Прийоми, подібні до визначення

Усім без виключення поняттям визначення дати неможливо – для цього потрібна достатня ерудиція, великий і багатосистемний словарний запас (власний, а також співрозмовника), деякий час. До того ж, у повсякденному житті, як правило, для наукового визначення немає потреби - адже зміст більшості понять людьми, як правило розуміється досить правильно і без точних логічних операцій.

Тому в художній літературі, у спілкуванні, в повсякденності люди, пояснюючи явища, вдаються до прийомів, які нагадують визначення.

- Опис – перерахування зовнішніх ознак об’єкта (зовнішність людини, предмета тощо);

- Характеристика – перерахування деяких внутрішніх, прихованих і неявних якостей предмета: „видатний стрибун з жердиною, чемпіон світу” (Сергій Бубка);

- Роз’яснення шляхом наведення прикладів – ілюстрація змісту даного поняття на декількох прикладах його об’єму: „паливом є: вугілля, бензин, газ, дрова, гас, дизельне пальне”;

- Порівняння – співставлення якостей предмета з відомими якостями інших предметів: „спина – як гора, ніс – як змія, ноги – як стовбури, вуха – як опахала” (слон);

- Розрізнення – прийом, який дозволяє встановити розбіжності між предметами, уточнення, що даний об’єкт не є таким-то: „маленька дитина – не доросла людина”, „стілець слід відрізняти від крісла”, „це – не Микола” тощо.

Стислі висновки за лекцією

1. Поняття є найпростішою і фундаментальною формою мислення. Воно призначене для номінування предметів чи їх різноманітних якостей.

2. Базовими характеристиками поняття є об’єм та зміст, за якими поняття класифікують на види.

3. Об’єм поняття людина часто обмежує, узагальнює і ділить, переводячи родові поняття у видові і навпаки. Для кваліфікованого проведення названих операцій необхідно знати їх правила.

4. Зміст поняття розкривається за певними правилами за допомогою операції визначення.

5. Між обсягами понять за певних умов існують відношення.

 

Питання для самоконтролю за темою 2:

1. Що таке поняття і чим воно позначається у мові?

2. Які базові характеристики існують у поняття?

3. Наведіть самостійні приклади понять, класифікуйте їх обсягом і змістом.

4. Що таке обмеження і узагальнення поняття? Змалюйте їх сутність на приклада.

5. Що таке визначення і поділ, назвіть їх правила і приклади помилок?

6. Назвіть види поділу і визначення окремо.

7. Які прийоми, подібні до визначення понять, ви знаєте?

 

 

Основна література для самостійної роботи за темою 2:

Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика – учебник для вузов. – Москва: Владос, 2001 – С. 180 - 271.

Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: Омега-Л, 2008. – С. 28 -59.

Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник. – К.: Знання, 2008. – С. 25 - 47.

Ивин А.А. Логика: учебник для гуманитарных факультетов. – Москва: Фаир-Пресс, 1999. – С. 37– 59.

Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 123 - 166.

Курбатов В.И. Логика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. - С. 115 – 125, 133 - 146.

Маслов Н.А. Логика: учебник. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. С. 67- 131.

Тофтул М.Г. Логіка: Підручник. – К.: Академія, 2006. - С. 20 - 59.

Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 192 - 210.

Хоменко І.В. Логіка. Підручник. – К.: ЦУЛ, 2007. – С. 45 - 95.

Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. Підручник – К.: Золоті ворота, 1998. - С. 62 - 77.

Мельников В.Н. Логические здачи. – К.: Вища школа, 1989. - С. 5 – 58.

Уемов А.И. Задачи и упражнения по логике. – Москва: Высшая школа, 1961. – С. 5 - 36.

ТЕМА 3. СУДЖЕННЯ

1. Судження як форма мислення, базові різновиди

2.Просте судження (розподіл термінів, взаємовідношення між

судженнями)

3. Складне судження, його різновиди

4. Модальність суджень

 

Судження як форма мислення

Між поняттям і судженням – наступною за складністю формою мислення існує тісний взаємозв’язок. Ще Аристотель наголошував, що останнє є, власне, розгорнутою формою поняття, а поняття – згорнутою формою судження.

За допомогою поняття людина вказує на окремий об’єкт або його окрему якість, за допомогою судження можна вказати на об’єкт і якість одночасно. Отже, судження є такою формою мислення, у якій щось стверджується або заперечується стосовно існування предмета як такого, наявності у нього певної ознаки або відношення між різними предметами.

Вже на цьому рівні можна виділити такі базові різновиди суджень:

- атрибутивне – за допомогою нього можна говорити про наявність чи відсутність у предмета певної ознаки. Наприклад, „староста навчальної групи – сумлінна людина”;

- релятивне (судження з відношенням) – у ньому порівнюються предмети та явища за ознаками: „цей комп’ютер – IBM, а цей – Makintosh”;

- екзистенційне – можна свідчити про наявність або відсутність об’єкту (події) як такого: „дзвінка на заняття не було”.

У мовленні судження виражається розповідним реченням або словосполученням. Запитальні речення (крім риторичних), а також речення з одного слова на кшталт „Вечоріло”, „Холоднішало” не є судженнями, бо вони не несуть у собі розгорнутого стверджувального змістовного навантаження.

Відзначимо, що найважливішою характеристикою судження, яка принципово відсутня у поняття, є його істинністьабохибність.

Істинність з позиції повсякденного рівня мислення тлумачаться як „правдивість”. Однак з наукової точки зору істинність – це відповідність об’єктивній дійсності, бо „правдивість” може бути напрочуд різною зокрема з причини суб’єктивності людського відчуття чи сприйняття.

Таким чином, істинність або хибність судження є об’єктивною ознакою – вона не залежить від нашого ставлення і знання ознак предмету. Зазначимо також, що істинність судження завжди є конкретною – вона залежить від певного контексту, ситуації, часу. Істинним є, за певних обставин скажімо, такі судження „місто Сталіно – обласний центр”, „Ніч (конкретна) – місячна”, „У земній добі не 25 годин”.

Навівши приклади базових різновидів судження за сутністю інформації, яка повідомляється співрозмовникові, зауважимо, що традиційним їх є поділ за структурною складністю чи простотою.

Просте судження

(розподіл термінів, взаємовідношення між судженнями)

 

Просте судження складається з поняття про предмет розмови (суб’єкт – S) і поняття про ознаку цього предмета (предикат – P).

Наприклад: „місто Київ – сучасна столиця України”. У цьому судженні суб’єктом є одиничне поняття „місто Київ”, а предикатом – одиничне поняття „сучасна столиця України”. У символічній формі це судження може бути виражене так: „S-P” – рискою вказується наявність взаємовідносин між складовими (базовими термінами). У даному випадку вони тотожні за обсягом.

Наведена раціональна композиція є найпростішим судженням, яке має традиційну назву „просте категоричне судження” (ПКС). Назва „категоричне” пояснюється безапеляційністю та інваріантністю зв’язку між S і P.

Як ми вже бачили, між ними є зв’язок. Таким чином, окрім суб’єкту і предикату до структури простого судження входить наступний компонент - смислова зв’язка типу „є” або „не є”. Її наявність пояснюється тим, що присутність предикату може стверджуватися або заперечуватися. Наприклад, „Росія не є суто Європейською країною”.

Логічна зв’язка типу „є” називається стверджувальною, „не є” - заперечувальною. У мовленні, тим паче повсякденному, вона у прямому вигляді застосовується не часто. Зазначимо, що це справедливо принаймні для російської, української та деяких інших слов’янських мов. У мовах, які походять від латини, зв’язка застосовується прямо – скажімо, у англійській як „is” або „are” („is not” або „are not”). Але у будь-якому випадку зв’язка присутня структурно, як третій компонент судження.

Четвертою і останньою складовою ПКС є квантор (від латинського quantum – скільки). Це поняття уточнює, конкретизує обсяг S і стоїть перед ним. Застосування квантора дійсно відбивається на змісті судження. Одна річ сказати: „усі студенти цієї навчальної групи склали іспит”, а інша – „деякі…” або „лише студент Петренко з усієї групи склав іспит”.

Зазначимо, що кванторні поняття тут застосовуються у своєму суворому, абсолютному значенні. Наприклад, „деякі” – це лише частина обсягу S. Несуворе значення („деякі, а можливо і всі”, „цей представник S, а можливо і деякі”) ми не будемо приймати до уваги.

Таким чином, повна структура простого (категоричного) судження може бути представлена як:

	Q (квантор) S “є” (“не є”) Р