Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема: Філософський зміст проблеми буттяСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
II. Актуальність теми: Рух, простір і час є умовами пізнання світу в культурно-практичному освоєнні світу. Вони відіграють важливу роль у відокремленні речей друг від друга, у конкретизації універсальних зв'язків речей і явищ у світі. Простір і час - універсальні форми організації всього розмаїття світу. Для студентів-медиків дана тема дає можливість усвідомити особливості організації простору і часу в живих системах, проблему біологічного часу («біологічних часів») і біологічного простору, соціальний простір і час і їхній гуманістичний вимір.
II. Навчальна мета самостійної роботи: Студент повинен знати: Ø Методологічне значення проблеми матерії і руху для біології та медицини. Ø Вклад медицини в розвиток філософських думок про форми руху матерії, простору і часу. Студент повинен вміти: Ø інтерпретувати специфічні риси життя як особої форми матерії Ø аналізувати рух як засіб буття, його форми і види; Ø трактувати простір і час як універсальні форми буття; Ø визначати особливості видів простору і часу взагалі і в живих системах; Ø трактувати гуманістичний зміст простору і часу.
ІІІ. Матеріалі самостійної роботи III.1. Базові знання, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
III.2. Зміст теми: 1. Методологічне значення проблеми матерії і руху для біології та медицини. 2. Вклад медицини в розвиток філософських думок про форми руху матерії, простору і часу.
Категорія матерії має історію свого становлення. Античні філософи ототожнювали матерію з якимось першоматеріалом перворечовиною, первоцеглинкою Філософія Нового часу розглядала матерію як речовину, що володіє сумою деяких незмінних властивостей: довжина, непроникність, маса, вага і так далі. Однак у цей період з'явилася тенденція відійти від ідеї першоречовини, першовластивості і розуміти під матерією всю природу в цілому. Так, Б. Спіноза (1632-1677) уважав, що матерія — це природа, що виступає як субстанція, тобто те, що існує саме в собі, представляє саме через себе, те, що не має потреби у виставі іншої речі, з якої воно повинне було утворюватися. Субстанція є причиною самої себе, перебуває у вічному русі й має атрибути довжини й мислення. Такий підхід згодом дозволив підійти до гносеологічного визначення матерії через її зіставлення зі свідомістю й процесом пізнання. Так, французький матеріаліст П. Гольбах (1723- 1789) уважав, що сутність матерії пов'язана із загальною властивістю матеріальних об'єктів викликати відчуття. Однак це положення надалі не було розвинене. Викладені вистави про сутність матерії, з одного боку, визнавали матеріальність миру, його матеріальна єдність, заперечували ідеалізм, сприяли розвитку природознавства. Російський філософ В.С. Соловйов у роботі «Історичні справи філософії» писав, що відновлення прав матерії було законним актом у визвольному процесі філософії, тому що тільки визнання матерії звільняє від фактичного рабства матерії. З іншого боку, старі вистави й підходи не дозволяли проникнути в сутність матерії, охопити всі її різноманітні форми. Визначення категорії «матерія», у якім сконцентрований увесь досвід практичного й теоретичного освоєння миру людиною, було дано філософією діалектичного матеріалізму. Наприкінці XIX — початку XX століть у природознавстві, яке ґрунтувалося на механічно-атомістичній картині миру, назрівала криза, пов'язаний з відкриттям явищ, для яких пояснення з позиції атомістичної будови матерії виявилися неспроможні, та й сам атом виявився діленим. В 1895 році були відкриті рентгенівські промені. Це відкриття спростувало виставу про непроникність матерії. В 1896 році французький фізик А. Беккерель відкрив явище радіоактивності урану, що послужило поштовхом установленню складного складу атома, що вважався дотепер неподільним. В 1899 році російський фізик П.Н. Лебедєв уперше виміряв тиск світла, чим довів наявність електромагнітної маси, у фізику вводиться поняття поля, яке являє собою якісно одмінний від речовини вид матерії. «Матерія зникла» — заявили із цього приводу деякі вчені-фізики. Суть кризи у фізиці, таким чином, полягала в запереченні об'єктивної реальності, у заміні матеріалістичної теорії пізнання на агностицизм. Філософія не могла відмахнутися від новітніх відкриттів природознавства, вона повинна була осмислити нову природничонаукову основу матеріалізму й зробити необхідні висновки по проблемі матерії. У роботі Ф. Енгельса «Діалектика природи» були позначені наукові підходи до проблеми матерії. З одного боку, матерія як така — це чисте створення думки, абстракція, а з іншого сторони, матерія й властиве їй рух не абстрактний. Класичне визначення матерії сформулював В.І. Ленін у роботі «Матеріалізм і емпіріокритицизм». При цьому він виходив з наступних підстав: матерія — це не матеріал для світобудови й не його властивості. Це сам мир у його різноманітті, єдиною властивістю якого є властивість бути об'єктивною реальністю. В.І. Ленін дає наступне визначення матерії: «Матерія є філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, яка дана людині у відчуттях його, яка копіюється, фотографується, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них». Розроблене філософське поняття матерії приводить до визначення її атрибутів, таких як нествореність і незнищенісь, невичерпність, активність, тобто здатність до саморозвитку, наявність загальної властивості відбиття. У цей час в атрибутивні властивості матерії включається інформація, яка трактується як структурна складність матеріальних об'єктів, як усяка різноманітність і впорядкованість. У якості корінного атрибута, загального способу існування матерії виступає рух, а з органічної єдності матерії й руху випливає необхідність її існування в просторі й часу. Матерія існує у двох видах: поле й речовина. Особливими видами матерії є фізичний вакуум і плазма. Речовина — це все те, що має масу спокою. Науці відомі три види поля: електромагнітне, ядерне, гравітаційне. У цьому зв'язку слід помітити, що росіянин біолог А.Г. Гурвич (1874-1954) увів поняття й принцип поля в біологію. Головне значення принципу поля полягає в тому, що даний принцип пояснює погоджена поведінка як компонентів організму, так і всього організму в цілому. Процес погодженого зміни або переміщення частин складного органічного цілого підкоряється законам поля. За наявним даними, принципу поля підлеглі процеси не тільки в рамках індивіда, але й процеси взаємодії індивідів усередині колоній, видів. Крім видів, у матеріальному світі розрізняють сфери: неорганічна природа (має мікро-, макро- і мега-рівні), органічна матерія (має також рівні організації живого: молекулярний, субклітинний, клітинний, тканиний, органний, організмений, популяційно-видовий, біоценотичний, біосферний), соціально-організована матерія, що представляє собою динамічно функціонуючу, історично розвиваючу дійсність людських індивідів, що перебувають у суспільних відносинах. Усі види й сфери матерії зв'язані між собою: нижчі передують вищим, вищі ґрунтуються на нижчі. Взаємозв'язок рівнів існування матерії одержав своє визнання в медицині в її новому й багато в чому гіпотетичному розділі геліобіології. На початку XX століття росіянин учений А.Л. Чижевський (1897-1964) звернув увагу на зв'язок самопочуття людини із процесами, що протікають у космосі. Учений зробив висновок, що сонячна активність впливає на плин епідемічних процесів у масштабі планети. І незважаючи на той факт, що захворювання мають соціальну основу, не можна виривати людину, організми із природного середовища, навколишнього світу з його радіацією, електричними полями, потоками сонячною енергією. Так, коливання магнітного поля Землі, на думку фахівців, впливають на біосферу, у людей може з'явитися почуття туги, страху, тривоги, з'являється безсоння, знижується працездатність. Різноманіття рівнів організації матерії пов'язане із проблемою єдності миру. Єдність миру означає те реальне загальне, яке є в явищах і предметах. Матеріалістичний монізм затверджує єдність миру в його матеріальності. У світі немає нічого, крім матерії, що вічно рухається, яка відображається у свідомості людини. Ця істина доводиться тривалим і важким розвитком природознавства. Відкриття законів збереження маси й енергії служить основою природничо-наукового обґрунтування субстанціональної, атрибутивної єдності миру. Відкриття клітинної будови живих істот, теорія еволюції Ч. Дарвіна, досягнення генетики довели, що основою живого також є матерія, що розвивається. Мислення, дух також включені в єдність миру на матеріалістичній основі як вищий продукт і функція матерії. Ідеальне як породження й відбиття матерії вписується в матеріалістичну картину Всесвіту. Способом існування матерії є рух. У світі немає руху без матерії, як і матерії без руху. Рух — це процес, що ніколи не припиняється, зміни матерії, взаємодії між складеними елементами матеріальних об'єктів, здатність її перетворювати один стан в інше, переносити сліди минулого в майбутнє, перетворювати можливість у дійсність. Джерелом руху є неоднорідність, внутрішня суперечливість матерії. Як відзначав М. Гегель, протиріччя є корінь усякого руху й життєвості. Філософія розглядає наступні основні властивості руху: об'єктивність і матеріальність, абсолютність і відносність (рух — загальний спосіб буття, але існує в конкретних формах), суперечливість (рух — це єдність спокою й мінливості), рух невіддільний від свого носія. Ґрунтуючись на факті відповідності руху своєму носієві, Ф. Енгельс створив класифікацію форм руху матерії. Він виділяє п'ять форм: механічну - переміщення тіла в просторі й часу; фізичну — рух атомів; хімічну — рух молекул; біологічну - рух білків; соціальну — носій індивід, спільності людей. Усі форми руху зв'язано один з одним. Вищі форми включають у підлеглому виді нижчі, ґрунтуються на них, але внаслідок іншої якісної визначеності, що не зводиться до простих форм. Так, наприклад, біологічна форма руху здійснюється за допомогою фізичних і хімічних процесів, які синтезуються в єдину цілісну систему, і в цій організації з'являється за рахунок взаємодії її елементів нова якість, якого не було в ізольованих компонентах. Медицина має справу з людиною, у якій представлений взаємозв'язок форм руху матерії, що утворює вищий тип цілісності. Лікар, вивчаючи організм людини, певні фізіологічні процеси, не повинен забувати, що людей — істота біосоціальна. Рух — не єдиний спосіб буття. Іншими основними формами існування матерій є простір і час. Будь-які предмети перебувають не тільки в русі, але й мають розміри, певним чином розташовані у відношенні друг до друга, випливають один за одним у різній послідовності. Ці факти відбиті в категоріях простору й часу. Простір — це філософська категорія, що відбиває факт співіснування речей і процесів, їх довжина й упорядкованість. Час — це філософська категорія, що відбиває факт зміни явищ, їх тривалість і послідовність. Основними характеристиками простору й часу є їхня об'єктивність, абсолютність і відносність. Простір і час не мають самостійне існування незалежно від матерії й руху. А. Ейнштейн в 1905 році створив теорію відносності, філософський зміст якої видатний фізик визначив положенням: простір і час не існують без матерії, вони міняють свої властивості залежно від руху матерії. Властивістю простору й часу є нескінченність. Вони нескінченні як рух і матерія. Взагалі визнання кінцівки однієї із чотирьох характеристик буття означає одночасно кінцівка інших. Властивістю простору й часу є їхня мірність. Простір трьохмірний. Поняття багатомірного простору являє собою наукову абстракцію, що має математичний і фізичний зміст, і зміст. Виражаючи конкретні явища мікросвіту, багатомірні простори не претендують на заміну простору тривимірного. Теорія відносності користується поняттям єдиного просторово-тимчасового континууму, де четвертим виміром є час. Час одномірно, необоротно, і у філософському змісті не є рівномірний хід подій. Час є порядок реальних подій, деякого їх початку, розвитку й кінця. Реальний час є час конкретний, певний рух конкретних об'єктів і тому, на відміну від циферблата годин, воно тече нерівномірно. А. Ейнштейн затверджував, що час є характеристика, необхідним образом пов'язана з тілом відліку, до якого воно ставиться. Тому можливо розгляд простору-часу у відповідності зі сферами існування матерії, простір-час у неживій природі (мега-, макро-, мікросвіті); біологічний простір-час, пов'язане з появою живого; соціологічна форма простору-часу, пов'язана з виникненням людини. Соціологічна форма простору-часу залежить від форм буття й діяльності людину. У цьому випадку можна затверджувати, що стан цієї форми, хід простору-часу, його зміст залежить від людини. Ритми людської діяльності задають часу свій плин, визначають час. Поет Р. Гамзатов писав: Ты перед нами, время, не гордись, Считая всех людей своею тенью, Немало средь людей таких, чья жизнь Сама источник твоего свеченья. Будь благодарно озарявшим нас Мыслителям, героям и поэтам. Светилось ты и светишься сейчас Існує час індивідуального буття людину, що визначається подіями в його житті. Очевидно, що відношення вчасно, уміння спресувати час, наповнити його розумним змістом — показник культури людини, показник змістожитєвої наповненості його буття. Давньоіндійська мудрість затверджує: «Не ми безтурботно проводили час, але час нас, безтурботних, провів». Тривалість процесів історичного часу має такі крапки відліку як формація, цивілізація, епоха. Проблеми простору-часу мають своє специфічне переломлення в біології й медицині. Простір і час з'явилися фундаментальними факторами, які впливали на живе. Тільки завдяки пристосуванню до просторово-тимчасових взаємодій на планеті могла виникнути життя, законом якої є відбиття у своїх структурних формах властивостей зовнішнього миру. У мікроскопічних просторових структурах живого відбивається просторово-часовий континуум зовнішніх явищ. Взагалі нормальне функціонування живого організму залежить від геометрії просторового розташування внутрішніх органів. П.К. Анохін сформулював закон роботи мозку, сутність якого полягає в тому, що мозок тварин, як спеціальний орган відбиття й пристосування, у процесі еволюції придбав властивість безперервного плину його процесів у повній відповідності з компонентами просторово-тимчасового континууму зовнішнього миру. Усі форми нашої поведінки вписані в цей закон, який має свою біологічну основу в нервових клітках мозку подій, що відбивають безперервність, зовнішнього миру. Живі організми в результаті пристосувальної активності формують своєрідну модель тимчасових відносин у вигляді біоритмів, що представляють собою циклічну тимчасову організацію життєвих процесів. Ритмічні фізіологічні функції живого організму забезпечують його стійкість, зберігають індивідуальність. Оскільки біоритми разугоджувані з реальністю соціальної життєдіяльності, остільки зложилася хрономедицина, хронотерапія. Розглянувши проблему матерії й форм її існування, слід зазначити, що принцип матеріальної єдності миру необхідно пов'язаний із принципом розвитку. А це означає необхідність зв'язку матеріалізму й діалектики, тобто неможливість існування одного без іншого.
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; просмотров: 607; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.142.212.153 (0.013 с.) |