Здібності і типи мислення особи.

 

Прийнято вважати, що здібності, як схильність до певного виду діяльності, надані людині від природи. Насправді це не вірно – від природи людині надані задатки.

Задатки бувають двох рівнів. Нижчий рівень дозволяє засвоїти певний обсяг знань і досвіду і застосовувати їх у незмінному вигляді (іншими словами, тут має місце свого роду повтор). Вищий рівень задатків дозволяє людині творити, створювати дещо нове, незвичайне.

Чи перетворяться задатки у здібності до певного виду діяльності, що дасть змогу досягти успіху у ньому, багато в чому залежить від виховання і освіти.

Таким чином, здібності – це розвинуті у процесі освіти і виховання природні нахили до певного виду діяльності.

Здібності людини, які сформовані на основі задатків, можуть бути: загальними, елементарними власними і складними власними.

Загальні здібності (працювати, думати, відчувати, діяти) притаманні в певній мірі усім людям і складають основу будь-якої діяльності. Вони багато в чому пов’язані з типом мислення, який може бути художнім, логічним або змішаним.

Художньому мисленню властиві образність, яскравість, багата фантазія, але одночасно імпульсивність, преривність. Частіше за все їм володіють підприємці і особи, які схильні до занять літературою і мистецтвом.

Логічне мислення характеризується, навпаки, критичністю, ясністю, послідовністю, глибиною, однак часто зайвим відвертанням, теоретичністю, які бувають не завжди зрозумілі оточуючим.

Змішаному типу мислення притаманні риси попередніх, хоча і не так яскраво виражені. Це надає їх володарям необхідну широту поглядів, самостійність і швидкість у справі прийняття рішень, дозволяє їм успішно справлятись з будь-якими управлінськими проблемами.

Елементарні власні здібності - це здібності до окремих сфер діяльності (мова може бути про рішучість, наполегливість, музичний слух, критичність мислення тощо).

Складні власні здібності поділяють на професійні (до окремих видів діяльності, наприклад до бухгалтерії) і спеціальні здібності.

Спеціальні здібності пов’язані з виконанням певного типу роботи і за своїм характером можуть бути 2-х видів:

1) інтерсоціальні – орієнтовані на організацію взаємодії людей, управління ними. Такі здібності необхідні керівникам середньої і нижчої ланки, а також робітникам, зайнятим рекламою, маркетингом, проведенням переговорів, широкими контактами з людьми.

2) Конструктивні здібності – пов’язані із створенням конкретних об’єктів у певних сферах діяльності: технічній, природній, знаковій, художній тощо. Їх реалізація не потребує широких і активних контактів з оточуючими. Такі здібності необхідні керівникам вищої ланки, які розробляють політику організації, а також спеціалістам.

Можна виділити три рівня розвитку власних здібностей: обдарованість, талановитість, геніальність

Обдарованість дозволяє людям особливо успішно здійснювати діяльність у певній сфері, щось покращувати, удосконалювати.

Талант надає можливість творити, створювати нове, незвичайне.

Геніальність є вищим ступенем обдарованості, коли результати творчості людини мають загально історичне значення.

Практика показує, що люди, які володіють однаковими здібностями, повинні займати рівноцінні посади, що дозволяє найбільш повніше використовувати їхній потенціал і попереджувати внутрішні конфлікти.

Різниця ж (розрив) у здібностях керівників та їх безпосередніх підлеглих на один рівень забезпечує при інших рівних умовах нормальне взаєморозуміння, а також натуральність у керівництві і підлеглості.

Здібність людей автоматично виконувати елементи трудового процесу називається навиком. Чим більше у людини навичок, тим менше вона витрачає сил, раціональніше і ритмічніше працює. Навички, які є можуть не тільки полегшити процес придбання нових) всім відомо, що друга мова засвоюється швидше), але і може стати перешкодою при сприйманні нового.

Висновки.

Здібності – це розвинуті в процесі освіти і виховання природні нахили до певного виду діяльності.

Здібності бувають загальними, елементарними власними і складними власними (до окремих професій, сфер і характеру діяльності).

Рівнями розвитку власних здібностей є: обдарованість, талант, геніальність.

 

Характер і темперамент особи.

1. Типи та спрямованість поведінки. Темперамент.
2. Основні елементи характеру.
3. Типи характеру людини.

 

1. Типи та спрямованість поведінки. Темперамент.

 

Особистість людини зовні має прояв у її поведінці, яка може бути стабільною і нестабільною (невротичною). Ці типи поведінки у поєднанні з її спрямованістю або на себе і свій внутрішній світ і це називають інтроверсією, або на оточуючих і це називають екстраверсією, створюють чотири типи темпераменту, які характеризують динаміку особистості: це холеричний, сангвістичний, флегматичний, меланхолічний.

Темперамент уявляє собою сукупність психологічних якостей людини, які визначають форму її поведінки. До них відносяться емоційність, урівноваженість або не урівноваженість, жвавість або інертність, активність або пасивність, сила почуттів. В певній мірі темперамент впливає на характер, стиль роботи, відношення до оточуючих.

Екстраверти компанійські, активні, полюбляють розгін, зазвичай добрі організатори і лідери в колективі. В системі управління їм в найближчий мірі підходять роль керівника нижчого і середнього рівня, у яких значна частина часу втрачається на спілкування з підлеглими.

Інтроверти акуратні, обережні, педантичні, мають більш високий рівень інтелекту. При стабільному типі поведінки уявляють собою ідеальних менеджерів вищого рівня, головна сила яких міститься в умінні аналізувати і стратегічно мислити. При нестабільній поведінці можливості інтровертів, які інтелектуально перевищують своє оточення, не можуть адекватно реалізуватись у службовій кар’єрі, і вони змушені частіше знаходитись в організації у ролі рядового виконавця.

Холерики уявляють собою нестійких, нестабільних, а сангвініки – стабільних екстравертів; меланхоліки – нестабільних, а флегматики – стабільних інтровертів.

Холерикам притаманні неврівноваженість поведінки, постійні і стрімкі зміни настрою, нетерплячість, гучна переривиста мова. Вони самовпевнені, схильні до переоцінки себе, можуть піддаватися впливу і нерозважливо (необачно) поводити себе в складних ситуаціях, погано володіють собою. (Наприклад Дар тане’ян на протязі 3–х хвилин призначив 3дуєлі.) В той же час холерики з легкістю спілкуються з оточуючими, добре себе почувають у будь – якій ситуації, постійно прагнуть до нового.

Сангвініки значно терплячі і урівноважені, ніж холерики, майже весь час знаходяться у доброзичливому настрої, іноді не в міру задирають носа. Вони завжди і всюди відмінно себе почувають, спокійно відносяться до оточуючих, до їх поведінки, не кидаються на шию всім, кого зустрінуть і слабо піддаються чужому впливу. Сангвініки розважливі, тому до нового відносяться насторожливо (класичним прикладом сангвініка є життєлюбний Портос).

Флегматики незворушні, холоднокровні витримані, реально оцінюють себе та інших. Прагнуть на них впливати, критикувати, випробують їх терпіння марно.

Вони не полюбляють гучне товариство, помірно пристосовуються до нового (із четвірки мушкетерів на флегматика більш схожий Атос).

Меланхоліки є людьми неврівноваженим, з нестійким настроєм, розгублюються у складних ситуаціях; З причини заниженої самооцінки, легко піддаються чужому впливу. Вони часто замикаються в собі, на все ображаються, тяжко звикають до нової обстановки (наприклад Араміс, але класичний П’єро).

В той де час, в реальності у чистому вигляді темпераменти практично не зустрічаються – у одних всі вони мають вираз приблизно в рівній ступені; у інших якийсь один може переважати над іншими і доля відповідних рис буде складати 50-60%.

Основні поняття

Темперамент сукупність психічних якостей людини, які визначають форму її поведінки.

Різновиди темпераменту: холеричний, сангвінічний, флегматичний, меланхолічний.

 

Основні елементи характеру

 

Ще однією найважливішою складовою особистості є характер. Характер стійкий індивідуальний уклад душевного життя людини, сукупність найбільш яскраво виражений психічних якостей, які визначають індивідуальну поведінку.

До рис характеру відносять: чуйність, мовчазливість, відвертість, недовіру, скритність, хвальковитість, вимогливість, працьовитість, недбалість, обережність, хитрість, чесність.

Характер уявляє собою підсумок взаємодії природних якостей людини, обставин і умов її життя. Перші надають йому сталість (постійність), а другі – змінність, тому він динамічен. Характер має прояв у манері поведінки людини, у відношенні до оточуючих, до своїх обов’язків, до самого себе.

Найважливішим моментом, що формує характер є емоційність. Вона уявляє собою індивідуальну чуттєву реакцію людини на різноманітні зовнішні і внутрішні ситуації, її значимості і суті.

Емоційність буває високою або низькою і зовні має вираз у позитивних і негативних емоціях (радість, задоволення, острах). Позитивні викликають прагнення суб’єкта, а друга (негативні) – запобігти йому. Це дає можливість керівнику, впливаючи на емоції, управляти поведінкою підлеглих.

Другим елементом характеру є активність, тобто потреба до діяльності. Активність, що має прояв у динаміці і поведінки людей, може бути високою або низькою.

Висока активність членів організації корисна для неї, оскільки сприяє зростанню результативності. Однак вона потребує постійного контролю, тому, що перейшовши певну межу, стає руйнуючою.

Третім елементом характеру є властивість первинності або вторинності. В її основі містяться такі особливості нервової діяльності людини, як сила, урівноваженість і рухливість. Сила має прояв у можливостях людини зберігати нормальну працездатність в умовах значного коливання нервових та емоційних навантажень. Урівноваженість міститься у незмінності поведінки при цьому (у випадку неврівноваженості модно спостерігати або нервове збудження, або, навпаки – загальмованість).

Рухливість має вираз у швидкості переходу від одного виду діяльності до другого, у вмінні легко пристосуватись до зміни ситуації.

Особи з первинними властивостями характеру легко змінюють види діяльності, швидко адаптуються о нової обстановки, добре в ній орієнтуються, не прихильні до авантюр, але в той же час не впевнені в собі, не придатні до тривалої рутинної праці.

Люди, риси характеру яких вторинні, володіють терплячістю, стабільністю поведінки, вірністю принципам і звичкам. Вони впевнені в собі, слабо підлягають чужому впливу, працездатні, але тяжко пристосовуються до нового.

Без урахування характеру співробітників управляти в сучасних умовах організацією неможливо, тому менеджерам необхідно добре розуміти його основні типи.

Основні поняття.

Характер – стійкий індивідуальний склад душевного життя людини, сукупність найбільш ярко виражених психічних властивостей, які визначають індивідуальну поведінку.

Характер формується під впливом природних властивостей і умов життя людини.

 

3. Типи характеру людини.

 

Фахівці виділяють вісі типів характеру людини. У чистому вигляді ними володіє приблизно половина людей, а у другої половини характер є змішаним.

1) Людям з гіперактивним характером притаманні товариськість, доброзичливість, легке відношення до труднощів і невдач. Але ці люди поверхні, їм важко зосередитись, тому важко займатись однорідною, клопітливою, ретельною роботою.

Таким людям найбільше підходе виконання організаційних функцій, що потребують широких контактів з оточуючими, однак при умові відсутності конфліктних ситуацій, оскільки вони запальні (гарячі).

2) Багато в чому протилежні ним особи з аутистичним характером. Вони скритні, малотовариські, неконтактні, важко входять в колектив, тримаються відокремлено від інших, що викликає непорозуміння і образи з боку оточуючих. Не дивлячись на суху офіційну манеру поведінки, дотримання формально-ділового стилю у відносинах, ці люди користуються повагою за свою незалежність, самостійність, глибокі знання, прагнення у всьому розібратись. Зазвичай вони – добрі дослідники, консультанти, експерти і у потенціалі можуть бути керівниками вищого рангу, для яких перелічені властивості як раз і вважаються найціннішими. Співробітничати з ними важко і найкраще за всіх це вдається володарям попереднього (гіперактивного) типу характеру, які є практично їх повною протилежністю.

3) Лабільно-циклічний характер – притаманні значні перепади настрою, активності, працездатності які викликані як зовнішніми обставинами, наприклад, поведінкою оточуючих, так і внутрішніми процесами, обумовленими фізичним станом організму. Вони часто конфліктують з іншими з дрібниць. Нестійкість поведінки ускладнює їм роботу з чітким напруженим ритмом, особливо у конфліктних колективах, тому найбільш відповідними посадами для них вважають такі, як бібліотекар, архіваріус, програміст.

4) Особи, характер яких є демонстративним, завжди прагнуть до успіху (за часту за будь-які ціну), некритично оцінюючи при цьому власні можливості і поведінку, що ставить їх дії на межу авантюри. В той же час здібність підлаштовуватись під інших, поводити себе так, начебто це від них очікують, маніпулювати оточуючими та ін. приносить їм успіх. Так як їхні дії можуть уявляти погрозу для стабільності організації або колективу, то таких людей необхідно жорстко контролювати і тримати на “відстані”, доручивши їм представництво, зайняття рекламою тощо.

5) Застрягаючий характер багато в чому схожий на попередній, однак прагнення до влади є вже відкритим і має відтінок деспотизму. Ці люди егоїстичні, нетерпимі до критики, вперті, довго пам’ятають образи, накопичення яких може створити “критичну масу”, негативних емоцій і основу для агресії проти інших. При отриманні важливих позитивних результатів у них можу розвинутись комплекс “головокружіння від успіху”. Вважається, що по відношенню до такого типу особистостей необхідно проявляти терпіння, оскільки на відміну від попередніх категорій вони в більшості чесні і відкриті, необхідно використовувати їхні позитивні якості, але при цьому по можливості обмежувати від влади.

6) Психастенічний характер – зазвичай такі суб’єкти відрізняються сумлінністю і пунктуальністю, добрими знаннями і раціоналізмом у діях, який основується на глибокому осмисленні фактів і подій. Однак їм притаманно у всьому постійно сумніватись, прагнути охопити не охоплюване, нескінченно прагнути до удосконалення. В результаті їм буває важко своєчасно зупинятись і прийняти рішення. Особливо відповідальне. Не дивлячись на всі їх здібності нерішучість зазвичай перешкоджає їм займати керівні посадам.

7) Конформний характер, володарі якого можуть успішно, спираючись тільки на підтримку оточуючих, оскільки несамостійні, м’які, незібрані, швидко розгублюються у складній ситуації, легко поступаються натиску (інших, поглиблюючись в їхні проблеми), і підкоряються ним. Консерватизм, схильність до регламентів (правил), поступливість роблять їх незамінними заступниками, які не претендують на лідерство, підтримку традицій і збереження стабільності, а також низький рівень конфліктності в організації.

8) Нестійкий характер – у тих, кому він притаманний, винятково (рідко) зустрічаються тверді принципи поведінки і розвинуте почуття обов’язку; заради задоволення вони готові нехтувати своїм обов’язком і навіть елементарними службовими обов’язками. В той же час вони м’які у спілкуванні, легко завойовують симпатії інших, тому для них доцільна робота, що пов’язана із спілкуванням, частою зміною форм діяльності, однак при умові жорсткого контролю.

 

Без урахування характеру співробітників керувати в сучасних умовах організацією неможливо, тому менеджерам необхідно добре знати основні типи характеру і використовувати ці знання при організації і розподілу праці серед підлеглих.