Епідермоптоз (Ерігіегторїозіз)

Хвороба птахів, спричинювана кліщами Ерідегторіез ЬііоЬаІиз родини ЕріЛегторИЛае, характеризується запаленням шкіри, облисінням та зни­женням продуктивності.

Характеристика збудника. Кліщ овальної форми, жовтуватого кольо­ру, розміром 0,2 — 0,23 мм. Має добре розвинені лапки, які закінчуються кіг- тикоподібними зубчиками і присосками на коротких стриженьках. Парази­тує під лусками епідермісу і у перових фолікулах.

Кліщі у своєму розвитку проходять стадії яйця, личинки, протонімфи, телеонімфи та імаго. Загальний цикл розвитку триває 2 — 3 тижні.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Джерелом інвазії є хворі кури. Заражається птиця всіх вікових груп. Хвороба реєструється в теплу пору року.

Клінічні ознаки. У ділянці шиї, грудей, а потім на голові, гребені, се­режках, спині, стегнах помітне почервоніння шкіри, свербіж відсутній. З ча­сом на шкірі з'являються луски, частково випадає пір'я. Птиця худне, ви­снажується, несучість знижується. Молодняк гине.

Лабораторні дослідження. У місцях ураження вищипують пір'я, пух або беруть зскрібки шкіри і досліджують компресорним методом. Виявляють кліщів на різних стадіях розвитку.

Сирингофільоз (ЗугіпдорНііозіз)

Хвороба птахів, спричинювана кліщами 8угіп§орНііиз Ьіресііпаіиз родини 8угіп§орЬі1іЛае, характеризується свербежем, запаленням шкіри, випадан­ням пір'я, пуху, зниженням продуктивності.

Характеристика збудника. Кліщ видовжено-овальної форми, розміром до 1 мм, темно-сірого кольору. Хоботок дещо виступає вперед, гризучого ти­пу. Лапки короткі, мають форму конуса і закінчуються відростками у вигля­ді гребенів. Від заднього кінця тіла відходять 4 довгі щетинки.

Кліщі у своєму розвитку проходять стадії яйця, личинки, протонімфи, те­леонімфи та імаго. Живуть вони колоніями, до кількох сотень особин. Кліщі проникають в очин і виходять з нього через щілинний канал, який прохо­дить через основу опахала пера. Розвиток триває 2,5 — 3 тижні.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Хворіють птахи з родини курячих (кури, індики) з 4 — 6-місячного віку. Пік інвазії спостерігається в теплу пору року. Зараження відбувається при контакті з хворими птахами, а також через предмети догляду, клітки, сідала, кубла. Поширенню інвазії сприяють скупчене утримання птиці в темних, забруднених приміщеннях та неповноцінна годівля.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває до 3 міс. Характерною ознакою є свербіж. Птиця розкльовує своє тіло. Пір'я обламується і відпадає, шкіра червоніє. Облисіння тіла починається з хвоста і поширюється на спи­ну, крила. Спостерігається анемія сережок, гребеня. Птиця худне, її несу­чість знижується і від виснаження вона гине.

Лабораторні дослідження. З уражених ділянок шкіри птиці вищипу­ють пір'я або збирають свіжозагублене. В ураженому пір'ї порожнина очина непрозора, зі світло-коричневою масою. Очин розтинають ножицями, вміст висипають на годинникове скло, добавляють 10%-й розчин лугу або гасу, ре­тельно розмішують, готують роздавлені краплі й розглядають препарат під мікроскопом.

Варооз (Уаггоозіз)

Хвороба спричинюється кліщами Уаттоа їасоЬзопі надродини ОатаеоіДае і характеризується масовою загибеллю личинок, лялечок та дорослих бджіл.

Характеристика збудника. Кліщ має склеротизоване, сплюснуте в дор- совентральному напрямку тіло. Самка завдовжки 1 — 1,8 мм, завширшки

1,5 — 2 мм, коричневого або темно- коричневого кольору, має 4 пари шес- тичленистих лапок, які закінчуються потужними присосками. На передніх лапках є набір спеціальних чутливих органів — сенсил, в основі яких розмі­щені нервові клітини. Вона має добре розвинену систему дихальних тру­бок — трахей. Молоді, не повністю склеротизовані самки рухаються бо­ком. Самець сірувато-білого або слабо- жовтого кольору. Його розміри — 0,8 — 1 мм завдовжки і 0,7 — 0,9 мм завшир­шки. Ротовий апарат колючо-сисного типу (рис. 3.11).

Кліщі розмножуються на бджоли­ному і трутневому розплодах. Самка після живлення проникає до бджоли­них і трутневих комірок, де відкладає білуваті яйця розміром 0,5 — 0,6 мм: у бджолині комірки 4 — 5, у трутневі — 6 — 7. За одну добу виходить протонім- фа, яка перетворюється на дейтонімфу та імаго. Цикл розвитку самки триває 5 — 6, самця — 6 — 7 діб. Самки живуть улітку 2 — 3, взимку — 6 — 8 міс. Кож­на стадія кліща живиться гемолімфою. їх легко можна побачити на тілі бджоли. Особливо помітні вони на білому фоні бджолиних і трутневих ляле­чок (рис. 3.12).

Рис. 3.11. Кліщі Уаггоа ^асоЬзопі

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Варооз (син. вароатоз) поширений серед медоносних бджіл. Трапляється на пасіках, які стоять на перельоті бджіл до медоносів. Кліщ передається через блукаючих бджіл, при підсиленні сімей розплодом або бджолами з господарств, неблагополуч- них щодо вароозу. Навесні та восени кліщ уражує бджолиний приплід, а влітку — трутневий. Живе на трупах бджіл, трутнів, лялечок 11 діб, на
відкритому роз­плоді 15 і на за­печатаному — 32 доби.

Клінічні озна­ки. Спостерігаєть­ся падіж лялечок, з'являються нежит­тєздатні бджоли і трутні, тіло й кри­ла яких вкриті ко­ричневою масою, що являє собою рештки кокона. Хворі бджоли не можуть злетіти, падають з перед-

льоткової дошки на землю і повзають по території пасіки. У молодих бджіл відсутні крила, лапки, деформуються груди й черевце. На дні вулика і на передльотковій дошці помітні викинуті з гнізд личинки та лялечки. Мертві личинки легко витягуються з чашечок і мають гнильний запах.

Лабораторні дослідження. Бджіл відловлюють, мертвих комах і вос- ково-пергові крихти збирають з дна вулика. Використовують спеціальний прилад, який складається із сітки, вставленої в скляну, закріплену в штати­ві лійку. Вона за допомогою гумової трубки з'єднана з короткою скляною трубкою такого самого діаметра, на кінці якої гумовим кільцем зафіксована марля. Гумова трубка має затискач. Пробу бджіл вміщують у лійку і зали­вають 1%-м водним розчином прального порошку, помішують скляною па­личкою 3 — 5 хв. Потім затискач послаблюють і зливають розчин. Цим або новим таким самим розчином пробу промивають 2 — 3 рази, знімають марлю і розглядають її на наявність кліщів.

Дослідження проводять безпосередньо і на пасіці: в тарілку або чашку наливають гарячої води (температура 70 °С) і добавляють 2 — 3 г прального порошку. В цей розчин всипають бджіл або їхні трупи, помішують 1 — 2 хв. Кліщі, які відпали, добре помітні на білому фоні.

Диференціюють варооз від браульозу, американського та європейського гнильцю, парагнильцю, мішечкуватого розплоду, вірусних хвороб.

Акарапоз (Деагарозіз)

Хвороба бджіл спричинюється кліщами Асагаріз шооіїі родини Тагеопе- тійае, характеризується їх масовою загибеллю.

Характеристика збудника. Кліщі дрібні, самки розміром 0,1 — 0,2 мм, мають овальне тіло, сильно сплюснуте в дорсовентральному напрямку, біло­го кольору (рис. 3.13). Трахейна система добре розвинена. Стигми відкрива­ються по боках ротового апарату. Лапки спрямовані вперед і виконують функцію дотику. Друга і третя пари п'ятичленистих лапок, які закінчуються
двома кігтиками і круглим присоском, призначені для ходіння. Четверта пара лапок тричлениста і закінчуєть­ся чотирма довгими щетинками. Самець не має трахей­ної системи, дихає всією поверхнею тіла. Кліщі малорух­ливі, паразитують у трахейній системі дорослих робочих бджіл, маток і трутнів. Живляться вони гемолімфою. В трупах бджіл кліщі живуть 5 — 6 діб, у воді — 2 — 3, у ва­зеліні — 10 — 12 діб.

Кліщі у своєму розвитку проходять стадії яйця, ли­чинки, протонімфи, дейтонімфи та імаго впродовж 7 — 9 діб.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Ака- рапоз (син. акарапідоз) поширений у всіх країнах світу. Кліщ інтенсивно розмножується на пасіках, які розта­шовані в низьких сирих місцях (поблизу рік, озер, боліт). Захворювання супроводжується частіше вароозом та но- земозом.

Клінічні ознаки. Перебіг захворювання хронічний. Ознаки хвороби виявляються лише при зараженні 30 — 50 % бджіл у сім'ї, однак вони не спе­цифічні. У хворих бджіл спостерігається підвищене споживання кисню, за­непокоєння. У зимовий період клуб нещільний, з вуликів вилітають окремі бджоли і гинуть. Черевце здуте. У вуликах знаходять сліди фекалій. Навес­ні в перший день виставки або влітку після прохолодної дощової погоди біля вуликів повзають бджоли. У деяких з них спостерігається неправильне розміщення крил (розкрилиця). Значний падіж бджіл спостерігається взимку та навесні (рис. 3.14).

Лабораторні досліджен­ня. Відловлюють бджіл і умер­твляють їх парою ефіру чи за­ливають 5%-м розчином лугу або збирають уже мертвих. Трупи комах ретельно проми­вають у водопровідній воді і висушують на фільтрувально­му папері. Дослідження прово­дять методом індивідуального розтину або компресорної діаг­ностики. При індивідуальній діагностиці бджолу кладуть на спинку в лабораторну чашку, заливають па­рафіном і закріплюють ентомологічними голками. Чашку вміщують на предметний столик бінокулярного мікроскопа і під візуальним контролем препарувальною голкою відривають голову разом з першою парою лапок. Знаходять обірвані кінці першої пари грудних трахей. Для їх відокремлення надривають хітин середнього членика грудей і відгортають його в боки. Звер­
тають увагу на стан трахей. Характерним є наявність потемніння, окремих жовтих, коричневих плям, чорних ділянок, які розклалися. Відокремлюють трахею і вміщують її в краплю води на предметному склі, накривають на­кривним скельцем і розглядають під мікроскопом. Виявляють кліщів на різ­них стадіях розвитку.

При масовому дослідженні бджіл застосовують компресорний метод. Вміст грудної порожнини комах видавлюють пінцетом або роблять зрізи з середньої частини грудей, вміщують на компресорій і розглядають під мік­роскопом.

Диференціюють акарапоз від американського і європейського гнильцю, парагнильцю, вірусних хвороб, мішечкуватого розплоду.

Розділ 4