Бабезіоз дрібної рогатої худоби

Хвороба спричинюється одноклітинними організмами ВаЬезіа оніз і В. тоіазі (син. Рігоріазта оьіз). Збудники локалізуються в еритроцитах. Хворіють вівці, кози, архари, муфлони, лані, благородні олені.

Характеристика збудників. В еритроцитах В. оьіз має кулясту, оваль­ну, еліпсоподібну, грушоподібну форми. Розміри залежно від форми парази­та становлять 1 — 2,5 мкм (менші за радіус еритроцита). Типова форма — парногрушоподібна, причому груші з'єднані вузькими кінцями під тупим кутом. Положення їх в еритроциті периферичне або центральне. Грушопо­дібні паразити, особливо парні, трапляються рідко, переважають кулясті форми. Інвазованість еритроцитів досягає 45 %.

В. тоіазі — найбільший з усіх внутрішньоеритроцитарних паразитів дріб­них жуйних тварин. Переважають кулясті, овальні, амебоподібні, грушопо­дібні форми (див. вкл., рис. 24). За розміром вони більші від радіуса еритро­цита (2,5 — 4 мкм). Типовою діагностичною формою вважається парногрушо- подібна. Паразити з'єднані вузькими кінцями під гострим кутом і розміщені в центрі еритроцита. В одному еритроциті може міститися від 1 до 4 збудни­ків. Паразитемія сягає 20%.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Бабезіоз дрібної рогатої худоби — природно-осередкова трансмісивна хвороба. До збудників сприй­нятливі вівці й кози усіх порід та віку, але досить тяжко хворобу перено­сять дорослі тварини. Ягнята й козенята, як правило, переносять інвазію легко, часто безсимптомно. Поширення бабезіозу серед овець і кіз пов'язане з біотопами двохазяїнних кліщів КЬірісерЬа1и8 Ьиг8а. Експери­ментально доведена можливість перенесення інвазії кліщами І. рег8и1са1и8

1 Б. таг§іпа1и8. Хвороба часто реєструється в Криму. Захворювання тварин розпочинається наприкінці квітня і триває до вересня, але пік інвазії при­падає на червень—липень, що збігається з найвищою активністю кліщів- переносників. Можливі спалахи захворювання і у вересні — жовтні, що пов'язують з нападами кліщів роду Бегтасепіог та личинок КЬ. Ьиг8а. Тварини, що перехворіли на бабезіоз, залишаються паразитоносіями понад

2 роки, а кліщі передають збудників інвазії трансоваріально впродовж 56 поколінь. При цьому одноклітинні організми не втрачають своєї патоген­ності.

Клінічні ознаки. Клінічні прояви бабезіозів, спричинюваних В. оуі8 і В. то1а8і, подібні. Нерідко спостерігається змішана інвазія.

Інкубаційний період триває 1 — 2 тижні. Захворювання починається

3 різкого підвищення температури тіла до 42 °С і вище і зберігається на такому рівні протягом усієї хвороби. Апетит спочатку погіршується, потім повністю зникає. Загальний стан пригнічений. Прискорюються пульс і дихання. Слизові оболонки на початку хвороби гіперемійовані, на 2 — 3-тю добу бліднуть і стають жовтяничними. З'являється кривава сеча. Роз­вивається атонія передшлунків. Хворі тварини відстають від отари, зале­жуються, можливе м'язове тремтіння, парези кінцівок. У кітних вівцематок трапляються аборти, а у лактуючих — зменшується або припиняється лак­тація. Гематологічними дослідженнями виявляється різке зниження вміс­ту гемоглобіну, кількості еритроцитів і лейкоцитів. Спостерігається анізо- пойкілоцитоз. Гострий перебіг хвороби триває 5 — 7 діб, і 60 — 80 % тварин гине з явищами набряку легень і розладу діяльності серцево-судинної системи.

Лабораторні дослідження. У мазках крові, пофарбованих за метода­ми Романовського чи Паппенгейма, в еритроцитах виявляють збудників хвороби характерної форми. Часто буває змішана інвазія.

Патологоанатомічні зміни. Трупи тварин, що загинули від бабезіо­зу, виснажені. Слизові оболонки, підшкірна клітковина, серозні покриви жовтяничні. Легені в стані набряку, з крапчастими крововиливами. В тра­хеї та бронхах — піниста рідина. Серце збільшене, на епі- та ендокарді — крововиливи. Селезінка збільшена, пульпа кров'яниста, розм'якшена, тем­но-червоного кольору. Печінка збільшена, повнокровна, буро-червоного кольору, з крапчастими крововиливами. Нирки збільшені, на їхній по­верхні також крововиливи, межі кіркового й мозкового шарів згладжені. Лімфатичні вузли збільшені, соковиті на розрізі, з крововиливами. Книж­ка наповнена сухими кормовими масами. Слизові оболонки сичуга, кишок набряклі, вкриті слизом, з численними крапчастими і плямистими крово­виливами.

Бабезіоз коней

Хворобу спричинюють найпростіші ВаЬезіа саЬаІІі і В. едиі, що локалізу­ються в еритроцитах. Крім коней хворіють також осли та мули.

Характеристика збудників. ВаЬезіа саЬаІІі (син. Рігоріазта саЬаІІі) в еритроцитах може бути овальної, кулястої, амебо- чи грушоподібної форми. Типова форма — парногрушоподібна. Паразити розміщені в центрі ерит­роцита, з'єднуються загостреними кінцями під гострим кутом; їх розмі­ри — 2,5 — 4 мкм, тобто більші за радіус еритроцита (див. вкл., рис. 24). В одному еритроциті може міститися 1 — 2 паразити. їх ураженість сягає 6 — 10%.

В. едиі (син. Миііаіііа едиі) має значний поліморфізм. В еритроцитах тра­пляються округлі, кільце-, грушоподібні форми, однак характерною є хрес­топодібна, що нагадує «мальтійський хрест», який утворюється при поділі збудника брунькуванням (див. вкл., рис. 24). Розміри бабезій коливаються в межах від 1 до 4 мкм. Наявність великих форм збудника (більших за радіус еритроцита) свідчить про гострий перебіг хвороби. В міру одужання тва­рин одноклітинні організми стають усе меншими, а при паразитоносійстві в крові виявляють дрібні їх форми. Збудником хвороби уражується 30 — 60 % еритроцитів.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Коні в молодому віці хво­ріють на бабезіоз у легкій формі. Тяжкий клінічний перебіг спостерігається у тварин 2 — 3-річного віку і старших. Біологічними переносниками збудни­ків у зонах Полісся й Лісостепу України є кліщі Бегтасепіог ріс1и8 і Б. таг§іпа1и8. Спалахи хвороби найчастіше спостерігаються навесні та во­сени, у період масового нападу на тварин іксодових кліщів для кровоссання. У південних областях бабезії непарнокопитних передають кліщі Нуа1отта р1итЬеит, Н. 8сиреп8е, КЬірісерЬа1и8 Ьиг8а. Тут хворобу реєструють пере­важно влітку.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 1 — 2 тижні. Перебіг хво­роби частіше гострий, а при інвазії збудником В. едиі може бути підго - стрий та хронічний. Першими ознаками бабезіозу є підвищення тем­ператури тіла до 41 — 42 °С. Порушується діяльність серцево-судинної сис­теми (пульс 80 — 100 ударів за хвилину, серцевий поштовх посилений), при­скорюється дихання. Тварини стають пригніченими, швидко втомлюються, різко знижується апетит. Видимі слизові оболонки гіперемійовані, потім стають анемічними й жовтяничними, зі смугастими та плямистими крово­виливами. Порушується діяльність травного каналу, що супроводжується метеоризмом і коліками. Гемоглобінурія спостерігається рідко, але сеча на­буває темно-жовтого кольору, стає каламутною. У кобил можливі аборти. Різ­ко зменшується кількість еритроцитів і вміст гемоглобіну. При наростанні клінічних ознак тварини гинуть упродовж першого тижня хвороби. Смерт­ність коней може сягати 30 — 40 %.

За підгострого та хронічного перебігу бабезіозу клінічна карти­на менш виражена. Інкубаційний період триває близько 1 міс. Температура тіла не піднімається вище 40 °С. Апетит часто зберігається. Хвороба триває від 1 до 3 міс і при поліпшенні умов утримання й годівлі закінчується оду­жанням.

Лабораторні дослідження. При дослідженні мазків крові або мазків відбитків, пофарбованих за методами Романовського чи Паппенгейма, ви­являють збудників хвороби.

Патологоанатомічні зміни. Слизові оболонки блідо-жовтяничні. Се­лезінка збільшена, повнокровна, з крапчастими крововиливами. Печінка збільшена, часто має глинистий колір. Нирки збільшені, сеча каламутна, іноді червоного кольору.

Бабезіоз свиней

Хвороба свійських і диких свиней, спричинювана одноклітинними орга­нізмами ВаЬезіа ігаиітаппі і В. реггопсііоі.

Характеристика збудників. ВаЬезіа ігаиітаппі — поліморфний пара­зит порівняно великих розмірів, найбільше подібний до збудника бабезіозу собак. В еритроцитах бабезії бувають овальної, кільце-, амебо-, грушо-, пар- ногрушоподібної форми. Типова форма парногрушоподібна, паразити, роз­міщені в центрі еритроцита, з'єднуються тонкими кінцями під гострим ку­том, розмір їх більший за радіус еритроцита (в середньому 3,16 х 1,68 мкм). В одному еритроциті може міститись до 8 бабезій (див. вкл., рис. 24). Їх ура­женість сягає 65 %.

В. реггопсііоі порівняно з попереднім видом — дрібний паразит. В ерит­роцитах трапляються переважно кільцеподібні форми діаметром 0,5 — 2 мкм. Ураженість еритроцитів невисока.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Джерелом інвазії є хво­рі й перехворілі тварини, які залишаються паразитоносіями. Крім свійсь­ких до збудників сприйнятливі дикі свині. Хвороба поширена в багатьох країнах, у тому числі й на території СНД (Середня Азія, Закавказзя). За деякими даними, бабезіоз свиней реєстрували й в Україні. Хвороба сезонна і проявляється у весняно-літній період у тварин, яких випасають на пасо­вищі. Найбільш сприйнятливі до збудників поросята 2 — 4-місячного віку. Поширення інвазії серед свиней пов'язане з ареалом кліща-переносника КЬірісерЬа1и8 1игапіси8, з трансоваріальним типом циркуляції збудника в ньому.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 12 — 15 діб. Перебіг хворо­би гострий. У хворих тварин температура тіла підвищується до 41 — 42 °С. Вони відмовляються від корму, на пасовищі відстають від гурту, в станках забиваються у найменш освітлений куток (світлобоязнь), стають малорухли­вими. Пульс і дихання прискорюються, порушується робота травного каналу (запор чергується з проносом). Слизові оболонки спочатку гіперемійовані, пізніше бліднуть і набувають жовтого забарвлення. Шкіра також жовтіє. Свині худнуть. На 3 — 4-ту добу в них з'являється гемоглобінурія. Супоросні свиноматки абортують. Швидко прогресує анемія. Кров стає водянистою, в ній різко знижуються вміст гемоглобіну і кількість еритроцитів. У деяких тварин може спостерігатися скреготання зубами, спотворений апетит, агре­сивність — хворі з люттю кидаються на людей і тварин. Летальність сягає понад 50 %.

Лабораторні дослідження. У мазках крові, пофарбованих за метода­ми Романовського чи Паппенгейма, в еритроцитах виявляють збудників хвороби.

Патологоанатомічні зміни. Трупи свиней, що загинули від бабезіо­зу, виснажені. Шкіра, видимі слизові оболонки, підшкірна сполучна ткани­на, серозні оболонки жовтяничні. Лімфатичні вузли збільшені, соковиті на розрізі, гіперемійовані, з крововиливами. Серцеві м'язи бліді, кольору варе­ного м'яса. Під епі- та ендокардом — численні крововиливи. Селезінка збі­льшена, пульпа розм'якшена. Печінка збільшена, в'яла, на розрізі соковита, малюнок згладжений. Жовчний міхур розтягнутий, заповнений густою жов­чю. Нирки набряклі, гіперемійовані, капсула знімається легко, під нею міс­цями крововиливи. Сечовий міхур заповнений сечею від рожевого до темно- коричневого кольору, слизова оболонка його набубнявіла, жовта. Слизова оболонка шлунка й кишок катарально запалена, з численними крапчастими крововиливами у підслизовому шарі.

Бабезіоз собак

Хвороба спричинюється одноклітинними організмами ВаЬезіа сапіз, В. діЬзопі і В. ьодеіі. Ці збудники уражують еритроцити тварин.

Характеристика збудників. ВаЬезіа (син. Ріторіазта) сапіз в еритроци­тах виявляється круглої, овальної, грушо-, амебоподібної форми (див. вкл., рис. 24). За розмірами цей збудник найбільший серед аналогічних паразитів інших видів тварин (до 7 мкм завдовжки). Характерною формою для В. сапі8 є парногрушоподібна, яка заповнює майже увесь еритроцит, груші з'єднуються загостреними кінцями під гострим кутом. В одному еритроциті буває від 1 — 2 до 8 і навіть до 16 — 32 збудників. Ураженість еритроцитів ся­гає 5 — 10 %.

В. діЬзопі і В. ьодеіі за розмірами дрібніші, ніж В. сапі8 (не перевищують 1/8 діаметра еритроцита). Вони мають кільцеподібну або овальну форму.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Бабезіоз собак трапля­ється майже в усіх областях України. Хворіють тварини будь-якого віку, але більш чутливі до збудника цуценята, у яких перебіг хвороби тяжкий. Безпо- родні тварини переносять хворобу порівняно легко. У зоні Полісся та Лісо­степу України біологічними переносниками В. сапі8 є кліщі Бегтасепіог ріс1и8 і Б. таг§іпа1и8. Хвороба тут спостерігається переважно навесні та во­сени, що пов'язано з масовим нападом імагінальних стадій кліщів на тва­рин. За даними авторів, у м. Києві найвища ураженість собак одноклітин­ними організмами спостерігається у травні й вересні. У південних областях переносником бабезій є кліщ КЬірісерЬа1и8 8апдиіпеи8 і хворобу реєструють упродовж весняно-літнього періоду.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 1 — 2, іноді до 3 тижнів. Перебіг хвороби гострий, рідше підгострий, хронічний та атиповий. Гост­рий перебіг характеризується різким пригніченням тварин, втратою апети­ту. Температура тіла підвищується до 41 — 42 °С, пульс стає прискореним, ниткоподібним, дихання — прискореним і важким. Слизові оболонки спо­чатку бліді, пізніше стають жовтяничними. Часто спостерігається підвищена спрага, пронос, блювання. Відмічається слабкість кінцівок, особливо тазо­вих, може настати парез. Сеча набуває червоного або темно-коричневого ко­льору. Пальпацією виявляють збільшення й болючість печінки, селезінки, нирок. При гематологічних дослідженнях різко знижується вміст гемоглобі­ну, кількість еритроцитів, показник гематокриту. Хвороба триває 3 — 9 діб і часто закінчується летально.

Підгостра форма характеризується зниженням апетиту, підвищенням температури тіла до 40 — 40,5 °С, пригніченням, залежуванням, рідше спо­стерігається гемоглобінурія. Іктеричність слизових оболонок менш яскрава. Хвороба триває 2 — 3 тижні й також може закінчуватись летально.

За хронічного перебігу ознаки бабезіозу виражені слабко. Темпера­тура тіла підвищується до 40 °С тільки в перші дні хвороби, потім нормалі­зується. Собаки пригнічені, апетит знижений. Хвороба триває 3 — 6 тижнів і закінчується переважно повільним одужанням. Анемія і кахексія — най­більш постійні ознаки підгострого та хронічного перебігу.

Останнім часом спостерігається атиповий перебіг хвороби. При цьому температура тіла залишається у межах фізіологічної норми. У тварин відмі­чають пригнічення, кволість, зниження апетиту, загострення хронічного ге­патиту, панкреатиту. Слизові оболонки бліді, а при серцево-легеневій недо­статності — ціанотичні. Сеча жовтого кольору.

Лабораторні дослідження. У мазках крові, пофарбованих за метода­ми Романовського чи Паппенгейма, виявляють поодинокі бабезії, їх групи або типові форми збудників.

Патологоанатомічні зміни. Трупи виснажені. Слизові та серозні оболонки анемічні і жовтяничні. Серце гіпертрофоване, на епі- та ендокар­ді — крововиливи. Селезінка збільшена, темно-вишневого кольору, пульпа її розм'якшена. Печінка збільшена, світло-вишневого кольору. Жовчний мі­хур переповнений густою жовчю. Нирки збільшені, гіперемійовані, темно- вишневого кольору, капсула знімається легко. Сечовий міхур заповнений сечею червоного кольору, на його слизовій оболонці — крапчасті крововили­ви. Бронхіальні й мезентеріальні лімфовузли збільшені, соковиті на розрізі, гіперемійовані.