Логічні пастки, способи їх подолання

Перш ніж перейти до пасток, які з різним ступенем усвідомлення застосовуються людьми, слабко спроможними до логічного обґрунтування, наведемо деякі з типових логічних помилок, які можуть траплятися у доказах.

Помилки в аргументах

1. Хибність основ (аргументів) – основна помилка, яка полягає у тому, що у якості аргументів виступають не істинні, а хибні судження, які видають або намагаються видати за істинні. Класичний приклад такої помилки – хибність аргументів Птоломея, який вважав правильною геоцентричну будову Сонячної системи тому, що Сонце, ніби-то обертається навколо Землі.

2. „Передбачення аргументів” – теза спирається на недоведені аргументи (припущення), які лише можуть бути істинними.

3. „Хибне коло” – теза доводиться аргументами, а їх істинність базується на цій же тезі. Прикладом цього може бути таке „доведення”: „Вартість товарів на ринку визначається вартістю праці, а вартість праці повинна залежати від вартості товарів на ринку”.

Помилки у демострації

4. Уявне слідування. Людина здійснює спроби поєднати непоєднувані аргументи словами „значить”, „слідує”, „отже”, „таким чином”, „у підсумку маємо” тощо. Тоді може скластися враження того, що теза дійсно підтверджується аргументами.

5. Аргумент приймається безумовно істинним, тобто він може бути істинним лише з урахуванням певного часу, відношення, місця і ніколи не є істинним безумовно. Наприклад, їжею, отрутою і ліками часто є одна і таж речовина, але її властивості залежать від дози, часу прийняття тощо.

Пастки у суперечці

Пастка у суперечці – непорядний і некваліфікований прийом, який свідомо застосовується малокультурною і, як правило, малоінтелектуальною людиною для того, щоб утруднити своєму опонентові задачу спростування або доведення. Пастки - це порушення принципів вірного мислення і законів логіки, тому, принаймні, у наукових дискусіях вони неприпустимі. Серед оман, яких треба уникати, науковці зокрема виділяють:

Пастки логічного характеру

- софізми – свідоме порушення певних правил і законів раціонального мислення. Існують десятки відомих софізмів, бо кожен з законів логіки, правил визначення, поділу тощо може бути свідомо перекручений. Усі численні різновиди тут навряд чи доречно наводити – вони широко проілюстровану у популярній і спеціальній літературі;

- парадокси – такого роду міркування не можуть бути розв’язані в принципі, бо містять певні дефекти, для яких у логіці не віднайдено рішення. Найвідомішими парадоксами є „Брехун”, „Цирюльник”, „Мер усіх міст” та інші.

Серед парадоксів іноді окремо виділяють антиномії (від латинського „безвихідь”) – протиріччя, які не можуть бути розв’язані у рамках висунених умов. Так, античний мислитель Зенон Елейський спеціально їх конструював („Стріла”, „Ахіл і черепаха”, „Дихотомія” тощо), але не для введення співрозмовників у оману, а з метою умоглядного доведення властивостей часу, простору, руху тощо.

Соціально-психологічні пастки:

- „Принада”. Бажаючи схилити опонента до прийняття тези, пропонент підкуповує його лестощами, стверджуючи, наприклад, що він, як людина прониклива, ерудована і інтелектуальна, повинен погодитися з тезою;

- „Приниження” – якщо теза відкидається опонентом неаргументовано, то він може підкреслювати негативні риси пропонента як особистості (уявні чи ті, що справи не стосуються) – неосвіченість, необізнаність у даній галузі;

- „Самозвеличення” – одна з сторін суперечки може вдаватися до афішування власних здобутків, звань, титулів, посад тощо, щоб непрямо сказати: „З ким ви зібралися вести суперечку?!”;

- „Уявна проникливість”. Неаргументовано відкидаючи тезу, людина може туманно розказувати, що вона просто „стовідсотково відчуває”, що її не можна прийняти;

- „Апеляція до здорового глузду”. До неї можуть вдаватися люди консервативні, які звикли безпідставно відкидати тези, керуючись так званим „здоровим глуздом”, щоб не прийняти новітні, передові ідеї;

- „Апеляція до зиску” або „Кому це вигідно?” – замість логічного обґрунтування або спростування тези одна з сторін суперечки починає агітувати за його прийняття (або неприйняття) в силу його вигідності (невигідності) з моральної, політичної, ідеологічної точки зору;

- „Апеляція до вірності” – замість доведення чи спростування тези люди нераціонально апелюють до вірності традиціям, ідеям, партійним переконанням, ідеям якоїсь людини;

- „Досказування” – пастка криється у фразах: „дозвольте я завершу Вашу думку”, „мені зрозуміло, куди Ви хилите і що хочете сказати…”, „неважко передбачити продовження Вашої думки…”. Слід зазначити, що такі фрази не будуть спробою пастки, якщо висновки самі очевидно „напрошуються” – інша справа, коли сторона намагається перекрутити думки іншої;

- пастка „А завтра…”. Якщо ступінь організованості мислення протилежної сторони невисокий, то вдаються до таких фраз замість аргументації доведення чи спростування: „Сьогодні нам пропонують прийняти правильним це положення, а завтра запропонують прийняти …”. Відбувається гіперболізація негативу наслідків;

- „Ярлик” – однозначна, бездоказова негативна оцінка тверджень суперника, яка не містить ніякої аргументації. Наводиться з метою його дискредитації. Наприклад, „Ваша теза утопічна, хибна, абсурдна” тощо;

- „Філософствування” – широко вживається багатьма людьми. Схильність говорити „мудрованою мовою”, наукоподібно, без необхідності застосовуючи терміни. Таким чином сторона у суперечці, не маючи аргументів, намагається здобути враження мудрості і глибокодумності;

- „Тріскотня” – ошелешення, приголомшення надвисоким темпом мови, численної кількості думок;

- „Вдовблювання” – поступове призвичаювання аудиторії до якоїсь тенденційної позиції;

- „Багатозначна недосказаність” („Мовчазна багатодумність”). Особа, відчуваючи брак аргументів, замість них приймає глибокодумного і багатозначного вигляду, який говорить про те, що вона „могла б наривести ще аргументи, але не вважає це за потрібне”;

- „Слабка ланка” – з висунутих пропонентом тез і аргументів опонент обирає найслабкіші, спростовує їх у різкій формі та висвітлює справу так, що ніби всі інші доводи пропонента є невірними;

- „Уявна неуважність”. Особа навмисно „забуває” ті доводи супротивника, проти яких не має відповідей;

- „Доведи (спростуй) сам” – свої аргументи пропонент не наводить і задачу доказу переносить на опонента. Практично кожна самокритична людина погодиться, що вона не у всьому права – хитрун може її попрохати відшукати у власній тезі слабкі ланки;

- „Симуляція нерозуміння”. Не знаючи, як заперечити, людина намагається представити справу так, ніби то вона не розуміє слів суперника;

- „Механічні пастки” – використання відволікаючих жестів, фізичних перепон.

Деякі пастки організаційного характеру

Ілюструють упереджену або малокультурну тактику проведення суперечки, дискусії:

- „Брати горлом” – не бажаючи сприймати тезу, людина підвищує тон, перебиває, не дає можливість висловити думку;

- „Надати перше слово корифеям” – цілеспрямоване формування в аудиторії потрібної установки;

- Обговорення тимчасово припиняється перед виступом людини, чия позиція не подобається;

- Одних („вигідних”) виступаючих жорстко обмежують у регламенті, інших – ні;

- Використання замореності аудиторії для того, щоб без обговорення прийняти потрібну тезу.

 

 

Спосіб подолання більшості зазначених пасток доволі простий. Схематично він полягає у наступному: розпізнаючи пастку, яку вживає співрозмовник, потрібно відразу попередити його про те, що кваліфікована дискусія і суперечка не є жартівливою розмовою і передбачає послідовне наведення достатньої для Вас кількості несуперечливих аргументів - і нічого іншого.

Якщо ж співрозмовник не переходить на логічно вивірений рівень мислення і не припиняє вживати пастки, то слід констатувати, що у суперечці перемогли Ви, оскільки він проводив аргументацію нелогічно і несумлінно.

При повідомленні цього факту співрозмовникові наполегливо рекомендується вгамовувати будь-які власні емоції і заздалегідь бути готовим до того, що малокультурний і несумлінний опонент буде, як правило, роздратованим.

Надалі ж власна свобода, зокрема, полягатиме у виборі інтелектуального та культурного рівня комунікативних контактів.

 

Стислі висновки за лекцією:

1. Доведення є комплексною формою мислення, призначеною для обґрунтування істинності тези, яка не є очевидною.

2. В залежності від будови, доведення бувають прямі і непрямі, але всі вони повинні підкорюватися певним правилам, які випливають з законів логіки.

3. Доведення хибності тези називається спростуванням – воно також має різновиди і правила.

4. Типовими формами демонстрації як доведення, так і спростування у професійній та повсякденній практиці є суперечка та дискусія.

5. Ці форми необхідно проводити цивілізовано за певними правилами, не вдаючись до пасток логічного, соціально-психологічного та організаційного характеру.

Питання для самоконтролю за темою 6:

1. Дайте визначення поняттю «доведення», змалюйте його структуру.

2. Назвіть види доказів, дайте їм загальну характеристику.

3. У чому полягає різниця між прямими і непрямими доказами.

4. Назвіть правила доведення.

5. Чим спростування відрізняється від доведення?

6. Назвіть і характеризуйте різновиди спростування.

7. У чому полягає різниця між логічними помилками і пастками?

8. Наведіть приклади пасток, класифікуйте їх.

9. У чому полягає тактика подолання оман у суперечці або дискусії?

Основна література для самостійної роботи за темою 6:

Войшвилло Е., Дегтярев М. Логика. - Москва: Владос, 2001 - С.494 - 513.

Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: Омега-Л, 2008. – С. 187 - 210.

Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник. – К.: Знання, 2008. – С. 203 - 221.

Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 257 – 267.

Маслов Н.А. Логика: учебник. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. С. 379 - 395.

Тофтул М.Г. Логіка: Підручник. – К.: Академія, 2006. - С. 201- 250.

Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 219 - 245.

Мельников В.Н. Логические задачи. – К.: Вища школа, 1989. - С. 235 - 311.

Уемов А.И. Задачи и упражнения по логике. – Москва: Высшая школа, 1961. – С. 251 - 296.