Малювання широко використовують для

-діагностики,

-зняття психічної напруги,

-стресових станів,

-при корекциі неврозів, страхів.

Проективний малюнок може використовуватися:

- в індивідуальній формі,

- і в груповій роботі.

Основна задача проективного малюнка полягає у виявленні і усвідомлюванні трудновербалізуємих проблем, переживань клієнтів. Управляючи і спрямовуючи тематику малюнків, можна добитися переключення уваги клієнта, концентрації його на конкретних значущих проблемах. Це особливо ефективно в дитячому віці при корекції страхів методом малюнкової терапії. Проективне малювання розглядається деякими авторами як допоміжний метод в груповій роботі. Він дозволяє діагностувати і інтерпретувати труднощі у спілкуванні, емоційні проблеми і т.д.

Теми малюнків підбираються так, щоб надати учасникам можливість виразити графічно або малюнком свої відчуття і думки. Метод дозволяє працювати з відчуттями, які суб'єкт не усвідомлює з тих або інших причин.

Теми, пропоновані для малювання, можуть бути самими різноманітними і торкатися як індивідуальних, так і загальногрупових проблем.

Запропоновані теми для малювання охоплюють:

1. Власне минуле і теперішній час (“Моя найголовніша проблема в спілкуванні з дітьми”; “Ситуації в житті, в яких я відчуваю себе невпевнено”; “Я і діти”; “Мій звичний день” і т.д.).

2. Майбутнє або абстрактні поняття (“Ким би я хотів бути”; “Три бажання”; “Самотність”; “Острів щастя”; “Любов” “Ненависть”; “Страх”; “Заздрість” і т.д.).

3. Відносини в групі (“Що дала мені група, а я ей”;”Що я чекав, а що одержав від навчання у групі”; “Что мені не подобається або хто мені не подобається в групі” і т.д.).

Методики,що використовуються у проективном малюванні (класифікація З. Кратохвіла):

1. Вільне малювання (кожний малює, що хоче). Малюнки виконуються індивідуально, а обговорення проходить в групі. Тема або задається, або вибирається членам групи самостійно. На малювання виділяється30 хв., потім малюнки вивішуються, і починається обговорення. Спочатку про малюнок висловлюються члени групи, а потім - автор. Обговорюються розбіжності в інтерпретації малюнка.

2. Комунікативне малювання. Група розбивається на пари, у кожної пари свій лист паперу, кожна пара разом малює на певну тему, при цьому, як правило, вербальні контакти виключаються, вони спілкуються за допомогою образів, ліній, фарб. Після закінчення процесу малювання відбувається обговорення процесу малювання. При цьому обговорюються не художні достоїнства відтвореного малюнку, а ті думки, відчуття з приводу процесу малювання, які виникли у членів діад, і їх відношення один до одного в процесі малювання.

3. Сумісне малювання: декількох чоловік (або вся група) мовчки малюють на одному листі (наприклад, групу, її розвиток, настрій, атмосферу в групі і т.д.). По закінченні малювання обговорюється участь кожного члена групи, характер його внеску і особливості взаємодії

з іншими учасниками в процесі малювання.

4. Додаткове малювання малюнок посилається по колу- один починає малювати, інший продовжує, щось додаючи, і т.д.

Обговорення членами групи авторського малюнка начинаєтся з розповіді членів групи про те, що хотів зобразити автор малюнка, як вони розуміють його задум, що він хотів виразити, які відчуття викликає малюнок.

Потім автор малюнка говорить про власний задум і про своєму розумінні малюнка. Особливий інтерес представляють розбіжності в розумінні і інтерпретації членів групи і малюючих, які можуть бути обумовлені наявністю у малюнку як неусвідомлюваних автором елементів, так і проекцій проблем інших клієнтів.

Існує два способи роботи з готовими малюнками:

1. Демонстрація всіх малюнків одночасно, перегляд і порівняння, знаходження спільними зусиллями загального змісту і чим вони відрізняються.

2. Розбір кожного малюнка окремо (він переходить з рук в руки, і учасники висловлюються про його психологічний зміст).

Проективний малюнок сприяє самопізнанню, взаємопорозумінню і активізації групового процесу.

При інтерпретації проективного малюнка увага звертається на зміст, способи виразу, колір, форму, композицію, розміри, специфічні особливості одного клієнта,що повторюються в різноманітних малюнках.

У проективному малюнку знаходять віддзеркалення неопосередковане сприйняття клієнтом тієї або іншої ситуації, різні переживання, часто неусвідомлювані і невербалізуємі. Так, клієнт, який говорить, що він задоволений своїм положенням в суспільстві і своїми професійними успіхами, виконуючи малюнок на тему “який я є”, малює яскраві і крупні фігури товаришів по службі, себе же поміщає в самому кутку листа, малює чорним кольором, і фігурка виконана набагато менше і недбаліше, ніж інші. Фігури товаришів по службі він промальовує ретельно, крупно, себе ж малює недбало, штрихами. При обговоренні виявляється, що малюнок набагато більш точно відображав ситуацію, ніж вислови клієнта, і головне - відображав істинні переживання клієнта у зв'язку з своїм положенням в професійному співтоваристві.

При сумісному малюванні обговорення виражає участь кожного в груповій роботі, характер внеску в загальну діяльність, особливості взаємовідношення в групі в процесі спільної роботи.

Використання проективного малюнка у діагностичній роботі з дітьми.

При проведенні діагностики і корекції за допомогою проективного малюнка, психолог реалізує наступні функції:

- емпатичне ухвалення дитини;

- створення психологічної атмосфери і психологічної безпеки;

- емоційна підтримка дитини;

- постановка креативної задачі і забезпечення її постановки дитиною;

- тематична структуризація задачі;

- допомога в пошуку форми виразу теми;

- віддзеркалення і вербалізація відчуттів і переживань дитини, що

актуалізуються в процесі малювання.

Функції психолога можуть бути реалізовані в директивній і недирективній формі.

Директивна форма припускає пряму постановку задачі перед дитиною у вигляді теми малювання; керівництво пошуком кращої форми виразу теми і інтерпретації значення дитячого малюнка.

При недирективній формі дитині надається свобода як у виборі теми, так і у виборі експресивної форми. В той же час психолог надає дитині емоційну підтримку, а у разі потреби - технічну допомогу в доданні максимальної виразності продукту творчості дитини.

Фахівці виділяють 5 типів завдань, що використовуються у малюнковій практиці:

Наочно-тематичні.

Наочно-тематичні завдання - це малювання на задану тему, де предметом зображення виступає людина і її відношення з наочним світом і оточуючими людьми. Прикладом таких завдань можуть бути малюнки на тему: “Моя сім'я”, “Я у школі», “Я вдома”, “Я, який я

зараз”, “Я у майбутньому”, “Моє улюблене заняття”, “Що я люблю”, “Мій самий гарний вчинок”, “Мій мир”і т.д.

Образно-символічні.

Образно-символічні завдання є зображення дитиною абстрактних понять у вигляді створених уявою дитини образів, таких як добро, зло, щастя; зображення емоційних станів і відчуттів: радість, гнів, здивованність і т.д.

Цей тип завдання вимагає вищого символізування, ніж передуючий, оскільки поняття, що зображується, не володіє зовнішньою фізичною оболонкою, в основі символізації не може бути встановлена яка-небудь зовнішня ознака явища, що зображується. Це примушує дітей при виконанні завдання звертатися до аналізу етичного змісту подій і явищ, які стають предметом зображення при виконанні завдання, і, значить, переосмислювати значення цих подій.

Вправи на розвиток образного сприйняття, символічної функції.

Вправи на розвиток обрядового сприйняття, уявлення, символічної функції. Ці завдання направлені на структуризація неоформленного безлічі стимульних подразників. В цих завданнях дітям пропонується, опираючись на стимульний ряд, відтворити, цілосний

об'єкт і придати йому свідомість (малювання по крапкам, “чарівні” плями, “веселі клякси” і т.д.). В основі подібних вправ лежить відомий принцип проекції, що використовується в методиці Роршаха.