Б. Проходить паралельно задишці. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Б. Проходить паралельно задишці.



А. Випереджає задишку.

Б. Проходить паралельно задишці.

В. Проходить на фоні упередженої посиленої задишки.

Г. Відсутня певна закономірність.

Д. Може бути відсутнім.

6 Для переважаючого емфізематозного варіанта ХОЗЛ найбільш характерним є:

А. Прогресуюча задишка, що посилюється поступово, роками.

Б. Рання, персистувальна задишка, турбує щоденно, погіршується при фізичних навантаженнях.

В. Дихальний дискомфорт.

Г. Часте дихання.

Д. Стиснення грудної клітки.

7 Найбільш характерною фізикальною ознакою ХОЗЛ є:

А. Велика діжкоподібна грудна клітка.

Б. Участь у диханні допоміжної мускулатури.

В. Послаблення дихальних шумів.

Г. Подовжений видих.

Д. Розширені міжреберні проміжки.

 

8 Рентгенологічними даними для ХОЗЛ є:

А. Легені великого об’єму, іноді емфізематозні булли.

Б. Низьке стояння діафрагми.

В. Вузька тінь серця.

Г. Збільшений ретростернальний повітряний простір.

Д. Всі вищеназвані.

9 При дослідженні функції зовнішнього дихання (ФЗД) найбільш важливими при ХОЗЛ є:

А. Об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1).

Б. Форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ).

В. Співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ.

Г. Всі вищезгадані.

Д. Найбільш важливий показник не названий.

10 Діагностичним критерієм ХОЗЛ є зменшення показників, починаючи з:

А. ОФВ1< 90% від належних у поєднанні з ОФВ1/ФЖЄЛ < 80%.

Б. ОФВ1< 80% від належних у поєднанні з ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

В. ОФВ1< 70% від належних у поєднанні з ОФВ1/ФЖЄЛ < 60%.

Г. ОФВ1< 60% від належних у поєднанні з ОФВ1/ФЖЄЛ < 50%.

Д. ОФВ1< 50% від належних у поєднанні з ОФВ1/ФЖЄЛ < 40%.

11 На пізніх стадіях ХОЗЛ збільшується залишковий об’єм легень (ЗОЛ) в структурі загальної ємності легень (ЗЄЛ) і співвідношення ЗОЛ/ЗЄЛ стає більше:

А. 30%. Г. 60%.

Б. 40%. Д. 70%.

В. 50%.

12 Щорічна спірометрія виявляє у здорової людини щорічне зниження ОФВ1 менше:

А.10 мл. Г. 40 мл.

Б. 20 мл. Д. 50 мл.

В. 30 мл.

13 Щорічна спірометрія у хворих ХОЗЛ дає щорічне зниження ОФВ1:

А. 30-60 мл. Г. 120-150 мл.

Б. 60-90 мл. Д. 150-180 мл.

В. 90-120 мл.

14 Як перший рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Спірометрію (ОФВ1, ЖЄЛ, ФЖЄЛ).

Б. Пробу з бронхолітиками на зворотність бронхообструкції.

В. Рентгенографію ОГК.

Г. Газовий склад крові у початково важких хворих.

Д. Всі названі.

15 Як другий рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Пікфлоуметрію (пікова об’ємна швидкість видиху).

Б. Спірометрію (ОФВ1).

В. Бодіплетизмографію (бронхіальний опір, загальна ємність легень та легеневі об’єми).

Г. Електрокардіографію.

Д. Гемоглобін, гематокрит.

Е. Всі названі.

 

16 Як третій рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Оксигенацію артеріальної крові при ОФВ1, у яких < 50%.

Б. Полісомнографію для виявлення обструктивного сонного апное.

В. Дослідження функції дихальних м’язів.

Г. Комп’ютерну томографію для виявлення емфізематозних булл.

Д. Мікробіологічне дослідження харкотиння при гнійному компоненті і a-1-антитрипсин у молодих людей.

Е. Всі перелічені.

 

17 Для легкого перебігу ХОЗЛ характерними є наявність частіше хронічного кашлю з харкотинням і:

А. ОФВ1 ³ 90% від належних, ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

Б. ОФВ1 ³ 80% від належних, ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

В. ОФВ1 ³ 70% від належних, ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

18 Для помірного перебігу ХОЗЛ характерними є наявність задишки при фізичному навантаженні та під час загострень і:

А. 60% £ ОФВ1 < 80% від належних, ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

Б. 50% £ ОФВ1 < 80% від належних, ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

В. 40% £ ОФВ1 < 80% від належних, ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

19 Для тяжкого перебігу ХОЗЛ характерним є збільшення задишки, повторні загострення, що погіршують якість життя і:

А. 40% £ ОФВ1 < 60% від належних, ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

Б. 30% £ ОФВ1 < 50% від належних, ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

В. 20% £ ОФВ1 < 40% від належних, ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

20 Для дуже тяжкого перебігу ХОЗЛ характерним є хронічна дихальна недостатність, правошлуночкова серцева недостатність, подальше прогресування симптомів, значно погіршена якість життя, загрозливі життю загострення, і:

А. ОФВ1 < 30% від належних, ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

Б. ОФВ1 < 20% від належних, ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

В. ОФВ1 < 15% від належних, ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.

 

21 Фармакотерапія при ХОЗЛ призначається для:

А. Профілактики та контролю симптомів.

Б. Зменшення частоти і тяжкості загострень.

В. Профілактики ускладнень захворювання.

Г. Покращання фізичної толерантності та якості життя.

Д. Всіх разом взятих.

 

22 Бронхолітики короткої дії за необхідності призначають хворим ХОЗЛ при:

А. І стадії. Г. IV стадії.

Б. ІІ стадії. Д.І-IV стадії.

В. ІІІ стадії.

23 До бронхолітиків, інгаляційних b2-агоністів короткої дії відно-сять всі перелічені крім:

А. Сальбутамолу. В. Тербуталіну.

Б. Фенотеролу. Г. Сальметеролу.

24 Сальбутамол має фірмову назву:

А. Беротек. В. Вентолін.

Б. Бриканіл. Г. Брікон.

25 Фенотерол має фірмову назву:

А. Султанол. Г. Беротек.

Б. Аеролін. Д. Бриканіл.

В. Брикон.

26 Тербуталін має фірмову назву:

А. Вентолін. Г. Беротек.

Б. Аеролін. Д. Султанол.

В. Бріианіл.

27 До бронхолітичних засобів не відносять:

А. b2-агоністи. Г. Теофілін.

Б. b2-блокатори. Д. Еуфілін.

В. Холінолітики.

 

28 Вибір бронхолітика першочергово визначає:

А. Супутня патологія. Г. Наявність ускладнень.

Б. Стадія тяжкості ХОЗЛ. Д. Індивідуальна відповідь.

В. Ціна препарату.

29 Бронхолітик планової пролонгованої дії при ХОЗЛ призначається з:

А. І стадії. Г. IV стадії.

Б. ІІ стадії. Д.І-IV стадії.

В. ІІІ стадії.

30 Сальметерол відносять до препаратів І лінії при терапії ХОЗЛ і використовують в разовій дозі:

А. 20 мкг. Г. 50 мкг.

Б. 30 мкг. Д. 60 мкг.

В. 40 мкг.

31 Інгаляційний кортикостероїд призначається при ХОЗЛ, починаючи з:

А. І стадії. Г. IV стадії.

Б. ІІ стадії. Д.І-IV стадії.

В. ІІІ стадії.

 

32 До інгаляційних кортикостероїдів не відносять:

А. Бекламетазон. В. Будесонід.

Б. Преднізолон. Г. Флутиказон.

33 Для базисної терапії в лікуванні хворих ХОЗЛ використовують:

А. Системні глюкокортикостероїди.

Б. Інгаляційні глюкокортикостероїди.

В. Обидві форми.

34 Добова доза бекламетазону або будесоніду при ХОЗЛ ІІІ стадії становить:

А. До 200 мкг. Г. 1000-2000 мкг.

Б. 200-500 мкг. Д. > 2000 мкг.

В. 400-1000 мкг.

 

35 Добова доза бекламетазону або будесоніду при ХОЗЛ ІV стадії становить:

А. До 200 мкг. Г. 1000-2000 мкг.

Б. 200-500 мкг. Д. > 2000 мкг.

В. 400-1000 мкг.

36 Добова доза флутиказону при ХОЗЛ ІІІ стадії становить на добу:

А. 100-250 мкг. Б. 250-500 мкг. В. 500-1000 мкг.

 

37 Добова доза флутиказона при ХОЗЛ ІV стадії становить на добу:

А. 100-250 мкг. В. 500-1000 мкг.

Б. 250-500 мкг. Г. 250-1000 мкг.

 

38 Комбінація сальметеролу і флутиказону відома під назвою серетид, який застосовується при ХОЗЛ ІІІ-ІV стадії в дозових співвідношеннях:

А. 50/100 мкг 1-2 рази на добу. В. 50/500 мкг 1-2 рази на добу.

Б. 50/250 мкг 1-2 рази на добу. Г. Всі відповіді правильні.

39 Серед нестероїдних протизапальних засобів при запальних процесах перевагу віддають:

А. Диклофінаку. Г. Німесуліду.

Б. Індометацину. Д. Фенспіриду.

В. Мовалісу.

40 Довготривала планова оксигенотерапія показана при:

А. ІІІ стадії. Б. ІV стадії. В. ІІІ-ІV стадії.

1.2 Діагностика і фармакотерапія гострого і хронічного легеневого серця

1.2.1 Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) і гостре легеневе серце

 

1 Найбільш частою причиною ТЕЛА з нижчеперелічених є:

А. Тромбози глибоких вен гомілки.

Б. Тромбози венозних розгалужень таза.

В. Пристінкові тромби в порожнинах правої частини серця.

Г. Тромбоз глибоких вен іліофеморального сегмента.

Д. Тромбофлебіти поверхневих вен.

2 Яка усереднена частота ТЕЛА при тромбозі глибоких вен гомілки?

А. 1-5% випадків. Г. 16-20% випадків.

Б. 6-10% випадків. Д. > 20% випадків.

В. 11-15% випадків.

3 Яка усереднена частота ТЕЛА при тромбозах іліофеморальних вен?

А. До 15% випадків. Г. До 75% випадків.

Б. Від 15 до 30% випадків. Д. До 100% випадків.

В. До 50% випадків.

4 У патогенезі ТЕЛА чільне місце відводиться організації флоту-вального тромбу. Яка його характеристика?

А. Такий, що має єдину точку фіксації в проксимальному сегменті.

Б. Такий, що має єдину точку фіксації в дистальному сегменті.

В. Такий, що має декілька точок фіксації по всій довжині судин.

Г. Такий, що здійснює оклюзію судини.

Д. Жоден з перелічених не названий.

5 Який з перелічених нижче факторів є найбільш частим в етіології тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок?

А. Гіподинамія і тривалий ліжковий режим.

Б. Переломи кісток або травми ніг.

В. Хірургічні операції, першочергово на органах черевної порожнини і нижніх кінцівок.

Г. Злоякісні новоутворення.

Д. Хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок.

 

6 Чим пояснити множинну оклюзію декількох гомілок легеневої артерії, часто двосторонню при тромбозі глибоких вен нижніх кінцівок:

А. Повторними тромбоутвореннями і перенесенням їх в мале коло кровообігу.

Б. Запізнілим лікуванням патогенетичними засобами.

В. Частковим руйнуванням тромбу у міру свого прямування в мале коло кровообігу.

Б. Артеріальна гіпоксемія.

Д. Всі перелічені.

 

8 Головним фактором, що визначає ступінь гемодинамічних розладів і порушення вентиляційно-перфузійних співвідношень при ТЕЛА, є обструкція легенево-артеріального русла, ступінь якої залежить від:

Б. Бронхоспазм.

В. Розвиток ателектазів.

Д. Всі перелічені.

10 Наслідками легеневої гіпертензії при ТЕЛА є:

Д. Всі наведені.

11 Клінічна картина ТЕЛА визначається такими ознаками:

Д. Всіма наведеними.

12 Який з перелічених клінічних синдромів не є характерним для масивної і субмасивної ТЕЛА?

А. Дихальної недостатності.

Г. Артеріальної гіпотензії.

В. Кровохаркання.

14 Який з перелічених симптомів при масивній і субмасивній ТЕЛА є найменш постійним?

А. Гіпотензія, колапс.

В. Кровохаркання.

Д. Всі наведені.

 

15 Об’єктивним критерієм гострого легеневого серця є:

В. Тахікардія.

Г. Гіпотензія.

Г. Всі перелічені.

А. ЕКГ.

Б. ЕхоКГ.

В. Рентгенографію ОГК.

Г. Ангіографія.

Д. Всі перелічені.

 

 

22 У якому усередненому відсотку при масивній емболії легеневої артерії виявляється рентгенологічний симптом Вестермарка – збідніння легеневого малюнка в ділянці ураження?

А. До 5%. Г. 16-20%.

Б. 6-10%. Д. > 20%.

В. 11-15%.

 

23 Які з перелічених ознак при рентгенографії органів грудної клітки є високоспецифічними при ТЕЛА?

Д. Жодна з перелічених.

24 Найбільш достовірною ознакою ТЕЛА, що виявляється при анамнезі перфузійних і вентиляційних скенограм, є наявність вираженого локального зниження перфузії ділянки легені за відсутності у цьому місці значних вентиляційних розладів і змін на звичайній рентгенограмі. Яка частота цієї ознаки?

А. До 100%. Г. До 70%.

Б. До 90%. Д. До 60%.

В. До 80%.

 

25 Які є показання до ангіопульмонографії при ТЕЛА:

А. ТЕЛА, коли радіонуклідні методи дають сумнівні результати, а антитромботична терапія ризикована у плані кровотеч.

Д. Всі перелічені.

26 Найбільш характерними агіографічними ознаками ТЕЛА є:

Д. Всі перелічені.

 

27 У лікуванні хворих ТЕЛА середньодобова доза нефракціонова-ваного гепарину складає не більше:

А. 15 тис. МО. Г. 30 тис. МО.

Б. 20 тис. МО. Д. 35 тис. МО.

В. 25 тис. МО.

28 Загальна тривалість гепаринотерапії повинна бути не менше:

А. 5-7 днів. Г. 15-20 днів.

Б. 7-10 днів. Д. 20-25 днів.

В. 10-15 днів.

29 Методом контролю достатності і безпечності гепаринотерапії при ТЕЛА є активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ), який повинен бути збільшеним, порівняно з тим, що був до лікування у:

А. 1,5 разу. Г. 2,5-3 рази.

В. 2-2,5 разу.

30 Якщо АЧТЧ більше ніж в 3 рази перевищує висхідний показник, то швидкість інфузії зменшують на:

А. 25%. Г. У 2 рази.

Б. 50%. Д. Тимчасово припиняють.

В. 75%.

 

31 Середня тривалість лікування низькомолекулярними гепаринами при ТЕЛА становить:

А. 5-7 днів. Г. 12-15 днів.

В. 10-12 днів.

32 Розмах індивідуальних доз низькомолекулярних гепаринів при ТЕЛА становить:

В. 0,3-0,8 мг 2 рази на добу.

33 Непрямі коагулянти при ТЕЛА призначають одночасно з гепарином вже на:

В. 5-7-й день хвороби.

34 Найбільш широке застосування у світовій клінічній практиці має непрямий антикоагулянт:

Б. Фенілін. Д. Варфарин.

В. Пелентан.

35 Методом контролю застосування непрямих антикоагулянтів є протромбінів показник і міжнародне нормалізацій не відношення, які повинні перевищувати висхідний рівень відповідно:

В. У 1,5-2 рази і МНВ 2,5-3,0.

36 У випадку кровотеч з причини передозування непрямих анти-коагулянтів, крім їх відміни, вводять антагоніст – вітамін К в дозі:

В. 10-15 мг щоденно.

37 Антитромбоцитарні засоби для профілактики тромбозів призна-чають в термін:

В. 3-6 місяців.

38 Показаннями до тромболітичної терапії при ТЕЛА є всі, крім:

А. Шоку.

А. Пневмосклерози.

Г. Фіброзний альвеоліт.

А. Бронхіальна астма.

Б. Бронхоектази.

Д. Стеноз трахеї.

44 Серед уражень легеневого судинного русла найбільш частою причиною ХЛС є:

Д. Основна не названа.

45 Серед торакодіафрагмальних захворювань найбільш частою причиною ХЛС є:

Б. Фіброторакс.

В. Кіфосколіоз.

Д. Основна не названа.

 

46 Серед порушень функції дихального центру найбільш частою причиною ХЛС є:

А. Ожиріння (синдром Піквіка).

Д. Основна не названа.

47 Основним механізмом легеневої артеріальної гіпертензії у хворих з ХЛС є:

Д. Всі разом взяті.

48 До додаткових факторів, що впливають на формування легеневої артеріальної гіпертензії відносять:

Б. Агрегацію тромбоцитів.

Г. Тахікардію.

Д. Всі перелічені.

49 Основними змінами гемодинаміки при ХЛС є:

Д. Всі разом взяті.

50 Найбільш характерним суб’єктивним проявом легеневої АГ є:

В. Задишка.

51 Основними клінічними об’єктивними проявами компенсованого ХЛС є всі, крім:

А. Центрального ціанозу.

Д. Ознак емфіземи.

 

52 Для декомпенсованого ХЛС характерними є всі симптоми, крім:

В. Набряків шийних вен.

Д. Холодних кінцівок.

53 Для ХЛС характерними є зовнішній вигляд обличчя, що має назву:

А. Лице Гіппократа.

Б. Лице воскової ляльки.

В. Лице Брайта.

Г. Лице Корвізара.

В. Тахікардії.

А. Еритроцитом. Г. Анемія.

В. Збільшення гемоглобіну.

56 При ЕКГ-обстеженні хворих ХЛС найбільш ранніми ознаками є:

Е. Всі вищезазначені.

 

59 Ехокардіографічне обстеження у хворих ХЛС проводиться для:

Д. Всі разом взяті.

60 Для оцінення систолічної функції правого шлуночка у хворих ХЛС визначають кінцево-діастолічний розмір правого шлуночка, який при його дилатації, як правило, перевищує:

А. 15 мм. Г. 23 мм.

Б. 18 мм. Д. 26 мм.

В. 20 мм.

61 При катетеризації порожнин серця і легеневої артерії у хворих ХЛС виявляють достовірні ознаки легеневої гіпертензії, а саме:

Д. Всіма переліченими.

 

63 Найбільш інформативними показниками ФЗД, що використо-вують для оцінення функціонального стану легень у хворих ХЛС, є такі:

Д. Всі вищеназвані.

64 Успіх лікування хворих ХЛС залежить першочергово від:

В. Зменшення гіперкапнії.

Г. Зменшення ацидозу.

Д. Всіх вищеназваних.

65 Найбільш ефективними методами корекції альвеолярної вентиляції хворих ХЛС є:

В. Тахікардія.

67 Показаннями для призначення кисневої терапії при дихальній недостатності є:

В. На 15-й день.

 

72 До бронхолітичних засобів відносять всі, крім:

В. Метилксантинів.

73 До засобів корекції легенево-судинного опору у хворих ХЛС відносяться всі, крім:

А. Інгібіторів АПФ.

Б. Нітратів.

Д. Серцевих глікозидів.

74. При ХЛС, що розвинулось у хворого з хронічною обструк-тивною хворобою легень, середня терапевтична доза дилтіазему становить:

В. 360-420 мг на добу.

75 Хворим на ХЛС у фазі декомпенсації рекомендується каптоприл в середній початковій дозі:

А. 6,25-12,5 мг. Г. 31,25-37,5 мг.

Б. 12,5-25 мг. Д. 37,5-43,75 мг.

В. 25-31,25 мг.

76 Який метод лікування хворих ХЛС підтвердив збільшення тривалості і якості життя?

А. 1-2 місяці. Г. 4-8 місяців.

Б. 2-4 місяці. Д. 5-10 місяців.

В. 3-6 місяців.

78 Для лікування декомпенсованого ХЛС застосовують в першу чергу діуретики:

В. Петельні.

 

79 Показаннями до застосування серцевих глікозидів при декомпенсованому ХЛС є:

Б. Фібриляція передсердь.

В. Тріпотіння передсердь.

Г. Всі три вище названих.

Д. Жодне з названих.

80 Показаннями до кровопускання у хворих з ХЛС є високий тиск у легеневій артерії і рівень гематокриту:

А. > 35-40%. Г. > 50-55%.

Б. > 40-45%. Д. > 55-60%.

В. > 45-50%.

А. Гістаміном.

В. Фізичним навантаженням.

Г. Ефедрином.

Д. Обзиданом.

13 До бронходилататорів, що використовують в терапії БА, відносять всі, крім:

А. b2-агоністів короткої дії. Г. Метилксантинів.

Б. Пролонгованих b2-агоністів. Д. Антихолінергічних препаратів.

В. a-блокаторів.

14 Бронходилатуючу і протизапальну дію поєднують в собі:

А. b2-агоністи короткої і тривалої дії.

Б. b2-агоністи тривалої дії і метилксантини.

В. Метилксантини і b2-агоністи корокої дії.

А. Інталу. Г. Інталу плюс.

В. Тайледу.

17 Дитек – це комбінований препарат:

А. Метилксантину і b2-адреноміметика.

А. Вентолін. Г. Аколад.

Б. Іпрадол. Д. Зилеутон.

В. Тайлед.

19 До системних кортикостероїдів у лікуванні БА відносять всі, крім:

В. Кеналогу-40.

20 Торгова назва “Декортин” характерна для:

В. Гідрокортизону.

21 Торгова назва “Дипроспан” характерна для:

В. Бетаметазону.

22 У хворих на тяжку БА при недостатньому ефекті тривалої протизапальної терапії інгаляційними стероїдами у максимальних дозах (2000 мкг на добу) призначають ГКС перорально. Перевагу віддають препаратам короткої і середньої тривалості дії. Преднізолон відносять до:

А. 10-20 мг. Г. 30-50 мг.

Б. 20-30 мг. Д. 50-60 мг.

В. 20-40 мг.

24 Після досягнення стабільного ефекту стану хворого протягом 7- 14 днів дозу ГКС можна знижувати на ½ таблетки за:

А. 3 дні. Г. 14 днів.

В. 10 днів.

25 Найбільш висока протизапальна дія з пероральних ГКС у:

В. Метилпреднізолону.

 

26 Існує чотири основних схеми лікування ГКС, одна з них є найбільш доцільною:

В. Флютиказону пропіонату.

28 Найменша ефективність у:

В. Будесоніду.

31 Коливання добових доз від низьких до високих у бекломету (бекотиду) становить:

А. 200-500 до 1000-2000 мкг. Г. 100-250 до 1000 мкг.

Б. 200-400 до 1600 мкг. Д. 400-1000 до > 2000 мкг.

В. 500-1000 до > 2000 мкг.

32 До інгібіторів синтезу лейкотрієнів відносять зилеутон, який призначається в дозі:

В. 400 мг 4 рази на добу.

 

33 До селективних блокаторів рецепторів лейкотрієнів відносять аколат (зафірлукаст), який призначається в дозі:

В. 10-20 мг 2 рази на добу.

 

34 До b2-агоністів короткої дії відносять всі, крім:

В. Іпрадолу

35 До b2-аогністів тривалої дії відносять всі, крім:

А. 50 мкг. Г. 300 мкг.

Б. 100 мкг. Д. 400 мкг.

В. 200 мкг

37 Сальбутамол у таблетках по 0,002 та 0,004 г використовується при хронічній бронхіальній обструкції в добовій дозі (1-4 рази на добу):

А. 2-4 мг. Г. 16-24 мг.

Б. 4-8 мг. Д. 24-32 мг.

В. 8-16 мг.

38 Сальметерол (серевент) застосовується у вигляді дозованого аерозолю 2 рази на добу залежно від тяжкості перебігу в добовій дозі:

А. 50-100 мкг. Г. 200-300 мкг.

Б. 100-200 мкг. Д. 200-400 мкг.

В. 25-50 мкг.

 

39 Алупент (астмопент, орципреналін) – дозований аерозоль для лікування нападів БА по 1-2 вдихи 4 рази на добу. 1 вдих дорівнює:

А. 0,25 мг. Г. 1 мг.

Б. 0,5 мг. Д. 2 мг.

В. 0,75 мг.

 

40 Серетид – це комбінований засіб b2-агоніста тривалої дії сальметеролу та інгаляційного ГКС флутиказону залежно від тяж-кості захворювання призначається в добовій дозі відповідно:

А. 50-100/250-1000 мкг. Г. 25-50/125-250 мкг.

Б. 25-50/500-1000 мкг. Д. 50-100/250-500 мкг.

В. 25-50/250-500 мкг.

41 Іпратропіуму бромід (атровент) використовується для зняття тяжких нападів ядухи (переважно при ваготонічних формах) у вигляді дозованого аерозолю по 2 вдихи 3-4 рази на добу. При цьому 1 вдих дорівнює:

А. 5 мкг. Г. 40 мкг.

Б. 10 мкг. Д. 60 мкг.

В. 20 мкг.

42 Атровент у поєднанні з фенотеролом (беротеком) називається:

В. Іпрадолом.

43 Теофілін є засобом базисної терапії і препаратом для лікування нападів БА. До пролонгованих теофілінів відносять всі, крім:

Г. Теофіліну.

Д. Уніфілу, філоконтину.

44 У лікуванні І ступеня БА використовують:

А. Інгаляційний b2-агоніст короткої дії 1 раз в тиждень.

Б. Інгаляційний b2-агоніст тривалої дії.

В. Пролонгований теофілін.

Г. Пероральний ГКС.

Д. Інгаляційний ГКС.

45 У лікуванні ІІ ступеня БА використовують:

А. Інгаляційний b2-агоніст тривалої дії.

Б. Інгаляційний ГКС.

В. Пероральний ГКС.

Г. Інгаляційний b2-агоніст короткої дії не частіше 3-4 разів на добу.

Д. Атровент.

 

46 Планова терапія ІІІ ступеня БА містить:

Д. Всі вищеназвані.

47 Для тривалого лікування IV ступеня БА використовують:

А. Інгаляційний кортикостероїд (800-2000 мкг і >).

Б. b2-агоніст пролонгованої дії (сальметерол 100 мкг 2 р.).

В. Пролонгований теофілін.

Д. Всі вищеназвані.

 

48 Як початкову терапію загострення БА на амбулаторному етапі використовують:

А. Інгаляційні b2-агоністи короткої дії до 3 разів на годину.

Б. При недостатньому ефекті додати ГКС перорально і продовжити приймання b2-агоністів.

Г. Все вищезгадане.

49 Як терапію середньотяжкого нападу на госпітальному етапі використовують:

А. Інгаляційні b2-агоністи короткої дії кожні 20 хв. протягом 1 години.

Б. Інгаляційні b2-агоністи кожної години протягом 3 годин.

В. Кортикостероїди.

Г. Оксигенотерапію.

Д. Все вищезгадане.

50 Лікування загострення БА тяжкого нападу містить:

А. Інгаляційні b2-агоністи короткої дії кожні 20 хв. протягом 1 години.

Д. Все перелічене.

 

1.4 Інструментальні методи дослідження функції зовнішнього дихання при захворюваннях бронхолегеневої системи. Дихальна недостатність

 

1 Які фактори впливають на показники легеневої вентиляції?

Б. Вага. Е. Вік.

Г. Положення тіла.

2 Патологічними вважаються відхилення показників легеневої вентиляції в межах:

А. 5-10%. Г. 20-25%.

Б. 10-15%. Д. > 25%.

В. 15-20%.

3 Протипоказаннями до проведення спірографії є одна з переліче-них ситуацій:

А. Активна фаза хвороби.

Д. Вік до 15 років.

4 При аналізі спірограми оцінюють перелічені показники, крім:

А. Об’ємних показників.

А. 250-500 мл. Г. 500-800 мл.

Б. 500-600 мл. Д. 500-1000 мл.

В. 500-700 мл.

6 Альвеолярний об’єм відносно ДО становить в нормі:

А. 1/3. Г. 1/2.

Б. 2/3. Д. Правильний не названий.

В. 3/4.

7 Резервний об’єм вдиху (РОвд) в нормі становить:

А. 500-1000 мл. Г. 1500-2000 мл.

Б. 1000-1500 мл. Д. > 2000 мл.

В. 1000-2000 мл.

8 Резервний об’єм видиху (РОвид) в нормі становить:

А. 500-1000 мл. Г. 1500-2000 мл.

Б. 1000-1500 мл. Д. > 2000 мл.

В. 1500-1750 мл.

9 Життєва ємність легень (ЖЄЛ) в нормі становить:

А. 2000-3000 мл. Г. 3000-5000 мл.

Б. 3000-4000 мл. Д. 2500-5000 мл.

В. 4000-5000 мл.

 

 

10 Форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ) в нормі становить:

А. 50-60% ЖЄЛ. Г. 80-90% ЖЄЛ.

Б. 60-70% ЖЄЛ. Д. > 90% ЖЄЛ.

В. 70-80% ЖЄЛ.

 

11 Залишковий об’єм легень (ЗОЛ) в нормі становить:

А. 500-1000 мл. Г. 1500-2000 мл.

Б. 1000-1500 мл. Д. > 2000 мл.

В. 1500-1800 мл.

12 Функціональна залишкова ємність легень (ФЗЄЛ) відносно залишкової ємності легень (ЖЄЛ+ЗОЛ) в нормі становить:

А. 20-30%. Г. 50-60%.

Б. 30-40%. Д. > 60%.

В. 40-50%.

 

13 Хвилинний об’єм легень (ХОЛ) при спокійному диханні в нормі становить:

А. 4-5 л. Г. 6-8 л.

Б. 5-6 л. Д. 7-8 л.

В. 6-7 л.

 

14 Максимальна вентиляція легень (МВЛ) за 1 хв. в нормі становить:

А. 50-100 л. Г. 50-150 л.

Б. 100-150 л. Д. 50-180 л.

В. 150-180 л.

 

15 Об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) відносно ФЖЄЛ становить у здорових людей:

А. > 60%. Г. > 85%.

Б. < 70%. Д. > 90%.

В. > 70%.

16 Проба Тіфно, тобто відношення ОФВ1/ЖЄЛ, у нормі дорівнює:

А. 50-60%. Г. 80-85%.

Б. 60-70%. Д. > 85%.

В. 70-75%.

17 У діагностиці початкових порушень бронхіальної провідності використовують показники максимальної швидкості (МШ) повітря на рівні видиху 25%, 50%, 75% ФЖЄЛ. У цих ситуаціях за нижню межу норми показників потоку беруть:

А. 25% від належної величини. Г. 70% від належної величини.

Б. 50% від належної величини. Д. 75% і > від належної величини.

В. 60% від належної величини.

18 Який з перелічених механізмів бронхіальної обструкції найменше трапляється в клініці?

А. Деформація бронхів.

Б. Збільшення ЗЄЛ.

Г. Зменшення ЖЄЛ.

 

20 Для центральної обструкції (у великих бронхах) характерне все, крім:

А. Збільшення ЗОЛ/ЗЄЛ.

Б. Збільшення ЗЄЛ.

В. Різкого зменшення ОФВ1 та індексу Тіфно (ОФВ1/ЖЄЛ).

Г. Збільшення ЖЄЛ.

Д. Зменшення ЖЄЛ.

21 Який з механізмів формування рестрикції найменше трапляється:

Д. Захворювання плеври.

22 Для рестриктивного типу дихальної недостатності характер-ним є все, крім:

А. Зменшення ЖЄЛ.

Б. Зменшення ЗОЛ.

В. Зменшення ЗЄЛ.

Г. Підвищення ЗОЛ.

Д. Зменшення ОФВ1, МОШ75, МОШ50.

 

24 Для легкого ступеня вентиляційних порушень обструктивного типу характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ > 80%.

Б. ОФВ1/ЖЄЛ = 60-75%.

В. ОФВ1= 70-79%.

Г. Максимальна вентиляція легень (МВЛ) 65-80%.

Д. ЗЄЛ до 120%.

25 Для помірного ступеня обструктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ < 80%. Г. МВЛ 45-65%.

Б. ОФВ1/ЖЄЛ = 40-60%. Д. ЗЄЛ = 150-175%.

В. ОФВ1= 50-69%.

26 Для тяжкого ступеня обструктивного типу дихальної недостат-ності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ зменшено. Г. МВЛ = 30-45%.

Б. ОФВ1/ЖЄЛ < 40%. Д. ЗЄЛ < 200%.

В. ОФВ1= 36-50%.

27 Для дуже тяжкого ступеня обструктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ різкого зменшення. Г. МВЛ > 30%.

Б. ОФВ1/ЖЄЛ < 40%. Д. ЗЄЛ > 200%.

В. ОФВ1 < 36%.

28 Для легкого ступеня рестриктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ = 60-80%. В. МВЛ > 80%.

Б. ОФВ1/ЖЄЛ < 75%. Г. ЗЄЛ = 80-120%.

29 Для помірного ступеня рестриктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ = 50-60%. В. МВЛ < 80%.

Б. ОФВ1/ЖЄЛ > 75%. Г. ЗЄЛ = 70-80%.

 

30 Для тяжкого ступеня рестриктивного типу вентиляційних порушень характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ = 30-50%. В. МВЛ = 60-80%.

Б. ОФВ1/ЖЄЛ < 75%. Г. ЗЄЛ = 60-70%.

 

31 Для дуже тяжкого ступеня вентиляційних порушень рестрик-тивного типу характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ < 30%. В. МВЛ < 60%.

Б. ОФВ1/ЖЄЛ < 75%. Г. ЗЄЛ < 60%.

 

32 При проведенні провокаційних тестів стосовно визначення реактивності бронхів на різні бронхоконстрикторні речовини, згідно з правилами рекомендується за 1-2 доби відмінити всі перелічені лікувальні засоби, крім:

А. b-адреноміметиків.

Б. Метилксантинів.

Г. Глюкокортикостероїдів.

Д. Антигістамінних засобів.

33 Провокаційний тест вважається позитивним при зниженні ЖЄЛ та індексу Тіфно, та ОФВ1 відповідно на:

А. 5 та 10%. В. 15 та 20%.

Б. 10 та 15%. Г. Правильна відповідь не названа.

34 До провокаційних інгаляційних неспецифічних тестів відносять всі, крім:

В. Обзиданового.

35 Першим у виборі провокаційних агентів є один з названих:

А. Фіксованої обструкції.

Г. Всі вищеназвані.

Д. Жодна не названа.

38 Для виявлення зворотності обструкції нижніх дихальних шляхів проводять бронходилатаційний тест з одним із названих засобів:

В. Еуфілін.

Г. b2-агоністи швидкої дії (сальбутамол) 200 мкг в інгаляції або атровент 40 мкг в інгаляції.

 

39 Обструкція дихальних шляхів розглядається зворотною або “бронходилататорреактивною”, якщо ОФВ1 поліпшується після тесту хоча б мінімально на:

А. 5%. Г. 20%.

Б. 10%. Д. 25%.

В. 15%.


40 Пікфлоуметрія як метод моніторування пікової швидкості видиху (ПШВ) використовується для оцінення ступеня обструкції дихальних шляхів. Вона вимірюється в літрах на секунду або хвилину і добре корелює з одним із спірометричних показників:

А. ЖЄЛ. Г. МОШ25-50-75% ФЖЄЛ.

Г. Гемічна (анемія).

Г. Змішана.

50 Найбільш частим патогенетичним механізмом проявів задишки є:

А. 20 мл і 60 мл. Г. 100 мл і 300 мл.

Б. 50 мл і 100 мл. Д. 150 мл і 400 мл.

В. 75 мл і 150 мл.

4 У здорових осіб дренаж рідини через лімфатичні судини стано-вить за 1 годину, і відповідно за добу:

В. 30 мл/год. і 720 мл/добу.

5 Основними механізмами накопичення рідини в плевральній порожнині є такі, крім одного неправильного:

Г. Всіх разом взятих.

8 Серед інфекційних плевритів найбільш поширеними збудниками є:

А. Віруси. Г. Рикетсії.

Б. Бактерії. Д. Амеби.

В. Грибки.

 

9 Найбільш частими причинами інфекційних плевритів є:

В. Абсцес легені.

10 Найбільш частими причинами неінфекційних (асептичних) плевритів є:

Б. Травми грудної клітки.

В. Злоякісні пухлини.

В. Гнійно-гнилісний.

12 Серед осумкованих (обмежених) плевритів найчастіше трапляються:

В. Кістково-діафрагмальний.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-14; просмотров: 196; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.204.117.206 (0.451 с.)