Співставлення понять людина, індивід, індивідуальність,

Особистість

 

Слово особистість (англ."personality") в англійській мові походить від латинського "persona". Спочатку це слово означало маски, які надягали актори під час театральної вистави в давньогрецькій драмі. Раб не розглядався як персона, для цього треба бути вільною людиною. Вираження "втратити обличчя", що є в багатьох мовах, означає утрату свого місця і статусу у певній ієрархії. У російській мові здавна вживається термін "личность "(від"лик") для характеристики зображення обличчя на іконі.

Потрібно відзначити, що в східних мовах (китайській, японській) поняття особистості пов'язується не тільки і не стільки з обличчям людини, але й з усім тілом. У європейській традиції обличчя розглядається в опозиції з тілом, тому що обличчя символізує душу людини, а для китайського мислення характерне поняття "життєвість" куди входять і духовні, і тілесні якості.

Таким чином, з самого початку в поняття "особистість'' був включений зовнішній поверхневий соціальний образ, який приймає людина, коли грає певні життєві ролі, - якась "личина'', суспільне обличчя, звернене до навколишніх. Звідси випливає, що поняття "особистість'', в першу чергу, пов'язано з соціальною сутністю людини.

Слово "особистість'' широко використовується в повсякденному спілкуванні поряд з поняттями "людина'', "індивід'', "індивідуальність'', які, однак, не є тотожними. Необхідно провести розмежування між ними, щоб визначити поняття " особистість''.

Поняття людини значно ширше за поняття особистості, бо включає у себе велике коло соціальних і біологічних ознак - аопологічних, етнографічних, культурних та ін. Слід адекватно співвідносити поняття людини й особистості. Людина як соціальна біологічна істота є носієм особистості.

Людина – біосоціальна істота, яка володіє членороздільною мовою, свідомістю, вищими психічними функціями (абстрактно-логічне мислення, логічна пам’ять і т. д.), здатна створювати знаряддя праці та використовувати їх в процесі суспільної праці.

На питання "Що таке людина?" Платон відповів: "Це - тварина, що ходить на двох ногах". Обміркувавши зауваження, що й птахи ходять на двох ногах, мислитель додав: "але без пір´я". Тоді жартівники підкинули вченому обскубаного півня, на шиї якого висіла дощечка з написом: "Людина, за Платоном". Цей історико-філософський жарт свідчить про складність, багатовимірність, багатоаспектність людини.

Поняття "людина'' використовується як гранично загальне поняття для характеристики загальних, притаманних усім людям якостей і здібностей.

Використовуючи це поняття, психологи наголошують, що людина одночасно є біологічною і соціальною істотою, яка своєю життєдіяльністю впливає на навколишнє середовище.

Основні характеристики людини:

‒ особлива будова організму;

‒ здатність до трудової діяльності;

‒ наявність свідомості.

Людина як окрема істота визначається поняттям "індивід". Дослівно воно значить неподільну частку якогось цілого.

Індивід – біологічний організм, носій загальних спадкових якостей біологічного виду людина, представник людського роду – homo sapiens.

Будь-яка людина – індивід, незалежно від рівня її фізичного і психічного здоров’я. Індивідами ми народжуємося.

Цікаво відзначити, що латинський термін "homo" близьке до поняття "гумусу" (ґрунту, пороху), з якого зроблений людина, а в європейських мовах "man" виробляється від "manus" (рука). У російській мові слово "человек" має корінь "чоло", тобто чоло, верхня частина людської істоти, що наближає його до творця.

Тільки індивідні якості (приманні людині задатки, анатомо-фізіологічні передумови) закладають підвалини особистості.

Загальні характеристики індивіда:

‒ цілісність психофізичної організації організму;

‒ стійкість по відношенню до навколишньої дійсності;

‒ активність.

Інакше, можна сказати, що індивід - це " конкретна людина'' від народження до смерті. Індивід - початковий стан людини в філогенетичному та онтогенетичному розвитку.

Термін "індивід" застосовується в тих випадках, коли людину розглядають як одного з багатьох представників певної спільності (групи, колективу, виду) без вказівки на особливі якості і умови діяльності.

Особистість же розглядається як результат розвитку індивіда, втілення власне людських якостей. Особистість - це соціальна сутність людини. Дотепер ще не склалося досить обґрунтованого і загальноприйнятого визначення, багатозначність змісту цього поняття обумовлена широкоаспектністю проявів особистості, різноманіттям її становлення і розвитку.

З усього безлічі визначень, які даються в психології особистості, можна вибрати декілька. З точки зору І.С. Кона, "поняття особистості означає людського індивіда як члена суспільства, узагальнює інтегровані в ньому соціально значущі риси"; на думку К.К. Платонова, особистість - це "людина як носій свідомості"; згідно Б.Г. Ананьєву, "особистість – це суб'єкт суспільної поведінки і комунікацій"; за К. Ясперсом, "індивіда називають особистістю в тому випадку, коли він має почуття самодостатнього існування, почуттям власного, неподільного Я".

Таким чином, особистість - це конкретна людина, яка є носієм свідомості, здатна до пізнання, переживань, перетворення навколишнього світу і будує певні відносини з цим світом і зі світом інших особистостей.

Особистість розглядається як втілення в конкретній людині соціальних якостей, які купуються в процесі діяльності та спілкування з іншими індивідами. Особистістю не народжуються, особистістю стають.

Отже, у цілому поняття особистості використовується для позначення особливостей, якостей, станів індивіда, обумовлених його предметною діяльністю і спілкуванням з іншими людьми.

Якщо уявити неймовірне: в наслідок якихось драматичних подій зникли створені людством культура, мистецтво, наука, техніка, різноманітний предметний світ, інститути людської соціалізації, а маленькі діти залишилися в цих умовах без дорослих, які втілюють у своїй спільній діяльності суспільні стосунки, то розвиток індивіда за антропологічним типом припинився, став неможливим, а в кращому випадку пішов шляхом, характерним для тваринного світу. Зрозуміло, що про розвиток особистості в цих умовах зайве говорити.

Про це свідчать факти з життя дітей, які змалку потрапили до тваринних зграй. Такі діти хоч і народилися індивідами, але їхній розвиток був деформований у середовищі тварин. Тому ці діти не стали людьми, їх так і не вдалося повернути на шлях людського розвитку. Ці факти доводять вирішальну роль соціального оточення, культурно-історичного середовища та властивих людині засобів соціалізації індивіда, творення особистості.

Індивідуальність. Набагато більш змістовний інший термін "індивідуальність", що означає унікальність і неповторність людини у всоьму багатстві її особистісних якостей і властивостей. Людина виступає спочатку як “особистість”, "випадковий індивід" (Маркс), потім як соціальний індивід, персоніфікована соціальна група, і потім як особистість.

За допомогою поняття " індивідуальність'' найчастіше підкреслюється неповторність та унікальність кожної людини. З іншого боку, в індивідуальності ми зустрічає ті якості особистості та індивідуальні властивості, які є у всіх, але мають різну ступінь вираженості і утворюють поєднання. Всі індивідуальні якості проявляються в різних способах поведінки, діяльності, спілкування.

Згідно С.Л. Рубінштейну, "властивості особистості ніяк не зводяться до її індивідуальних особливостей. Вони включають і загальне, і особливе, і одиничне. Особистість тим значніша, чим більше в індивідуальному ламанні представлено загальне".

Індивідуальність - не просто "атомарність" людини, скоріше характеристика її одиничності і своєрідності, що виводять за рамки цієї одиничності. Інакше індивідуальність людини не відрізнялася б від індивідуальності скажемо стільця чи столу. Добре сказав з цього приводу сучасний німецький філософ Ю. Хабермас, "моя концепція мене самого" має сенс лише тоді, коли людина визнається і як взагалі особистість, і як саме індивідуальна особистість.

Рис. 1. Співвідношення понять “людина”, “індивід”, “особистість” та “індивідуальність”

Таблиця 1.

Приклади співвідношень понять, “індивід”, “особистість” та “індивідуальність”

 

Таким чином, поняття особистість більш вузьке, акцентоване на суспільній суті людини. Іншими словами, особистість - та ж людина, тільки абстрагована від її біологічної, природної сторони (індивід них властивостей), яка розглядається як суспільна, соціальна істота. Це член суспільства, який виконує певні соціальні функції.