Здібності як індивідуально-психологічні особливості, ознаки здібностей.

Серед істотних властивостей людини є її здібності. Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов'язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці; в діяльності і в праці вони й виявляються. Здібності, як рушійна сила, відіграли провідну роль у розвитку науки і техніки, суспільному прогресі. Проблема здібностей давно привертає до себе увагу. Добре відомі праці у цій галузі відо­мих вчених Б Ананьєва, О Леонтьєва, Г.Костюка, К.Платонова, С. Рубінштейна, М. Лейтеса та ін. Найбільш чітко визначення здібностей, їх основні ознаки і факто­ри розвитку сформовані Б.Тепловим в його роботі «Психодиагностика и одаренность» (1941), причому його концепція здібностей поді­ляється багатьма вченими. Природжені передумови до розвитку здібностей називаються задатками. Під задатками розуміють природні можливості розвит­ку здібностей. Матеріальним їх підґрунтям є передусім будова моз­ку, кори його великих півкуль та її функціональні властивості. Ці відмінності зумовлені не тільки спадковою природою організму, а й утробним і позаутробним розвитком.

Таким чином, задатки - це не здібності, а тільки передумови до розвитку здібностей. Всі люди мають задатки до оволодіння мовою, але не всі володіють однаковою кількістю мов і не однаково володі­ють рідною мовою, натомість тварина, не маючи задатків до мовного спілкування, ніколи не навчиться говорити.

Природні задатки до розвитку здібностей у різних людей не однакові. Цим частково і зумовлений напрям розвитку здібностей, а також тим, чи вчасно виявлено здібності, задатки і чи є умови для їх реалізації.

Ознаки здібностей за Б.Тепловим:

1. Вони відрізняють одну людину від іншої.

2. Вони мають відношення до успішного виконання будь-якої діяльності чи багатьох діяльностей.

3. Здібності не зводяться до знань, умінь і навичок, які вироб­лені у людини, хоча і зумовлюють легкість і швидкість набуття цих знань.

Кожна людина здібна до певного виду діяльності. Поза діяльніс­тю цю властивість людини не можна розпізнати, описати та охарак­теризувати. Тому ми й складаємо думку про здібності людини за її роботою та результатами діяльності.

Характеризуючи здібності людини, ми робимо висновки про них з погляду вимог, які висуває до людини навчальна, виробнича, наукова та будь-яка інша діяльність, оцінюємо її як активного діяча, творця матеріальних і духовних цінностей. Ця характеристика міс­тить і оцінку учня, який готується до майбутньої трудової, творчої діяльності, засвоюючи людські надбання в певній галузі знань.

Кожна здібність людини - це її складна властивість, внутрішня можливість відповідати вимогам, які ставить перед нею діяльність, вона спирається на низку інших властивостей, до яких насамперед належать життєвий досвід людини, здобуті нею знання, вміння та навички.

Здібності людини спираються на наявні знання, вміння та на­вички, на системи тимчасових нервових зв'язків, що є засадовими стосовно них, вони формуються й розвиваються у процесі набування людиною нових знань, умінь і навичок.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистос­ті, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визнача­ють відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

Кожна здібність (наприклад, до малюван­ня, музики, техніки, науки тощо) — це синте­тична властивість людини, яка охоплює цілу низку загальних і часткових властивостей у певному їх поєднанні.

Як відзначав Н.С.Лейтес (1971), загальні здібності виявляються в широті, багатоманітності можливостей людини. До загальних здіб­ностей перш за все відносять властивості розуму, і тому їх часто називають загальними розумовими здібностями.

Прийнято виділяти загальні і спеціальні здібності (див. схему). За­гальні здібності забезпечують оволодіння різними видами знань, умінь, які людина реалізує в різних видах діяльності. Ці здібності, як і будь-які інші, залежать від природних задатків і особливостей навчання і виховання.

На відміну від загальних, спеціальні здібності розглядаються у відношенні до окремих, спеціальних галузей діяльності, що виража­ється в їх класифікації за видами діяльностей. В психології співвід­ношення загальних і спеціальних здібностей розуміється як співвід­ношення загального і особливого.

4. Структура здібно­стей, різновиди здібностей.

Структура синтетичної сукупності психічних якостей, що поста­ють як здібності, визначається конкретною діяльністю і відрізняєть­ся за видами діяльності. Стверджувати, що якась одна якість може постати як «еквівалент» здібностей, неправомірно.

Вивчаючи конкретно-психологічну характеристику здібностей, можна виокремити в них більш загальні (що відповідають не одному, а багатьом видам діяльності) та спеціальні (що відповідають більш вузьким вимогам певної діяльності) якості, які не слід протиставля­ти. До загальних властивостей особистості, які за умов діяльності постають як здібності, належать індивідуально-психологічні якості, що характеризують належність людини до одного з трьох типів лю­дей, визначених І.Павловим як «художній», «розумовий» та «серед­ній». Ця типологія пов'язана з відносним переважанням першої чи другої сигнальної системи. Відносне переважання першої сигнальної системи в психічній діяльності людини характеризує «художній» тип, другої - «розумовий». Рівновага обох систем дає «середній» тип.

Для «художнього» типу властиві яскравість образів, жива враз­ливість, емоційність. Таким людям легше опанувати діяльність ху­дожника, скульптора, музиканта, актора тощо.

Для «розумового» типу характерне вміння оперувати абстракт­ним матеріалом, поняттями, математичними залежностями.

У структурі музичних здібностей необхідним компонентом є музичний слух, передусім його чутливість до розрізнення висоти звуку. Психолог Б.Теплов, який спеціально досліджував музичні здібності, встановив, що важливими складовими музичних здібнос­тей є такі:

♦чутливість до ритму; мелодійний слух (що виявляється в особливому сприйманні мелодії); чутливість до точності інтонацій; ♦гармонійний слух (що виявляється у сприйманні акордів). Кожна здібність охоплює певні якості пам'яті людини: швид­кість, міру, повноту запам'ятовування та відтворення.

Особливо важливу роль у структурі здібностей відіграє здат­ність людини мислити, розкривати певні зв'язки та відношення, які не виявляються безпосередньо. Важливе значення тут мають такі якості мислення, як широта, глибина, якість, послідовність, само­стійність, критичність, гнучкість. Наприклад, В.Крутецький, до­сліджуючи здібності школярів до математики, виявив важливу роль таких компонентів:

♦ швидко й широко узагальнювати математичний матеріал (уза­гальнення без спеціального тренування);

♦ швидко згортати, скорочувати процес міркування при роз­в'язуванні математичних завдань;

♦ швидко переключатися з прямого на зворотний хід думки у процесі вивчення математичного матеріалу. Здібності охоплюють не тільки пізнавальні, а й емоційні власти­вості. Музичні здібності ґрунтуються на емоційній реакції, музично­му враженні (Б.Теплов); у здібностях до наукової діяльності важливу роль відіграють також емоції. І.Павлов говорив: «Будьте пристрасні у вашій роботі, у ваших пошуках». Існує тісний взаємозв'язок здібностей і вольових якостей - іні­ціативності, рішучості, наполегливості, вміння володіти собою, пере­борювати труднощі. Отже, здібності не можна розглядати просто як властивість. Це своєрідне й відносно стійке поєднання психічних властивостей лю­дини, що зумовлює можливість успішного виконання нею певної діяльності.

Структура здібностей

Задатки діяльність здібності

І. Рівні розвитку здібностей (окремих, спеціальних, загальних):

Задовільні, гарні обдарованість талановитість геніальність

ІІ. Умови формування та розвитку здібностей:

1) суспільні умови;

2) біологічні та психічні якості;

3) навчання та виховання

ІІІ. Показники розвитку здібностей:

· швидкість та відносно легке оволодіння діяльністю;

· рівень досягнення результатів діяльності

 

ІУ. Види здібностей:

♦ загальні здібності (здатність до виявлення закономірностей, рівень інтелекту);

♦ модально загальні здібності (вербальний інтелект, неметричний інтелект, що дозволяє здійснювати обчислення, просторовий інте­лект, техніко-практичний інтелект);

♦ спеціальні здібності (обумовлюють легкість і успішність оволо­діння визначеними спеціальними видами діяльності: музичні здіб­ності, технічні здібності, артистичні, педагогічні здібності й ін.);

♦ часткові здібності (рівень розвитку психічних пізнавальних функцій: пам'яті, уваги, сприйняття, мислення, уяви).

Здібності виявляються в усіх сферах діяль­ності людини. За змістом і характером діяль­ності вони поділяються на певні види. Так, виокремлюють здібності до навчання, малю­вання, музики, спорту, науки, організаційні, артистичні, конструк­торські, педагогічні тощо. В усіх без винятку галузях діяльності здібності мають багато спільного і разом з тим різняться.