Д. Обов’язкового поєднання всіх перелічених критеріїв.

9 Ерадикаційною терапією першої лінії лікування неускладненої пептичної виразки згідно з Маастрихтською угодою 2000 р. є така:

А. Мінімум 5 днів: омепразол 20 мг 2 рази/день + кларитроміцин 500 мг 2 рази/день + амоксицилін 1000 мг 2 рази/день або метронідазол 500 мг 2 рази/день.

Б. Мінімум 7 днів вищеназвана схема.

В. Мінімум 7 днів: омепразол 20 мг 2 рази/день + кларитроміцин 500 мг 1 раз/день + амоксицилін 1000 мг 2 рази/день або метронідазол 500 мг 2 рази/день.

Г. Мінімум 7 днів: омепразол 20 мг 1 раз/день + кларитроміцин 500 мг 2 рази/день + амоксицилін 1000 мг 2 рази/день або метронідазол 500 мг 2 рази/день.

Д. Мінімум 7 днів: омепразол 20 мг 2 рази/день + кларитроміцин 500 мг 1 раз/день + амоксицилін 1000 мг 2 рази/день або метронідазол 500 мг 1 раз/день

 

10 Ерадикаційною терапією другої лінії є квадротерапія, що враховує одну правильну комбінацію з перелічених:

А. Мінімум 7 днів: омепразол 40 мг у 2 прийоми + вісмута субцитрат/субсаліцитат 480 мг у 4 прийоми + метронідазол 1000 мг у 2 прийоми + тетрациклін 100 мг у 2 прийоми.

Б. Мінімум 10 днів названа схема.

В. Мінімум 14 днів названа схема.

Г. Мінімум 21 день названа схема.

Д. Мінімум 7 днів: омепразол 40 мг в 1 прийом + вісмута субцитрат/субсаліцитат 480 мг у 2 прийоми + метронідазол 1000 мг у 2 прийоми + тетрациклін 100 мг у 2 прийоми.

11 Стратегія лікування Нр-негативних пептичних виразок враховує тривалу протисекреторну терапію від 1 до 3 місяців:

А. Омепразол 2 рази на добу + антацидний препарат за 1 годину до приймання їжі.

Б. Омепразол 1 раз на добу + антацидний препарат за 1 годину до приймання їжі.

В. Ранітидін 150 мг 1 раз на добу ввечері + антацидний препарат за 1 годину до приймання їжі.

Г. Фамотидин 20 мг ввечері + антацидний препарат за 1 годину до приймання їжі.

Д. Мізопростол 300 мг 2 рази/добу + фамотидин 40 мг ввечері.

12 Протирецидивна терапія використовується за необхідності тривалого підтримуючого лікування з причини неповної ерадикації і супутніх ускладнень за умови проведеного попереднього лікування схемою квадротерапії. Терміни тривалості приймання Н₂-гістамі-ноблокатора або інгібітора протонної помпи враховують:

А. 1 рік при виразці 12-палої кишки або 0,5 року при виразці шлунка.

Б. 2 роки при виразці 12-палої кишки або 1 рік при виразці шлунка.

В. 3 роки при виразці 12-палої кишки або 2 роки при виразці шлунка.

Г. 4 роки при виразці 12-палої кишки або 2 роки при виразці шлунка.

Д. 5 років при виразці 12-палої кишки або 3 роки при виразці шлунка.

 

13 Переривчата протирецидивна терапія проводиться в умовах відкритої виразки, що не рубцюється, і враховує одну правильну відповідь:

А. Приймання протисекреторних і спазмолітичних засобів.

Б. Приймання протисекреторних засобів, що чергуються з ендоскопіч-ними заходами.

В. Приймання протисекреторних засобів і препаратів центральної дії (еглоніл, даларгін).

Г. Приймання протисекреторних засобів і транквілізаторів.

Д. Приймання протисекреторних засобів і репарантів.

 

14 Протирецидивна терапія “за вимогою” використовується при неускладненій виразковій хворобі, без супутньої патології у разі появи перших симптомів шлункової диспепсії без діагностичної ендоскопії. Терміни приймання інгібітора протонної помпи або Н₂-гістаміноблокатора враховують:

А. Перші 1-2 дні омепразол 40 мг на добу або ранітидин 300 мг/добу, далі 1 тиждень – у половинній дозі.

Б. Перші 3-4 дні омепразол 40 мг на добу або ранітидин 300 мг/добу, далі 2 тижні – у половинній дозі.

В. Перші 5-6 днів омепразол 40 мг на добу або ранітидин 300 мг/добу, далі 3 тижні – у половинній дозі.

Г. Перші 7-8 днів омепразол 40 мг на добу або ранітидин 300 мг/добу, далі 4 тижні – у половинній дозі.

Д. Перші 9-10 днів омепразол 40 мг на добу або ранітидин 300 мг/добу, далі 4 тижні – у половинній дозі.

15 Діагностика хронічного гастриту базується на чотирьох із п’яти запропонованих критеріїв. Назвати один, який не є надійним.

А. Фіброгастроскопія з прицільною біопсією і морфологічним дослід-женням.

Б. Больовий і диспепсичний синдром.

В. Дослідження на наявність бактерій Нр.

Г. Рентгенологічне дослідження шлунка.

Д. Інтрагастральна рН-метрія.

16 Згідно з Сіднейською системою класифікації гастритів синоні-мом неатрофічного гастриту є:

А. Тип А.

Б. Тип В.

В. Тип С.

Г. Варіоломорфний, асоційований з целіакією.

Д. Ізольований гранулематоз.

 

17 Хронічний гастрит, асоційований з Нр, має основні і додаткові гістологічні ознаки. Назвати основну ознаку з переліку наведених.

А. Кишкова метаплазія епітелію.

В. Дисплазія епітелію.

В. Атрофічні зміни.

Г. Плазмоцитарна і лімфоцитарна інфільтрація власної пластинки.

Д. Вкривання слизової оболонки шлунка виразками.

18 Хронічний гастрит, асоційований з Нр, має основні і додаткові гістологічні ознаки. Назвати додаткову ознаку серед основних.

А. Дисплазія епітелію.

Б. Виражена нейтрофільна інфільтрація в ямочковому епітелії з уш-кодженням клітин.

В. Плазмоцитарна інфільтрація.

Г. Лімфоцитарна інфільтрація.

Д. Наявність НР у вигляді коротких, зігнутих стержнів на поверхні сли-зової оболонки шлунка і в просвіті ямок.

19 Діагностичними критеріями аутоімунного атрофічного гастриту є всі, крім:

А. Ахлоргідрії і гіпергастринемії.

Б. Перніціонарної анемії.

В. Виявлення антитіл до парієтальних клітин слизової оболонки.

Г. Низького рівня IgA і IgG.

Д. Високого рівня IgA і IgG.

 

20 Атрофічний, аутоімунний гастрит гістологічно характеризується всіма ознаками, крім:

А. Вираженої лімфоплазмоцитарної інфільтрації.

Б. Формування фолікул у власній пластинці.

В. Кишкової і/або “антральної” метаплазії.

Г. Гіпоплазії G-клітин.

Д. Гіперплазії G-клітин.

21 Атрофічний мультифокальний хронічний гастрит гістологічно характеризується ознаками, одна з яких є неправильною. Це:

А. Утворення лімфоплазмоцитарних інфільтратів.

Б. Кишкова метаплазія.

В. Атрофія слизової оболонки шлунка.

Г. Всі вище згадані.

Д. Неправильна ознака не згадана.

 

22 Хімічний хронічний гастрит (або реактивний рефлюкс гастрит) гістологічно характеризується такими ознаками:

А. Гіперплазією клітин ямочкового епітелію.

Б. Виснаженням муцину ямочкових клітин.

В. Набряком власної пластинки і збільшенням в ній гладком’язевих клітин.

Г. Інфільтрацією еозинофілами глибоких шарів слизової оболонки.

Д. Всіма вищезгаданими.

23 Розвитком коагуляційного некрозу, варійованого від вогнище-вого до поширеного, з виникненням вторинних запальних інфільтратів характеризується один з нижчезазначених хроніч-них гастритів:

А. Хімічний.

Б. Радіаційний.

В. Лімфоцитарний.

Г. Неінфекційний гранулематозний.

Д. Еозинофільний.

24 Діагностичним критерієм лімфоцитарного хронічного гастриту вважають такий показник:

А. > 10 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин.

Б. > 15 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин.

В. > 20 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин.

Г. > 25 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин.

Д. > 30 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин.

(норма 4-7 лімфоцитів)

 

25 Неінфекційний гранулематозний гастрит частіше всього зумовлюється такими хворобами, крім:

А. Хвороби Крона. Г. Гранулематозу Вегенера.

Б. Туберкульозу. Д. Наявністю чужорідних тіл.

В. Саркоїдозу.

26 Еозинофільний гастрит (алергічний) часто сполучається з втягненням до патологічного процесу таких органів, крім:

А. Стравоходу. В. Ободової кишки.

Б. Тонкої кишки. Г. Прямої кишки.

27 “Потрійна” терапія І варіанта при неатрофічному хронічному гастриті враховує тільки одну правильно названу комбінацію:

А. Омепразол 40 мг у 2 прийоми + метронідазол 1 г у 2 прийоми + амок-сицилін 2 г у 2 прийоми.

Б. Омепразол 40 мг у 2 прийоми + метронідазол 1,5 г у 3 прийоми + амок-сицилін 2 г у 2 прийоми.

В. Омепразол 20 мг на ніч + метронідазол 1,5 г у 3 прийоми + амок-сицилін 2 г у 2 прийоми.

Г. Омепразол 40 мг у 2 прийоми + метронідазол 1,5 г у 2 прийоми + амок-сицилін 2 г у 2 прийоми.

Д. Омепразол 20 мг на ніч + метронідазол 2 г у 2 прийоми + амоксицилін 2 г у 2 прийоми.

28 У разі резистентності до нітроімідозолів (метронідазолу або тенідазолу) хронічний неатрофічний гастрит лікують інгібіторами протонної помпи і амоксициліном у комбінації з:

А. Еритроміцином. Г. Гентаміцином.

Б. Тетрацикліном. Д. Лінегоміцином.

В. Кларитроміцином.

29 ІІ варіант “потрійної” терапії хронічного неатрофічного гастриту складається з однієї правильної схеми:

А. Інгібіторів протонної помпи + 480 мг вісмуту у 4 прийоми + тетра-цикліну 2 г у 4 прийоми.

Б. Вісмуту 480 мг у 4 прийоми + тетрацикліну 2 г у 4 прийоми + метро-нідазолу 1 г у 4 прийоми.

В. Вісмуту 480 мг у 3 прийоми + тетрацикліну 2 г у 4 прийоми + метро-нідазолу 1 г у 4 прийоми.

Г. Вісмуту 480 мг у 4 прийоми + тетрацикліну 2 г у 3 прийоми + метро-нідазолу 1 г у 4 прийоми.

Д. Вісмуту 480 мг у 4 прийоми + тетрацикліну 1,5 г у 3 прийоми + метро-нідазолу 1 г у 4 прийоми.

30 “Квадротерапія” хронічного неатрофічного гастриту має одну правильну комбінацію:

А. Інгібітори протонної помпи (омепразол 40 мг у 2 прийоми) + вісмут 480 мг у 4 прийоми + тетрациклін 2 г у 4 прийоми + метронідазол 1 г у 4 прийоми.

Б. Омепразол 20 мг на ніч + вісмут 480 мг у 4 прийоми + тетрациклін 2 г у 4 прийоми + метронідазол 1 г у 4 прийоми.

В. Омепразол 40 мг у 2 прийоми + вісмут 360 мг у 3 прийоми + тетра-циклін 2 г у 4 прийоми + метронідазол 1 г у 4 прийоми.

Г. Омепразол 40 мг у 2 прийоми + вісмут 480 мг у 4 прийоми + тетра-циклін 1 г у 4 прийоми + метронідазол 1 г у 4 прийоми.

Д. Омепразол 40 мг у 2 прийоми + вісмут 480 мг у 4 прийоми + тетра-циклін 2 г у 4 прийоми + метронідазол 1 г у 2 прийоми.

5.1.2. Хронічний безкам’яний холецистит (ХБХ).

Жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ)

31 До діагностичних критеріїв ХБХ відносять всі нижчеперелічені, крім: