Структура здібностей. Спеціальні та загальні здібності

Проблема структури спеціальних здібностей широко досліджується і в зарубіжній психології. Проте підхід до її розв'язання принципово інший. Якщо вище згадані психологи намагались виявити структуру здібностей на основі якісного аналізу діяльності учнів, то в західноєвропейській і американській психології домінуючим є кількісний підхід. Визначаючи величину коефіцієнтів кореляції між різними запропонованими учням тестами, вони (Х.Олдхем, М.Баракат, А.Блекуелл та ін.) з допомогою факторного аналізу виділяють різні фактори, які вважають компонентами спеціальних здібностей. Очевидно, такий підхід до дослідження структури спеціальних здібностей поряд з позитивними сторонами має і ряд суттєвих недоліків. Базуючись лише на кількісних результатах розв'язання тестів і не аналізуючи характер діяльності учнів при цьому, важко добитись об'єктивних результатів, адже вони в значній мірі будуть залежати від характеру запропонованих тестів і підготовленості дітей.

Загальні й спеціальні здібності можуть знаходитись у різному поєднанні між собою. Леонардо да Вінчі був всебічно обдарованою людиною, як і М.В Ломоносов і Й.Гете. Всім їм характерними є високий рівень загальних здібностей, а також високими рівнями спеціальних здібностей до великої кількості різноманітної діяльності - наукових, прикладних, літературних та ін. У деяких людей ми зустрічаємо поєднання двох-трьох здібностей: О.С.Пушкін і М.Ю.Лермонтов - поети і прозаїки, Т.Г.Шевченко - поет і художник, Грибоєдов -поет, дипломат і музикант, Бородін - музикант і хімік. Але є й такі, які проявили себе в одній галузі: І.П.Павлов - у фізіології, О.Фет - в поезії, П.І.Чайковський - в музиці, І.П.Кулібін - у винахідництві і т.д.

Виникає запитання: як прогнозувати таких людей? Адже, за винятком математики, музики, частково поезії, багато інших здібностей проявляються пізно. Які ж ті ознаки творчої особистості, які ще в школі (а то і в ранньому віці) допоможуть педагогам визначити обдарованість дитини з метою складення для неї індивідуального графіку занять, рекомендації вступити у спеціальну школу і т.п.?

Пригадаємо визначення творчої діяльності. Отже, творча діяльність - це така діяльність, в результаті якої виникає або створюється нове у різних планах і масштабах, як матеріально закріпленого, так і матеріально незакріпленого. Успішно виконувати творчу роботу можуть лише особистості з творчими здібностями. У більшості трактувань визначення творчих здібностей зводиться до ототожнення їх з розумовими здібностями (І.Я.Лернер, А.М.Матюшкін). В.О.Моляко дає таке визначення: творчі здібності - синтез властивостей і особливостей особистості, які характеризують ступінь їх відповідності вимогам певного виду творчої діяльності і зумовлюють рівень її результативності. Оцінити рівень творчих здібностей можна на основі синтезованої характеристики таких властивостей і особливостей особистості, як: мотиваційно-творча активність, інтелектуально-логічні й інтелектуально-евристичні здібності, здібності до самоуправління, комунікативно-творчі здібності, світоглядні, моральні і естетичні властивості та індивідуальні особливості особистості. Можна виділити ряд особистісних, індивідуальних особливостей, які дозволяють прогнозувати творчі професійні можливості особистості в майбутньому, а саме: прагнення до оригінальності в розв'язках, пошуки нового, самостійна наполегливість у досягненні мети, винахідливість, самокритичність і критичність, гнучкість мислення, сміливість і мужність, енергійність та ін.

Ось які заповіді для творчої особистості склав Поль Вайнцвайг, доктор соціальної психології:

1. Будь господарем своєї долі.

2. Досягни успіху в тому, що ти любиш.

3. Внеси свій конструктивний вклад в загальну справу.

4. Будуй свої відносини з людьми на довір'ї.

5. Розвивай свої творчі здібності.

6. Культивуй в собі сміливість.

7. Не губи віру в себе.

8. Намагайся мислити позитивно.

9. Піклуйся про своє здоров'я.

10. Поєднуй матеріальне благополуччя з духовним задоволенням.

Незважаючи на досить великий обсяг досліджень з проблем творчості, на даний час ще немає чіткого визначення понять "творчість" і "творчі здібності", ще не розроблені єдині підходи до виявлення структурних компонентів творчої діяльності та творчих здібностей.

Не менш важливою є проблема розвитку творчих здібностей. Більшість психологів та педагогів-дослідників єдині в тому, що розвиток творчих здібностей здійснюється успішно лише при врахуванні індивідуально-вікових особливостей особистості (Н.С.Лейтес, А.М.Матюшкін, В.О.Моляко, Б.П.Нікітін). Так, наприклад, Б.П.Нікітін вказує, що для розвитку творчих здібностей потрібно створювати певні умови, а саме: рання діагностика творчих здібностей, реалізація зони найближчого розвитку, створення умов максимального напруження сил дитини, свобода у діях дитини.

Найвищу міру розвитку здібностей називають талантом. Талант - це поєднання здібностей, що дає людині можливість успішно, самостійно й оригінально виконувати певну складну трудову діяльність. Талант, як і здібності, є лише можливістю досягнення високої майстерності і значних успіхів у творчості. Зародження таланту є суспільно обумовленим. Якщо суспільство відчуває потребу в талановитих людях, якщо підготовлені умови для їх розвитку, то поява таких людей стає можливою (поява видатних полководців у воєнні роки).

Структура таланту визначається характером вимог, що висуває особистості дана діяльність (художня, політична, наукова, спортивна і т. п.). Тому здібності, що складають талант, не ідентичні, якщо порівнювати, наприклад, між собою талановитого співака і конструктора. Психологічний аналіз таланту дозволяє виділити загальні структури здібностей (на основі вивчення діяльності обдарованих дітей). Вони виступають як найбільш характерні групи психічних якостей, що забезпечують можливість здійснювати на найвищому рівні різні види діяльності. До першої групи належать уважність, зібраність, постійна готовність до напруженої роботи (досліджувані учні були зосередженими на уроках, постійно готовими до відповіді). Друга група пов'язана з першою, і полягає у тому, що готовність до праці переростає в схильність до праці, в необхідність трудитися. Третя група пов'язана з інтелектуальною діяльністю: це особливості мислення, швидкість мислительних процесів, підвищені можливості аналізу і узагальнення, висока продуктивність розумової діяльності.

Структура спеціальної обдарованості включає в себе загальні, розумові здібності і доповнюється рядом здібностей, що відповідають вимогам конкретної діяльності. Так, встановлено, що математична обдарованість характеризуються наявністю специфічних здібностей, серед яких - формалізоване сприймання математичного матеріалу, здатність до узагальнення математичних об'єктів, відношень, здібність до згортання систематичних міркувань і дій (В.А.Крутецький).

 

Інтелектуальні здібності

Інтелект (від лат. intelectus - розуміння) - відносно стійка структура розумових здібностей людини. Він включає в себе досвід, набуті знання і здатність швидко й доцільно використовувати їх у нових ситуаціях, які досі не зустрічалися, а також у процесі розв'язання складних завдань. Інтелект не слід ідентифікувати з поняттям "інтелігентність". Хоч у практичному житті високий інтелект частіше супроводить інтелігентну людину, проте ці поняття різні. Якщо інтелект розкриває адаптаційні здібності людини, то інтелігентність, частіше зовні виражена, свідчить про культуру не лише розуму, а й поведінки.

Структура інтелекту (за Терстоуном):

1) здатність оперувати числами та виконувати арифметичні дії;

2) вербальна гнучкість, за допомогою якої люди здатні порозумітися, використовуючи найбільш вдалі слова;

3) вербальне сприйняття, тобто здатність розуміти усне та писемне мовлення;

4) просторова орієнтація або здатність уявляти різноманітні предмети та форми у просторі;

5) пам'ять;

6) здатність до міркування;

7) швидкість визначення спільних або відмінних рис між предметами або зображеннями.