Характеристика кліщів родини іхойюае

Нині відомо 12 родів іксодових (пасовищних) кліщів. З них на території України зареєстровано 6, які поширені в окремих клімато-географічних зо­нах. Необхідними чинниками поширення іксодід є оптимальна температура, вологість і специфічна рослинність. Температура повітря та тривалість світ­лового дня в літній чи зимовий періоди визначають час паразитування клі­щів на тваринах.

Розмір тіла іксодід змінюється залежно від фази розвитку і ступеня наси­ченості кров'ю (від 2 — 7 до 35 — 40 мм). У голодному стані кліщ має сплюсну­ту форму, а ті, що насмокталися крові, — овально-округлу. У передній час­тині тіла знаходиться хоботок — гнатосома, який складається з основи хо­ботка, двох пальп, двох хеліцер і одного гіпостома. Пальпи мають численні сенсорні щетинки і виконують функцію дотику. Між пальпами розміщені хеліцери, озброєні зубцями. Гіпостом також вкритий зубцями, за допомогою яких кліщ фіксується на шкірі тварини. Основа хоботка може мати чотири- або шестикутну форму. Залежно від довжини хоботка кліщів поділяють на довгохоботкових (довжина хоботка без основи перевищує його ширину) і ко- роткохоботкових (довжина хоботка дорівнює або менша за його ширину). На спинній поверхні у кліща є міцний хітиновий щиток — скутум. У самок дор­сальний хітиновий щиток вкриває лише передню частину тіла, а у самців — усе тіло. Спереду по краях скутума у деяких кліщів розміщені очі. На вент­ральній поверхні тіла кріпляться чотири пари шестичленистих лапок. Пер­ший членик, або кокса, кріпиться нерухомо, інші (вертлуг, стегно, гомілка, передньолапка та лапка) — рухливі. Останній членик закінчується присмок- тувальною подушечкою і двома кігтиками, за допомогою яких кліщ рухаєть­ся і кріпиться до будь-якої поверхні. З вентрального боку на рівні прикріп­лення другої пари кокс у кліщів знаходиться статевий отвір, прикритий осо­бливою хітиновою пластинкою, а на рівні четвертої пари — анальний. Спе­реду або ззаду анального отвору проходить анальна борозна. За її розмі­щенням кліщів диференціюють за родами. На латеральній поверхні тіла позаду четвертої пари кокс знаходяться дихальця, або стигми, навколо яких є сітчасті пластинки — перитреми.

У своєму розвитку кліщі проходять чотири фази (яйце, личинка, німфа, імаго). Копулюють вони під час живлення самки. Насмоктавшись крові, за­пліднена самка падає на землю, заповзає в укриття (під листя, каміння, в сміття) і через 2 — 20 діб (залежно від умов зовнішнього середовища) відкла­дає від 5 до 25 тис. яєць, після чого гине. Яйця кліщів овальної форми, буро- жовтого кольору, завдовжки до 0,5 мм. Через 1 — 5 тижнів з яєць вилуп­люються личинки, які відрізняються від дорослих кліщів тим, що мають три пари лапок і не мають статевого отвору та дихалець. Вони нападають на дрібних тварин, живляться кров'ю, ростуть і через 6 — 10 діб перетворюються на німфу. Личинки можуть голодувати до одного року. Німфи подібні до са­мок кліщів, але менші за розмірами. Мають чотири пари лапок і не мають статевого отвору. Німфи нападають на тварин, живляться їхньою кров'ю і через 1 — 2 тижні на тілі або у зовнішньому середовищі линяють, перетво­рюючись на самця чи самку (рис. 3.1).

/

Рис. 3.1. Цикл розвитку іксодових кліщів

 

На тварин і людей нападають усі стадії кліща в умовах природних пасо­вищ. Одна самка може виссати до 3 мл крові. Кріпляться вони безболісно в тих місцях, де ніжна і тонка шкіра (див. вкл., рис. 13). Це тимчасові ектопа­разити.

Залежно від нападів активних фаз на тварин іксодід поділяють на одно-, дво- і трихазяїнних. До однохазяїнних відносять кліщів, які на всіх стадіях живляться на одному хазяїні. Двохазяїнні у фазі личинки й німфи паразитують на одній тварині, а у фазі імаго — на іншій. У трихазяїнних кліщів личинка, німфа та імаго живляться на трьох різних хазяях (рис.

3.2, 3.3).

Період розвитку однієї генерації кліщів залежить від наявності хазяїв, кліматичної зони й триває від 2 міс до 3 — 4 років.

Довжина хоботка, форма його основи, наявність очей, розміщення аналь­ної борозни мають діагностичне значення при визначенні роду кліщів роди­ни ІхоЛіЛае (див. вкл., рис. 14, 15, 16).

Рід їхойез (Іхойев гісіпиз, І. регзиїсаіиз) — дрібні, жовтого кольору клі­щі. У самки дорсальний щиток округлий, коричневого кольору. Тіло (ідіо­сома) має перетяжку. Хоботок довгий. Очі відсутні. Анальна борозна має

Рис. 3.2. Іксодові кліщі на їжаку

 

вигляд дуги попереду анального отвору. Перитреми округлі. Кокса першої пари лапок нерозщеплена. Лапки тонкі, зближені між собою і розміщені в передній третині тіла. Кліщі трихазяїнні, переносять збудників бабезіозу і анаплазмозу великої рогатої худоби. Крім того, І. рег8и1са1и8 є носієм збуд­ників вірусних і бактеріальних хвороб людини. Біотопами кліщів є хвойні і листяні ліси, кущові зарості на відкритій місцевості більшості областей України.

Рід Нуаіотта (Нуаіотта зсирепзе, Н. рїитЬеит, Н. йеігііит, Н. апа- іоіісиш; у тропіках трапляються Н. ги/ірез, Н. йтотейатіі, Н. ітипсаіит) — великі, коричневого кольору кліщі. У самки дорсальний щиток темно- коричневого кольору, має вигляд комірця. Хоботок довгий. Очі добре ви­ражені. Анальна борозна має вигляд дуги, розміщена позаду анального отвору. Перитреми різної форми. Кокси першої пари лапок розщеплені. Лапки довгі. Н. 8сиреп8е — однохазяїнний кліщ, Н. рїитЬеит, Н. Деігі- Іит — двохазяїнні, Н. апаїоїісит — трихазяїнний кліщі. Вони переносять збудників бабезіозу коней і анаплазмозу великої рогатої худоби. Біотопами кліщів є нерозорані пасовища та місцевість поблизу дерев, на яких оселя­ються граки.

Рід ВоорНіїиз (Вооркііиз саісагаіиз, у тропіках паразитує В. тісгоріиз, В. йесоіагаїиз) — дрібні кліщі світло-коричневого кольору з жовтуватим відтінком. У самки дорсальний щиток темно-коричневого кольору, має ви­гляд язика. Хоботок короткий, широкий. Очі маленькі. Анальна борозна відсутня. Перитреми овальні. Кокси першої пари лапок слабо розщеплені. Однохазяїнний кліщ, переносить збудників бабезіозу і анаплазмозу вели-

Рис. 3.3. Схема розвитку іксодових кліщів: 1 — трихазяїнного; 2 — двохазяїнного; 3 — однохазяїнного

 

кої рогатої худоби. Трапляється в Криму. Біотопами кліща є ліси і кущі по­близу гір.

Рід Бегтасепіог (Бегтасепіог татдіпаіиз, Б. рісіиз) — великі кліщі сріб­лясто-білого кольору. Дорсальний щиток у самок мармуровий. Хоботок ко­роткий. Очі слабо виражені. Кокси четвертої пари лапок широкі. Лапки тов­сті. Трихазяїнні кліщі, переносять збудників бабезіозу коней і собак, анап­лазмозу великої рогатої худоби. Біотопами цих кліщів є ліси та парки зони Полісся, Криму.

Рід Ккірісеркаїш (Вкірісеркаіиз Ьигза; у тропіках паразитують КН. зап- диіпеиз, КН. арепйісиіаіиз, КН. зітиз, КН. ргаьиз) — кліщі середнього розмі­ру, коричневого кольору. Дорсальний щиток у самок темно-коричневого ко­льору, округлий. Хоботок короткий. Очі маленькі. Анальна борозна знахо­диться позаду анального отвору. Кокси першої пари лапок розщеплені. КЬ. Ьиг8а — двохазяїнний кліщ, КЬ. 8апдиіпеи8, КЬ. арепйісиїа1и8 — триха­зяїнні кліщі. Переносять збудників бабезіозу овець і собак, анаплазмозу ве­ликої рогатої худоби. КЬ. арепйісиїа1и8 становить найбільшу небезпеку для сільськогосподарських тварин. Він є переносником збудника африканської східно-берегової пропасниці великої рогатої худоби.

Біотопами цих кліщів є цілинні пасовища й випаси з рідкими кущами. Поширені в Криму і вздовж узбережжя Чорного моря.

Рід Наетаркузаііз (НаетарНузаііз оіорНііа) — кліщ коричнево-жовтого кольору. Дорсальний щиток у самок темно-коричневого кольору, трикутної форми. Хоботок короткий. Очі відсутні. Має широкі пальпи, які виступають за основу хоботка. Кокси першої пари лапок розщеплені. Анальна борозна знаходиться позаду анального отвору. Трихазяїнний кліщ, переносить збуд­ників бабезіозу овець і анаплазмозу великої рогатої худоби. На всіх стадіях свого розвитку кріпиться до тіла людини. Поширений на пасовищах з ряс­ними бур'янами південних областей України, Криму.

Рід АтЬІуотта (АтЬіуотта ьагіедаіит, А. НеЬгаеит, А. детта) — дов- гохоботкові тропічні кліщі з яскравим щитком. Мають очі. Кріпляться на тілі тварин і людей у ділянці голови. Своїм хоботком завдають глибоких ран на шкірі й спричинюють кліщовий параліч. Трихазяїнні кліщі. Переносять збудників Ку-гарячки людей і тварин, рикетсіозів великої рогатої худоби і овець, вірусної хвороби овець Найробі, тейлеріозу худоби.

Чисельність кліщів на тварині залежить від реактивності організму на подразнення і набутого імунітету внаслідок попереднього паразитування того самого виду іксодід. Набута імунологічна реактивність виражається у вигляді місцевої й загальної реакції організму хазяїна. Місцева реакція ви­никає в той час, коли кліщ ранить шкіру і вводить хоботок, який проникає тільки в епідермальний шар. Кліщ кріпиться до шкіри за допомогою зубців гіпостома і специфічного секрету — «цементу», який заповнює ранку. Після відпадання кліщів «цемент» залишається в шкірі й зумовлює реактивні змі­ни в епідермальному шарі. Одночасно з «цементом» кліщ вводить секрет з антикоагулянтом і токсичними речовинами. На місці ранки виникають на­бряк і клітинна реакція з наявністю еозинофілів.

Загальна реакція хазяїна на травму шкіри й потрапляння токсичної сли­ни іксодід різна. У разі масового нападу кліщів розвиваються пригнічення, анемія, інтоксикація, підвищується температура тіла, знижується резистен­тність організму. Тварини худнуть, знижується їхня продуктивність, плодю­чість самок, погіршуються експлуатаційні якості робочої худоби, розвива­ються дерматити, тому якість шкіри знижується.

Паразитичні членистоногі є носіями збудників небезпечних інфекційний хвороб — ящуру, туляремії, сибірки, бруцельозу, енцефаліту, кліщових ри- кетсіозів.

Лабораторні дослідження. На тваринах збирають личинок, німф, імаго іксодових кліщів і вміщують їх у банку чи пробірку. Заливають 70%-м спиртом або 10%-м розчином формаліну, після чого переносять у лаборатор­ну чашку і розглядають під бінокулярною лупою. Встановлюють рід і вид кліщів. За потреби пробірку з кліщами міцно закривають пробкою, наклею­ють етикетку, вказують вид тварини, з якої зібрані кліщі, дату, адресу гос­подарства. Оформляють необхідні документи і відправляють у лабораторію ветеринарної медицини.