Запис установок після закінчення стрільби

 

По команді: “ Стій. Записати: ціль така-то (репер такий-то) ” командир гармати записує номер цілі (репера), снаряд, підривник, заряд, останні установки прицільних пристроїв, витрату снарядів та доповідає старшому офіцеру батареї, наприклад: ” Третя по цілі десятій (реперу першому) стрільбу закінчила, витрата 12”.

У реактивній батареї перед подачею команди “ Записати, ціль така-то ” старший офіцер батареї віднімає поправки на приземний вітер, наприклад: “ Стій. Батареї приціл менше 4, правіше 0-06. Записати, ціль восьма ”.

Установки по цілі (реперу) записують до бланка запису стрільби усі командири гармат незалежно від того, залучалися гармати до стрільби чи ні.

Після закінчення пристрілки (створення) репера старший офіцер батареї з обчислювачем після отримання координат репера, визначають пристріляні поправки дальності, напрямку та поправки в установку підривника (трубки); будують графік коефіцієнта стрільби; визначають топографічні дані по реперу і доповідають на пункт управління вогнем дивізіону у відповідності до статті 156 [3].

Приклад доповіді: “Дніпро”, “Десна” о 8.00 створила репер 1-й; ОФ-462; РГМ-2; сумарне відхилення початкової швидкості снарядів мінус 1,5% V_о; відхилення маси снарядів три плюси; партія 27-87-89; заряд другий, температура зарядів мінус 2 С; пристріляні установки: шкала тисячних, приціл 208, рівень 29-96, основний напрямок, правіше 2-40; координати репера: х = 41045, у = 95620, висота 140м; топографічні дані: дальність 5145, основний напрямок, правіше 2-37, перевищення мінус 20м; пристріляна дальність 5000; пристріляні поправки: дальності – мінус 145м; напрямку – плюс 0-03. Я “Десна”.

У тому випадку, коли репер створено снарядами з дистанційним підривником (трубкою), старший офіцер батареї доповідає середню висоту повітряних розривів (М_р) і пристріляну поправку в установку дистанційного підривника (трубки) DN_п^R.

При обробці результатів створення (пристрілювання) репера на командно-спостережному пункті старший офіцер батареї після отримання команди: ” Стій, репер такий-то ” доповідає такі дані: пристріляні установки, вид снаряда, підривника, партію і температуру зарядів, наприклад: ” ...Репер перший, пристріляні установки: приціл такий-то, рівень такий-то, підривник (трубка) такий-то; основний напрямок вліво (вправо) стільки-то; партія зарядів така-то, температура зарядів така-то... ”.

Залишення вогневої позиції

 

Вогневу позицію залишають за командою старшого офіцера батареї (командира батареї, командира вогневого взводу). Для приведення гармат у похідне положення старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) подає команду: “ Відбій ”, а для залишення вогневої позиції - ” Залишити вогневу позицію ” і вказує район шикування колони (не ближче 200м від вогневої позиції), наприклад: ” Батарея, відбій. Залишити вогневу позицію. Район шикування - кут лісу, 300м ліворуч ”.

У батареї причіпної артилерії старший офіцер батареї (командир вогневого взводу), крім того, подає команду (сигнал) на вихід тягачів із укриття на вогневу позицію: “ Тягачі (машини) до гармат ”. По цій команді командир відділення тяги (старший водій) виводить тягачі (машини) до гармат.

Після приведення гармати у похідне положення і прибуття тягача командир гармати подає команду: “ Завантажити боєприпаси та майно ”.

По цій команді обслуга гармати складає до кузова тягача залишок боєприпасів, упаковку зі стріляними гільзами і пучками пороху, приладдя і шанцевий інструмент.

По команді “ Зчіпляй ”, або “ Завантажити гармату (міномет) ” (при перевезенні у кузові) гарматні номери підіймають лафет гармати (стрілу передка), а командир гармати стає так, щоб було видно лафет гармати (стрілу передка) і водія, після цього подає команду (сигнал) водію: “ Тягач назад ”. Механік-водій (водій) подає тягач назад, гарматні номери зчіплюють гармату з тягачем, потім водій вставляє шплінт у крюк буксирного пристосування, приєднує до розніму тягача гальмівну систему гармати, освітлення габаритних ліхтарів і стоп-сигналів, підіймає руку і доповідає: “ Готов ”.

За правильність зчеплення гармати з тягачем відповідає командир гармати і механік-водій (водій).

У тому разі, коли немає можливості підвести тягач безпосередньо до гармати, командир гармати подає команду: “ Гармату (міномет) до тягача ”. По цій команді обслуга підкочує гармату до тягача і по команді: “ Зчіпляй ” проводить зчеплення.

Після зчеплення гармати з тягачем командир гармати подає команду: “ На місця ”. Після зайняття обслугою своїх місць подає команду: “ Тягач уперед ”. Водій просуває гармату на 3-5м уперед. Командир гармати перевіряє готовність до маршу і доповідає старшому офіцеру батареї (командиру вогневого взводу) ” Готов ”.

З дозволу старшого офіцера батареї гармати залишають вогневу позицію і на вказаному місці шикуються у колону.

Машини з боєприпасами висуваються у новий район вогневої позиції, як правило, під керівництвом командира вогневого взводу.

Якщо вогневу позицію залишають в умовах вогневого впливу противника чи застосування ним ЗМУ, старший офіцер батареї подає команду: “ Відбій. Зосередитись в такому-то районі ”.

По цій команді командири гармат самостійно виводять гармати в указаний старшим офіцером батареї район.

Таким чином, підсумовуючи матеріал цього розділу слід зазначити, що у ньому деталізовано порядок роботи старшого офіцера батареї та інших посадових осіб вогневих підрозділів при виборі, підготовці і зайнятті вогневої позиції, а також порядок підготовки і ведення різних видів вогню. Глибоке засвоєння матеріалу цього розділу є необхідною умовою підготовки висококваліфікованих офіцерів артилерійського профілю, спроможних ефективно виконувати вогневі завдання у складних умовах обстановки і в обмежені терміни.

 

 

Питання для повторення та самоконтролю

 

1. У чому полягають вимоги щодо закритої ВП для нарізної, реактивної артилерії та мінометів.

2. Зміст заходів щодо підготовки КМУ, прицільних пристроїв та приладів гармат до ведення вогню.

3. З якою метою визначають найменші приціли і глибину укриття. Особливості визначення найменших прицілів для РСЗО.

4. Для чого розраховують індивідуальні поправки гармат і яким чином вони ураховуються.

5. Які заходи здійснює СОБпід час вибору і зайнятті ВП.

6. У чому полягають заходи, які повинен виконати командир гармати до відкриття вогню.

7. Які команди подає СОБ на відкриття вогню.

8. У чому полягають заходи, які визначає соб при підготовці вогневих взводів до ведення вогню на ВП.

9. Порядок зміни (відміни) поданих команд.

10. Яким чином здійснюється перевірка установок для стрільби.

11. Коли і з якою метою залишають ВП.

12. Які заходи визначає СОБ при організації інженерного обладнання та маскування ВП.

13. Що визначає СОБ при організації безпосередньої охорони та самооборони вогневих взводів на ВП.

 

Розділ 5

БОЙОВА РОБОТА НА ВІДКРИТІЙ ВОГНЕВІЙ ПОЗИЦІЇ

Загальні положення

 

Характерними ознаками сучасного бою є: рішучість, напруженість і швидкоплинність, динамічність, швидкий перехід від одних дій до інших, насиченість військ противника значною кількістю високоманеврених бронеоб’єктів.

Досвід бойового застосування артилерії у Другій світовій війні, у збройних конфліктах і локальних війнах останніх десятиріч показує необхідність підготовки артилерійських підрозділів до дій в умовах різких змін у ході вирішення бойових завдань, що стоять перед загальновійськовими частинами (підрозділами). Це, насамперед, готовність артилерії, яка вела вогонь із закритих вогневих позицій, до знищення бронеоб’єктів і живої сили противника, що прорвалися у глибину оборони, вогнем прямою наводкою, знищення повітряних десантів та вирішення інших непередбачуваних завдань. Ось чому необхідно ретельно готувати артилерійські підрозділи, не залежно від їх тактичного призначення, до стрільби прямою наводкою, яка забезпечує найбільш швидке виконання вогневих завдань з найменшою витратою боєприпасів [1, 3].

Під час стрільби прямою наводкою броньовані цілі та відкрито розташовану живу силу і вогневі засоби, як правило, знищують, а довгочасні фортифікаційні споруди – руйнують.

Наведення гармат у горизонтальній та вертикальних площинах, яке здійснюється безпосереднім наведенням на ціль, називають прямою наводкою. Пряма наводка виконується гарматами (БМ РА) під час стрільби з відкритих вогневих позицій.

Відкритою називається вогнева позиція, на якій матеріальна частина не укрита від наземного спостереження противника або коли є укритою та замаскованою, але стає спостережною з початком ведення вогню.

Відкриту вогневу позицію артилерійські підрозділи займають для ведення вогню стрільбою прямою (напівпрямою) наводкою.

Протитанкові підрозділи (підрозділи ПТРК) для знищення танків та інших броньованих машин противника, які атакують (контратакують), у ході бою займають рубіж розгортання, а гармата - вогневу позицію.

Для забезпечення зручності управління вогнем та вогневої взаємодії відстань між гарматами (установками ПТРК) по фронту і вглибину повинна бути 100-200м, а між взводами - 300-500м.

Бойова робота артилерійського підрозділу на відкритій вогневій позиції (рубежі розгортання) передбачає:

- вибір, підготовку і зайняття вогневих позицій гармат та розгортання командно-спостережних пунктів;

- організацію і ведення розвідки;

- виконання вогневих завдань;

- контроль за результатами стрільби.

Відкрита вогнева позиція гармати (установки ПТРК) повинна забезпечувати:

- виконання поставленого вогневого завдання;

- взаємний вогневий зв’язок із сусідніми протитанковими засобами;

- можливість маскування від повітряного та наземного спостереження противника і приховані та доступні шляхи під’їзду, природні укриття для гармат, обслуги і тягачів;

- ведення вогню у зазначених секторах обстрілу;

- скритність її зайняття і раптовість відкриття вогню.

Відкриту вогневу позицію доцільно вибирати за природними або штучними протитанковими перешкодами на достатньо твердому ґрунті, на віддаленні від місцевих предметів, які різко виділяються.

Вогнева позиція установки ПТРК повинна забезпечувати її горизонтальне розміщення, щоб поперечні та поздовжні крени не перевищували 3º (при стрільбі з виносним пультом – 1º, а для ПТРК 9П149 – 5º).

У тому випадку, коли місцевість не дозволяє установкам ПТРК вести стрільбу у всьому діапазоні по дальності та напрямку, вогневу позицію слід вибирати з таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження окремих ділянок місцевості довжиною не менше 300м при стрільбі на малі та середні дальності і до 600м при стрільбі на дальність близьку до максимальної з тим, щоб оператор за час проходження танками цієї відстані міг зробити не менше двох пусків.

Батареї (взводу) на кожному рубежі розгортання призначають смугу вогню і додатковий сектор обстрілу, рубіж відкриття вогню, а гарматі (установці ПТРК) - вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу. Перекриття основних секторів обстрілу призначається у межах до 1/3 площі цих секторів.

Батареї (взводу), назначеній у протитанковий резерв, на кожному рубежі розгортання призначають смугу вогню, додаткові сектори обстрілу, рубіж відкриття вогню, завдання (цілі для знищення).

Батареї (взводу), призначеній для стрільби прямою наводкою, призначають район вогневої позиції, смугу вогню і додаткові сектори обстрілу.

Розташування гармат (установок ПТРК)1) на відкритій вогневій позиції (рубежі розгортання) повинно забезпечувати:

- зручність управління підрозділом;

- вогневу взаємодію;

- зосередження вогню усіх або більшості гармат на можливих напрямках атак танків противника;

- ешелонування у глибину;

- маневр та кругову оборону батареї.

Для сучасних ПТРК за наявності часу обладнують окопи, які забезпечують можливість розвороту ПТРК на 180º з метою ведення кругового обстрілу. Крім того, для них готуються запасні вогневі позиції.

Взводи та гармати, як правило, розташовуються кутом назад (вперед) або уступом вправо (вліво).

Протитанкова зброя (гранатомети) і кулемети розташовуються так, щоб була забезпечена кругова оборона вогневої позиції.

Тягачі і машини з боєприпасами розташовуються позаду, праворуч або ліворуч від вогневої позиції своєї гармати в укритому місці на відстані, яка забезпечує зв’язок з гарматою та швидку подачу боєприпасів до гармати (додаток С).

З метою підвищення живучості ПТРК при веденні вогню з підготовленої вогневої позиції доцільно вести стрільбу з виносного пульта. При цьому ПТРК слід розташовувати за гребенем укриття на рівній горизонтальній ділянці.

Для самооборони та укриття обслуги ПТРК на віддаленні 15-20 метрів від вогневої позиції обладнують окоп або щілину.

Виносний пульт розміщується на пункті управління, який може вибиратися праворуч або ліворуч (на відстані 25м та більше від ПТРК) з таким розрахунком, щоб забезпечити повний огляд місцевості у заданому секторі обстрілу, потайливість розміщення та безпеку при стрільбі.

Перед зайняттям вогневої позиції необхідно перевірити і зарядити установку ПТКР.

Командир батареї з необхідним особовим складом, засобами зв’язку, приладами розвідки розташовується на командно-спостережному пункті, який розгортається за вогневою позицією батареї (взводу) в такому місці, з якого йому буде зручніше керувати бойовою роботою вогневих взводів.

Старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) знаходиться при одній з гармат взводу.

Командир гармати перебуває праворуч (ліворуч) від гармати на відстані, яка забезпечує надійне спостереження за результатами стрільби та управління бойовою роботою обслуги.

Бойова робота артилерійських підрозділів на рубежі розгортання (відкритій вогневій позиції) передбачає:

- вибір, підготовку і зайняття командно-спостережного пункту;

- організацію і ведення розвідки;

- виконання вогневих завдань;

- залишення рубежу розгортання (вогневої позиції).

При підготовці до виконання вогневих завдань стрільбою прямою (напівпрямою) наводкою проводяться такі заходи:

- розвідка цілей;

- організація зв’язку;

- визначення метеорологічних та балістичних умов стрільби і розрахунок поправок на відхилення цих умов від табличних;

- технічна підготовка гармат, боєприпасів і приладів;

- визначення установок для стрільби.

Для урахування відхилень умов стрільби від табличних використовують пристріляні поправки або розраховані за допомогою ТС. Поправки розраховують на відхилення початкової швидкості снаряда, температури повітря і зарядів від табличних умов і боковий вітер.

В усіх випадках необхідно ураховувати індивідуальні поправки гармат на зміщення осі оптичного прицілу (панорами) відносно осі каналу ствола та індивідуальний кут вильоту ПТРК.