Б. Від низьких доз до високих. Г. Альтернувальні дози.

27 Інгаляційні ГКС показані пацієнтам, які використовують інгаляційні b₂-агоністи більше 2-3 разів на день; які недавно перенесли загострення і мають нічні симптоми. Найбільша ефективність серед інгаляційних ГКС у:

А. Бекламетазону дипропіонату. Г. Тріамцинолону ацетоніду.

Б. Будесоніду. Д. Флунісоліду.

В. Флютиказону пропіонату.

28 Найменша ефективність у:

А. Будесоніду. В. Флютиказону.

Б. Тріамцинолону і флунісоліду. Г. Бекламетазону.

29 Коливання добових доз від низьких до високих у флутиказону становить:

А. 200- > 850 мкг. Г. 100- > 650 мкг.

Б. 200- > 600 мкг. Д. 400- > 2000 мкг.

В. 500- > 2000 мкг.

30 Торгові назви “горакорт”, “пульмікорт”, “бенакорт” харак-терні для:

А. Флунізоліду. Г. Бекотиду.

Б. Флютиказону. Д. Беклометазону.

В. Будесоніду.

31 Коливання добових доз від низьких до високих у бекломету (бекотиду) становить:

А. 200-500 до 1000-2000 мкг. Г. 100-250 до 1000 мкг.

Б. 200-400 до 1600 мкг. Д. 400-1000 до > 2000 мкг.

В. 500-1000 до > 2000 мкг.

32 До інгібіторів синтезу лейкотрієнів відносять зилеутон, який призначається в дозі:

А. 200 мг 3 рази на добу. Г. 600 мг 3 рази на добу.

Б. 200 мг 4 рази на добу. Д. 600 мг 4 рази на добу.

В. 400 мг 4 рази на добу.

 

33 До селективних блокаторів рецепторів лейкотрієнів відносять аколат (зафірлукаст), який призначається в дозі:

А. 20-40 мг 2 рази на добу. Г. 60-80 мг 2 рази на добу.

Б. 40-60 мг 2 рази на добу. Д. 100 мг 2 рази на добу.

В. 10-20 мг 2 рази на добу.

 

34 До b₂-агоністів короткої дії відносять всі, крім:

А. Сальбутамолу (вентоліну). Г. Вольмаксу

Б. Тербуталіну (бриканілу). Д. Сальмефалеолу

В. Іпрадолу

35 До b₂-аогністів тривалої дії відносять всі, крім:

А. Сальметеролу (серевенту.) В. Кленбутеролу.

Б. Форлеотеролу. Г. Фенотеролу (беротеку).

36 Сальбутамол (вентолін) – дозований аерозоль призначають по 1-2 вдихи 4 рази на добу для лікування нападів ядухи. При цьому 1 вдих дорівнює:

А. 50 мкг. Г. 300 мкг.

Б. 100 мкг. Д. 400 мкг.

В. 200 мкг

37 Сальбутамол у таблетках по 0,002 та 0,004 г використовується при хронічній бронхіальній обструкції в добовій дозі (1-4 рази на добу):

А. 2-4 мг. Г. 16-24 мг.

Б. 4-8 мг. Д. 24-32 мг.

В. 8-16 мг.

38 Сальметерол (серевент) застосовується у вигляді дозованого аерозолю 2 рази на добу залежно від тяжкості перебігу в добовій дозі:

А. 50-100 мкг. Г. 200-300 мкг.

Б. 100-200 мкг. Д. 200-400 мкг.

В. 25-50 мкг.

 

39 Алупент (астмопент, орципреналін) – дозований аерозоль для лікування нападів БА по 1-2 вдихи 4 рази на добу. 1 вдих дорівнює:

А. 0,25 мг. Г. 1 мг.

Б. 0,5 мг. Д. 2 мг.

В. 0,75 мг.

 

40 Серетид – це комбінований засіб b₂-агоніста тривалої дії сальметеролу та інгаляційного ГКС флутиказону залежно від тяж-кості захворювання призначається в добовій дозі відповідно:

А. 50-100/250-1000 мкг. Г. 25-50/125-250 мкг.

Б. 25-50/500-1000 мкг. Д. 50-100/250-500 мкг.

В. 25-50/250-500 мкг.

41 Іпратропіуму бромід (атровент) використовується для зняття тяжких нападів ядухи (переважно при ваготонічних формах) у вигляді дозованого аерозолю по 2 вдихи 3-4 рази на добу. При цьому 1 вдих дорівнює:

А. 5 мкг. Г. 40 мкг.

Б. 10 мкг. Д. 60 мкг.

В. 20 мкг.

42 Атровент у поєднанні з фенотеролом (беротеком) називається:

А. Тровентолом. Г. Формотеролом.

Б. Беродуалом. Д. Стропентом.

В. Іпрадолом.

43 Теофілін є засобом базисної терапії і препаратом для лікування нападів БА. До пролонгованих теофілінів відносять всі, крім:

А. Теопеку, тео-Дуру, теобілонгу.

Б. Теотарду, дурофіліну, ретафілу, слобіду.

В. Тео-Дур-24, ділатрану, еуфілонту.

Г. Теофіліну.

Д. Уніфілу, філоконтину.

44 У лікуванні І ступеня БА використовують:

А. Інгаляційний b₂-агоніст короткої дії 1 раз в тиждень.

Б. Інгаляційний b₂-агоніст тривалої дії.

В. Пролонгований теофілін.

Г. Пероральний ГКС.

Д. Інгаляційний ГКС.

45 У лікуванні ІІ ступеня БА використовують:

А. Інгаляційний b₂-агоніст тривалої дії.

Б. Інгаляційний ГКС.

В. Пероральний ГКС.

Г. Інгаляційний b₂-агоніст короткої дії не частіше 3-4 разів на добу.

Д. Атровент.

 

46 Планова терапія ІІІ ступеня БА містить:

А. Пероральний кортикостероїд 20-40 мг/добу.

Б. Інгаляційний кортикостероїд 800-2000 мг/добу + b₂-агоніст пролонго-ваної дії (сальметерол).

В. Пероральний таінгаляційний ГКС.

Г. Атровент з пролонгованим теофіліном.

Д. Всі вищеназвані.

47 Для тривалого лікування IV ступеня БА використовують:

А. Інгаляційний кортикостероїд (800-2000 мкг і >).

Б. b₂-агоніст пролонгованої дії (сальметерол 100 мкг 2 р.).

В. Пролонгований теофілін.

Г. Перорально кортикостероїд.

Д. Всі вищеназвані.

 

48 Як початкову терапію загострення БА на амбулаторному етапі використовують:

А. Інгаляційні b₂-агоністи короткої дії до 3 разів на годину.

Б. При недостатньому ефекті додати ГКС перорально і продовжити приймання b₂-агоністів.

В. При незадовільному ефекті виконати п. Б і викликати “швидку допомогу”.

Г. Все вищезгадане.

49 Як терапію середньотяжкого нападу на госпітальному етапі використовують:

А. Інгаляційні b₂-агоністи короткої дії кожні 20 хв. протягом 1 години.

Б. Інгаляційні b₂-агоністи кожної години протягом 3 годин.

В. Кортикостероїди.

Г. Оксигенотерапію.

Д. Все вищезгадане.

50 Лікування загострення БА тяжкого нападу містить:

А. Інгаляційні b₂-агоністи короткої дії кожні 20 хв. протягом 1 години.

Б. Оксигенотерапію і системні стероїди, стероїди в/в.

В. b₂-агоністи кожної години + холінолітики + теофілін.

Г. b₂-агоністи в/в, п/ш, в/м.

Д. Все перелічене.

 

1.4 Інструментальні методи дослідження функції зовнішнього дихання при захворюваннях бронхолегеневої системи. Дихальна недостатність

 

1 Які фактори впливають на показники легеневої вентиляції?

А. Стать. Д. Всі вищеназвані.

Б. Вага. Е. Вік.

В. Стан нервової системи. Є. Зріст.

Г. Положення тіла.

2 Патологічними вважаються відхилення показників легеневої вентиляції в межах:

А. 5-10%. Г. 20-25%.

Б. 10-15%. Д. > 25%.

В. 15-20%.

3 Протипоказаннями до проведення спірографії є одна з переліче-них ситуацій:

А. Активна фаза хвороби.

Б. Супутня серцева патологія.

В. Перша половина вагітності.

Г. Тяжкий ступінь дихальної недостатності.

Д. Вік до 15 років.

4 При аналізі спірограми оцінюють перелічені показники, крім:

А. Об’ємних показників.

Б. Швидкісних характеристик.

В. Показників легеневої вентиляції.

Г. Визначення петлі “потоку-об’єму”.

Д. Неправильний показник не названий.

5 Величина дихального об’єму (ДО) в нормі становить:

А. 250-500 мл. Г. 500-800 мл.

Б. 500-600 мл. Д. 500-1000 мл.

В. 500-700 мл.

6 Альвеолярний об’єм відносно ДО становить в нормі:

А. ¹/₃. Г. ¹/₂.

Б. ²/₃. Д. Правильний не названий.

В. ³/₄.

7 Резервний об’єм вдиху (РО_вд) в нормі становить:

А. 500-1000 мл. Г. 1500-2000 мл.

Б. 1000-1500 мл. Д. > 2000 мл.

В. 1000-2000 мл.

8 Резервний об’єм видиху (РО_вид) в нормі становить:

А. 500-1000 мл. Г. 1500-2000 мл.

Б. 1000-1500 мл. Д. > 2000 мл.

В. 1500-1750 мл.

9 Життєва ємність легень (ЖЄЛ) в нормі становить:

А. 2000-3000 мл. Г. 3000-5000 мл.

Б. 3000-4000 мл. Д. 2500-5000 мл.

В. 4000-5000 мл.

 

 

10 Форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ) в нормі становить:

А. 50-60% ЖЄЛ. Г. 80-90% ЖЄЛ.

Б. 60-70% ЖЄЛ. Д. > 90% ЖЄЛ.

В. 70-80% ЖЄЛ.

 

11 Залишковий об’єм легень (ЗОЛ) в нормі становить:

А. 500-1000 мл. Г. 1500-2000 мл.

Б. 1000-1500 мл. Д. > 2000 мл.

В. 1500-1800 мл.

12 Функціональна залишкова ємність легень (ФЗЄЛ) відносно залишкової ємності легень (ЖЄЛ+ЗОЛ) в нормі становить:

А. 20-30%. Г. 50-60%.

Б. 30-40%. Д. > 60%.

В. 40-50%.

 

13 Хвилинний об’єм легень (ХОЛ) при спокійному диханні в нормі становить:

А. 4-5 л. Г. 6-8 л.

Б. 5-6 л. Д. 7-8 л.

В. 6-7 л.

 

14 Максимальна вентиляція легень (МВЛ) за 1 хв. в нормі становить:

А. 50-100 л. Г. 50-150 л.

Б. 100-150 л. Д. 50-180 л.

В. 150-180 л.

 

15 Об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ₁) відносно ФЖЄЛ становить у здорових людей:

А. > 60%. Г. > 85%.

Б. < 70%. Д. > 90%.

В. > 70%.

16 Проба Тіфно, тобто відношення ОФВ₁/ЖЄЛ, у нормі дорівнює:

А. 50-60%. Г. 80-85%.

Б. 60-70%. Д. > 85%.

В. 70-75%.

17 У діагностиці початкових порушень бронхіальної провідності використовують показники максимальної швидкості (МШ) повітря на рівні видиху 25%, 50%, 75% ФЖЄЛ. У цих ситуаціях за нижню межу норми показників потоку беруть:

А. 25% від належної величини. Г. 70% від належної величини.

Б. 50% від належної величини. Д. 75% і > від належної величини.

В. 60% від належної величини.

18 Який з перелічених механізмів бронхіальної обструкції найменше трапляється в клініці?

А. Деформація бронхів.

Б. Експіраторний колапс бронхів.

В. Спазм гладкої мускулатури бронхів.

Г. Запальна інфільтрація слизової трахеобронхіального дерева.

Д. Набряк слизової трахеобронхіального дерева, збільшення кількості в’язкого секрету в бронхах і порушення його евакуації.

19 Для периферійної обструкції (в дрібних бронхах) характерне нижченаведене, крім:

А. Різкого зниження МОШ₇₅, МОШ₅₀, ФЖЄЛ.

Б. Збільшення ЗЄЛ.

В. Незмінних або малозмінних показників ЖЄЛ.

Г. Зменшення ЖЄЛ.

 

20 Для центральної обструкції (у великих бронхах) характерне все, крім:

А. Збільшення ЗОЛ/ЗЄЛ.

Б. Збільшення ЗЄЛ.

В. Різкого зменшення ОФВ₁ та індексу Тіфно (ОФВ₁/ЖЄЛ).

Г. Збільшення ЖЄЛ.

Д. Зменшення ЖЄЛ.

21 Який з механізмів формування рестрикції найменше трапляється:

А. Інфільтративні зміни в легеневій тканині.

Б. Пневмосклероз, пневмофіброз, емфізема легень.

В. Зменшення об’єму легень після операції, в результаті ателектазу, уродженої гіпоплазії.

Г. Зміни грудної клітки (деформації).

Д. Захворювання плеври.

22 Для рестриктивного типу дихальної недостатності характер-ним є все, крім:

А. Зменшення ЗОЛ. В. Зменшення ЗЄЛ.