Методика «Неіснуюча тварина» націлена на визначення взаємовідносин в родині

Школяра.

а) Так б) Ні

24.Методики психодіагностики готовності до шкільного навчання:

а) тест Керна-Йірасека,

б) методика Ю.З. Гільбуха,

в) Н.І. Гуткіної

г) всі відповіді вірні

25. Чи відрізняється стрктура завдань тестів Равена (прогресивні мат­риці) від тестів

Інтелекту Айзенка?

а) Так б) Ні

26.Темперамент взаємопов'язан з типами вищої нервової діяль­ності.

а) Так

б) Ні

27. Соціометричний метод дозволяє виявити особливості міжособистісних стосунків у

групі

А) так б) ні

28.Тест «Кінетичний малюнок сім’ї» відноситься до бланкових та дозволяє виявити

особливості темпераменту

А) так б) ні

29. Тести інтелекту дозволяють виявити:

а) характерологічні особливості людини;

б) вміння спілкуватись;

в) рівень розвитку компонентів пізнавальної діяльності.

Поняття «Темперамент» та «Характер», по суті визначають одне й те саме та

діагностуються за допомогою однакових методик.

А) так б) ні

Завдання для самостійних робіт до І Модуля (оформлюються у папках)
№	Теми самостійної роботи студента	Завдання/бали
	Модуль І. Психолого-педагогічна діагностика як один з напрямів соціально-педагогічної роботи
1.	Самостійна робота №1:Психодіагностика як наукова дісципліна.	Завдання: Скласти модель: відобразити визначення ПД, мету, завдання, класифікацію методів ПД, хронологію розвитку науки, етапи ПД процесу, етичні принципи психодіагноста
2.	Самостійна робота №2 Тема:Психолого-педагогічна діагностика пізнавальних процесів, здібностей та особливостей інтелекту.	Завдання: Тест готовності дитини до шкільного навчання, розвитку здібностей або інтелекту (на вибір студента)
3.	Самостійна робота №3 Тема: Методи дослідження особливостей особистості. Проективні методи в психолого-педагогічній діагностиці.	Завдання: Підготувати тест дослідження особливостей характеру (акцентуації характеру у підлітків), самооцінки, проективні методики.
4.	Самостійна робота №4 Тема: Діагностика батьків, вчителів, соціометрія.	Завдання: Підготувати тести дослідження особливостей батьківського виховання, міжособистісних стосунків; професійне вигорання педагогів (або профорієнтація)
5.
	Всього:	40 балів

Питання та завдання до заліку:

1. Що таке методи психодіагностичного дослідження?

2. Які методи психодіагностики вам відомі?

3. Проаналізуйте класифікацію методів психодіагностики.

4. Які малоформалізовані методи психодіагностики вам відомі?

5. Які високоформалізовані методи ви знаєте?

6. Чим відрізняються малоформалізовані методи від високоформалізованих?

7. Проаналізуйте спостереження, як метод психодіагностики, розкрийте його сильні та слабкі сторони.

8. Що таке тести, тестування? В яких сферах діяльності використовують тестування?

9. Назвіть основні етапи процесу тестування.

10. Що означає поняття «валідність» тесту? Розкрийте, що означає «стабільність результатів» тестування при повторних тестуваннях?

11. Як називається багаторазова перевірка тесту на великій кількості дослідних?

12. Назвіть основні групи тестів. Яка група тестів використовується для виявлення розумового розвитку індивіда?

13. Які тести доцільно використовувати для цілісного вивчення особливостей особистості? Які фактори впливають на результат тестування?

14. Особливості використання тестів дослідження особливостей темпераменту та характеру залежно від віку.

15. Проаналізувати особливості тестів дослідження тривожності, агресії.

16. Заключення, оформлення результатів психодіагностичного обстеження.

17. Прогнозування подальшого розвитку, розробка рекомендацій.

18. Аналіз проведення психодіагностичних обстежень.

19. Які якості особистості досліджують завдяки названим психодіагностичним методикам: Тест Керна-Йірасека, «Читання казки», «Графічний диктант», «Кінетичний малюнок родини», «Лабіринти», «Людина під дощем», «Тест незакінчених речень», «Запам’ятай 10 слів», «Малюнок дитячого садка та школи»

20. Розкрийте зміст поняття здібності, назвіть їх ознаки за Б.Тепловим.

21. Розкрийте сутність структури здібностей (за таблицею).

22. Види здібностей, умови їх розвитку.

23. Як проводиться діагностика інтелекту у різному шкільному віці (назвіть методики діагностики інтелекту з урахуванням віку)?

24. Розкрийте зміст Тесту Векслера.

25. Охарактеризуйте матриці Равена.

26. Тест інтелекту Амтхауера.

27. Чим діагностика навчальних досягнень відрізняється від діаг­ностики розумових здібностей?

28. Чим відрізняються завдання тестів Равена (прогресивні мат­риці) від тестів інтелекту Айзенка?

29. Поясніть основні спільні риси тестів інтелекту.

30. Дайте визначення темпераменту та характеру.

31. Взаємозв'язок темпераменту з типами вищої нервової діяль­ності.

32. Які ви знаєте компоненти темпераменту?

33. В чому проявляється взаємозв'язок темпераменту з іншими властивостями особистості?

34. Проаналізуйте основні компоненти структури характеру.

35. Яке місце займають психічні стани в структурі психічних явищ особистості?

36. Дайте визначення психічного стану. На яких структурних рівнях необхідно вивчати психічні стани для забезпечення об'єк­тивності?

37. В чому проявляються відмінності між поняттями «фізіологіч­ний стрес» і «психологічний стрес»? Стадії стресу за Г.Сельє.

38. Вкажіть змістові відмінності між поняттями темперамент, характер, емоції, почуття, воля.

39. Назвіть основні методи вивчення психічних станів, темпераменту, характеру школярів на різних вікових етапах.

40. Розкрийте зміст наступних методик, вкажіть з учнями якого віку їх можна використовувати:

a. Методика Розенцвейга

b. «Особистісна агресивність та конфліктність» Ільїна-Ковальова

c. Анкета визначення орієнтовного типу нервової системи й темпераменту дитини.

d. Дитячий особистісний опитувальник Кеттела (8-12 років).

e. Тест шкільної тривожності Філліпса

f. Модифицированный опросник для идентификации типов акцентуации характера у подростков. (Личко- Леонгарда).

g. Методика психодиагностики психических сосотояний (ПО Г. АЙЗЕНКУ)

h. Личностная шкала проявлений тревоги ( J.Teylor) Тест шкільної тривожності Філліпса; Дитячий особистісний опитувальник Кеттела (8-12 років).

I. Методика діагностики темперамента Я.Стреляу

j. Методика определения типа характера по К.Юнгу

K. Методика єкспресс-диагностики невроза К.Хека и Х.Хесса

L. Методика діагностики уровня невротизации Л.Вассермана

M. Методика діагностики показателей и форм агрессии Басса-Дарки (адапт. Осицкого)

41. Які проективні методики можна використовувати для дослідження здібностей, характеру, темпераменту, емоційно-вольової сфери учнів в педагогічному процесі?

42. Презентуйте методики дослідження здібностей, характеру, темпераменту, емоційно-вольової сфери учнів в педагогічному процесі, які ми не розглядали.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Самостійна робота є невід’ємною складовою вивчення навчальної дисципліни.

Вона здійснюється за такими напрямками:

· підготовка теоретичних питань до практичних занять;

· виконання практичних завдань до лабораторних занять;

· конспектування першоджерел;

· підготовка рефератів;

· виконання індивідуальних (професійно-орієнтованих) завдань;

· підготовка до підсумкових модульних робіт;

· підготовка до екзамену.

Підготовка теоретичних питань до практичних занять передбачає опрацювання питань теми практичного заняття. Ці питання могли як розглядати під час лекції, так і виноситися на самостійне опрацювання.

Алгоритм підготовки.

· Визначте питання для підготовки (Ви маєте розглянути усі питання, зазначені у

· плані практичного заняття).

· Візьміть у бібліотеці університету (читальному залі або на кафедрі) джерела,

· зазначені у списку основної літератури до заняття. При підборі літератури Ви

· можете користуватися бібліотечними каталогами (алфавітним, предметним або

· систематичним).

· Визначте розділи (теми або параграфи), у яких розкрито питання практичного

· заняття.

· Прочитайте ці розділи.

· Складіть план (простий або складний) відповіді на кожне питання.

· Визначте основні поняття, які Ви повинні засвоїти.

· Проаналізуйте, як опрацьований матеріал пов’язаний з іншими питаннями теми.

· Для кращого засвоєння та запам’ятовування матеріалу складіть короткий

· конспект, схеми, таблиці або графіки по прочитаному матеріалу.

· Визначте проблеми в опрацьованому матеріалі, які Ви недостатньо зрозуміли. З

· цими питаннями Ви можете звернутися на консультації до викладача.

· Перевірте, як Ви засвоїли опрацьоване питання. Ви можете це зробити,

· відповівши на тестові питання до теми або розв’язавши практичні завдання.

Конспектування першоджерел передбачає поглиблений розгляд окремих питань теми. Для конспектування можуть пропонуватися статті з фахових журналів, розділи монографій або підручників.

Алгоритм підготовки.

· Прочитайте запропоноване першоджерело.

· Правильно оформіть бібліографію першоджерела (автор, назва, вихідні дані).

· Складіть план (простий або складний).

· Для кожного пункту плану виділіть основні положення проблеми, яка

· висвітлюється у першоджерелі.

· Представте прочитаний текст у вигляді тез або анотації, використовуючи, при

· потребі, схеми, таблиці, графіки тощо.

· Для самоперевірки перекажіть статтю, використовуючи власний конспект

Підготовка рефератів передбачає глибокий та детальний аналіз проблеми, винесеної у темі реферату.

Алгоритм підготовки.

· Ознайомтеся з вимогами до реферату.

· Підберіть літературу, у якій розкривається тема реферату. При підборі

· літератури Ви можете користуватися бібліотечними каталогами (алфавітним,

· предметним або систематичним).

· Складіть план реферату.

· Опрацюйте літературні джерела, користуючись порадами до конспектування

· першоджерел.

· Систематизуйте опрацьований матеріал відповідно до плану реферату.

· Дайте власний критичний аналіз та оцінку висвітленої проблеми.

· Оформіть реферат відповідно до вимог.

· На основі реферату підготуйте усну доповідь на практичне заняття.

Підготовка до підсумкової модульної роботи (ПМР) та екзамену має на меті узагальнення та систематизацію знань з окремого модуля або дисципліни у цілому.

Алгоритм виконання

· Ознайомтеся з переліком питань та завдань до ПМР або екзамену.

· Підберіть підручники, інструктивно-методичні матеріали або іншу довідкову

· літературу, необхідну для підготовки (її перелік Ви можете знайти в робочій

· програмі або інструктивно-методичних матеріалах).

· Перегляньте зміст кожного питання, користуючись власними конспектами або

· підручниками.

· Визначте рівень знань з кожного питання.

· Визначте питання, які потребують ретельнішої підготовки (опрацювання

· додаткової літератури, складання конспектів, схем, виконання окремих завдань

· тощо). З цією метою зверніться до алгоритму підготовки теоретичних питань до

· практичних занять та виконання завдань до лабораторних занять.

· Для самоперевірки перекажіть теоретичні питання або виконайте практичне

· завдання.

Література до курсу:

1. Анастази А. Психологическое тестирование. - М.: Педагогика, 1982. -Кн. 1. - 318 с; Кн. 2. - 316 с.

2. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. -СПб.: Питер, 2000. - 589 с.

3. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К.: Здоровье, 1980. - 165 с.

4. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). -К: А.Л.Д., 1995. - 100 с.

5. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. - СПб.: Питер, 2002. - 352 с.

6. Задачи и методы профессиональной психодиагностики / Под ред.Ю.В.Войтко, Ю.З.Гильбуха. - К, 1981.

7. Маришук В.Л. и др. Методики психодиагностики в спорте. - М.: Просвещение, 1984. - 191 с.

8. Немов Р.С. Психология. Кн. 3. Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение, 1995. - 508 с.

9. Общая психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. - М.:Речь, 2001.

10. Основы психодиагностики: Учеб. пособие для студентов вузов / Под общ. ред. А.Г.Шмелева. - Ростов-на-Дону, 1996. - 544 с.

11. Психологическая диагностика. Проблеми и исследования / Под ред.К М.Гуревича. - М.: Педагогика, 1981. - 232 с.

12. Скребец В.А. Психологическая диагностика: Учеб. пособие. - К:МАУП, 1999. - 120 с.

13. Психологія: Підручник / За ред. Трофімова Ю.Л. - К.: Либідь, 1999. -511 с.

14. Психодиагностика: Учеб. пособие / Под ред. Гуревича К.М., Борисовой Е.М. - М.: МСПИ, 2001. - 368 с.

15. Психодиагностика: Теория и практика: Пер. с нем. - М.: Просвещение,1986. - 207 с.

 

Глосарій

Валідність тесту - дійсна здатність тесту вимірювати ту психологічну характеристику, для діагностики якої він заявлений. Кількісно валідність тесту може виражатися через кореляції результатів, одержаних з його допомогою, з іншими показниками, наприклад, з успішністю виконання відповідної діяльності. Виділяють декілька типів валідности: 1. Змістову; 2. За критерієм, або емпіричну; 3. Понятійну, або конструктивну.

Види памяті - структурні особливості мнемічної діяльності, пов'язані з різними механізмами запам'ятовування, тимчасовими показниками утримання в пам'яті, характеристиками матеріалу. За характером матеріалу, що запам'ятовується, можуть бути виділені зорова, слухова, дотикова пам'ять. За параметрами тривалості зберігання інформації в пам'яті виділяють сенсорну, де зберігання здійснюється не більше 1,5 с., короткочасну з часом зберігання не більше 30 с. і довготривалу пам'ять, що дозволяє зберігати матеріал постійно.

Вимірювання в психології - процедури визначення кількісної вираженості психологічних феноменів. В цих процедурах використовуються різноманітні шкали, які є деякою безліччю позицій, що поставлені в деяку відповідність з психологічними елементами. В класифікації шкал, запропонованій в l946 р. американським психологом і психофізиком С.Стівенсом, виділяються наступні шкали: відносин, інтервальна, порядкова і номінальна.

Вища нервова діяльність - нейрофізіологічні процеси, що проходять в корі великих півкуль головного мозку і найближчій до неї підкірці які обумовлюють здійснення психічних функцій. Як основна теоретична модель для аналізу вищої нервової діяльності виступає рефлекс, за допомогою якого відбувається реагування організму на дії навколишнього світу. Основними механізмами роботи є нервові процеси збудження, за рахунок якого можуть утворюватися і функціонувати нові тимчасові зв'язки, і гальмування, яке може обумовлювати згасання умовного рефлексу, якщо умовний подразник не підкріплюється безумовним. Виділяють наступні основні закони вищої нервової діяльності: 1. Утворення нових тимчасових зв'язків при підкріпленні нейтрального подразника безумовним; 2. Згасання тимчасових зв'язків за відсутності підкріплення умовного подразника безумовним; 3. Іррадіація і концентрація нервових процесів; 4. Взаємна індукція нерівних процесів; 5. Формування динамічних стереотипів, що є складними динамічними системами рефлексів. Формування і згасання тимчасових зв'язків відбувається в корі великих півкуль головного мозку, а нервові центри найважливіших безумовних рефлексів локалізовані в підкіркових відділах мозку, за рахунок яких досягається високий рівень активності нервових клітин кори великих півкуль.

Відчуття - 1) емоційні переживання людини, в яких відображається стійке відношення індивіда до певних предметів або процесів навколишнього світу; 2) будова образів окремих властивостей предметів навколишнього світу в процесі безпосередньої взаємодії з ними. В класифікаціях відчуттів використовуються різні ознаки. За модальністю виділяють зорові, смакові, слухові, дотикові і інші відчуття. За нервново_фізіологічним субстратом виділяють екстерорецептивні, пропріорецептивні і інтерорецептивні відчуття. За генетичною ознакою (Г.Гед,1918) виділяють більш давню протопатическую і більш молоду эпикритическую чутливість.

Вік - якісно специфічний рівень онтогенетичного розвитку. В житті людини прийнято виділяти наступні вікові категорії: дитинство (від народження до 1 року), раннє дитинство (1 - 3), дошкільний вік (від 3 до 6-7), молодший шкільний вік (від 6-7 до 11-12), отроцтво (від 11-12 до 15-17), юність (від 15-17 до 19-21), молодість (від 19-21 до 25-30), зрілість (від 25-30 до 55-60), старість (від 55-60 і старше). Кожний вік в людському житті визначає нормативи, за допомогою яких можна оцінити адекватність розвитку індивіда і які торкаються психофізичного, інтелектуального, емоційного і особового розвитку. Перехід до наступного етапу відбувається у формі криз вікового розвитку.

Воля - здатність людини досягати поставлених нею цілей в умовах подолання перешкод. Як основа здійснення вольових процесів виступає характерна для людини опосередкованість її поведінки за рахунок використання нею суспільно вироблених знарядь або засобів. На ній будується процес, що має значні індивідуальні варіації, свідомого контролю над тими або іншими емоційними станами або мотивами. За рахунок цього контролю отримується можливість діяти всупереч сильній мотивації або ігнорувати сильні емоційні переживання. Розвиток волі у дитини, що починається з раннього дитинства, здійснюється за рахунок формуванні свідомого контролю над безпосередньою поведінкою при засвоєнні певних правил поведінки.

Групова ідентифікація - ототожнення себе з узагальненим образом члена якої-небудь соціальної групи або спільноти, за рахунок якого відбувається ухвалення, часте некритичне, її цілей і цінностей.

Девіантна поведінка - здійснення вчинків, які суперечать нормам соціальної поведінки в тому або іншому співвідношенні. До основних видів девіантної поведінки відносяться перш за все злочинність, алкоголізм і наркоманія, а також самогубства, проституція. На думку Е.Дюркгейма, вірогідність девіацій поведінки істотно зростає при ослабленні нормативного контролю, що відбувається на рівні соціуму. Відповідно до теорії аномії Р.Мертона, девіантна поведінка виникає перш за все тоді, коли цінності, що суспільно приймаються і задаються, не можуть бути досягнуті деякою частиною цього суспільства. В контексті теорії соціалізації, до девіантної поведінки схильні люди, соціалізація яких проходила в умовах заохочення або ігнорування окремих елементів девіантної поведінки (насильство, аморальність). В теорії стигматизації, вважається, що поява девіантної поведінки стає можливою вже при одному тільки визначенні індивіда як такого, котрий соціально відхиляється, і вживанні по відношенню до нього репресивних або виправних заходів.

Діагноз психологічний - висновок психолога (групи психологів) про індивідуально-психологічні особливості особистості як у нормі, так і при патології, виявленні в результаті її вивчення методами психодіагностики.

Діагностика - 1) психологічне обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку дітей та учнівської молоді, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання; 2) кількісна оцінка і якісний аналіз педагогічних процесів, явищ і т. п. з допомогою спеціально розроблених наукових методів.

Діагностика соціально-психологічна - теорія і практика виявлення соціально-психологічних характеристик груп людей; використовується для оцінки розвитку конкретних колективів, виявлення структури міжособистісних відносин, для оцінки ефективності соціальних, економічних, виховних впливів. Результати Д. с. п. використовуються при профвідборі для деяких професій, що ставлять підвищені вимоги до якості спільної діяльності людей, вдосконаленні виховного процесу, при

складанні планів соціального розвитку і т. п.

 

Діагностичний мінімум - основна діагностична схема пропонованої моделі діяльності, являє собою сукупність діагностичних прийомів виявлення особливостей і рівня розвитку психолого-педагогічного статусу школярів; схема пристосована до проведення масового психологічного обстеження.

Ейдетизм (від греч. eidos - образ, зовнішній вигляд) - здібність до відтворення в плані представлень предметів зі всіма їх деталями.

Звичка - дія, що визначається ритуалізованим характером або характером примусу. При формуванні звички за неодноразового виконання будь-якої дії, надзвичайно важливе значення має та, що викликається самим здійсненням дії, приємний емоційний тон.

Ідентифікація - форма психологічного захисту. Характеризується тим, що при її реалізації відбувається несвідоме уподібнення індивіда тому об'єкту, який йому загрожує.

Індивідуальність (від лат. indiduum - індивід, особа) - поняття, що в експериментальній психології трактується як унікальний набір більш менш стандартних психологічних якостей, властивих окремій людині.

Індивідуальний стиль діяльності - це спосіб досягнення індивідом типових цілей, що достатньо стійко ним використовується і відрізняється від інших можливих способів не своєю результативністю, а процесом. Наприклад, при необхідності працювати в підвищеному темпі, людина з рухомим типом нервової системи може вирішувати задачі на основі здатності легко прискорювати дії і переходити від одного стану до іншого, а людина інертного типу спирається на свою передбачливість, увагу, систематичність.

Інтелект (від лат. intellectus - розуміння, пізнання) - здібність до здійснення процесу пізнання та ефективного вирішення проблем, зокрема, при оволодінні новим колом життєвих задач. Існує ряд принципово різноманітних трактувань інтелекту. В структурно-генетичному підході Ж.Піаже інтелект трактується як вищий спосіб урівноваження суб'єкта з середовищем, що характеризується універсальністю. У когнітивному підході інтелект розглядається як набір когнітивних операцій. У чинниково-аналітичному підході, на підставі безлічі тестових показників, відшукуються стійкі чинники (Ч.Спірмен, Л.Терстоун, Х.Айзенк, С.Барт, Д.Векслер, Ф.Вернон). На сьогоднішній день прийнято вважати, що існує загальний інтелект як універсальна психічна здатність, в основі якої може лежати генетично обумовлена властивість нервової системи опрацьовувати інформацію з певною швидкістю і точністю (Х.Айзенк). Зокрема, в психогенетичних дослідженнях показано, що частка генетичних чинників, розрахована по дисперсії результатів виконання інтелектуальних тестів, достатньо велика (цей показник має значення від 0.5 до 0.8). При цьому найбільш генетично залежним виявляється вербальний інтелект.

Інтерес - емоційний стан, пов'язаний із здійсненням пізнавальної діяльності та характеризується її спонукальною.

Комплекс Едіпа - поняття, введене в межі класичного психоаналізу для пояснення формування соціальної або моральної інстанції суб'єкта (Супер-Его). В цьому понятті відтворюється античний міф про Едіпа, який вбиває батька і одружується на матері. Відповідно до цього відбувається приписування сину сексуального потягу до власної матері, що обумовлює агресію по відношенню до батька, місце якого прагнути зайняти дитина. Амбівалентні відносини до батька (агресія і прагнення до виконання його ролі) ініціює ідентифікацію, за рахунок якої відбувається засвоєння чоловічої соціальної ролі і системи моральних інструкцій й заборон, властивих дорослому, що і утворює Супер-Его (над-Я).

Комплекс Електри - поняття класичного психоаналізу, що виступає жіночим аналогом Едіпового комплексу. В основі виступає міф про вбивство мікенскою царівною Електрою своєї матері як помста за вбивство нею свого чоловіка і, водночас, батька.

Лібідо ( від лат. libido - потяг, бажання, прагнення) - статевий потяг, рівень якого пов'язаний із стадією статевого дозрівання, роботою диенцефального відділу мозку і залоз внутрішньої секреції, спадковістю й індивідуальним досвідом.

Метод семантичного диференціалу (від грец. semanticos - той, що позначає і лат. differentia - різниця) - асоціативна процедура, запропонована американським психологом Ч.Осгудом в 1952 р. для вивчення сприйняття, соціальних установок і особистих значень, масових комунікацій і реклами, що являє собою розбиття на шкали (за трьома-, п'яти-, семи рівнями інтенсивності) тих або інших предметів, тоді як полюси шкал утворені позиціями антонімій, в ролі яких виступають прикладні, графічні зображення і інше.

Методи розбиття на шкали - поняття, що використовується в психології для позначення ситуацій застосування кількісних показників для оцінки відношення до певних об'єктів, в ролі яких можуть виступати фізичні або соціальні процеси. Для здійснення процесу суб'єктивного розбиття на шкали існує ряд методів, що характеризуються певними правилами, за якими числа приписуються тим або іншим якостям об'єктів. В рамках класичної психофізики застосовуються методи середньої помилки, мінімальних вимірювань, постійних подразників. До нових психологічних методів відносяться, по-перше, прямі методи, такі як зрівнювання інтервалів, пряма числова оцінка, парне порівняння, ранжування, по-друге, непрямі методи, наприклад, фехнерівский метод розбиття на шкали ледве помітних відмінностей.

Моделювання у навчанні - відробіток певних психологічних операцій, перш за все в науково-теоретичній сфері, на системах, що служать відображенням реальних процесів навколишнього середовища.

Моделювання в психології - побудова моделей здійснення тих або інших психологічних процесів з метою формальної перевірки їх працездатності.

Метод самоспостереження - стратегія отримання емпіричних психологічних даних при спостереженні за самим собою. Елементи цього методу лежать в основі будь-якого наукового дослідження. За рахунок співставлення результатів самоспостереження, представлених в більш менш вербалізованому протоколі про поточне індивідуальне життя, з аналогічним відображенням самоспостереження інших людей, відбувається постулювання їх принципової спорідненості і узгодження із зовнішніми проявами.

Мислення - процес моделювання невипадкових відносин навколишнього світу на основі аксіоматичних значень.

Мотив (від лат. moveo - рухаю) - матеріальний або ідеальний предмет, досягнення якого виступає сенсом діяльності. Мотив представлений суб'єкту у вигляді специфічних переживань, що характеризуються або позитивними емоціями від очікування досягнення даного предмету, або негативними, пов'язаними з обмеженістю справжнього стану речей. Але для усвідомлення мотиву, тобто для врахування даних переживань до культурно обумовленої категоріальної системи, потрібна особлива робота.

Память - когнітивний процес, що полягає в запам'ятовуванні, збереженні, відновленні і забуванні набутого досвіду. Найпростішою формою пам'ять реалізується як пізнавання предметів, що раніше сприймалися, в складнішій формі існує як відтворення в представленні предметів, які не дані в даний час в актуальному сприйнятті. Пізнавання і відтворення також можуть бути довільними і мимовільними. В даний час пам'ять розглядається в контексті інших когнітивних процесів (Р.Аткінсон, А.Бедделі, П.Ліндсей, Д.Норман, Д.Румельгарт).

Переконання - уявлення про нормативну поведінку, що стали внутрішньою мотивацією. Про ступінь відповідності реальної поведінки декларованим переконанням можна судити лише при зіткненні людини серйозними перешкодами.

Поведінка - цілеспрямована активність тваринного організму, що служить для здійснення контакту з навколишнім світом. В основі поведінки лежать потреби тваринного організму, над якими надбудовуються виконавчі дії, що служать їх задоволенню. Генезис форм поведінки обумовлений ускладненням умов середовища проживання, зокрема переходом з гомогенної в наочну, а потім в соціальне середовище.

Порушення особистості - системні порушення поведінки, перш за все соціальної, характерні для тих або інших психічних захворювань і локальних уражень головного мозку. При цьому відбуваються: зниження рівня активності, зникнення критичності, зміна спрямованості і динаміки мотивації, порушення самооцінки. Як показують дослідження особистісних розладів при різних захворюваннях особливо страждає мотиваційна сфера: розвиваються патологічні потреби і мотиви, які часто пов'язані із залежністю від них; відбувається перебудова системи мотивів; знижується рівень опосередкованості мотивів; порушується співвідношення спонукальної функції і функції змісту мотиву.

Професійний відбір - ухвалення кадрових рішень на основі вивчення прогностичної оцінки придатності людей до оволодіння професією, виконанню професійних обов'язків і досягненню необхідного рівня майстерності. Здійснюється при комплексному використовуванні ряду критеріїв: медичного, фізіологічного, педагогічного і психологічного. При використовуванні психологічного критерію проводяться наступні заходи: психологічна діагностика; побудова прогнозу успішності діяльності в даній професійній області; перевірка прогнозу по реальній ефективності здійснення професійної діяльності. При використовуванні тих або інших діагностичних методик повинна бути отримана інформація про ціннісні орієнтації особи, мотиваційну складову професійного вибору, особові риси.

Психодіагностика (від греч. psyche - душа і diagnosis - розпізнавання, визначення) - технологічний процес постановки психологічного діагнозу. Включає розробку вимог до вимірювальних інструментів, конструювання і апробацію методик, вироблення правил обстеження, обробку й інтерпретацію результатів. В основі психодіагностики лежить психометрика, що займається кількісним вимірюванням індивідуально-психологічних відмінностей і котра використовує такі поняття, як репрезентативність, надійність, валідність, достовірність. До основних психодіагностичних методик відносяться тести інтелекту, досягнень, спеціальних здібностей, критерійно-орієнтовні тести; опитувальники для виявлення інтересів, ціннісних орієнтацій особистості; проективні методики діагностики установок, відносин, переваг, страхів; психофізіологічні методики вимірювання властивостей нервової системи (працездатність, темп діяльності, перемикання, стійкість до перешкод); малоформалізовані методики (спостереження, бесіда, контент-аналіз). Інтерпретація отриманих даних, за допомогою тих або інших психодіагностичних методів, може здійснюватися на основі використання двох критеріїв: при якісному порівнянні з нормою або еталоном, який може виводити уявлення про непатологічний розвиток або соціально-психологічні нормативи, з подальшим висновком про наявність або відсутність певної ознаки; при кількісному порівнянні з групою з подальшим висновком про порядкове місце серед інших.

Психодіагностичне обстеження - діяльність психологів, кінцевим результатом якої є психологічний діагноз (інформація про сутність індивідуальних психологічних особливостей особистості, що отримується з метою оцінки їх актуального стану, прогнозу подальшого розвитку, відповідності вимогам професійної діяльності, розробки висновків та рекомендацій). Має три етапи: збір даних у відповідності до завдань обстеження, обробка та інтерпретація отриманих даних, винесення рішення.

Психологічний захист - система механізмів, скерованих на мінімізацію негативних переживань, пов'язаних з конфліктами, які ставлять під загрозу цілісність особистості. Подібні конфлікти можуть провокуватися як суперечливими установками в самій особі, так і неузгодженням зовнішньої інформації та сформованого в особистості образу світу та образу "Я". З.Фройд, що перший приступив до проблеми психологічних конфліктів, потрактував їх як форму вирішення конфлікту між несвідомими потягами й інтеріозованими соціальними вимогами або заборонами. Надалі, в результаті численних досліджень, проведених перш за все в межах клінічної практики, були виділені різні види механізмів психологічного захисту. За рахунок реалізації психологічних механізмів, як правило, досягається лише відносне особове благополуччя. Але невирішені проблеми набувають хронічного характеру, оскільки людина позбавляє себе можливості активно впливати на ситуацію, щоб усунути джерело негативних переживань. Позитиву роль психологічний захист має тоді, коли виникаючі проблеми є малозначущі та не коштують того, щоб ними взагалі займатися.

Психометрика - розділ психології, що вивчає теоретичні і методологічні проблеми психологічних вимірювань. Займається розробкою математичних моделей психологічного вимірювання (модель Терстоуна, модель багатовимірного шкалювання, модель латентних рис), регламентує експериментальну перевірку за критеріями валідності, надійності та інших психологічних властивостей, що виявляються. Поняття психометрії вперше було використано в першій половині ХVII в. німецьким філософом Х.Вольфом.

Психофізичні методи - методи, що використовуються при побудові суб'єктивних шкал і вимірюванні чутливості сенсорних систем. Найпоширенішими є: метод вимушеного вибору, метод мінімальних змін, метод постійних подразників, метод оцінки.

Ригідність ( від лат. rigidus - жорсткий, твердий) - неготовність до змін програми дії відповідно до нових ситуаційних вимог. Розрізняють когнітивну, афектну та мотиваційну ригідність.

Рівень домагань - поняття, введене К.Левіним для позначення прагнення індивіда до мети такої складності, яка, на його думку, відповідає його здібностям. Ця освіта, тісно пов'язана з самооцінкою особи, формується під впливом суб'єктивних переживань успіху або неуспіху в діяльності. Рівень домагань може бути адекватним, тобто відповідати здібностям індивіда, і неадекватним, заниженим або завишеним.

Розумовий вік - поняття, введене А.Біне і Т.Симоном у 1908г. для характеристики інтелектуального розвитку індивіда на основі його порівняння з рівнем інтелекту інших людей того ж віку. Кількісно виражається як вік, в якому, - за середньостатистичними даними - розв'язуються ті тестові завдання, які доступні даному індивіду. В 1912 р. В.Штерн запропонував просту формулу для визначення коефіцієнта інтелекту (IQ) як відношення розумового віку до хронологічного.

Самооцінка - цінність, яка приписується індивідом собі або окремим своїм якостям. Як основний критерій оцінювання виступає система особових значень індивіда. Головні функції, які виконуються самооцінкою, - регуляторна, на основі якої відбувається вирішення задач особового вибору, і захисна, забезпечувальна відносну стабільність і незалежність особистості. Значну роль у формуванні самооцінки грають оцінки оточувальних осіб і досягнень індивіда.

Сенсомоторика (від лат. sensus - відчуття, відчуття і motor - двигун) - взаємокоординація сенсорних і моторних компонентів діяльності: отримання сенсорної інформації призводить до запуску тих або інших рухів, а ті, у свою чергу, служать для регуляції, контролю або корекції сенсорної інформації. Як основа сенсомоторного механізму виступає рефлекторне кільце.

Свідомість - ф