Схема 3. Антиномії космологічної ідеї по Канту

	Тезис	Антитезис
Математичні антиномії	1. Світ має початок (межу) у часі і просторі	Світ у часі і просторі не( скінченний
2. Усе у світі складається із простого	Немає нічого простого, все складне
Динамічні антиномії	3. У світі існують вільні причини	Немає ніякої свободи, усе є природа
4. В ряду причин світу є якась необхідна сутність	У цьому ряді немає нічого необхідного; усе в ньому випадкове

 

У центрі Кантівської філософії стоїть людина, її гідність і її доля. В «Критиці практичного розуму» Кант викладає оригінальну етичну теорію. Вихідним принципом етики Канта є принцип гуманізму, який стверджує, що всяка особистість – самоціль і ні в якому випадку не повинна розглядатися як засіб здійснення яких би то не було завдань, хоча б це були завдання загального блага. Основний закон етики – категоричний імператив (формальне внутрішнє веління, обов'язкове для кожного індивіда): «.. поводься згідно до такої максими, керуючись якою ти в той же час можеш побажати, щоб вона стала загальним законом». Вчинок людини, по Канту, є моральним, якщо він зроблений єдино з поваги до морального закону. В випадку конфлікту між людськими пристрастями і моральним законом Кант вимагає безумовного підпорядкування моральному боргу.

Філософія Г. Гегеля.

Філософія Гегеля – завершення і вище досягнення німецького класичного ідеалізму. Розвиваючи, вдосконалюючи діалектичний метод, Гегель застосував його для вивчення природи, суспільства і людини. Джерелом, розвитку по Гегелю є дух, але Гегель, за словами К. Маркса, у діалектиці ідей геніально вгадував діалектику речей.

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770(1831) народився в сім'ї знатного чиновника, отримав освіту в гімназії і Тюбінгенському теологічному університеті. Студентські роки майбутнього філософа збіглися з великими політичними подіями. Він захоплено зустрів Французьку революцію; разом із Шеллінгом і Гельдерліном брав участь у символічній посадці «дерева волі» в 1791 році. Пізніше Гегель писав про Французьку революцію: «Це був чудовий схід сонця. Всі мислячої істоти святкували цю епоху. В той час панувало піднесене, зворушливе почуття, світ був охоплений ентузіазмом, начебто лише тепер наступило дійсне примирення божественного зі світом». Після закінчення навчання Гегель працює домашнім учителем у Берні і Франкфурті(на(Майні, викладає в Йєнському, Гейдельберзькому і Берлінському університетах, читає лекції по філософії релігії, філософії історії, логіці, натурфілософії, антропології, психології, філософії права, естетиці. Улітку 1831 року знаменитий філософ зненацька вмирає від холери.

Основні роботи: «Феноменологія духу», «Наука логіки», «Енциклопедія філософських наук», «Філософія права»; посмертно по лекційних записах були видані: «Філософія історії, «Лекції по естетиці», «Лекції по історії філософії».

Філософія Гегеля – це об'єктивний ідеалізм. Першоосновою світу є Абсолютний Дух («Абсолютна ідея»). Завдяки саморозвитку абсолютної ідеї світ перебуває в безперервній і постійній зміні, розвитку. Вивчаючи особливості саморозвитку духу, Гегель уперше представив діалектику як теорію розвитку і метод пізнання у систематичному вигляді, сформулювавши основні принципи, закони і категорії діалектики. Розвиток Гегель розуміє не як простий кількісний ріст, а як складний суперечливий процес: «Всі речі суперечливі в самих собі... Протиріччя є корінь всякого руху і життєдіяльності; лише, оскільки щось має в самому собі протиріччя, воно рухається, має імпульс і діяльність» (закон єдності і боротьби протилежностей).

Системоорганізуючим принципом у Гегеля є принцип тріади. В кожному явищі, процесі виділяються три основних стадії:

Теза перший етап, вихідний пункт розвитку;

антитеза другий етап, перехід на противагу, «заперечення» тези;

синтез третій етап, поєднання двох колишніх у новій якості,

повернення нібито до початку, замикання кола.

Ця логічна схема є основою закону заперечення заперечення.

У саморозвитку абсолютної ідеї Гегель виділяє три етапи і відповідно три частини свого вчення:

(Теза). Ідея існує у формі чистих логічних сутностей –логіка.

(Антитеза). Ідея «відчужує» себе в природу, «Вирішуєть» ся із сама себе вільно відпустити себе в якості природи» – філософія природи.

(Синтез). Ідея повертається в себе; у суспільстві, у свідомості людини вона пізнає саму себе і існує в різних формах конкретного духу – філософія духу.

За принципом тріади систематизовані і логічні поняття (категорії). Логіка у Гегеля представлена як діалектика; тобто поняття в нього існують не в застиглому і ізольованому вигляді, а як рухливі, суперечливі, перехідні одна в одну логічні сутності.

Історію Гегель представляє як процес сходження духу по щаблях свободи (свобода розуміється як інтелектуальна свобода думки, духу) і виділяє три головних щаблі: (дивись схему 4).

Схема 4

Перша Східний мир деспотія, свобода деспота, «вільний один»

Друга Античний мир демократія і аристократія, «деякі вільні»

(Стародавні Греція і Рим)

Третя Германський мир істинна монархія: «усі вільні», тому що всі

(Християнський мир) усвідомлюють свою духовну сутність

 

В трьох вищих формах самосвідомості «абсолютного духу» – мистецтві (дух споглядає себе в почуттєвих образах), релігії (дух переживає себе в самозаглибленні, в уявленнях), філософії (дух мислить себе в наукових поняттях) завершується всесвітня історія, і світовий розум повністю усвідомлює себе і самозадовольняється. Це замкнутість системи Гегеля, можливість завершення розвитку суперечить його діалектичному методу, відповідно до якого все у світі піддається нескінченному становленню, зміні розвитку.

Філософія Гегеля вплинула на духовну культуру, науку, філософію, стала одним з теоретичних джерел марксизму.