Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Трансмісивних хвороб і шкідники продуктів тваринництва
У теплу пору року на тварин нападають кровосисні комахи — ґедзі, комарі, мошки, мокреці, москіти, які об'єднують під однією народною назвою — гнус. Докучають тваринам і людям мухи, клопи, таргани. Ґедзі Ґедзі — великі двокрилі комахи родини ТаЬапійае, підряду ВгасЬусега ОгґоггЬарЬа, ряду Бірґега. Відомо до 3 тис. видів ґедзів. Поширені в лісовій і лісостеповій зонах. Живуть і розмножуються поблизу водойм. Для ветеринарної медицини мають значення ґедзі родів ТаЬапиз, НуЬотііга, Аіуїоіиз, СНгузорз, Наетаіороіа. За розміром ґедзів поділяють на великих, середніх і дрібних. Вони від 6 до 30 мм завдовжки, жовтого, сірого, бурого і чорного кольорів. Голова спереду опукла, з боків є великі складні очі, які переливаються кольорами веселки, на тім'ї — троє простих очей і три-, чотиричленисті антени, що закінчуються відростками (рис. 2.17).
Ротовий апарат (хоботок) розміщений на нижньому краю голови. У самок він різально-сисного типу. Вони мають м'ясисту нижню губу, що являє собою дві лопаті, а також парні нижні й верхні щелепи та верхню губу. Живляться самки кров'ю тварин. У самців хоботок лижучого типу, верхні щелепи відсутні, живляться вони соками рослин. Груди широкі, масивні. Крила великі, прозорі, з темними плямами, позаду яких є дзизкальця. Лапки розвинуті, вкриті волосками, закінчуються парою кігтиків і трьома присмоктувальними подушечками. Черевце широке, мішкоподібне, має сім сегментів. При заковтуванні крові самкою воно може збільшуватись. Рід ТаЬапиз — великі ґедзі, 16 — 30 мм завдовжки. Очі складні, зелені, сині, коричневі. Крила прозорі. Найпоширеніші види — Т. Ьготіиз, Т. аиіитпаїіз та ін. Рід НуЬотііга — середні, 12 — 22 мм завдовжки. Очі складні, зелені або сині. Мають на спинці рідкі волоски і три поперечні смуги. По боках черевця — коричнево-жовті плями. Поширені види — Н. іагапіїіпа, Н. ігоріса, Н. топіапа та ін. Рід Аіуїоіиз — невеликі, 9 — 15 мм завдовжки, світло-жовтого або жовтого кольору. Види — А. /иїьіз, А. адгезііз та ін. Рід СНгузорз — дрібні ґедзі, 7 - 10 мм завдовжки. Мають яскраво забарвлене тіло. Вусики довші за голову. На голові є ще й троє простих очей. Крила з темними плямами й смугами. Види — СН. геїісіиз, СН. рісіиз та ін.
Рід Наетаіороіа — дрібні, сірі, 6 — 11 мм завдовжки. Вусики довші, ніж голова. Крила сірі, з мармуровим малюнком, у стані спокою складені Самки відкладають яйця купками на стебла рослин, листя поблизу водойм. Яйця циліндричні, косо зрізані на верхньому полюсі, білого кольору, при дозріванні — темно-бурі. З яєць через 4 — 8 діб інколи через три тижні вилуплюються веретеноподібні личинки 2,3 — 2,7 мм завдовжки, які збираються в кокон і падають у воду, на вологий ґрунт. До осені вони 6 разів линяють. Живляться органічними рештками, молюсками, червами. Навесні переповзають на сухе місце і перетворюються на лялечку. Фаза лялечки триває 5 — 25 діб, потім вилітає імаго. Літають ґедзі у теплу пору року впродовж 30 — 40 діб. У серпні — вересні вони зникають. Ґедзі поширені всюди, особливо на болотах, біля озер, річок. Самки можуть нападати на хворих тварин, свіжі трупи, пити воду із різних джерел, що робить їх небезпечними переносниками збудників ряду захворювань: сибірки, інфекційної анемії коней, трипаносомозу коней, великої рогатої худоби, анаплазмозу, туляремії, емфізематозного карбункулу та ін. Самки хоботком проколюють шкіру тварини і в рану вводять слину з токсичними речовинами. У тварин спостерігається занепокоєння, в місцях укусів — набряки. У корів на 20 % знижуються надої. Ґедзів ловлять на тілі тварин, а також у приміщенні. Комарі Комарі — кровосисні комахи родини СиІісійае, підряду №шаіосега, ряду Біріега, поширені всюди. Відомо понад 3100 видів. У ветеринарній медицині мають значення переважно роди Аейез, Сиіех, Апо- ркеїез. Комарі 4 — 11 мм завдовжки, тіло видовжене, жовтого, сірого, коричневого, чорного кольорів. Голова округла, фасеткові очі на тім'ї зближені. Антени п'ятнадцятичленисті, довгі. У самок з боків вони вкриті короткими, у самців — довгими волосками. Хоботок колючо-сисного типу, з боків має вузькі довгі пластини й п'ятичле- нисті щупики. По
Аейев ьехапв. Самка 6 - 7 мм завдовжки, середньоспинка червоно-золотистого кольору. Щупальця й крила темні. Лапки мають поперечні білі смуги й закінчуються кігтиками із зубцями. Черевце зверху має поперечні світлі смуги. У самок на задньому його сегменті є два виступи. Сиіех ріріепз. Самка до 5 мм завдовжки, світло-коричневого кольору. Щупальці в 5 разів коротші від хоботка, задній кінець їх трилопатевий, з трьома пучками волосся. Апоркеїез тасиііреппіз. Самка до 7 мм завдовжки, світло-коричнева. Щупальці в п'ять разів коротші, ніж хоботок. Крила бурі з темними плямами. Зверху на середньоспинці є широка видовжена смужка. Лапки темні. Теплими тихими вечорами самці рояться і видають специфічні «весільні» звуки, на які злітаються самки. Вони влітають у рій, шукають свого сексуального партнера і вже з ним вилітають та копулюють у повітрі. Після цього самка летить на пошуки їжі. Вона може летіти від місця розплоду на відстань до 3 км, а за вітром — десятки й іноді сотні кілометрів. Самки відкладають 150 — 500 яєць у стоячі водойми, на поверхню вологого ґрунту. Яйця овальні, асиметричні, 0,16 — 0,7 мм завдовжки, темного кольору. У деяких видів вони мають придатки (поплавки). З яйця виходить рухлива довгаста личинка. Тіло її має голову, груди і черевце. Кутикула вкрита волосками і щетинками. Дихає личинка атмосферним повітрям, живиться органічними рештками. Проходить чотири стадії розвитку і перетворюється на лялечку, з якої вилітає імаго. Загальний цикл розвитку залежно від температури зовнішнього середовища триває від 1 до 3 міс. Упродовж року може розвиватись до 6 генерацій комах. Комарі нападають на тварин упродовж доби, але більш активні вони в сутінки у теплий період року. Укуси комарів спричинюють біль, свербіж, набряки, зниження продуктивності тварин. Крім того, вони переносять збудників більш як 50 хвороб, зокрема такі небезпечні, як енцефаліти, інфекційна анемія коней, бруцельоз, сибірка, анаплазмоз, малярія, сетаріоз коней і великої рогатої худоби, дирофіляріоз собак і людей, міксоматоз кролів та ін. Мошки Мошки — комахи родини ЗішиІііДае, підряду №та!осега, ряду Біріега. Відомо понад 900 видів мошок. Більшість із них є гематофагами. Для ветеринарної медицини мають значення 8ітиііит даіегаіит, 8. соіитЬасгепсе та ін. У тварин при масовому нападі викликають симуліотоксикоз. Дрібні двокрилі комахи, 2 — 4 мм завдовжки, чорні, сірі або темно-сині. Голова сплющена спереду назад і підігнута до нижньої поверхні грудей. До неї прикріплені одинадцятичленисті антени. Фасеткові очі великі, знаходяться по боках голови. У самок хоботок колючо-сисного типу, у самців — Самки відкладають яйця в річки і струмки з швидкою течією. З яєць вилуплюються личинки, які линяють, збиваються в кокони і перетворюються на лялечок. Розвиваються вони за 2 — 3 тижні. Загальний цикл розвитку комах у південних регіонах триває 1,5 міс, у північних — 8 — 10 міс.
Мошки нападають на тварину впродовж дня. Слина самок токсична, містить гемолітичну отруту, спричинює біль, набряки, місцеве підвищення температури. При постійних укусах тварини худнуть, у корів знижуються надої, коні швидко втомлюються в роботі. Мошки переносять збудників сибірки, енцефаліту, туляремії, трипаносомозу птахів. Вони є проміжним хазяїном круглих гельмінтів із підряду Рііагіаіа — збудника онхоцеркозу великої рогатої худоби. Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Симуліотоксикоз поширений у басейнах річок, струмків і має характер ензоотичних спалахів. Найбільш чутливі до укусів мошок коні, велика рогата худоба, вівці, свині, м'ясоїдні. У разі високої інтенсивності інвазії тварини можуть загинути. Клінічні ознаки. При інтенсивному нападі мошок у тварин спостерігається занепокоєння, яке з часом переходить у пригнічення. На тілі помітні набряки підшкірної клітковини, язика. Температура тіла підвищується на 2 — 3 °С, а потім стає субфебрильною. Пульс і дихання прискорюються, характерна салівація. Помітний тремор м'язів, спостерігаються паралічі і парези кінцівок. У подальшому розвивається набряк легень, який і призводить до загибелі. При незначній інтоксикації тварини видужують на 5 — 8-й день. Патологоанатомічні зміни. При обстеженні трупів тварин виявляють крововиливи у підшкірній клітковині, оболонках головного мозку, епікарді й ендокарді, на паренхіматозних органах. У грудній і черевній порож Лабораторні дослідження. При обстеженні тварин виявляють мошок в очах, ніздрях, вухах. Диференціюють симуліотоксикоз від сибірки, лептоспірозу і пастерельозу. Мокреці Мокреці — кровосисні комахи родини СегаіородопіЛае, підряду №ша- іосега, ряду Біріега, поширені всюди. Відомо понад 4 тис. видів мокреців. Для ветеринарної медицини мають значення роди Сиіісоійез, Ьеріосопорз, Ьазіоскеїіа. Це дрібні двокрилі комахи 0,8 - 3 мм завдовжки. Подібні до комарів, але більш коренасті. Голова нахилена вниз. Фасеткові очі бобоподібні, великі. Хоботок колючо-сисного типу. Груди опуклі. Крила широкі, вкриті волосками, в стані спокою складені над черевцем. Малюнок на крилах характерний для різних родів. Черевце яйцеподібне, сегментоване. Лапки закінчуються парою кігтиків.
Сиіісоійез риіісагіз. Самка сіра або коричнева. Крила білі з темними плямами, на їх передньому кінці три плями, а краї вкриті довгими волосками. С. пиЬесиїозиз. Самка до 2,5 мм завдовжки, середньоспинка у неї темно- коричневого кольору. Малюнок на крилах не чіткий, розпливчастий. Ьеріосопорз Ьогеаііз. У самки крила без плям, вусики тринадцятичленис- ті. Активні вдень. Самки відкладають яйця у стоячі водойми, на вологий ґрунт. З них вилуплюються рухливі личинки, які тричі линяють і перетворюються на лялечок. Загальний цикл розвитку триває 1,5 міс. У південних регіонах за літо може розвинутись 5 генерацій комах. Дорослі мокреці живуть поблизу місць виплоду, в радіусі 1 км. Самки кілька днів живляться соками рослин, а потім кров'ю тварин. Вони більш активні в сутінках, у безвітряну погоду, за температури повітря 14 °С. У пошуках тварин самки можуть долати відстань до 400 км. Укуси болючі, спричинюють свербіж, набряки, дерматити. Мокреці переносять збудників інфекційних та інвазійних хвороб. Крім того, вони є проміжними хазяями збудника онхоцеркозу коней. Москіти Москіти — це комахи родини РеусЬоДШае, підряду №шаіосега, ряду Біріега. Поширені переважно в тропіках і субтропіках та в південних регіонах України. Відомо понад 600 видів москітів. Для ветеринарної медицини мають значення РШеЬоіошиз рараіазіі, Рк. зегдепіі та ін. Дрібні двокрилі комахи, 1,5 — 3,5 мм завдовжки. Тіло вкрите волосками жовто-коричневого кольору. Голова невелика, попереду фасеткових очей розміщені шістнадцятичленисті довгі вусики. Хоботок колючо-сисного типу, до якого прилягають 4 — 5-членисті щупальці. Крила широкі, вкриті волосками, у стані спокою підняті під кутом 40°. Черевце видовжене, сегментоване. Лапки довгі й закінчуються парою кігтиків. Запліднені самки після кровоссання відкладають 50 — 70 яєць у нори гризунів, дупла дерев, вологі органічні рештки. Яйця видовжено-овальні, світло-коричневі, до 0,38 мм завдовжки. З них вилуплюються черв'яко- подібні чорні личинки, вкриті волосками, які чотири рази линяють і перетворюються на лялечок. Москіти нападають на тварин і людей у сутінках. У пошуках тварин летять на відстань до 1,5 км. Укуси болючі, спричинюють свербіж, набряки, дерматити. Тяжко переносять укуси комах коні, собаки, птахи. Москіти є переносниками збудників лейшманіозів тварин і людей, мікоплазмозу кролів. Зоофільні мухи Зоофільні мухи — зоотропні комахи, які здебільшого є паразитичними організмами (гематофаги, збудники міазів) або переносниками збудників інвазійних та інфекційних хвороб. Мухи належать до ряду Біріега, підряду ВгасЬусега СусіоггаЬарЬа. Для ветеринарної медицини найбільше значення мають родини МизсШае (справжні мухи), СаІІіркотШае (сині та зелені мухи), 8атсорка§Шае (сірі м'ясні і вольфартові мухи), СіоззіпШае (мухи цеце) та ін.
Мухи бувають великі — до 14 мм, середні — до 9 мм, дрібні — до 3 мм завдовжки, сірого, чорного, зеленого, коричневого кольорів та рябі. Кутикула вкрита волосками й щетинками, до яких легко прилипають часточки різного субстрату. На голові є пара фасеткових очей, а у деяких видів на тім ї — троє простих очей. Хоботок у кровосисних мух колючо-сисного типу, твердий, різко виступає спереду голови. На нижній губі розміщені зубні пластинки, якими муха прорізає шкіру тварини. Живляться кров'ю самці і самки. У не- кровосисних мух хоботок лижучого типу, товстий, м'який і в стані спокою втягнутий у голову. Він має хітинізовані псевдотрахеї, які впадають у ротовий отвір і за допомогою яких мухи проціджують їжу. Крім того, вони можуть заковтувати тверді часточки, які зшкрібають зубами, розміщеними біля ротового отвору. Родина МизсШае. Мухи цієї родини дрібні, темно-сірі. Належать до кількох родів: Мизса, Мизсіпа, Раппіа (хоботок лижучого типу); Зіотохуз, НаетаіоЬіа, Ьурегозіа (хоботок колючо-сисного типу). Мизса дотезііса (кімнатна муха) — сіро-бурого кольору, черевце світле. Місцями виплоду цих мух є побутові відходи, вологі концентровані корми, гній, фекалії тварин і людей. Личинки можуть бути збудниками міазів. Для ветеринарної медицини мають значення: М. аиіитпаїіз (корівниця польова), М. іагьірага (живородна польова), М. атіса (сибірська польова). Вони є переносниками збудників телязіозу великої рогатої худоби. Зіотохуз саісіігапз (осіння жигалка) — подібна до кімнатної мухи, але хоботок різко виступає вперед, щупальці короткі. Посередині лоба помітна червоно-бура смужка (рис. 2.20). НаетаіоЬіа зіітиіапз (коров'яча жигалка) — коричневого кольору, 5 — 6 мм завдовжки. Хоботок і щупальці однакової довжини. Н. агігіраіріз (коняча жигалка) — проміжний хазяїн збудника парафіля- ріозу коней. Нападає на тварин на пасовищі. Ьурегозіа іііііапз (південна коров'яча жигалка) — жовто-бура, до 3,5 мм завдовжки. Ь. іггііапз (мала коров'яча жигалка) — подібна до південної коров'ячої жигалки. Родина Саіііркотійае. Мухи цієї родини великі. Тіло їх вкрите волосками. Самки відкладають яйця у рани, трупи, свіже м'ясо, малосолону рибу. Личинки цих мух є причиною міазів тварин. У ветеринарній медицині мають значення: Саіііркога егуікго- серкаіа (синя м'ясна муха) — голова червона, щоки жовті. Літає за температури 9 °С і вище. Ргоіоркогтіа іеггапоьае (весняна м'ясна муха) — синя із зеленим відтінком. Очі червоні, голова, вусики й лапки чорні. Літає рано навесні, коли ще не повністю розтанув сніг. Ьисіііа зегісаіа (зелена овеча муха) — 7 — 10 мм завдовжки. Родина ЗагсоркадШае. Мухи сірі, великі, з широкими прозорими крилами. На грудях мають чорні видовжені смужки. Ветеринарне значення мають: 8атсорка§а сагпагіа (сіра м'ясна муха) завдовжки до 10 — 14 мм, яка має п'ять темних видовжених смуг, а також №окі/актііа та§пі{іса (вольфар- това муха). Ці мухи відкладають личинок. Вони є причиною міазів тварин. Мухи є переносниками збудників сибірки, туберкульозу, бруцельозу, бешихи свиней, чуми птахів, паратифу, еймеріозу тварин. Розвиток мух. Розвиваються мухи за типом повного перетворення: одні відкладають яйця, інші народжують личинок. Самки можуть відкладати яйця (до 100 шт.) упродовж свого життя. Живуть вони 1 — 1,5 міс. Яйця овальні, білі, до 1 мм завдовжки. Через 8 — 15 год з'являються черв'якоподібні личинки, які мають псевдоцефал, 3 грудних і 10 черевних сегментів. На задньому кінці розміщені дихальця. Личинки бояться світла, тому живуть у субстраті на глибині 10 — 20 см за температури 30 — 40 °С, вологості 46 — 80 %. Живляться органічними рештками. Стадія личинки триває до 3 діб. За цей час вони тричі линяють і переходять у стадію передлялечки, які переповзають у субстрат з температурою 20 — 25 °С, вологістю 20 — 40 % і перетворюються на лялечку. Фаза лялечки за температури 20 °С триває 5 діб. Потім з'являються комахи, які спочатку повзають, а через кілька годин починають літати. Тривалість розвитку мух залежить від температури. При 25 °С загальний цикл розвитку завершується за 2 — 3 тижні. Зимують мухи у стадії личинки, лялечки, імаго. Родина Сіоззіпідае. Мухи цеце (Тзеізе /ііез) — поширені у тропічній Африці і завдають значних збитків тваринництву багатьох країн. Вони є переносниками збудників трипаносомозів тварин і людей. Рід Сіоззіпа об'єднує три групи видів (/изса, раіраііз і тогзііапз). Всього описано 22 види мух цеце. Мухи групи / изса (С. (,изса, С. пі§го{изса, С. тейісотит, С. іаЬапі/огтіз, С. зеьегіпі, С. пазкі та ін.) поширені у лісовій зоні зі значною вологістю. Мухи раіраііз (С. раіраііз, С. іаскіпоШез, С. (,изсі- рез, С. саіідіпеа, С. раііісега) трапляються поблизу річок, озер, струмків, боліт. Живляться на різних тваринах, особливо на рептиліях. Мухи групи тогзііапз (С. тогзііапз, С. раііійірез, С. іопдіраіріз, С. аизіепі, С. зшуппег- іопі) живуть у саванах. Мухи розміром 6 — 14 мм. Мають добре розвинений хоботок. Ротовий апарат представлений твердою жолобковою нижньою і видовженою верхньою губами. Всередині них захований гострий язик або гіпофаринкс. Щелепні щупальця довгі й широкі. Крила мають жилки, на яких можна розпізнати маленьку «секіру» (сокирку). Черевце світло- або темно-коричневе з плямистим малюнком. Груди зеленувато-пісочного кольору з ледь помітними смугами й плямами. Більшість самок мух запліднюються один раз, деякі види здатні й кілька разів. Самці копулюють до 13 разів, з перервою від 2 діб до 2 тижнів. Мухи виношують личинок у піхві й народжують їх зрілими, вже готовими до лялькування (рис. 2.21). Одна самка відкладає 10 — 20 личинок у темні місця (під коріння дерев, у ґрунт). Личинки швидко зариваються в землю на глибину до 6 см, через кілька годин вкриваються твердою оболонкою темно- коричневого або чорного кольору і перетворюються на лялечку. Фаза лялечки триває від 20 діб до 1,5 міс. Імаго вилітає за температури 14 — 34 °С у вечірні години, а при 40 °С — вранці. Живуть мухи 6 — 9 міс. Живляться кров'ю впродовж 30 с — 1,5 хв і заковтують її від 65 до 150 мг. Повторно мухи нападають на тварин для кровоссання через 3 доби. Важливу роль у розвитку мух цеце відіграють температура, волога, рослинність і наявність тварин для живлення. Велика кількість їх спостерігається у період дощів, найменша — у сухий сезон року. Мухи виявляють активність за температури 20 — 24 °С з 6-ї до 19-ї год, деякі види нападають уночі. Літають мухи цеце з характерним звуком, низько над землею. Під дією прямого сонячного проміння і високої температури повітря вони гинуть.
Лабораторні дослідження. Мух виловлюють на тілі тварин, у приміщеннях, на вигульних дворах, біля гноївок за допомогою ентомологічного
|
||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 253; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.83.89 (0.027 с.) |