ТОП 10:

Бронебійним (кумулятивним, осколковим і т.д.)”.



Підривник такий-то”.

4 “Заряд такий-то”(для гармат, що мають змінний заряд).

5 “Шкала така-то“(якщо потрібно).

Приціл такий-то“.

Наводити туди-то“, “Правіше (лівіше) стільки-то“ (“упередження пів-фігури” або “наводити у передній зріз”).

8 “Один снаряд”(або інший порядок).

Вогонь”.

При стрільбі з прицілами панорамного типу, крім того, подають команди (після 6-ї команди):

Відбивач нуль”.

8 “Кутомір 30-00”(або інша установка, якщо ураховується поправка напрямку на рух цілі).

Рівень 30-00”.

Для зміни дальності стрільби зміною установки прицілу подають команду: “Приціл більше (менше) стільки-то” або “Приціл такий-то”. Для зміни дальності стрільби зміною точки прицілювання подають команду: “Наводити вище (нижче)“ або “Відбивач вверх (вниз) стільки-то”. Для зміни напрямку стрільби подають команду: “Правіше (лівіше) стільки-то”, “Упередження пів-фігури” або “Наводити туди-то”.

Правила виконання команд

 

При стрільбі по нерухомій цілі навідник після отримання цілевказівки: “Ціль така-то” – з’ясовує ціль, установлює отримані з команди установки на прицільних пристроях; з’ясовує точку прицілювання, наводить гармату.

У гармат з незалежною лінією прицілювання навідник, крім того, виставляє на механізмі кутів місця цілі 30-00 (00-00), виводить бульбашку поздовжнього рівня до середини, а замковий (помічник навідника) надає гарматі кут підвищення суміщенням гарматної стрілки зі стрілкою прицілу і доповідає навіднику: “Готов”.

Навідник повторює команди щодо установок прицільних пристроїв перед першим пострілом, надалі - лише при зміні установок.

Після наведення гармати навідник доповідає: “Готов”.

Заряджання для кожного пострілу виконують по командах, що вказують тип снаряда і установку підривника або за першою командою, коли на вогневій позиції є снаряди тільки одного типу і підривника до них з однією установкою. У подальшому при усіх порядках ведення вогню гармату заряджають снарядами того ж типу безпосередньо після кожного пострілу до знищення цілі або команди: “Стій”.

Командир гармати перевіряє правильність наведення для першого пострілу і подає команду: “Вогонь”.

При стрільбі по рухомих цілях перший постріл навідник проводить по команді командира гармати, наступні – самостійно у міру виконання наведення гармати.

У гармат з поршневим затвором постріли виконує заряджаючий за командою навідника.

При стрільбі по нерухомій цілі за точку прицілювання обирають центр цілі або найбільш уразливе місце. Перший постріл виконують на обчислених установках.

Якщо снаряд не влучив у ціль, то оцінюють відхилення розриву від цілі по дальності в метрах і по напрямку в поділках кутоміра, вводять в установки прицільних пристроїв коректури, які дорівнюють отриманим відхиленням, взятим з протилежними знаками, і виконують наступний постріл.

Приклад 13Отримано спостереження: переліт 100, вправо 10. Команда: “Приціл менше один, лівіше 0-10, вогонь”.

За сприятливих умов (при стрільбі по цілях, розташованих на схилах, обернених у бік гармати, а також при значному перевищенні вогневої позиції над ціллю) дальність і напрямок коректують відмічанням по вирві. Якщо вона спостерігається, подають команду: “Відмітитись по вирві”. Навідник після з’ясування місця падіння снаряда поновлює наведення після пострілу, а потім:

- діючи механізмами прицілювання і бокових поправок, суміщає вершину центральної марки з місцем падіння снаряда і на отриманих установках наводить гармату у попередню точку прицілювання;

- якщо оптичний приціл не має механізмів кутів прицілювання і бокових поправок, то навідник вимірює по сітці прицілу відхилення вирви від точки прицілювання по напрямку і по висоті і змінює точку прицілювання на величину виміряних відхилень у бік, протилежний відхиленню вирви;

- при роботі на панорамному прицілі - діє барабаном кутоміра і відбивача, наводить перехрестя панорами у центр вирви та на отриманих установках кутоміра і відбивача механізмами наведення гармати наводить її у попередню точку прицілювання.

У випадку переходу від прямої наводки до непрямої необхідно завчасно відмітитися по точці наведення; для цього після наведення гармати у ціль командир гармати вказує точку наведення, подає команду: “Відмітитись по такій-то точці”.

По цій команді навідник, не торкаючись до підйомного та поворотного механізмів гармати, обертає барабан рівня і виводить бульбашку до середини, відмічається перехрестям панорами по вказаній точці наведення і доповідає: “Приціл такий-то, рівень такий-то, кутомір такий-то”. Командир гармати записує ці установки.

У гармат з прицілом, незалежним від гармати і з незалежною лінією прицілювання для визначення кута місця цілі (рівня), навідник знімає відлік кута прицілювання по шкалі тисячних, після чого за допомогою підйомного механізму прицілу виводить бульбашку повздовжнього рівня до середини, суміщає стрілки за допомогою механізму кутів підвищення і знімає другий відлік, що відповідає куту прицілювання. Різниця між другим і першим відліком дає значення кута місця цілі.

При ураженні рухомих цілей перед першим пострілом навідник суміщає марку (перехрестя) з ціллю і доповідає: “Є ціль”, супроводжує її за допомогою кутомірного механізму прицілу (панорами).

Командир гармати після доповіді навідника: “Є ціль” починає відлік часу і через 3-5 секунд подає команду: “Стій”. Навідник припиняє супроводження цілі і знімає (зчитує) відлік зі шкали бокових поправок (кутоміра) панорами і доповідає командиру гармати. Бокове упередження рівне кутовому переміщенню цілі (у поділках кутоміра), поділеному на 3-5с і перемноженому на польотний час снаряду.

Приклад 14По команді “Стій”, яку подано через 4с, навідник доповів: “Вправо 10”. Польотний час снаряду 1,2с. Бокове упередження дорівнює 10/4×1,2 = +0-03. Команда: “Правіше 0-03”.

Навідник вводить поправку у шкалу бокових поправок оптичного прицілу (кутоміра), суміщає горизонтальну лінію з центром цілі, а вертикальну лінію перехрестя виносить трохи вперед по напрямку руху цілі і доповідає: “Готов”.

По команді “Упередження пів-фігури (наводити у передній зріз)” навідник, безперервно слідкуючи за ціллю, виносить точку прицілювання вперед дещо більше, ніж було указано у команді, і суміщає горизонтальну лінію перехрестя прицілу з центром цілі.

Після команди “Вогонь” навідник очікує, доки ціль підійде настільки, щоб вертикальна лінія перехрестя суміщалась з центром цілі (щоб між вертикальною лінією перехрестя та переднім зрізом було необхідне упередження), і проводить перший постріл; усі наступні постріли він проводить без команд (у міру виконання наведення).

По команді “Упередження більше (менше) пів-фігури“ або “Наводити туди-то” навідник змінює точку прицілювання по напрямку на упередження, враховуючи наведення при останньому пострілі.

По команді “Приціл більше (менше) стільки-то” чи “Приціл такий-то” навідник змінює установку прицілу на відповідне число поділок або установлює відповідний приціл, а точку прицілювання не змінює.

По команді “Правіше (лівіше) стільки-то“ навідник змінює установку на величину отриманого із команди довороту (вводить коректуру) по шкалі бокових поправок та наводить гармату у попередню точку прицілювання; якщо в оптичному прицілі немає механізму бокових поправок, то навідник виносить вершину центральної марки на величину довороту, отриманого із команди.

Контроль за результатами стрільби установок ПТРК здійснюють командири, використовуючи особисті спостереження і доповіді підлеглих.

Якщо стрільба ведеться одночасно усіма установками ПТРК взводу, командир взводу може віддати наказ вести спостереження за результатами стрільби водію однієї з установок ПТРК.

Водій-оператор доповідає командиру про результати стрільби після виконання кожного пуску. Командир установки ПТРК доповідає командиру взводу про результати стрільби після виконання поставленого завдання.

При стрільбі з установок 9П149 по команді командира обслуга переводить ПТРК у бойове положення. Після загорання в окулярі приладу транспаранта “Готова” (через 8-12 секунд) командир натискує кнопку “Пуск” і утримує прицільну марку на центрі цілі до влучення ракети.

Приклад роботи командира взводу і командира гармати під час виконання непланових вогневих завдань з ураження атакуючих танків противника стрільбою прямою наводкою наведено у додатку 11 [1].

У матеріалах цього розділу розглянуто бойову роботу артилерійських підрозділів з вибору, підготовки та зайняття відкритої вогневої позиції (рубежу розгортання), порядку подачі і виконання команд. Успіх у виконанні поставлених завдань з відкритих вогневих позицій залежить від ефективності ведення вогню стрільбою прямою наводкою тому кожний командир повинен відмінно знати свої обов’язки при організації і веденні вогню прямою (напівпрямою) наводкою, знати особливості дій підрозділів у різних умовах. Це забезпечить виконання наказу МО України про підготовку підрозділів і особливо офіцерського складу до ведення активних і високоманеврених бойових дій, яквдень так і вночі, ускладній обстановці, що швидко змінюється.

 

 

Питання для повторення та самоконтролю

 

1. Вимоги щодо відкритої ВП.

2. У чому полягає бойова робота артилерійських підрозділів на відкритій ВП.

3. Які заходи проводяться з підготовки до виконання вогневих завдань стрільбою прямою (напівпрямою) наводкою.

4. У чому полягають обов’язки командира гармати при зайнятті вогневої позиції і підготовці гармати до ведення вогню.

5. Яких додаткових заходів вживають на ВП для стрільби прямою наводкою вночі.

6. Зміст команди щодо виконання вогневого завдання гарматою.

 


 

 

Закінчення

 

Тактика сучасного загальновійськового бою у значній мірі відрізняється від тактики Другої світової війни. В її розвитку відбулися великі зміни, зумовлені широким запровадженням у війська високоточної зброї та використанням найсучасніших досягнень науки і техніки.

Новітні засоби збройної боротьби змінили зміст загальновійськового бою. Різко підвищилися бойові можливості частин і підрозділів, а також масштаби їх застосування. У сучасному бою в руках загальновійськового командира артилерія є основним засобом вогневого ураження противника. Це підтверджується досвідом ведення бойових дій в локальних війнах і збройних конфліктах останніх років. Частка обсягу завдань по ураженню противника, яка покладається на артилерію складає від 50 до 70 % [16, 19].

Артилерія призначена для ведення бойових дій в усіх видах бою, діючи в тісному зв’язку з механізованими і танковими підрозділами. Сила артилерії у вогню – раптовому, потужному, точному. Своїм вогнем артилерія придушує опір противника і розчищає шлях своїм військам у наступі, забезпечує стійкість обороні [12].

Артилерію цінять за постійну готовність до негайного відкриття вогню, безвідмовність у бойовій роботі за будь-якої пори року і доби.

Це вимагає подальшого удосконалення тактики бойового застосування і бойової роботи вогневих підрозділів артилерії.

Якісні зміни, що відбуваються у Збройних Силах, потребують відповідного рівня підготовки кадрових офіцерів і запасу, спроможних ефективно використовувати сучасне озброєння. На разі, нагальною необхідністю для ВВНЗ (навчальних підрозділів) є створення фонду навчальної літератури, який би відповідав вимогам програм з відповідних дисциплін.

Тому розроблення і видання навчального посібника „Бойова робота вогневих підрозділів артилерії”, по-перше, є нагальною вимогою часу, яке зумовлене недостатньою кількістю наукової, навчальної і методичної літератури для якісного вивчення дисципліни «Бойова робота», а по-друге – бажанням створити навчальний посібник, зміст якого сприяв би чіткому і однозначному розумінню порядку бойової роботи посадових осіб артилерійського підрозділу на вогневій позиції.

При написанні посібника були використані навчальні посібники, що розроблені на кафедрі військової підготовки Сумського державного університету, а також статути, настанови, керівництва військових видань.

Автор сподівається отримати від читачів зауваження та конструктивні пропозиції стосовно матеріалу посібника, які будуть використані у подальших перевиданнях.

Отримання нових практичних позитивних результатів надасть можливість розширити та уточнити положення і рекомендації, що наведені в посібнику.

 


 

 

Предметний покажчик

 

А

 

АБСОЛЮТНА ВИСОТА −висота точки місцевості над середнім рівнем Балтійського моря. Підписи А.в. на карті називаються відмітками (відм. 96,2), а на випадок, коли підписана вершина гори – висотами (вис. 143,8). Підписи висот рівнів води називаються урізами води, 77, 85, 107.

АЗИМУТ − кут між початковим напрямом і напрямом на орієнтир (об’єкт). Початковий напрям − напрям географічного (геодезичного, астрономічного) меридіана або магнітного меридіана. Залежно від того, який напрям прийнятий за початковий, розрізняють географічний (геодезичний, астрономічний) азимут А і магнітний азимут Аm, 55, 58.

Географічний (геодезичний, астрономічний) А. − двогранний кут між площиною меридіана даної точки і вертикальною площиною, що проходить у даному напряму, який відраховується від напряму на північ за ходом годинникової стрілки.

Геодезичний А. − двогранний кут між площиною геодезичного меридіана у даній точці і площиною, що проходить через нормаль до неї і містить цей напрям.

Астрономічний А. двогранний кут між площиною астрономічного меридіана даної точки і вертикальною площиною, що проходить у даному напряму.

Різниця між геодезичним і астрономічним азимутом незначна (одиниці кутових секунд), тому в ракетно-артилерійській практиці використовують один термін – геодезичний А.

Магнітний азимут Аm горизонтальний кут, що відраховується від північного напряму магнітного меридіана за ходом годинникової стрілки до заданого напряму, 54, 57.

Перехід від магнітного азимута Аm до дирекційного кута визначається формулою

,

де − поправка бусолі; α − дирекційний кут; γ − зближення меридіанів; δ − магнітне схилення.


АЗИМУТАЛЬНА НАСАДКА (АНБ-1) − оптичний прилад, що входить до комплекту бусолі ПАБ-2А. АНБ-1 призначена для визначення істинних азимутів орієнтирних напрямів щодо спостереження зірок α (Полярна зірка) і β сузір’я Малої Ведмедиці, а також проведення спостережень світил за будь-якими кутами нахилу. АНБ-1 складається із візиру для спостереження світил, кронштейна для закріплення насадки на патрубок монокуляра бусолі і рівня для надання осі обертання горизонтального положення,59.

АПАРАТУРА ТОПОПРИВ’ЯЗУВАННЯ − комплект приладів, що встановлюється на топоприв’язниках, бойових і спеціальних машинах. Призначена для визначення координат точок стояння і орієнтування. А.т. включає: датчик шляху для вимірювання приросту шляху та усього шляху; гірокурсовказівник – для безперервного визначення і передачі у координатор значення дирекційного кута напряму руху машини; курсопрокладник або лічильно-розв’язувальний прилад – для автоматичного вироблення поточних прямокутних координат положення топоприв’язника (машини) і дирекційного кута напряму руху машини; візирний пристрій (візир) – для вимірювання кута між поздовжньою віссю машини і орієнтирним напрямом; синхронна передача – для передавання у курсопрокладник кутів повороту машини, виміряних гірокурсовказівником; джерела живлення та перетворювачі електричного струму, 56-58.

АРТИЛЕРІЯ – 1) складова частина основного роду військ Сухопутних військ – ракетних військ і артилерії; 2) вид зброї або сукупність предметів озброєння, що охоплює весь комплекс артилерійського озброєння й бойової техніки, призначених для розвідки й ураження об’єктів (цілей) в бою та операції; 3) наука про артилерійське озброєння та його застосування, 6, 130.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ БОЄКОМПЛЕКТ – кількість артилерійських боєприпасів, установлена на одиницю озброєння (гармату, міномет, бойову установку (машину); розрахунково-постачальницька одиниця під час обчислення потреби у боєприпасах для виконання завдань вогневого ураження противника та забезпечення ними військ у бою та операції. А.б.к. підрозділу частини, з’єднання та об’єднання містить сумарну кількість боєприпасів для всього їх артилерійського озброєння, 44.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ВОГОНЬ – основний спосіб ураження противника артилерією в бою і операції. Ураження противника А.в. досягається стрільбою різними видами артилерії із закритих ВП і прямою наводкою. Вогонь може вестися поодинокими пострілами, методичним і швидким вогнем, а також залпами із завданням знищення, зруйнування, подавлення цілі або виснаження противника. У наступі та обороні А.в. організовується за періодами вогневого ураження, для чого створюється система артилерійського вогню.

Ефективність ураження цілі артилерійським вогнем досягається точністю стрільби, масуванням вогню і раптовістю його відкриття, широким маневром та вмілим управлінням артилерійськими підрозділами (частинами, групами), 50, 93.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ДИВІЗІОН – основний вогневий та тактичний підрозділ в артилерії сучасних армій. Входить до складу частини (з’єднання), може бути окремим. Існують артилерійські дивізіони: гарматні, мінометні, реактивні, протитанкової та самохідної артилерії, зенітної артилерії і т.ін. Як правило, А.д. містить три артилерійські батареї, підрозділи управління та забезпечення, 20, 25, 28, 33, 65, 67, 76.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ КОМПАС− прилад, що вказує напрям географічного (істинного) або магнітного меридіану. Основними частинами компаса є насаджена на вістря сталевої голки магнітна стрілка, шкала, візирний пристрій, гальмо, корпус. У компаса Андріанова шкала нерухома, обертається візирний пристрій (цілик і мушка), шкала за ходом годинникової стрілки оцифрована в градусній мірі з ціною поділки 3º. Артилерійський компас має візирний пристрій (дзеркальце з прорізом). Шкала, як правило, у поділках кутоміра (в тисячних). Ціна поділки 0-50. Останнім часом досить широко використовується компас «Турист». Він виготовлений за зразком артилерійського компаса. Шкала градуса з ціною поділки 5º, 244.

АРТИЛЕРІЙСЬКА МЕТЕОРОЛОГІЯ − розділ військової метеорології. А.м. включає вивчення питань впливу метеорологічних умов на бойове застосування РВ і А, особливо на стрільбу артилерії і пуск ракет, а також розробку методів визначення і урахування цих умов під час підготовки стрільби і пусків, дослідження фізичних закономірностей мінливості метеорологічних величин у просторі і часі, дослідження принципів і методів організації гідрометеорологічного забезпечення РВ і А, 28,29.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ПОСТРІЛ КАРТУЗНОГО ЗАРЯДЖАННЯ – артилерійський постріл, у якому снаряд, метальний заряд у картузі й засіб запалення не з’єднані між собою. У цих пострілах гільза відсутня. Пороховий заряд та допоміжні елементи до нього розміщені в картузі (мішок зі спеціальної тканини). Такі постріли, як правило, застосовуються в гарматах великого калібру.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ПОСТРІЛ РОЗДІЛЬНО-ГІЛЬЗОВОГО ЗАРЯДЖАННЯ – артилерійський постріл, у якому гільза з метальним зарядом із засобами запалення не з’єднана зі снарядом. Заряджання такого пострілу здійснюється у два прийоми: спочатку досилається снаряд, потім бойовий заряд у гільзі. Ці постріли застосовуються до гармат середнього калібру і забезпечують високу живучість стволів гармат. Застосування цих пострілів дозволяє стріляти з однієї вогневої позиції по різних цілях за найвигідніших умов зустрічі снаряда з ціллю, 38, 45, 48, 93.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ПОСТРІЛ УНІТАРНОГО ЗАРЯДЖАННЯ– артилерійський постріл, у якому снаряд, метальний заряд і засіб запалення об’єднані за допомогою гільзи в одне ціле. Унітарні постріли застосовуються до гармат малих і середніх калібрів. У них забезпечується висока герметичність бойових зарядів і виключається можливість доставки на ВП некомплектних пострілів. Заряджання ними здійснюється в один прийом, що підвищує швидкострільність, 45, 135.

АРТИЛЕРІЙСЬКІ ПРИЛАДИ− прилади, призначені для забезпечення стрільби артилерії. Залежно від будови та призначення вони поділяються на прилади спостереження і вимірювання кутів (біноклі, бусолі, стереотруби, далекоміри); прилади для наведення гармат (приціли, панорами); прилади для підготовки вихідних даних (обчислювачі, планшети і т.ін.); прилади для топогеодезичних робіт (теодоліти); прилади управління вогнем, 32, 64, 122.

АРТИЛЕРІЙСЬКА РОЗВІДКА − добування відомостей про об’єкти (цілі) противника засобами артилерійської розвідки в інтересах підготовки і ведення вогню артилерією, завдавання ракетних ударів. Найважливіший вид бойового забезпечення, складова частина тактичної розвідки. Завдання А.р.: виявлення і визначення координат засобів ядерного нападу противника, елементів високоточної зброї, артилерії, мінометів, РСЗВ, танків, протитанкових засобів, пунктів управління, засобів РЕБ та інших об’єктів (цілей); дорозвідка об’єктів (цілей), призначених для ураження; збирання (уточнення) відомостей про місцевість і метеоумови; контроль результатів стрільби своєї артилерії (мінометів, РСЗВ) та ракетних ударів; підготовка даних для коректування вогню. Для ведення А.р. розгортається мережа артилерійських спостережних, командно-спостережних і рухомих розвідувальних пунктів, постів (позицій) технічних засобів розвідки (звукової, радіолокаційної, радіотехнічної і т. ін.), а також висилаються артилерійські розвідувальні групи, 116.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ СНАРЯД – основний елемент артилерійського пострілу, призначений для виконання бойового завдання відповідно до його призначення та дії. А.с. поділяють на такі види: основного, спеціального і допоміжного призначення. До снарядів основного призначення належать: осколкові, фугасні, осколково-фугасні, кумулятивні, бронебійні, бронебійно-фугасні, запальні та інші, призначені для ураження цілей; до снарядів спеціального призначення – димові, освітлювальні, агітаційні та інші, призначені для виконання завдань, що сприяють ураженню цілі або створенню перешкод діям противника; до снарядів допоміжного призначення – практичні, плито-пробні, лафетопробні, навчальні та інші, призначені для навчально-бойових і випробувальних стрільб, вивчення їх будови і навчання правил поводження з ними, 19, 29, 38, 40, 44, 48, 93.

АРТИЛЕРІЙСЬКА ТОПОГЕОДЕЗИЧНА МЕРЕЖА (АТГМ) − сукупність закріплених (позначених) на місцевості точок (орієнтирів), координати яких визначені з серединною помилкою Еx,y<5м відносно вихідних пунктів. На окремих точках АТГМ визначають дирекційні кути орієнтирних напрямів з серединною помилкою 0-00,5. АТГМ створюється на місцевості з обмеженою кількістю пунктів геодезичних мереж, контурних точок або за відсутності великомасштабних карт з метою скорочення часу, підвищення точності і надійності топогеодезичного прив’язування. АТГМ створюється у районах вогневих позицій, на рубежах розгортання підрозділів артилерійської розвідки та на маршрутах пересування топогеодезичними підрозділами артилерійських і розвідувальних підрозділів, як правило, у масштабі групи. Щільність АТГМ – не менше однієї точки на 2-5 кв. км. (на маршрутах пересування – одна точка через 5-10 км). АТГМ створюють у державній системі координат, якщо на місцевості є пункти ДГМ (СГМ), або у місцевій системі координат, якщо пункти ДГМ(СГМ) відсутні, 27.

АСТРОНОМІЧНЕ ОРІЄНТУВАННЯ − спосіб визначення астрономічного азимуту А. напряму на земний предмет шляхом визначення астрономічного азимуту будь-якого небесного світила на визначений момент часу і вимірювання у той же момент горизонтального кута, складеного напрямками на світило і земний предмет, 71, 73.

 

Б

 

БАЛІСТИЧНА ПІДГОТОВКА СТРІЛЬБИ – визначення відхилень балістичних умов стрільби від табличних, що передбачає вимірювання відхилень початкової швидкості снарядів, виявлення різнобою гармат, температури зарядів, балістичних характеристик боєприпасів, розподіл боєприпасів між підрозділами і гарматами, їх сортування щодо балістичних характеристик і урахування під час підготовки стрільби, 29, 35.

БАЛІСТИЧНА СТАНЦІЯ – прилад для вимірювання швидкості снаряда (міни) на траєкторії, 10, 35.

БАЛІСТИЧНЕ ВІДХИЛЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ – розраховане (умовне), постійне у межах висоти траєкторії снаряда (ракети) відхилення віртуальної температури повітря від її табличного значення, яке викликає таке саме відхилення точки падіння снаряда (ракети) за дальністю, як і змінне з висотою дійсне відхилення температури повітря 28,117, 196.

БАЛІСТИЧНИЙ ВІТЕР – розрахований (умовний), постійний у межах висоти траєкторії артилерійського снаряда (ракети) вітер, який викликає таке саме відхилення точки падіння снаряда (ракети) за дальністю і напрямком, як і змінний з висотою вітер, 28, 196.

БАЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БОЄПРИПАСУ – основні дані, що визначають закономірність розвитку процесу руху снаряда (міни) у каналі ствола (внутрішньобалістичні) або на траєкторії (зовнішньобалістичні). Основні внутрішньобалістичні характеристики боєприпасу: калібр, щільність заряджання, довжина шляху у каналі ствола, відносна маса заряду (відношення її до маси снаряда), сила пороху, максимальний тиск порохових газів, тиск форсування, характеристики прогресивності горіння пороху і т. ін. До основних зовнішньобалістичних характеристик належать: початкова швидкість, балістичний коефіцієнт, кути кидання і вильоту, середні відхилення і т. ін., 215.

БАЛІСТИЧНІ УМОВИ СТРІЛЬБИ – сукупність балістичних характеристик, що впливають на політ снаряда, міни, 28, 29, 30, 31, 196.

БАРОМЕТР – прилад для вимірювання атмосферного тиску. За принципом дії розрізняють: рідинний барометр, що ґрунтується на законах гідростатики; атмосферний тиск вимірюється в ньому висотою стовпчика ртуті, який зрівноважує тиск; барометр-анероїд, побудований на використанні пружних деформацій тіл. Барометр-анероїд входить до комплекту приладів артилерійських метеологічних станцій, 29.

БАТАРЕЙНИЙ ТЕРМОМЕТР – прилад для вимірювання температури метальних зарядів артилерійських пострілів, 30, 245.

БАТАРЕЯ – вогневий і тактичний підрозділ артилерії. Б. можуть бути окремими (в батальйонній і полковій артилерії) або входити до складу артилерійського дивізіону (полку). Складається із двох-трьох вогневих взводів, взводу (відділення) управління і може мати 4-8 гармат (мінометів, РСЗВ, установок ПТРК) і більше. В бою батарея виконує завдання самостійно або у складі дивізіону у повному складі або окремими взводами. Вона може одночасно виконувати одне або декілька вогневих завдань, але не більше кількості гармат у батареї. Артилерійська (реактивна) Б. може стріляти із закритих ВП і прямою наводкою, а мінометна – із закритих ВП.

Батареями також називаються підрозділи артилерійської розвідки (оптичної, звукометричної, топографічної, радіотехнічної і т.ін.) та управління. В ракетних військах Б. стартові, паркові, навчальні і т.ін.), 13, 55, 77, 85, 87, 92, 98, 116.

БІНОКЛЬ − артилерійський оптичний прилад, складений з двох паралельно з’єднаних зорових труб. Призначених для спостереження за полем бою, розвідки противника, вивчення місцевості, вимірювання вертикальних і горизонтальних кутів та визначення віддалень. За мірою (кратністю) збільшення Б. поділяють на біноклі середнього збільшення (6-8 кратні з полем зору 8-5°) і великого збільшення (10-20 кратні з полем зору 5-20°), 243.

БОЄПРИПАСИ – складова частина озброєння, призначена для ураження живої сили і техніки, зруйнування споруд (укріплень) і виконання спеціальних завдань (освітлення, задимлення, розкидання агітаційної літератури та ін.), 6-8, 13, 14, 18-20, 28-30.

БОЙОВА СТРІЛЬБА АРТИЛЕРІЇ – стрільба артилерії з метою виконання вогневого завдання (завдань) у бою та операції. На полігоні Б.с. проводиться по мішенях (цілях) для виконання вогневого завдання відповідно до Курсу підготовки артилерійських частин в умовах, максимально наближених до бойової обстановки. Такі стрільби проводяться, як правило, на заключному етапі злагодженості артилерійських підрозділів та частин і є найвищою формою підготовки (навчання) особового складу (підрозділів, частин) щодо застосування артилерії, 94.

БОЙОВІ МОЖЛИВОСТІ – кількісні і якісні показники, що характеризують можливість ракетних і артилерійських з’єднань (груп, частин, підрозділів) щодо виконання бойових завдань за установлений час в конкретній обстановці. Б.м. залежать від наявності і стану сучасної зброї та бойової техніки, рівня підготовки особового складу, його морально-психологічного стану, мистецтва командного складу в управлінні військами (силами), організаційної структури військ, забезпечення їх матеріально-технічними засобами, а також від характеру протидії противника, умов місцевості, метеорологічних умов та інших чинників. Б.м. ракетних військ і артилерії характеризується ураженням противника, можливістю ураження противника ракетами та артилерійськими снарядами у різному спорядженні, маневровими можливостями з’єднань (частин, підрозділів). Окремо визначаються можливості щодо створення щільності артилерії на 1 км фронту під час стрільби із закритих ВП і прямою наводкою. Б.м. оцінюються імовірністю знищення об’єктів (цілей), математичним очікуванням числа цілей або частки площі, що уражається із заданим ступенем, бойовою (пошуковою) продуктивністю та іншими показниками, 6.

БОЙОВИЙ НАКАЗ – одна із форм доведення завдань до ракетних і артилерійських частин (підрозділів). У ньому, як правило, вказуються: стислі висновки стосовно оцінки противника; замисел дій загальновійськових частин (підрозділів); час готовності до виконання завдань, місце і час розгортання пунктів управління. Б.н. відданий усно, потім оформлюється штабом у письмовому вигляді, 62,117.

БОЙОВИЙ ПОРЯДОК – ракетної, артилерійської частини (підрозділу) – побудова (розташування) частини (підрозділу) на місцевості для виконання завдань ядерного і вогневого ураження противника.

Б.п. повинен забезпечувати найбільш ефективне і надійне виконання поставлених завдань, найкраще використання бойових частин (підрозділу) відповідно до їх призначення, зручність організації стійкого управління, можливість здійснення своєчасного маневру; потайність і найменшу уразливість від ядерної та звичайної зброї противника. Б.п., крім того, повинен дозволяти підтримувати тісну взаємодію із загальновійськовими частинами (підрозділами). Тому артилерійські частини (підрозділи) розгортаються, як правило, в Б.п. у смугах (на ділянках) дій тих загальновійськових частин (підрозділів), яким вони додані, або які вони підтримують. Б.п. артилерійської частини, як правило, складається з бойових порядків підрозділів, командного і спостережного пунктів, позицій (постів) підрозділів артилерійської розвідки, а також місць розташування тилу частини (підрозділу обслуговування), 120.

БОЙОВИЙ КОМПЛЕКТ (БОЄКОМПЛЕКТ) – 1) кількість і склад боєприпасів, установлені на одиницю озброєння ( гармату, міномет, бойову машину і т. ін.). Б.к. підрозділу, частини, з’єднання, об’єднання поєднує сумарну кількість боєприпасів для всіх видів наявного озброєння за їх типами; 2) ракетно-постачальницька одиниця під час визначення витрати боєприпасів в операції (бою) і під час виконання визначеного завдання, обчислення забезпеченості боєприпасами підрозділу (частини, з’єднання, об’єднання).

БОКОВИЙ СПОСТЕРЕЖНИЙ ПУНКТ (БСП) − місце для спостереження за діями противника, своїх військ і за місцевістю (акваторією) у районах, не спостережних з основного або передового СП, особливо на стиках і флангах дій військ. В артилерії БСП, крім того, призначається для спостереження за результатами вогню артилерії та його коректування. Більш частіше БСП застосовується при веденні військами бойових дій у гірських районах,116.

БОЛОТОВА СПОСІБ− графічний спосіб визначення місцеположення на карті свого стояння по трьох точках, що знаходяться на ній. Для визначення на карті положення точки свого стояння аркуш прозорого паперу кладуть на тверду основу (планшет, польову сумку, картон) і закріплюють його. У центрі аркуша намічають точку і від неї візують на три орієнтири, прокреслюючи напрямки від себе. Потім накладають кальку на карту так, щоб кожен накреслений на ній напрям проходив через умовний знак того орієнтира, на який він прокреслений і, з'єднавши всі напрями з відповідними умовними знаками орієнтирів, переносять на карту точку стояння. Вихідні три точки потрібно вибирати так, щоб кути між прокресленими на карті напрямами були не менше 60°, калька під час візування повинна зберігати незмінне положення.

БЮЛЕТЕНЬ „МЕТЕОСЕРЕДНІЙ” – зведення даних про метеорологічні умови стрільби, що складається із цифр. Цифри розміщуються за групами так, що значення кожної цифри визначається її місцем у групі й місцем групи у бюлетені. Групи відокремлюються одна від одної знаком „тире”, який називається розділом.

У бюлетені зазначають відхилення наземного тиску атмосфери і наземної віртуальної температури повітря від їх табличних значень на рівні метеостанції; у шарах від поверхні землі до відповідних стандартних висот бюлетеня вміщують середні відхилення щільності й температури повітря, дирекційний кут напрямку (звідки дме) і швидкість середнього вітру; у титульній частині бюлетеня вказують шифр бюлетеня – „Метео 11”, умовний номер метеостанції, яка склала бюлетень, дату складання його, години та десятки хвилин закінчення зондування атмосфери, висоту метеостанції над рівнем моря. В останній групі бюлетеня наводять досягнуті висоти температурного і вітрового зондування атмосфери в кілометрах. Бюлетень містить усі необхідні дані для урахування умов стрільби наземної, зенітної і морської артилерії і урахування метеоумов під час ведення звукової розвідки,28.

БУСОЛЬ (ПЕРИСКОПІЧНА АРТИЛЕРІЙСЬКА) − артилерійський прилад управління вогнем, що являє собою з’єднання оптичного і кутовимірювального приладів з орієнтир-бусоллю (коробкою з магнітною стрілкою). Призначається для орієнтування гармат і приладів у напряму, заданому дирекційним кутом або бусоллю, визначення дирекційних кутів або бусолей напрямів на місцевості, вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів і відстаней під час топогеодезичного прив’язування позицій і пунктів, 55, 57.

 

В

 

ВАГОВІ ЗНАКИ –плюси (мінуси) і комбінації літер нанесені на корпус снаряда (міни) і показують відхилення його маси від нормального табличного значення. Так, мінус (плюс) означає, що маса даного снаряда менша (більша) нормальної маси на 1/3 - 1%, знак ТЖ означає, що маса снаряда більше нормальної понад 3%, а ЛГ – менше нормальної понад 3%, 31, 204.







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.170.76.39 (0.024 с.)