Проблема визначення валових витрат на конкретний банківський продукт та способи їх подолання.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Проблема визначення валових витрат на конкретний банківський продукт та способи їх подолання.



 

3. Визначення валових витрат – 3.1. постійні; 3.2. змінні. У сучасних умовах КБ під час встановлення цін на банк продукти приділяють увагу визначенню собівартості окремої послуги. Методика визначення собіварт – 1). Поділ усіх послуг; 2). Визначаються всі операції, що належать до певної послуги та визначається час на виконання цієї операції; 3). Визн-ся сума витрат на оплату праці персоналу у складі собіварт послуги. 4), додаються всі прямі та непрямі витрати і в такий спосіб отримаємо собіварт окремої послуги.

При встановленні комісій і процентних ставок на інвестиційний кредит

банки повинні дотримуватись загальних принципів ціноутворення, які

визначають, що:

– пропонована банком ціна повинна грунтуватися на собівартості даного

банківського продукту;

– рівень ціни повинен відповідати цінам на аналогічні послуги інших

банків, рівню рентабельності цих послуг, що склався під впливом попиту і

пропозиції;

– при визначенні ціни первного банквського продукту повинні

враховуватися ціни на альтернативні продукти;

– ціна інвестиційного кредиту може суттєво змінюватися під впливом

різних чинників.

Загальною основою встановлення ціни на інвестиційний кредит є

визначення його собівартості. Собівартість даного виду банківської послуги

можна визначати як традиційним способом, який передбачає розрахунок витрат

підрозділів, що беруть участь в створенні продукту, так і методом

функціонально-вартісного аналізу (ФВА) [1]. Обидва способи

характеризуються певною послідовністю в досягненні мети. Загальними

етапами обох зазначених вище способів визначення собівартості інвестиційного

банківського кредиту є виділення підрозділів банку, що беруть участь в створенні кредитного продукту, процес бюджетування, деталізація структури

витрат і технологічних процесів, визначення робочого часу персоналу.

В той же час підходи, що аналізуються, мають певну кількість

розбіжностей.

Так, традиційна методика розрахунку собівартості кредитного продукту

заснована на виділенні таких структурних одиниць банку, як функціональні

підрозділи, що формують прямі витрати по створенню продукту, і штабні

(обслуговуючі) підрозділи, що формують накладні витрати. На відміну від неї

методика ФВА не обмежується виділенням функціональних підрозділів. В

цьому випадку в процесі структурної декомпозиції проводиться глибока

деталізація і виявляються функції (операції) кожного підрозділу в

технологічному ланцюжку створення кожного продукту для подальшого

визначення їх собівартості. Така поглиблена деталізація дозволяє істотно

підвищити точність розрахунку собівартості та одержати інформацію для

проведення роботи по скороченню витрат на конкретні операції.

Зазначена вище відмінність обумовлює наявність певних особливостей і в

процесі бюджетування. У традиційній методиці на цьому етапі визначаються

загальні витрати підрозділів банку, тоді як в методиці ФВА витрати

деталізують в розрізі окремих функцій цих підрозділів.

Крім того, в методиці ФВА технологічний процес створення продукту і

визначення витрат робочого часу співробітників представлений в розрізі

окремих функцій (по операціях і співробітниках підрозділу), тоді як в

традиційній методиці ця інформація використовується в сукупному вигляді по

групі операцій, що здійснюються в підрозділі, без їх деталізації.

Детальна деталізація технологічних процесів, проведення додаткових

розрахунків роблять методику ФВА, при всіх її перевагах, складнішою і

дорожчою. В зв'язку з цим можна зробити висновок про доцільність її

застосування переважно в крупних банках. У цих банках інформація про

собівартість послуг, продуктів і окремих операцій може бути використана

менеджерами різного рівня (від керівника відділенням до вищого керівництва банку) для ухвалення управлінських рішень по корекції тарифної політики

банку, визначенню пріоритетних напрямів клієнтської політики, змінам в

технологічних процесах і необхідному наборі співробітників. Методика

визначення собівартості інвестиційного кредиту з використанням ФВА

дозволяє крупним банкам обгрунтовано коригувати клієнтську і тарифну

політику як відносно певного клієнта або групи клієнтів, так і в цілому по

банку. При цьому слід враховувати також інші обставини нефінансового

характеру (зацікавленість банку в даному клієнті, організаційно-правові,

господарські і фінансові зв'язки з іншими клієнтами, а також з самим банком).

 

 

91. Проблемні питання організації контролю маркетингу у банку.

 

Работа банка всегда направлена на достижение стратегических и тактических целей. Но для этого необходим постоянный контроль за тем, как реализуется намеченные программы.

Внутрішній контроль діяльності банку здійснюється ревізійним і аудиторським департаментами банку. Для цього виду контролю заздалегідь визначаються тактичні і стратегічні цілі, а для встановлення, відхилень здійснюється ряд етапів контрольної роботи. Це зокрема:

• установлення досягнутого рівня і стану виконання поставлених цілей;

• виявлення відхилень від поставлених цілей;

• визначення ступеня припустимих відхилень;

• установлення причин відхилень для виявлення тих із них, що знаходяться за межами припустимого.

Контроль, будучи функцією управління, виступає, таким чином, як невід'ємна складова частина всього процесу раціоналізації господарської діяльності банку. До завдань входить передбачення можливих помилок, порушень, відхилень і запобігання їх, а також, у випадку їх появи, забезпечення невідворотності впливу і припинення відповідно до характеру відхилень.

Контроль маркетингу проводиться перманентно (безперервно) за встановленою методикою, комплексно і за участю фахівців.

 

Процес проведення контролю маркетингу включає шість етапів:

• І етап — визначення на альтернативній основі складу ревізійної групи з залученням спеціалістів банку, керівників відділів і відділень чи зовнішніх спеціалістів;

• II етап — встановлення періодичності ревізії:

• III етап — уточнення ділянки проведення ревізії — по горизонтальному чи вертикальному зв'язках (вертикальні ревізії, аналогічні наскрізним тематичним перевіркам, наприклад, ревізії стану використання основних засобів);

• IV етап — розробка плану проведення ревізії, тобто або із заздалегідь розробленими конкретними питаннями, чи ж з виробленням напрямку ревізії в процесі ЇЇ проведення;

• V етап — уточнення тривалості проведення, порядку інформації про її результати в процесі ревізії і підготовка звітності про ревізію (акта ревізії);

• VI етап — розробка форми представлення — результатів керівництву, включаючи рекомендації щодо усунення недоліків і пропозиції. За використання результатів маркетингової ревізії відповідальність несе керівник банку, якому був вручений звіт про ревізію з рекомендаціями й пропозиціями. Добре організована ревізія маркетингу, об'єктивне і повне використання ії результатів керівництвом дозволяє банку "знаходитися в потрібному місці, у потрібний час", тобто виходити переможцем у жорстокій конкурентній боротьби

Замкнутый цикл процесса контроля состоит из трех этапов:

1. формулирование требований к результату (цели);

2. измерение фактически достигнутых результатов;

3. деятельность по результатам контроля.

Формулирование требований (стандартов) требует установления критериев оценки с учетом конкретных измеримых количественных по казателей банковской деятельности, а также временных границ.

Фактические результаты , полученные в результате измерений, сравниваются с установленными требованиями к результату с учетом допустимых отклонений.

По результатам сопоставления фактических результатов (данных) с требованиями к ним должны быть сделаны выводы:

1. Результат соответствует требованиям стандарта (цели) в границахдопустимых отклонений необходимости в корректировке нет.

2. Результат не соответствует требованиям стандарта:– доведение до уровня требований;

– изменение требований (стандарта, цели).

Основное требование, которое предъявляется к процессу контроля егоэффективность.

Повышение эффективности системы контроля достигается при выполнении следующих требований

- Стратегический характер (контроль только стратегических аспектов работі банка)

- Результативность контроля (обеспечение достижения целей банку)

- Гибкость контроля (адаптація к изменениям на рінках)

- Своевременность контроля (оперативное регулирование деятельности)

- Єкономичность и простота (простіе и доступніе методі контроля)

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.110.106 (0.006 с.)