Діагностика психічних станів

В психологічній практиці діагностика психічних станів як правило проводиться на основі оцінки різноманітних психологічних ознак, які відображають рівень переживань суб'єкта, стан психофізіологічних якостей та його активність.

Для цілісної діагностики психічних (емоційних) станів їх вивчен­ня необхідно проводити на зазначених рівнях прояву, а методики, які використовуються для діагностики психічних станів, належать до трьох груп:

♦ методики визначення психофізіологічних показників;

♦ методики визначення суб'єктивного стану;

♦ методики визначення поведінкових проявів.

Методики визначення психофізіологічних показників. Ця група методик є найбільш об'єктивною щодо діагностики пси­хічних станів і здійснюється за допомогою реєстрації вегетативних проявів: частоти серцевих скорочень, дихання, шкірно-гальваніч­них реакцій, електроенцефалограми мозку та ін. Вказані діагнос­тичні показники здебільшого отримують за допомогою приладних психофізіологічних методик. Однак, це не самі поведінкові реакції, а їх фізіологічні індикатори. Це опосередкований вид діагностики. Ці методики найбільш часто використовуються для діагностики функціонального стану людини. У зв'язку з тим, що цей клас мето­дик для свого використання вимагає спеціально обладнаних лабора­торій, він має обмежене застосування.

Для оцінки суб'єктивного стану, як правило, використовується тест диференційованої самооцінки утоми запропонований В.А.Доскіним та співавторами, який ґрунтується на попередньому виділенні основних компонентів психічних станів. Автори вважають, що пси­хічні стани всебічно характеризуються за допомогою трьох категорій ознак: самопочуття, активності та настрою (САН) та інтегральної оцінки суб'єктивного стану. Кожна із категорій представлена деся­тьма полярними ознаками, ступінь вираженості яких встановлюєть­ся за семибальною шкалою. При цьому діагностика стану базується не тільки на абсолютних оцінках ознак стану, які знижуються при втомі, але ж і на показниках їх співвідношення. У людини, яка відпочила, всі три категорії ознак оцінюються близькими цифрами. З наростанням утоми збільшується їх дивергенція за рахунок більшого зниження показників самопочуття та активності в порів­нянні з суб'єктивною оцінкою настрою. Така інформація є корисною для більш тонкої диференціації станів. Важливого значення для суб'єктивної оцінки стану набуває застосування опитувальника Спілбергера—Ханіна для оцінки ситу­ативної та особистісної тривожності. Психічна стійкість людини вимірюється порогом її емоційного реагування на ту чи іншу за­грозливу ситуацію.

Однак, враховуючи певну користь, яку можуть надати суб'єк­тивні методики для оцінки психічних станів, слід враховувати ту обставину, що ми отримуємо інформацію про психічні стани з точки зору самого суб'єкта, і її достовірність повинна підкріплюватися об'єктивно отриманими даними.

Дослідження показників психічних функцій. Для діагностики станів може бути використана практично будь-яка із розроблених в експериментальній психології методик, які оцінюють ефективність процесів пам'яті, уваги, сприймання тощо, але головне, щоб вони були професійно значимими. До їх числа мож­на віднести коректурну пробу з кільцями Ландольта, таблиці Шульте, які використовуються для характеристики уваги, комбінаційний метод Еббінгауза, метод парних асоціацій, методики безперервного рахунку Крепеліна, призначені для аналізу інтелектуальних про­цесів, та ряд інших. Виходячи з особливостей професійної діяльнос­ті військових операторів, для дослідження їх професійно важливих функцій доцільно також використати методики оцінки слухової та оперативної пам'яті. Перераховані тести в їх численних модифіка­ціях широко використовуються в сучасній діагностичній практиці. Вони вважаються достатньо ефективними і складають основний ар­сенал засобів, що використовуються психологами.

діагностика інтелекту і розумового розвитку	(тест Векслера, тест Р.Амтхауера, тест інтелекту Р. Б. Кеттелла, інтелектуальні тести Г. Айзенка, тест Равена, тест соціального інтелекту Гілфорда-Саллівен);
діагностика емоційно-вольової сфери	Опросник Стреляу: Сила, уравновешенность и подвижность нервной системы; тест шкільної тривожності Філіпса, шкала прояву тривожності Тейлора, опитувальник Басса-Дарки, опитувальник Ассінгера, методика Розенцвейга, оцінка рівня суб’єктивного контролю; шкала Спилбергера-Ханина: Психологический тест личностной тревожности
діагностика спрямованості особистості	ТЮФ, опитувальник Рокича, діагностика мотивації успіху, діагностика мотивації уникнення невдач, діагностика мотивації Афіліації; Э.Мильман (тест на мотивацию комфорта, общения, творчества…). О.Ф.Потемкина (мотивация труда, власти, денег…). А.Мехрабиан (тесты на мотивацию успеха, избегания неудач,принятия…) и др.
психологічний тест якостей особистості дорослих; дітей	Опросник Кеттелла PF-16: Тест Кеттелла CPQ: Психологический тест свойств личности школьников
діагностика характеру та темпераменту	Опитувальник Леонгарда, опитувальник Леонгарда-Шмішека, ПДО, методика Стреляу, опитувальник В. М. Русалова, опитувальники Айзенка (MPI,EPQ, EPI)
Акцентуації характеру	Опросник Шмишека (взрослый): Тест акцентуаций характера у взрослых. Опросник Шмишека (детский): Психологический тест акцентуаций личности у детей
діагностика самосвідомості	Методика вивчення самоставлення (МІС) С. Р. Пантелєєва, методика репертуарних решіток Дж.Келлі);
проективні методики діагностики особистості	Тест Люшера, “Будинок-дерево-людина”, “Неіснуюча тварина”, малюнок людини з геометричних фігур, ТАТ, тест руки, методика Сонді
діагностика міжособистісних відносин	Кінетичний малюнок сім’ї, методика Лірі, методика Рене Жиля, опитувальник батьківського ставлення В. В. Століна і А. Я.Варги
діагностика соціально-психологічної адаптованості	опитувальник Стотт, методика Роджерса-Даймонда
Профорієнтаційна діагностика	Е.А.Климова (ДДО), тест Дж.Голланда (Дж.Холланда), Карта интересов (А.Е.Голомштока), Программа профориентации для школьников Н.Пряжникова и др.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення темпераменту та характеру.

2. Взаємозв'язок темпераменту з типами вищої нервової діяль­ності.

3. Назвіть основні властивості нервової системи.

4. Які ви знаєте компоненти темпераменту?

5. В чому проявляється взаємозв'язок темпераменту з іншими властивостями особистості?

6. Проаналізуйте основні компоненти структури характеру.

7. Яке місце займають психічні стани в структурі психічних явищ особистості?

8. Дайте визначення психічного стану. На яких структурних рівнях необхідно вивчати психічні стани для забезпечення об'єк­тивності?

9. В чому проявляються відмінності між поняттями «фізіологіч­ний стрес» і «психологічний стрес»? Стадії стресу за Г.Сельє.

10. Вкажіть змістові відмінності між поняттями темперамент, характер, емоції, почуття, воля.

Лекція 6