Гастрофільоз (ОазігорНііозіз)

Хвороба коней, спричинювана личинками оводів Оазігоркіїиз іпіезііпаїіз, О. ьеіетіпиз, О. каетотгкоШаїіз, О. ресогит, О. іпегтіз, О. підгісогпіз родини Оа8ІгорЬі1Шае. Характеризується запаленням травного каналу, інколи ви­падінням прямої кишки, схудненням (див. вкл., рис. 11).

Характеристика збудників. О. іпіезііпаїіз (великий шлунковий овід) — окрилений овід до 20 мм завдовжки, жовто-бурого кольору. Тіло вкрите волосками. На грудях і черевці помітні коричневі плями. Голова жовтувата, спереду опукла. Крила з темними плямами. Лапки розвинені. Самка відкладає за життя до 700 яєць на волосся тварини в ділянках кін­цівок, хвоста, лопаток, гриви. Вони жовті, блискучі, клиноподібні, до 1,25 мм завдовжки, з кришечкою на одному з полюсів. У нижній частині яйця роз­міщений придаток, що має вигляд двох лопатей, які обгортають волосину. В такий спосіб яйце кріпиться до волосини. Личинки першої стадії верете­ноподібні, до 1 мм завдовжки, мають 13 сегментів. Озброєні прямими, рух­ливими приротовими гачками й шипами в 3 ряди. Паразитують вони на слизовій оболонці язика. Личинки третьої стадії овально-циліндричні, до 20 мм завдовжки. Мають добре розвинені приротові гачки та шипи у 2 ря­ди з 2-го по 10-й сегмент. Шипи першого ряду масивні, другого — дрібні. За допомогою гачків і шипів личинки міцно фіксуються до слизової оболон­ки шлунка і живуть упродовж 9 міс. Навесні вони відпадають від слизової оболонки шлунка і з фекаліями виділяються назовні, де перетворюються на лялечок.

О. ьеіегіпиз (дванадцятипалик). Самка чорного кольору, відкладає яйця на прикореневу частину волосин у ділянці шиї, міжщелепового простору. Яйця жовті, добре помітні. Личинки першої стадії мають довгі щетинки на 3 грудних і 7 сегментах черевця, розвиваються в яснах коня. Личинки третьої стадії до 20 мм завдовжки, мають шипи по тілу в один ряд. Паразитують во­ни на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки.

О. каетотгкоШаїіз (вусоклій). Самка чорно-бурого кольору, до 16 мм зав­довжки. Черевце триколірне: біле, чорне і руде. Відкладає до 160 — 200 яєць чорного кольору на губи й волоски навколо них. При змочуванні яєць водою чи слиною виходять личинки. Вони паразитують на стінці глотки, м'якого піднебіння, кореня язика. Личинки третьої стадії до 18 мм завдовжки, ма­ють шипи, розміщені у 2 ряди. Локалізуються вони на слизовій оболонці шлунка, перед виходом дозрівають у прямій кишці і разом з фекаліями ви­діляються у зовнішнє середовище.

О. ресогит (травняк). Самка темно-бурого кольору, голова вкрита жов­тими волосками, крила димчасті. Відкладає чорні яйця на траву. Коні заражаються при поїданні трави з відкладеними на ній яйцями. Ли­чинки першої стадії розвиваються у м'якому піднебінні. Личинки другої стадії розвиваються в шлунку і лише незначна їх частина може па­разитувати в ротовій порожнині й стравоході. Личинки третьої стадії ве­ликі, сплющені в дорсо-вентральному напрямку, передній кінець загост­рений, задній — округлий. Мають шипи, розміщені в 2 ряди. У першому вони більш розвинені. Локалізуються на слизовій оболонці шлунка. Пе­ред виходом на лялькування личинки прикріплюються на кілька днів до слизової оболонки прямої кишки і набувають зеленого кольору. Виділя­ються з фекаліями у зовнішнє середовище і відразу перетворюються на лялечок.

О. іпегтіз (малий шлунковий овід) — зовні подібний до великого шлун­кового овода, але менший за розміром (9 — 11 мм), сірого кольору, з плямис­тими крилами. Самка відкладає яйця на щоках коня. Вони овальні, жовті, з кришечкою. Личинки першої стадії веретеноподібної форми, проникають в епідерміс і мігрують до країв рота. Волосся на щоках у місцях їх пересуван­ня випадає. Личинки дозрівають у ротовій порожнині. Відрізняються вони від інших наявністю 11 зон шипів. Личинки другої й третьої стадій локалі­зуються в шлунку і прямій кишці. Зрілі личинки — розміром до 15,5 мм, мають сильно загнуті назад ротові гачки.

О. підгісогпіз (чорновус) — сірувато-жовтого кольору, середнього розміру, 10 — 11 мм. Самка відкладає до 300 — 350 яєць на щоках або переніссі коня. Тварини активно реагують на підліт овода. Личинки першої стадії мають на тілі довгі щетинки. Паразитують вони в слизовій оболонці щік. Личинки другої стадії проникають глибоко в стінку дванадцятипалої кишки і можуть спричинити непрохідність. Личинки третьої стадії зеленуватого кольору.

Живуть оводи 10 — 20 діб. Самки після спарювання летять на пошуки тварин і відкладають на льоту яйця. Розвиток личинок у яйцях триває 7 — 16 діб. Личинка може зберігати життєздатність у яйці до 3 міс. Для її виходу з яйця потрібні тепло (температура 37 — 42 °С), волога і дотик стороннього предмета. Личинки першої стадії, які вийшли з яйця, потрапляють у ротову порожнину коня, прикріплюються до губ, язика, піднебіння, ясен і розвива­ються впродовж 18 — 28 діб. Потім линяють і перетворюються на личинок другої стадії. Розвиток личинок другої й третьої стадій відбувається у трав­ному каналі. Зрілі личинки третьої стадії виділяються з фекаліями у зовніш­нє середовище, зариваються у ґрунт, під каміння, листя і перетворюються на лялечок. Ця стадія триває від 2 тижнів до 1,5 міс.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Гастрофільоз поширений усюди. Заражаються коні в літній період, частіше на пасовищі. Тварини мо­жуть інвазуватись одночасно кількома видами оводів. На гастрофільоз хво­ріють коні всіх вікових груп, однак тяжче переносить інвазію молодняк.

Клінічні ознаки. Перебіг хвороби хронічний. її прояви залежать від виду личинок, їх локалізації, ступеня інвазії, загального стану організму тварини. В осінній період спостерігаються виразки на губах, дерматит, сто­матит, фарингіт; у холодний період року — ознаки гастроентериту, що су­проводжуються періодичними коліками, анемією слизових оболонок, схуд­ненням, спрагою, втомленістю, пітливістю. У деяких випадках виникають судоми щелеп, а під час напування розвивається кашель і вода витікає з ніздрів. Іноді після дефекації слизо­ва оболонка прямої кишки виверта­ється назовні і на ній можна поміти­ти личинки оводів.

Патологоанатомічні зміни. При розтині коня на стінці шлунка, дванадцятипалої й прямої кишок, глотки виявляють личинок різних стадій (рис. 2.4). Вони кріпляться до слизової оболонки під кутом 45 — 90°. На слизовій оболонці помітні виразки, набряк, гіперемія, дрібні крововиливи. Можуть бути ознаки перфорації стінки шлунка, дванад­цятипалої кишки.

Лабораторні дослідження.

Влітку під час обстеження коней на їхній шкірі знаходять яйця оводів або їхні оболонки, у ротовій порожнині — личинок і виразки. Рот відкрива­ють за допомогою зівника, підсвічують рефлектором, язик витягують або притискають шпателем. Рано навесні у фекаліях коней виявляють личинок. Досліджують їх за допомогою лупи.

У разі підозри на гастрофільоз застосовують серологічний (РНГА) та алер­гічний методи. Як алерген використовують стерильний водний екстракт із тіл личинок. Техніка введення цього алергену коням така сама, як і при ма- леїнізації.