Еймеріоз великої рогатої худоби

Рис. 4.2. Будова ооцисти еймерій:

1 — мікропіле; 2 — спороцис­та з двома спорозоїтами; 3 — залишкове тіло

Хвороба молодняку віком від 3 — 6 тижнів до одного року, що супроводжу­ється діареєю, пригніченням, схудненням тварин.

Характеристика збудників. Описано понад 10 видів збудників, які спричинюють еймеріоз у великої рогатої худоби. Найпоширенішими в Укра­їні є такі види: Еітегіа Ьоьів, Е. гиегпіі, Е. еІІірвоШаІів, Е. суІіпйгіса. Видові особливості їх наведені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1.Диференціація ооцист еймерій великої рогатої худоби і овець Вид еймерій Форма ооцист Колір ооцист Розмір, мкм Оболонка ооцист Мікро- піле Залишкове тіло Спо- рого- нія, доби Локалі­зація в ооцис- ті у споро­цисті   Диференціація ооцист еймерій великої рогатої худоби     Еітегіа Овальна Світло- 20x14,2 Гладенька, Немає Немає Немає 2-3 Товсті гиегпіі   сірий   двоконтурна         кишки Е. Ьоуів Овальна, Жовтува- 29x19 Гладенька Є « « 2-3 Те саме   яйцепо- то-корич-                 дібна невий               Е. еііірво- Еліпсо- Жовту- 23,4x15,9 « Немає « Є 2-3 « ійаіів подібна ватий             Е. суііп- Цилінд­ Безбарв­ 27x15 « « « « 2-3 Тонкі Йгіса рична ний             кишки     Диференціація ооцист еймерій овець         Е. агіоіпді Овальна Безбарв­ 27,2x18,8 Гладенька Є Немає Є 2-4 Тонкі     ний             кишки Е. піпа- Овальна, Жовту- 22,5x18 « Немає « « 2-3 Те саме екоЬЦакі- еліпсо- ватий             тоуае подібна                 Е. їаигеі Овально- Жовту- 30,9x22,5 « Є « Немає 2-3 «   яйцепо- ватий                 дібна                 Е. іпігіоаіа Овальна Корич­ 46x32 Шорстка « « Є 3-4 «     невий

 

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Хвороба дуже поширена

1 часто набуває характеру ензоотій. Найбільш сприйнятливі до неї телята

2 — 6-місячного віку, тяжко хворіє молодняк до 2 років у разі різкої зміни типу годівлі й утримання. Захворювання телят частіше виникає восени, при переведенні на стійлове утримання. Джерелом інвазії є дорослі твари- ни-еймеріоносії. Фактори передавання — забруднені ооцистами годівниці, корм, вода, підстилка, інвентар. Механічними переносниками збудників інвазії можуть бути обслуговуючий персонал, а також гризуни, синантроп­ні птахи, комахи. Через травний канал останніх ооцисти проходять без змін, що сприяє ще більшому поширенню паразитів. Ооцисти досить стійкі у зовнішньому середовищі, однак чутливі до висушування та дії прямих сонячних променів. Перебіг хвороби ускладнюється при одночасному ура­женні телят еймеріями, нематодами чи збудниками шлунково-кишкових інфекцій.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 2 - 3 тижні. Перебіг хво­роби гострий, підгострий і хронічний. За гострого перебігу телята при­гнічені, відмовляються від корму, температура тіла підвищується до 40 - 41 °С, на 2-гу - 3-тю добу хвороби з'являється пронос, фекалії рідкі, зі сли­зом та кров'ю, сморідні. В подальшому вони набувають зеленкувато- коричневого кольору, з домішками не тільки слизу та крові, а й плівок фі­брину. До кінця 2-го тижня пронос посилюється, акт дефекації стає мимо­вільним. Слизові оболонки анемічні, анус відкритий, його слизова оболон­ка вкрита крапчастими чи смугастими крововиливами. Шерсть у ділянці хвоста і задніх кінцівок забруднена рідкими фекаліями. Тварини дуже худнуть, очі западають, температура тіла знижується до субнормальної. Летальність сягає 50 %.

За підгострої форми хвороба супроводжується менш вираженими клінічними ознаками і затягується на більш тривалий термін. Телята мляві, худнуть, їхній апетит знижений, слизові оболонки бліді, з'являється пронос, фекалії напіврідкі.

Хронічний перебіг реєструють переважно у молодняку старших віко­вих груп, іноді у дорослих тварин. Апетит знижений, слизові оболонки бліді, спостерігається періодична діарея, фекалії водянисті, з домішками газів і слизу. Хворі телята відстають у рості та розвитку.

Лабораторні дослідження. Досліджують свіжовиділені фекалії мето­дом Фюллеборна або Дарлінга. Під час мікроскопії фекалій потрібно відріз­няти еймеріоносійство від хвороби (у разі хвороби в полі зору мікроскопа ви­являють сотні й навіть тисячі ооцист еймерій).

Патологоанатомічні зміни. Трупи виснажені. Слизові оболонки блі­ді. У черевній порожнині — рідина солом'яно-жовтого кольору. Судини бри­жі переповнені кров'ю, мезентеріальні лімфовузли збільшені. Слизова обо­лонка тонкої й особливо товстої кишок потовщена, гіперемійована, густо вкрита слизом, з крапчастими й смугастими крововиливами та ерозіями. Вміст кишок темно-коричневого чи червонуватого кольору.

Еймеріоз овець

Характеристика збудників. Збудниками еймеріозу овець зареєстрова­но понад 10 видів, однак найпоширенішими і найбільш патогенними є: Еітегіа агІоіпді, Е. піпаєкоНІіакітоьає, Е. іпігісаіа, Е. /аигеі. Видові їх особ­ливості наведені в табл. 4.1.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Найбільш сприйнятливі до еймеріозу ягнята у віці 1 - 2 міс. Іноді хворіє молодняк старших вікових груп і дорослі вівці. Джерелом інвазії є хворі та перехворілі тварини (пара- зитоносії). Сприяють виникненню та поширенню інвазії порушення вете­ринарно-санітарних норм годівлі й утримання, випасання тварин на ни­зинних і вологих пасовищах. Ооцисти зберігаються у зовнішньому середо­вищі до 1 року.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 2 - 3 тижні. Перебіг хво­роби гострий, підгострий і хронічний. За гострого перебігу відмічають підвищення температури тіла до 40 - 41 °С, пригнічення, втрату апетиту, спрагу. Слизові оболонки бліді. Спостерігається діарея, фекалії рідкі, з ве­ликою кількістю слизу та домішками крові. Тварини можуть гинути впро­довж тижня після появи перших ознак хвороби.

За підгострого перебігу ягнята пригнічені, худнуть, слизові оболонки анемічні, спостерігається кон'юнктивіт, риніт. Як і за гострого перебігу, фе­калії рідкі, зі слизом та кров'ю.

Хронічний перебіг буває переважно у дорослих тварин. Температура тіла незначно підвищується на початку хвороби. Вівці мляві, їхній апетит знижений, слизові оболонки бліді. Іноді спостерігаються кон'юнктивіт і ри­ніт. Розвиваються пронос, виснаження.

Лабораторні дослідження такі самі, як і при еймеріозі великої рогатої худоби.

Патологоанатомічні зміни. Трупи тварин виснажені, анемічні. Сли­зові оболонки тонкої і товстої кишок потовщені, набряклі, з крапчастими й смугастими крововиливами та виразками. На окремих ділянках розміщені дрібні вузлики сірого кольору, заповнені еймеріями на ендогенних стадіях розвитку. Вміст кишок рідкий, з великою кількістю слизу та домішками кро­ві. Лімфатичні вузли брижі збільшені, з крапчастими крововиливами.