ТОП 10:

Організація визначення установок



Для стрільби

 

Організація визначення установок для стрільби на вогневій позиції передбачає:

- з’ясування вогневих завдань основного напрямку стрільби, способу визначення та оновлення установок для стрільби, умов стрільби, які необхідні для визначення установок;

- визначення поправок на відхилення умов стрільби від табличних та побудову графіків розрахованих поправок і коефіцієнта стрільби;

- підготовку засобів визначення установок для стрільби і контроль точності їх підготовки.

Установки для стрільби визначають:

- на ПУВД;

- на вогневих позиціях батарей;

- на командно-спостережних пунктах.

Старший офіцер батареї організовує визначення установок для стрільби у відповідності до вказівок командира батареї (начальника штабу дивізіону) з урахуванням умов обстановки та повноти проведення заходів щодо підготовки стрільби (ст.300 [3]);

Про готовність вогневих взводів він доповідає на ПУВД та командиру батареї (ст.44 [3]).

При організації визначення установок для стрільби старший офіцер батареї вказує обчислювачу:

- дирекційний кут основного напрямку стрільби;

- координати вогневої позиції та її висоту;

- координати командно-спостережних пунктів батареї, дивізіону (групи), а також пунктів (позицій, постів) підрозділів артилерійської розвідки, які обслуговують стрільбу;

- спосіб визначення установок для стрільби на ураження;

- дані про балістичні та метеорологічні умови стрільби.

При визначенні установок для стрільби старший офіцер батареї додатково вказує вид траєкторії, снаряд, заряди, дальності і напрямки для розрахунку поправок.

На основі вказівок старшого офіцера батареї обчислювач готує прилад управління вогнем до роботи, розраховує поправки на відхилення умов стрільби від табличних, будує графік розрахованих (пристріляних) поправок і про готовність до визначення установок для стрільби доповідає старшому офіцеру батареї.

Після отримання завдання на підготовку вогню старший офіцер батареї ставить завдання обчислювачу на визначення установок для стрільби по цілях і складання таблиці розрахованих установок для стрільби.

З метою контролю точності визначення розрахованих установок для стрільби старший офіцер батареї доповідає установки по цілях командиру батареї і на ПУВД негайно – по готовності.

Якщо установки для стрільби визначаються на ПУВД за допомогою обчислювальної техніки, тоді команда на вогневу позицію передається за допомогою АППД.

Порядок визначення установок для стрільби способом повної (скороченої) підготовки та окомірним перенесенням вогню наведено у главі 3 [3]).

Таким чином, у матеріалах розділу 2 розкрито зміст та завдання топогеодезичної, метеорологічної, балістичної і технічної підготовки, а також порядок організації визначення установок для стрільби. Від повноти, якості і своєчасності здійснення заходів цих видів бойового забезпечення залежить ефективність виконання вогневих завдань.

Провідними виробниками артилерійських систем прийняті програми модернізації артилерійських систем, які передбачають оснащення кожної артилерійської гармати балістичною станцією інтегрованою з балістичним комп’ютером, який є складовою частиною системи управління вогнем, що дозволить значно зменшити час відкриття вогню та підвищити точність визначення установок для стрільби [14].

 

 

Питання для повторення та самоконтролю

 

1. Суть технічної підготовки гармат, КМУ і приладів до стрільби на ВП.

2. Суть топогеодезичної прив’язки елементів ВП.

3. Суть визначення поправок на метеорологічні умови стрільби.

4. Суть балістичної підготовки гармат і боєприпасів до стрільби.

5. Порядок підготовки боєприпасів на ВП.

6. Заходи, що проводяться на ВП щодо організації визначення установок для стрільби.

 


 

Розділ 3

 

ПОВОДЖЕННЯ З ГАРМАТОЮ І БОЄПРИПАСАМИ НА ВОГНЕВІЙ ПОЗИЦІЇ

 

Уміле поводження з гарматами і боєприпасами на вогневій позиції потребує виконання комплексу заходів, який проводиться з метою підтримання озброєння, техніки, боєприпасів та військово-технічного майна в справному стані і в постійній бойовій готовності до бойового застосування. Обсяг і зміст таких заходів залежить від багатьох факторів: характеру бойових дій; завдань, які виконуються; місця підрозділу в бойовому порядку; характеру місцевості, пори року та часу доби. Проте існують загальні принципи, що лежать в основі бойового застосування артилерійських підрозділів. Такими загальними принципами є: досконале знання озброєння і техніки та їх ефективне використання безпосередньо в ході бою.

До бойової роботи з озброєнням, технікою і боєприпасами допускається особовий склад, який вивчив матеріальну частину гармати, правила її експлуатації і поводження з боєприпасами, а також заходи безпеки. Контроль за дотриманням заходів безпеки під час бойової роботи здійснює командир взводу (батареї).

Персонально кожний військовослужбовець несе відповідальність за своєчасне і точне виконання правил і заходів безпеки.

Поводження з гарматою

 

При підготовці гармати до ведення вогню необхідно:

- привести гармату у бойове положення, перевірити нахил осі цапф люльки та відгоризонтувати гармату; нахил осі не повинен перевищувати 30 тис., для гармат великої потужності - 15 тис.;

- прибрати пил та бруд з частин і механізмів гармати і насухо протерти канал ствола;

- перевірити роботу підйомного, поворотного та врівноважувального механізмів;

- у причіпних гармат перевірити надійність стопоріння станин у бойовому положенні;

- перевірити роботу затвора та його механізмів;

- у мінометів, які заряджаються з казенної частини, перевірити стопоріння ствола у положенні для заряджання та блокування рами затвора;

- перевірити надійність кріплення дульного гальма, запобіжника від подвійного заряджання у мінометів, штоків та циліндрів противідкотних пристроїв;

- перевірити справність роботи покажчика відкоту та наявність мастила на напрямних ствола і люльки;

- оглянути противідкотні пристрої;

- провести зовнішній огляд прицілу, перевірити нульові установки та нульову лінію прицілювання;

- у самохідних гармат перевірити надійність кріплення і стопоріння люків, справність світлової сигналізації і блокування електричного спуску, роботу світлової сигналізації, електроприводу башти, його блокування, роботу фільтровентиляційної установки і витяжного вентилятора, роботу механізмів подачі і досилання боєприпасів, роботу механізмів боєукладки, роботу переговорного пристрою і радіостанції;

- у бойових машин реактивної артилерії перевірити роботу електрообладнання, прилад ведення вогню та напругу на контактах; перед заряджанням командир бойової машини повинен особисто впевнитися у тому, що електропостачання вимкнуто і ключ приладу ведення вогню не знаходиться у гнізді передньої панелі приладу.

При веденні вогню гарматою необхідно:

- перед заряджанням оглянути канал ствола та звернути увагу на чистоту боєприпасів; знайдені у каналі ствола залишки від пострілів, а також пісок і бруд потрібно прибрати перед заряджанням;

- при роздільному заряджанні досилати снаряд у канал ствола так, щоб його ведучий поясок надійно заклинився на початку нарізів;

- у мінометів, які заряджаються з казенної частини, досилати міну на глибину 15-20см за казенний зріз ствола;

- великих зусиль для закриття затвора не докладати, якщо при заряджанні затвор не закривається внаслідок несправності боєприпасів, деталей затвора або забруднення зарядної камори, то треба відкрити затвор, дістати гільзу (патрон), з’ясувати причину затримання та усунути її;

- у тому випадку, коли з напрямних бойових машин зійшли не всі снаряди, слід знову завести прилад ведення вогню та повторити стрільбу, і якщо снаряди не зійдуть, то через 1-2 хвилини розрядити бойову машину;

- у разі осічки провести спуск ударника ще двічі; якщо пострілу не буде, то через 1-2 хвилини відкрити затвор і замінити гільзу з зарядом, патрон або міну;

- якщо після пострілу затвор не відкривається через роздуття дна гільзи, потрібно почекати 1-2 хвилини, щоб гільза охолонула, і знову спробувати відкрити його; якщо затвор не відкривається, то для відкривання клинового затвора поставити на клин дерев’яний брусок і вдарити по ньому, допомагаючи разом з тим рукояткою затвора; для відкривання поршневого затвора на лівий кінець гребінки поставити мідний вибивач і вдарити по ньому, відтягуючи разом з тим рукоятку затвора назад;

- якщо при відкриванні затвора гільза не викидається, то її потрібно дістати ручним екстрактором або виштовхнути дерев’яною жердиною; після цього ретельно оглянути ствол, затвор, з’ясувати причини не викидання гільзи і усунути їх;

- для забезпечення нормальної роботи обтюратора затвора необхідно перед кожним новим заряджанням гармати (міномета) протерти обтюраторний скат ствола і обтюратор ганчіркою, змащеною мастилом; у випадку виявлення прориву порохових газів стрільбу призупинити і замінити обтюратор;

- у перервах між пострілами затвор повинен бути відкритий для охолодження ствола;

- при граничному відкоті або відкоті зі стуком стрільбу зупинити до з’ясування та усунення несправностей противідкотних пристроїв;

- після першого пострілу перевірити щільність прилягання сошників (опорної плити) до ґрунту; якщо один із сошників буде прилягати нещільно (опорна плита закопана у ґрунт нерівномірно), то під нього підбивають ґрунт (перекіс плити усунути ущільненням ґрунту); якщо під час тривалої стрільби ґрунт під сошниками (плитою) дуже розшарувався і закріпити його неможливо, то гармату (міномет) переміщують на нове місце; після зміни місця гармати (міномета) знову визначають основний кутомір і відновлюють наведення у ціль;

- при стрільбі з гармат на максимальних кутах підвищення стежити, щоб при відкоті ствола не було ударів казенника по ґрунту, за необхідності відкопати рівчак під казенну частину;

- заряджання самохідної гармати у режимі “МЗ” і наведення в автоматичному (напівавтоматичному) режимі виконувати на агрегаті живлення, що працює, а у випадку його несправності використовувати базовий двигун, який працює на середніх обертах;

- при веденні вогню на зараженій місцевості в самохідній гарматі всі люки повинні бути герметично зачинені і включена ФВУ;

- обслузі самохідних гармат працювати тільки у шоломофонах.

При стрільбі з мінометів необхідно стежити за положенням лопатки запобіжника від подвійного заряджання. Для попередження опіку пороховими газами, які виходять через щілини запобіжника, заряджальник після опускання міни у ствол повинен відійти у бік від міномета на 2 - 3 кроки.

При роботі з гарматою забороняється:

- знаходитися особовому складу у створі з відкотними частинами та попереду зарядженої гармати, у небезпечних секторах, за площиною кормового листа башти самохідної гармати ближче 2 метрів від нього, а також у напрямку дій пружин (при розбиранні та збиранні пружинних механізмів);

- вести вогонь міною при кутах підвищення нижче 45°, із застопореним по-похідному стволом, з включеною коробкою зміни передач силової установки, з відкритим люком командира, заряджаючого і механіка-водія;

- усувати несправності і проводити огляд зарядженої гармати, а також під час руху гармати;

- від’єднувати противідкотні пристрої від люльки та стравлювати повітря для зменшення тиску у накатнику при кутах підвищення ствола більше 0°;

- викручувати заливні пробки відкотних частин після інтенсивної стрільби до їх охолодження;

- проводити постріл самохідної гармати ручним спуском без попередження механіка-водія;

- проводити постріли з порушенням вимог „Інструкції з експлуатації виробу” (вимкнення електроблокування, двигуна тощо).

При веденні вогню самохідною гарматою з подачею пострілів з ґрунту забороняється:

- повертати башту праворуч і ліворуч від осі гармати більше 60°;

- перебувати заряджальникам з ґрунту позаду гармати у секторі 30°;

- подавати наступний снаряд перед пострілом та у момент пострілу;

- знаходження снаряда чи заряду на лотку у момент пострілу.

Після припинення ведення вогню гарматою необхідно:

- перевірити, чи не заряджена гармата, а у бойовій машині - чи всі реактивні снаряди зійшли з напрямних;

- для полегшення очищення каналу ствола чи затвора протерти їх уайт-спіритом (бензином-розчинником, дизельним пальним), поки ствол не встигнув охолонути, добре змазати їх мастилом; у випадку застосування хімічного чищення (розчину РЧС) відразу після стрільби змащення ствола по нагару не проводити;

- при переведенні гармати у похідне положення перевірити надійність кріплення частин та механізмів по-похідному, приладдя та чохлів, а також ходової частини, опорної плити, сошників.

Під час роботи з електричним обладнанням забороняється:

- проводити огляд, обслуговування та ремонт електрообладнання, яке перебуває під напругою;

- доторкатися до струмоведучих частин, які перебувають під напругою;

- з’єднувати та від’єднувати кабелі, прочищати контакти, які перебувають під напругою, користуватися легкозаймистими рідинами;

- ходити, їздити по виносному кабелю, скручувати його, залишати штепсельні розніми з незакритими кришками;

- застосовувати саморобні (нештатні) запобіжники.

Під час роботи з бойовою машиною реактивної артилерії забороняється:

- проводити будь-які роботи з приладом ведення вогню (датчиком) при зарядженій бойовій машині до ведення вогню;

- перебувати людям і розміщувати боєприпаси, вибухові, паливно-мастильні речовини попереду та позаду бойової машини на відстані 50м при усіх видах робіт із зарядженою бойовою машиною;

- на вогневій позиції оглядати та ремонтувати деталі і вузли бойової машини при зарядженому пакеті;

- проводити постріли та здійснювати марш, не переконавшись у надійному стопорінні снарядів (ракет).

Перед здійсненням маршу та у ході його ретельно оглядають гармату, тягач (самохідну базу). При цьому слід перевірити надійність з’єднання шворневої балки з крюком тягача, справність стопорів, надійність роботи стоп-сигнала та габаритних ліхтарів, надійність закріплення штоків противідкотних пристроїв, закріплення підйомної частини гармати по-похідному, надійність закріплення лотка досилача.

При здійсненні маршу не допускати перевищення встановленої швидкості руху.

Під час руху особовому складу, який перебуває у кузові, забороняється сидіти на бортах, стояти, палити.

Особовий склад самохідних гармат та командирських машин повинен перебувати на штатних місцях у шоломофонах.

Категорично забороняється рух з людьми на підніжках, виступах машини, зверху самохідних гармат та командирських машин.

Забороняється перевозити особовий склад:

- на причіпних гарматах;

- на машинах з боєприпасами.

Автомашини, виділені для перевезення боєприпасів, повинні бути справні, забезпечені вогнегасниками.

Забороняється:

- класти ящики з боєприпасами вище борту автомашини більше ніж на половину ящика верхнього ряду;

- заправляти завантажену боєприпасами автомашину або переливати бензин з баків однієї автомашини у бак іншої;

- розігрівати двигуни відкритим полум’ям;

- перевозити боєприпаси разом із паливно-мастильними матеріалами;

- користуватися відкритим вогнем ближче 25м від автомашини, завантаженої боєприпасами.

Поводження з боєприпасами

 

На вогневу позицію боєприпаси подають в остаточно спорядженому вигляді (крім снарядів реактивної артилерії). Старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) приймає боєприпаси та організовує їх розвантаження гарматними обслугами і заповнює таблицю наявності та витрати боєприпасів (додаток Ж).

Боєприпаси розвантажуються з дотриманням заходів безпеки.

Забороняєтьсякидати ящики з боєприпасами, волочити, кантувати, ставити їх на бокову стінку, а також переносити на спині і плечах.

Кожний ящик з боєприпасами розвантажується та переноситься до місця укладки кришкою догори не менше ніж двома номерами обслуги.

При розміщенні та зберіганні боєприпасів необхідно:

- боєприпаси зберігати у сухих нішах гарматних окопів та погрібцях укладеними на підкладки. Ніші та погрібці обладнують так, щоб боєприпаси, які містяться у них, були захищені від впливу ударної хвилі ядерного вибуху, від влучення куль та осколків снарядів і були вкриті підручними матеріалами від дощу, снігу, піску, пилу та від сонячних променів;

- витратний запас боєприпасів на закритій вогневій позиції викладати та зберігати у нішах гарматного окопу в кількості 0,25-0,5 бойового комплекту (для гармат великої потужності 0,15-0,3 бойового комплекту); для бойових машин зберігати в одному погрібцю (сховищі) снарядів не більше ніж для одного батарейного залпу, тобто в кількості, що забезпечує (за умов подальшого перезарядження) безперебійне виконання поставлених вогневих завдань;

- заряди для гармат великої потужності зберігати у герметичній упаковці;

- на відкритих вогневих позиціях призначену кількість боєприпасів викладати до ніш або на майданчики гарматних окопів;

- погрібці для боєприпасів обладнувати (п.1.1) з розрахунку один-два на кожну гармату.

- за наявності часу погрібці з’єднувати з гарматними окопами ходами сполучення;

- витрачені боєприпаси поповнювати силами гарматних обслуг;

- у нішах та на майданчиках гарматних окопів боєприпаси зберігати складеними у штабелі, в упаковці кришками догори з відчиненими замками, звільненими від верхньої арматури та розпірних планок або викладеними з упаковки; в останньому випадку боєприпаси складають на жердини (підкладки) або на підстілку з підручного матеріалу і накривають зверху брезентом, фашиною або іншим матеріалом, що захищає від дощу, пилу та від сонячного проміння;

- у погрібцях боєприпаси зберігати в упаковці з закритими замками; найбільша висота штабеля з боєприпасами повинна бути на 0,5м менше від глибини погрібця або ніші гарматного окопу.

За правильне та безпечне розміщення і зберігання боєприпасів на вогневій позиції та дотримання заходів безпеки при веденні вогню несе відповідальність старший офіцер батареї (командир вогневого взводу).

При поводженні з боєприпасами на вогневій позиції забороняється:

- зберігати боєприпаси в укриттях для обслуги;

- розбирати боєприпаси;

- перевіряти стан ланцюгів піропатронів та заглушок зібраних реактивних снарядів електроприладами або ударяти чим-небудь по піросвічах;

- встановлювати снаряди, міни, заряди у гільзах та унітарні постріли вертикально;

- ударяти по підривниках та засобах запалювання, а також ударяти боєприпаси один об одного;

- переносити постріли та їх елементи покладеними один на одного;

- переносити вручну більше одного незакупореного пострілу або снаряда (міни) калібру 152мм та більше без підтримуючих пристроїв;

- переносити боєприпаси у несправній упаковці.

У районі місць роботи з боєприпасами паління та розведення вогню забороняється.

До стрільби не допускають:

- боєприпаси, що мають елементи, які заборонені до бойового застосування ТС;

- боєприпаси без маркування;

- снаряди з підривниками, які доставлені на вогневу позицію без установлювальних або запобіжних ковпаків (ковпачків);

- снаряди з вигвинченою (хоча б частково) головною втулкою підривника;

- снаряди з недогвинченими підривниками (трубками);

- снаряди з підривниками, що мають похідне кріплення, доставлені на вогневу позицію з установкою на бойову дію;

- снаряди з підривниками, які уражені суцільною іржею на зовнішній поверхні корпусу;

- снаряди зі слідами ударів і куряви на корпусі та на підривнику;

- споряджені снаряди, які впали з висоти більше 1 метра;

- остаточно споряджені снаряди та міни, що піддавалися дії вибуху, пожежі, бомбардуванню або артилерійському обстрілу;

- снаряди, що мають розходження ведучих поясків;

- снаряди з тріщинами на корпусі;

- снаряди, які мають підтікання вибухової речовини через різьбові з’єднання;

- бронебійні снаряди, що мають погнуті балістичні наконечники;

- снаряди для бойових машин зі зламаними або зігнутими напрямними штифтами, зігнутими стабілізаторами і недогвинченою ракетною частиною;

- гільзи, що мають вм’ятини, які перешкоджають заряджанню, а також гільзи з тріщинами на дні або на корпусі (гільзи з тріщинами на вінці, якщо вони не порушують герметичності бойового заряду, допускаються);

- заряди у гільзах та унітарні патрони з недогвинченими капсульними втулками;

- бойові заряди з розгерметизованими підсиленими кришками та бойові заряди, що мають ознаки вогкості пороху і картузів;

- унітарні патрони з перекосом снаряда, а також снаряди, які обертаються у гільзах;

- міни зі стабілізаторами, які хитаються, а також із зігнутими або зламаними частинами стабілізатора.

Названі вище боєприпаси, крім снарядів та гільз з недогвинченими підривниками та капсульними втулками, відкладаються для відправки на склад артилерійського озброєння.

При підготовці боєприпасів до стрільби необхідно:

- очистити від мастила снаряди та гільзи;

- очистити виявлену іржу з корпусів снарядів;

- догвинтити підривники (трубки), а також капсульні втулки, якщо вони виявилися частково вигвинченими; капсульну втулку догвинчують тільки штатним ключем із ЗІП;

- зачистити виявлені забоїни на ведучих поясках снарядів і фланцях гільз.

Мастила зі снарядів попередньо знімають скребками, а потім ганчіркою, злегка змоченою в уайт-спіриті чи бензині-розчиннику.

При підготовці мін особливу увагу звертати на усунення мастил зі стабілізаторів і з вогнепередавальних отворів.

При усуненні мастила зі снарядів та очищенні їх від іржі не допускати порушень маркування, яке нанесене на снарядах, мінах та гільзах.

Для очищення боєприпаси виймають з упаковки та викладають на жердини, підкладки або порожню упаковку висотою в один ящик.

Для усунення дрібних пошкоджень (догвинчування підривників, зачищення забоїн), а також заміни капсульних втулок (запалюючих зарядів) на вогневій позиції відводиться місце (не ближче 50м від гарматних або мінометних окопів і погрібців з боєприпасами) у спеціально підготовленому окопі або за природними укриттями.

При поводженні з боєприпасами під час ведення вогню необхідно дотримуватися заходів безпеки:

- снаряди при заряджанні не кидати, не вдаряти головною частиною об казенник ствола та лафет;

- скручувати запобіжні ковпачки з підривників (трубок), установлювальні ковпачки з ударних підривників, проводити установку підривника, розкривати герметичну упаковку бойових зарядів та складати бойові заряди дозволяється тільки безпосередньо перед стрільбою.

Якщо при зніманні установлювальних або запобіжних ковпачків буде виявлено пошкодження мембрани, то снаряди з такими підривниками до стрільби не допускаються.

Забороняються будь-які комбінації з пакетів та додаткових пучків, не зазначених у ТС. Після складання змінного заряду нормальну кришку обов’язково укладають у гільзу та досилають до притиснення пучків заряду. Ведення вогню з посиленою кришкою забороняється, крім зарядів, зазначених Керівництвом служби для відповідної системи.

Забороняється тримати снаряд у розігрітому стволі гармати більше 3 хвилин.

Запалювальні заряди у мін необхідно досилати у трубку стабілізатора до упору гільзи у зріз стабілізатора. Упаковка додаткових пучків мінометних пострілів повинна бути справною.

Несправні снаряди (міни) зберігаються та відправляються на склад за вказівкою начальника служби ракетно-артилерійського озброєння. Невикористані додаткові пучки зарядів необхідно складати у справний залізний або дерев’яний ящик на відстані 10-20м від гармати.

Транспортувати (перевозити) гармати зарядженими (крім бойових машин) забороняється.

Гармати з артилерійськими пострілами роздільного заряджання, що залишилися зарядженими після стрільби, розряджають тільки пострілом. Інші гармати, а також міномети дозволяється розряджати шляхом вилучення пострілу з каналу ствола з дотриманням заходів безпеки.

Бойові машини розряджають методом вилучення снаряда (ракети) зі ствола (зняття з напрямних).

Підривники (трубки), які підготовлені до стрільби, повинні бути встановлені на заводські установки, а зняті ковпачки (ковпаки) – надіті. Для забезпечення герметичності різьба запобіжних ковпачків перед нагвинчуванням повинна бути змащеною.

Вийняті додаткові пучки та посилені кришки підготовлених до стрільби зарядів укладають у гільзу, а стики між посиленою кришкою та стінками гільзи змащують мастилом, що залишилося на кришці.

Постріли, у яких були зняті запобіжні ковпачки (ковпаки) з підривників (трубок) або розкривалась упаковка зарядів, при черговій стрільбі необхідно використовувати у першу чергу.

Пучки пороху, які залишилися від зарядів, стріляні гільзи, запобіжні ковпачки (ковпаки) та порожню упаковку з повним комплектом арматури здають до служби ракетно-артилерійського озброєння (на склад РАО).

У стріляних латунних гільз необхідно відразу після стрільби вичистити внутрішню поверхню від порохового нагару за допомогою підручних матеріалів (піску, води тощо), а потім протерти насухо. Очищені від нагару гільзи змащують по всій поверхні тонким шаром будь-якого мастила, укладають у звільнені ящики та закріплюють укладками.

Стальні гільзи після стрільби водою не промивають, а після протирання змащують будь-яким мастилом.

Навчальний матеріал розділу висвітлює порядок підготовки гармати до ведення вогню і боєприпасів до стрільби. Уміле поводження з гарматою і боєприпасами на вогневій позиції є запорукою успішного виконання артилерійськими підрозділами бойових завдань. Чітке виконання заходів безпеки при підготовці і під час бойової стрільби запобігає втратам особового складу і сприяє збереженню їх здоров’я.

 

 

Питання для повторення та самоконтролю

 

1. Які заходи проводяться при розміщенні та зберіганні боєприпасів на ВП.

2. Заходи безпеки з боєприпасами під час ведення вогню.

3. Які боєприпаси не допускаються до стрільби.

4. Організація перевезення боєприпасів і особового складу.

5. У чому полягає робота обслуги гармати під час ведення вогню.

6. Відповідальність соб щодо дотримання заходів безпеки при веденні вогню.

 


Розділ 4

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.183.113 (0.028 с.)