Формування населеного пункту зі своєю інфраструктурою. Видатні особистості міста.

Учитель історії. Історія кожного міста складається із цікавих сторінок життя окремих людей, які тут жили, творили добро, пізнавали хвилини щастя, кохали, страждали. І сьогодні ми вас познайомимо з двома цікавими історіями.

Учень 9. З історії заснування нашої школи.

Кожна школа має своє минуле. Історія нашої школи сягає в далекий 1898 рік. З початкової школи вона виросла у фабрично-заводську семилітку, згодом у десятилітку, а далі – середня політехнічна школа, одна з двох шкіл в Україні, що стала експериментальною школою союзного значення.

Перший музейний експонат є своєрідним вступом і ніби повертає відвідувачів у далекі часи кінця ХІХ – початку ХХ століття. Понад 90 років зберігалися у сімейному архіві родини Акімових свідоцтва про закінчення Знам’янського двокласного училища Міністерства Народної Освіти у 1913 та 1916 роках. В училищі вивчалися такі предмети: Закон Божий, російська мова, арифметика, геометрія, історія, географія, креслення, співи, каліграфія.

З цікавістю вдивляємося в обличчя учнів першого піонерського загону, який був створений у 1922 році при Знам’янській залізничній семирічній школі № 1 імені Карла Маркса. На фото в центрі організатор загону, ідейний керівник від партійного та комсомольського осередків Колодій Костянтин Іванович, нижче біля нього сидить піонервожата загону Бутейко Ганна. Одним з найцінніших є фото, датоване 1912 роком, де зображені учні Знам’янського двокласного училища Міністерства Народної Освіти (дев’ять дівчаток та один хлопчик). Можна припустити, що це діти залізничної еліти міста.

Учень 10. Будинок Лисенка.

Сьогодні ми вас познайомимо з історією одного будинку, де в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття бували видатні особистості. У 1883 році на галявині Чорного лісу був збудований перший корпус залізничної лікарні. Заснував лікарню Василь Григораш, перших хворих прийняв Андрій Віталійович Лисенко, який в 1884 році був призначений головним лікарем. Приїхав він до Знам’янки, разом зі своєю сім’єю (дружиною Оленою Миколаївною та дітьми: синами Юрієм (Георгієм), Віталієм, В’ячеславом та донькою Наталією) з Миколаєва, де останнім часом працював ординатором морського госпіталю. Сім’я Лисенків поселилася в будинку на території лікарні. Цей будинок зберігся і до сьогодні, в місті всі його називають будинком Лисенка. В ньому проживають сім’ї сучасних лікарів залізничної лікарні.

30 квітня 1892 року в Знам’янці почав діяти лікувально-продовольчий пункт за ініціативою земського санітарного лікаря Єлесаветградського повіту Миколи Івановича Тезякова. Його працівники реєстрували заробітчан, здійснювали санітарний нагляд над ними, надавали амбулаторну допомогу хворим, відали видачею дешевих обідів. З цим будинком пов’язано перебування в нашому місті багатьох відомих людей. В його стінах виконувалися твори написані видатним композитором та рідним братом головного лікаря – Миколою Віталійовичем Лисенком, який часто гостював у Знам’янці. Також в ці роки тут можна було почути і побачити Миколу Васильовича Левитського – відомого кооператора, Станіслава-Корвіна Шимановського, батька Кароля Шимановського, Єгора Степановича Красицького – нащадка Тараса Григоровича Шевченка та прадіда відомого краєзнавця, Почесного громадянина міста, випускника нашої школи – Шкоди В’ячеслава Євгеновича, Леонілу Барановську – співачку Московської опери, яка певний час проживала у Єлисаветграді. Майже кожного тижня з вікон будинку лунала чарівна музика, ставилися аматорські спектаклі.

У 1898 році за порадою і завдяки підтримці Михайла Петровича Старицького Андрій Віталійович Лисенко організував з робітників станції депо аматорський музично-драматичний гурток. Одним з перших його спектаклів була п’єса Старицького «Не судилось», роль Катрі виконувала дочка Лисенка – Наталія. Тут провів своє дитинство і син Юрій, який згодом працював у театрі разом з Марією Заньковецькою, Панасом Саксаганським та іншими акторами.