіосега, ряду Біріега, поширені всюди. Відомо понад 3100 видів. У ветеринарній меди­цині мають значен­ня переважно роди Аейез, Сиіех, Апо- ркеїез.

Комарі 4 — 11 мм завдовжки, тіло ви­довжене, жовтого, сірого, коричневого, чорного кольорів. Голова округла, фа­сеткові очі на тім'ї зближені. Антени п'ятнадцятичленисті, довгі. У самок з бо­ків вони вкриті ко­роткими, у самців — довгими волосками. Хоботок колючо-сис­ного типу, з боків має вузькі довгі пла­стини й п'ятичле- нисті щупики. По
боках грудей є по дві пари дихалець. Крила прозорі, видовжені, позаду них знаходяться дзизкальця. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків (рис. 2.18). Самки живляться кров'ю тварин, самці — соками рослин. Живуть сам­ці 10 - 15, самки 30 - 45 діб.

Аейев ьехапв. Самка 6 - 7 мм завдовжки, середньоспинка червоно-золо­тистого кольору. Щупальця й крила темні. Лапки мають поперечні білі сму­ги й закінчуються кігтиками із зубцями. Черевце зверху має поперечні світ­лі смуги. У самок на задньому його сегменті є два виступи.

Сиіех ріріепз. Самка до 5 мм завдовжки, світло-коричневого кольору. Щу­пальці в 5 разів коротші від хоботка, задній кінець їх трилопатевий, з трьо­ма пучками волосся.

Апоркеїез тасиііреппіз. Самка до 7 мм завдовжки, світло-коричнева. Щупальці в п'ять разів коротші, ніж хоботок. Крила бурі з темними пля­мами. Зверху на середньоспинці є широка видовжена смужка. Лапки темні.

Теплими тихими вечорами самці рояться і видають специфічні «весільні» звуки, на які злітаються самки. Вони влітають у рій, шукають свого сексу­ального партнера і вже з ним вилітають та копулюють у повітрі. Після цього самка летить на пошуки їжі. Вона може летіти від місця розплоду на від­стань до 3 км, а за вітром — десятки й іноді сотні кілометрів. Самки відкла­дають 150 — 500 яєць у стоячі водойми, на поверхню вологого ґрунту. Яйця овальні, асиметричні, 0,16 — 0,7 мм завдовжки, темного кольору. У деяких видів вони мають придатки (поплавки). З яйця виходить рухлива довгаста личинка. Тіло її має голову, груди і черевце. Кутикула вкрита волосками і щетинками. Дихає личинка атмосферним повітрям, живиться органічними рештками. Проходить чотири стадії розвитку і перетворюється на лялечку, з якої вилітає імаго. Загальний цикл розвитку залежно від температури зов­нішнього середовища триває від 1 до 3 міс. Упродовж року може розвиватись до 6 генерацій комах.

Комарі нападають на тварин упродовж доби, але більш активні вони в сутінки у теплий період року. Укуси комарів спричинюють біль, свербіж, набряки, зниження продуктивності тварин. Крім того, вони переносять збудників більш як 50 хвороб, зокрема такі небезпечні, як енцефаліти, ін­фекційна анемія коней, бруцельоз, сибірка, анаплазмоз, малярія, сетаріоз коней і великої рогатої худоби, дирофіляріоз собак і людей, міксоматоз кролів та ін.

Мошки

Мошки — комахи родини ЗішиІііДае, підряду №та!осега, ряду Біріега. Відомо понад 900 видів мошок. Більшість із них є гематофагами. Для вете­ринарної медицини мають значення 8ітиііит даіегаіит, 8. соіитЬасгепсе та ін. У тварин при масовому нападі викликають симуліотоксикоз.


Дрібні двокрилі комахи, 2 — 4 мм завдовжки, чорні, сірі або темно-сині. Голова сплющена спереду назад і підігнута до нижньої поверхні грудей. До неї прикріплені одинадцятичленисті антени. Фасеткові очі великі, знахо­дяться по боках голови. У самок хоботок колючо-сисного типу, у самців —
лижучого. Крила про­зорі, широкі, овальні. Черевце мішкоподібне, задній кінець його за­гострений, складаєть­ся із дев'яти сегментів. Лапки товсті, коренас­ті, закінчуються двома кігтиками (рис. 2.19). Самці живляться со­ками рослин, самки — кров'ю тварин і у по­шуках їжі можуть до­лати десятки кіломет­рів.

Самки відкладають яйця в річки і струмки з швидкою течією. З яєць вилуплюються личинки, які линяють, збиваються в кокони і перетворюються на ля­лечок. Розвиваються вони за 2 — 3 тижні. Загальний цикл розвитку комах у південних регіонах триває 1,5 міс, у північних — 8 — 10 міс.

Мошки нападають на тварину впродовж дня. Слина самок токсична, міс­тить гемолітичну отруту, спричинює біль, набряки, місцеве підвищення тем­ператури. При постійних укусах тварини худнуть, у корів знижуються надої, коні швидко втомлюються в роботі.

Мошки переносять збудників сибірки, енцефаліту, туляремії, трипаносо­мозу птахів. Вони є проміжним хазяїном круглих гельмінтів із підряду Рі­іагіаіа — збудника онхоцеркозу великої рогатої худоби.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Симуліотоксикоз поши­рений у басейнах річок, струмків і має характер ензоотичних спалахів. Най­більш чутливі до укусів мошок коні, велика рогата худоба, вівці, свині, м'ясоїдні. У разі високої інтенсивності інвазії тварини можуть загинути.

Клінічні ознаки. При інтенсивному нападі мошок у тварин спостеріга­ється занепокоєння, яке з часом переходить у пригнічення. На тілі помітні набряки підшкірної клітковини, язика. Температура тіла підвищується на 2 — 3 °С, а потім стає субфебрильною. Пульс і дихання прискорюються, ха­рактерна салівація. Помітний тремор м'язів, спостерігаються паралічі і па­рези кінцівок. У подальшому розвивається набряк легень, який і призво­дить до загибелі. При незначній інтоксикації тварини видужують на 5 — 8-й день.

Патологоанатомічні зміни. При обстеженні трупів тварин виявля­ють крововиливи у підшкірній клітковині, оболонках головного мозку, епі­карді й ендокарді, на паренхіматозних органах. У грудній і черевній порож­
нинах значна кількість серозного ексудату. Добре помітний набряк легень. У верхніх дихальних шляхах знаходять мошок.

Лабораторні дослідження. При обстеженні тварин виявляють мошок в очах, ніздрях, вухах.

Диференціюють симуліотоксикоз від сибірки, лептоспірозу і пастерельозу.

Мокреці

Мокреці — кровосисні комахи родини СегаіородопіЛае, підряду №ша- іосега, ряду Біріега, поширені всюди. Відомо понад 4 тис. видів мокреців. Для ветеринарної медицини мають значення роди Сиіісоійез, Ьеріосопорз, Ьазіоскеїіа.

Це дрібні двокрилі комахи 0,8 - 3 мм завдовжки. Подібні до комарів, але більш коренасті. Голова нахилена вниз. Фасеткові очі бобоподібні, великі. Хоботок колючо-сисного типу. Груди опуклі. Крила широкі, вкриті волоска­ми, в стані спокою складені над черевцем. Малюнок на крилах характерний для різних родів. Черевце яйцеподібне, сегментоване. Лапки закінчуються парою кігтиків.

Сиіісоійез риіісагіз. Самка сіра або коричнева. Крила білі з темними пля­мами, на їх передньому кінці три плями, а краї вкриті довгими волосками.

С. пиЬесиїозиз. Самка до 2,5 мм завдовжки, середньоспинка у неї темно- коричневого кольору. Малюнок на крилах не чіткий, розпливчастий.

Ьеріосопорз Ьогеаііз. У самки крила без плям, вусики тринадцятичленис- ті. Активні вдень.

Самки відкладають яйця у стоячі водойми, на вологий ґрунт. З них вилу­плюються рухливі личинки, які тричі линяють і перетворюються на ляле­чок. Загальний цикл розвитку триває 1,5 міс. У південних регіонах за літо може розвинутись 5 генерацій комах. Дорослі мокреці живуть поблизу місць виплоду, в радіусі 1 км. Самки кілька днів живляться соками рослин, а по­тім кров'ю тварин. Вони більш активні в сутінках, у безвітряну погоду, за температури повітря 14 °С. У пошуках тварин самки можуть долати від­стань до 400 км. Укуси болючі, спричинюють свербіж, набряки, дерматити. Мокреці переносять збудників інфекційних та інвазійних хвороб. Крім того, вони є проміжними хазяями збудника онхоцеркозу коней.

Москіти

Москіти — це комахи родини РеусЬоДШае, підряду №шаіосега, ряду Біріега. Поширені переважно в тропіках і субтропіках та в південних регіо­нах України. Відомо понад 600 видів москітів. Для ветеринарної медицини мають значення РШеЬоіошиз рараіазіі, Рк. зегдепіі та ін.

Дрібні двокрилі комахи, 1,5 — 3,5 мм завдовжки. Тіло вкрите волосками жовто-коричневого кольору. Голова невелика, попереду фасеткових очей розміщені шістнадцятичленисті довгі вусики. Хоботок колючо-сисного типу, до якого прилягають 4 — 5-членисті щупальці. Крила широкі, вкриті волос­ками, у стані спокою підняті під кутом 40°. Черевце видовжене, сегментова­не. Лапки довгі й закінчуються парою кігтиків.

Запліднені самки після кровоссання відкладають 50 — 70 яєць у нори гризунів, дупла дерев, вологі органічні рештки. Яйця видовжено-овальні, світло-коричневі, до 0,38 мм завдовжки. З них вилуплюються черв'яко- подібні чорні личинки, вкриті волосками, які чотири рази линяють і пере­творюються на лялечок.

Москіти нападають на тварин і людей у сутінках. У пошуках тварин ле­тять на відстань до 1,5 км. Укуси болючі, спричинюють свербіж, набряки, дерматити. Тяжко переносять укуси комах коні, собаки, птахи. Москіти є переносниками збудників лейшманіозів тварин і людей, мікоплазмозу кролів.

Зоофільні мухи

Зоофільні мухи — зоотропні комахи, які здебільшого є паразитичними організмами (гематофаги, збудники міазів) або переносниками збудників інвазійних та інфекційних хвороб.

Мухи належать до ряду Біріега, підряду ВгасЬусега СусіоггаЬарЬа. Для ветеринарної медицини найбільше значення мають родини МизсШае (справжні мухи), СаІІіркотШае (сині та зелені мухи), 8атсорка§Шае (сірі м'ясні і вольфартові мухи), СіоззіпШае (мухи цеце) та ін.

Мухи бувають великі — до 14 мм, середні — до 9 мм, дрібні — до 3 мм за­вдовжки, сірого, чорного, зеленого, коричневого кольорів та рябі. Кутикула вкрита волосками й щетинками, до яких легко прилипають часточки різного субстрату. На голові є пара фасеткових очей, а у деяких видів на тім ї — троє простих очей. Хоботок у кровосисних мух колючо-сисного типу, твердий, різ­ко виступає спереду голови. На нижній губі розміщені зубні пластинки, якими муха прорізає шкіру тварини. Живляться кров'ю самці і самки. У не- кровосисних мух хоботок лижучого типу, товстий, м'який і в стані спокою втягнутий у голову. Він має хітинізовані псевдотрахеї, які впадають у рото­вий отвір і за допомогою яких мухи проціджують їжу. Крім того, вони мо­жуть заковтувати тверді часточки, які зшкрібають зубами, розміщеними бі­ля ротового отвору.

Родина МизсШае. Мухи цієї родини дрібні, темно-сірі. Належать до кіль­кох родів: Мизса, Мизсіпа, Раппіа (хоботок лижучого типу); Зіотохуз, НаетаіоЬіа, Ьурегозіа (хоботок колючо-сисного типу).

Мизса дотезііса (кімнатна муха) — сіро-бурого кольору, черевце світле. Місцями виплоду цих мух є побутові відходи, вологі концентровані корми, гній, фекалії тварин і людей. Личинки можуть бути збудниками міазів. Для ветеринарної медицини мають значення: М. аиіитпаїіз (корівниця польо­ва), М. іагьірага (живородна польова), М. атіса (сибірська польова). Вони є переносниками збудників телязіозу великої рогатої худоби.

Зіотохуз саісіігапз (осіння жигалка) — подібна до кімнатної мухи, але хоботок різко виступає вперед, щупальці короткі. Посередині лоба помітна червоно-бура смужка (рис. 2.20).

НаетаіоЬіа зіітиіапз (коров'яча жигалка) — коричневого кольору, 5 — 6 мм завдовжки. Хоботок і щупальці однакової довжини.

Н. агігіраіріз (коняча жигалка) — проміжний хазяїн збудника парафіля- ріозу коней. Нападає на тварин на пасовищі.

Ьурегозіа іііііапз (південна ко­ров'яча жигалка) — жовто-бура, до 3,5 мм завдовжки.

Ь. іггііапз (мала коров'яча жигал­ка) — подібна до південної коров'ячої жигалки.

Родина Саіііркотійае. Мухи цієї ро­дини великі. Тіло їх вкрите волоска­ми. Самки відкладають яйця у рани, трупи, свіже м'ясо, малосолону рибу. Личинки цих мух є причиною міазів тварин. У ветеринарній медицині мають значення: Саіііркога егуікго- серкаіа (синя м'ясна муха) — голова червона, щоки жовті. Літає за темпе­ратури 9 °С і вище.

Ргоіоркогтіа іеггапоьае (весняна м'ясна муха) — синя із зеленим від­тінком. Очі червоні, голова, вусики й лапки чорні. Літає рано навесні, коли ще не повністю розтанув сніг.

Ьисіііа зегісаіа (зелена овеча муха) — 7 — 10 мм завдовжки.

Родина ЗагсоркадШае. Мухи сірі, великі, з широкими прозорими крила­ми. На грудях мають чорні видовжені смужки. Ветеринарне значення ма­ють: 8атсорка§а сагпагіа (сіра м'ясна муха) завдовжки до 10 — 14 мм, яка має п'ять темних видовжених смуг, а також №окі/актііа та§пі{іса (вольфар- това муха). Ці мухи відкладають личинок. Вони є причиною міазів тварин.

Мухи є переносниками збудників сибірки, туберкульозу, бруцельозу, бе­шихи свиней, чуми птахів, паратифу, еймеріозу тварин.

Розвиток мух. Розвиваються мухи за типом повного перетворення: одні відкладають яйця, інші народжують личинок. Самки можуть відкладати яйця (до 100 шт.) упродовж свого життя. Живуть вони 1 — 1,5 міс. Яйця оваль­ні, білі, до 1 мм завдовжки. Через 8 — 15 год з'являються черв'якоподібні ли­чинки, які мають псевдоцефал, 3 грудних і 10 черевних сегментів. На зад­ньому кінці розміщені дихальця. Личинки бояться світла, тому живуть у субстраті на глибині 10 — 20 см за температури 30 — 40 °С, вологості 46 — 80 %. Живляться органічними рештками. Стадія личинки триває до 3 діб. За цей час вони тричі линяють і переходять у стадію передлялечки, які пере­повзають у субстрат з температурою 20 — 25 °С, вологістю 20 — 40 % і пере­творюються на лялечку. Фаза лялечки за температури 20 °С триває 5 діб. Потім з'являються комахи, які спочатку повзають, а через кілька годин по­чинають літати. Тривалість розвитку мух залежить від температури. При 25 °С загальний цикл розвитку завершується за 2 — 3 тижні. Зимують мухи у стадії личинки, лялечки, імаго.

Родина Сіоззіпідае. Мухи цеце (Тзеізе /ііез) — поширені у тропічній Аф­риці і завдають значних збитків тваринництву багатьох країн. Вони є пере­носниками збудників трипаносомозів тварин і людей.


Рід Сіоззіпа об'єднує три групи видів (/изса, раіраііз і тогзііапз). Всього описано 22 види мух цеце. Мухи групи / изса (С. (,изса, С. пі§го{изса, С. тейісотит, С. іаЬапі/огтіз, С. зеьегіпі, С. пазкі та ін.) поширені у лісовій зоні зі значною вологістю. Мухи раіраііз (С. раіраііз, С. іаскіпоШез, С. (,изсі- рез, С. саіідіпеа, С. раііісега) трапляються поблизу річок, озер, струмків, бо­літ. Живляться на різних тваринах, особливо на рептиліях. Мухи групи тогзііапз (С. тогзііапз, С. раііійірез, С. іопдіраіріз, С. аизіепі, С. зшуппег- іопі) живуть у саванах.

Мухи розміром 6 — 14 мм. Мають добре розвинений хоботок. Ротовий апа­рат представлений твердою жолобковою нижньою і видовженою верхньою губами. Всередині них захований гострий язик або гіпофаринкс. Щелепні щупальця довгі й широкі. Крила мають жилки, на яких можна розпізнати маленьку «секіру» (сокирку). Черевце світло- або темно-коричневе з плямис­тим малюнком. Груди зеленувато-пісочного кольору з ледь помітними сму­гами й плямами.

Більшість самок мух запліднюються один раз, деякі види здатні й кілька разів. Самці копулюють до 13 разів, з перервою від 2 діб до 2 тижнів. Мухи виношують личинок у піхві й народжують їх зрілими, вже готовими до ляль­кування (рис. 2.21). Одна самка відкладає 10 — 20 личинок у тем­ні місця (під коріння дерев, у ґрунт). Личинки швидко зарива­ються в землю на глибину до 6 см, через кілька годин вкрива­ються твердою оболонкою темно- коричневого або чорного кольору і перетворюються на лялечку. Фаза лялечки триває від 20 діб до 1,5 міс. Імаго вилітає за тем­ператури 14 — 34 °С у вечірні го­дини, а при 40 °С — вранці. Жи­вуть мухи 6 — 9 міс. Живляться кров'ю впродовж 30 с — 1,5 хв і заковтують її від 65 до 150 мг. Повторно мухи нападають на тварин для кровоссання через 3 доби.

Важливу роль у розвитку мух цеце відіграють температура, волога, рослинність і наявність тварин для живлення. Велика кількість їх спостерігається у період дощів, найменша — у сухий сезон року. Мухи виявляють активність за температури 20 — 24 °С з 6-ї до 19-ї год, деякі види нападають уночі. Літають мухи цеце з характер­ним звуком, низько над землею. Під дією прямого сонячного проміння і ви­сокої температури повітря вони гинуть.

Рис. 2.21. Цикл розвитку мухи цеце: 1 — голодна самка; 2 — самка після кровоссання; 3 — самка відкладає личинку, 4 — личинка; 5 — лялечка

Лабораторні дослідження. Мух виловлюють на тілі тварин, у примі­щеннях, на вигульних дворах, біля гноївок за допомогою ентомологічного
сачка або хімічної пробірки. У приміщеннях застосовують різноманітні му­холовки, що складаються з каркаса прямокутної або круглої форми, обтягну­того металевою сіткою. Дно мухоловки має форму конуса з отвором на вер­шині. На дно вміщують будь-яку солодку приманку. Спійманих мух морять, наколюють на ентомологічні шпильки і досліджують за допомогою лупи чи мікроскопа.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 253; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.83.89 (0.027 с.)