Гастрофільоз (ОазігорНііозіз) 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Гастрофільоз (ОазігорНііозіз)



Хвороба коней, спричинювана личинками оводів Оазігоркіїиз іпіезііпаїіз, О. ьеіетіпиз, О. каетотгкоШаїіз, О. ресогит, О. іпегтіз, О. підгісогпіз родини Оа8ІгорЬі1Шае. Характеризується запаленням травного каналу, інколи ви­падінням прямої кишки, схудненням (див. вкл., рис. 11).

Характеристика збудників. О. іпіезііпаїіз (великий шлунковий овід) — окрилений овід до 20 мм завдовжки, жовто-бурого кольору. Тіло вкрите волосками. На грудях і черевці помітні коричневі плями. Голова жовтувата, спереду опукла. Крила з темними плямами. Лапки розвинені. Самка відкладає за життя до 700 яєць на волосся тварини в ділянках кін­цівок, хвоста, лопаток, гриви. Вони жовті, блискучі, клиноподібні, до 1,25 мм завдовжки, з кришечкою на одному з полюсів. У нижній частині яйця роз­міщений придаток, що має вигляд двох лопатей, які обгортають волосину. В такий спосіб яйце кріпиться до волосини. Личинки першої стадії верете­ноподібні, до 1 мм завдовжки, мають 13 сегментів. Озброєні прямими, рух­ливими приротовими гачками й шипами в 3 ряди. Паразитують вони на слизовій оболонці язика. Личинки третьої стадії овально-циліндричні, до 20 мм завдовжки. Мають добре розвинені приротові гачки та шипи у 2 ря­ди з 2-го по 10-й сегмент. Шипи першого ряду масивні, другого — дрібні. За допомогою гачків і шипів личинки міцно фіксуються до слизової оболон­ки шлунка і живуть упродовж 9 міс. Навесні вони відпадають від слизової оболонки шлунка і з фекаліями виділяються назовні, де перетворюються на лялечок.

О. ьеіегіпиз (дванадцятипалик). Самка чорного кольору, відкладає яйця на прикореневу частину волосин у ділянці шиї, міжщелепового простору. Яйця жовті, добре помітні. Личинки першої стадії мають довгі щетинки на 3 грудних і 7 сегментах черевця, розвиваються в яснах коня. Личинки третьої стадії до 20 мм завдовжки, мають шипи по тілу в один ряд. Паразитують во­ни на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки.

О. каетотгкоШаїіз (вусоклій). Самка чорно-бурого кольору, до 16 мм зав­довжки. Черевце триколірне: біле, чорне і руде. Відкладає до 160 — 200 яєць чорного кольору на губи й волоски навколо них. При змочуванні яєць водою чи слиною виходять личинки. Вони паразитують на стінці глотки, м'якого піднебіння, кореня язика. Личинки третьої стадії до 18 мм завдовжки, ма­ють шипи, розміщені у 2 ряди. Локалізуються вони на слизовій оболонці шлунка, перед виходом дозрівають у прямій кишці і разом з фекаліями ви­діляються у зовнішнє середовище.

О. ресогит (травняк). Самка темно-бурого кольору, голова вкрита жов­тими волосками, крила димчасті. Відкладає чорні яйця на траву. Коні заражаються при поїданні трави з відкладеними на ній яйцями. Ли­чинки першої стадії розвиваються у м'якому піднебінні. Личинки другої стадії розвиваються в шлунку і лише незначна їх частина може па­разитувати в ротовій порожнині й стравоході. Личинки третьої стадії ве­ликі, сплющені в дорсо-вентральному напрямку, передній кінець загост­рений, задній — округлий. Мають шипи, розміщені в 2 ряди. У першому вони більш розвинені. Локалізуються на слизовій оболонці шлунка. Пе­ред виходом на лялькування личинки прикріплюються на кілька днів до слизової оболонки прямої кишки і набувають зеленого кольору. Виділя­ються з фекаліями у зовнішнє середовище і відразу перетворюються на лялечок.

О. іпегтіз (малий шлунковий овід) — зовні подібний до великого шлун­кового овода, але менший за розміром (9 — 11 мм), сірого кольору, з плямис­тими крилами. Самка відкладає яйця на щоках коня. Вони овальні, жовті, з кришечкою. Личинки першої стадії веретеноподібної форми, проникають в епідерміс і мігрують до країв рота. Волосся на щоках у місцях їх пересуван­ня випадає. Личинки дозрівають у ротовій порожнині. Відрізняються вони від інших наявністю 11 зон шипів. Личинки другої й третьої стадій локалі­зуються в шлунку і прямій кишці. Зрілі личинки — розміром до 15,5 мм, мають сильно загнуті назад ротові гачки.

О. підгісогпіз (чорновус) — сірувато-жовтого кольору, середнього розміру, 10 — 11 мм. Самка відкладає до 300 — 350 яєць на щоках або переніссі коня. Тварини активно реагують на підліт овода. Личинки першої стадії мають на тілі довгі щетинки. Паразитують вони в слизовій оболонці щік. Личинки другої стадії проникають глибоко в стінку дванадцятипалої кишки і можуть спричинити непрохідність. Личинки третьої стадії зеленуватого кольору.

Живуть оводи 10 — 20 діб. Самки після спарювання летять на пошуки тварин і відкладають на льоту яйця. Розвиток личинок у яйцях триває 7 — 16 діб. Личинка може зберігати життєздатність у яйці до 3 міс. Для її виходу з яйця потрібні тепло (температура 37 — 42 °С), волога і дотик стороннього предмета. Личинки першої стадії, які вийшли з яйця, потрапляють у ротову порожнину коня, прикріплюються до губ, язика, піднебіння, ясен і розвива­ються впродовж 18 — 28 діб. Потім линяють і перетворюються на личинок другої стадії. Розвиток личинок другої й третьої стадій відбувається у трав­ному каналі. Зрілі личинки третьої стадії виділяються з фекаліями у зовніш­нє середовище, зариваються у ґрунт, під каміння, листя і перетворюються на лялечок. Ця стадія триває від 2 тижнів до 1,5 міс.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Гастрофільоз поширений усюди. Заражаються коні в літній період, частіше на пасовищі. Тварини мо­жуть інвазуватись одночасно кількома видами оводів. На гастрофільоз хво­ріють коні всіх вікових груп, однак тяжче переносить інвазію молодняк.

Клінічні ознаки. Перебіг хвороби хронічний. її прояви залежать від виду личинок, їх локалізації, ступеня інвазії, загального стану організму тварини. В осінній період спостерігаються виразки на губах, дерматит, сто­матит, фарингіт; у холодний період року — ознаки гастроентериту, що су­проводжуються періодичними коліками, анемією слизових оболонок, схуд­ненням, спрагою, втомленістю, пітливістю. У деяких випадках виникають судоми щелеп, а під час напування розвивається кашель і вода витікає з ніздрів. Іноді після дефекації слизо­ва оболонка прямої кишки виверта­ється назовні і на ній можна поміти­ти личинки оводів.

Патологоанатомічні зміни. При розтині коня на стінці шлунка, дванадцятипалої й прямої кишок, глотки виявляють личинок різних стадій (рис. 2.4). Вони кріпляться до слизової оболонки під кутом 45 — 90°. На слизовій оболонці помітні виразки, набряк, гіперемія, дрібні крововиливи. Можуть бути ознаки перфорації стінки шлунка, дванад­цятипалої кишки.

Лабораторні дослідження.

Влітку під час обстеження коней на їхній шкірі знаходять яйця оводів або їхні оболонки, у ротовій порожнині — личинок і виразки. Рот відкрива­ють за допомогою зівника, підсвічують рефлектором, язик витягують або притискають шпателем. Рано навесні у фекаліях коней виявляють личинок. Досліджують їх за допомогою лупи.

У разі підозри на гастрофільоз застосовують серологічний (РНГА) та алер­гічний методи. Як алерген використовують стерильний водний екстракт із тіл личинок. Техніка введення цього алергену коням така сама, як і при ма- леїнізації.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 264; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.149.239.110 (0.006 с.)