Б. Проходить паралельно задишці.

А. Випереджає задишку.

Б. Проходить паралельно задишці.

В. Проходить на фоні упередженої посиленої задишки.

Г. Відсутня певна закономірність.

Д. Може бути відсутнім.

6 Для переважаючого емфізематозного варіанта ХОЗЛ найбільш характерним є:

А. Прогресуюча задишка, що посилюється поступово, роками.

Б. Рання, персистувальна задишка, турбує щоденно, погіршується при фізичних навантаженнях.

В. Дихальний дискомфорт.

Г. Часте дихання.

Д. Стиснення грудної клітки.

7 Найбільш характерною фізикальною ознакою ХОЗЛ є:

А. Велика діжкоподібна грудна клітка.

Б. Участь у диханні допоміжної мускулатури.

В. Послаблення дихальних шумів.

Г. Подовжений видих.

Д. Розширені міжреберні проміжки.

 

8 Рентгенологічними даними для ХОЗЛ є:

А. Легені великого об’єму, іноді емфізематозні булли.

Б. Низьке стояння діафрагми.

В. Вузька тінь серця.

Г. Збільшений ретростернальний повітряний простір.

Д. Всі вищеназвані.

9 При дослідженні функції зовнішнього дихання (ФЗД) найбільш важливими при ХОЗЛ є:

А. Об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ₁).

Б. Форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ).

В. Співвідношення ОФВ₁/ФЖЄЛ.

Г. Всі вищезгадані.

Д. Найбільш важливий показник не названий.

10 Діагностичним критерієм ХОЗЛ є зменшення показників, починаючи з:

А. ОФВ₁< 90% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 80%.

Б. ОФВ₁< 80% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

В. ОФВ₁< 70% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 60%.

Г. ОФВ₁< 60% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 50%.

Д. ОФВ₁< 50% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 40%.

11 На пізніх стадіях ХОЗЛ збільшується залишковий об’єм легень (ЗОЛ) в структурі загальної ємності легень (ЗЄЛ) і співвідношення ЗОЛ/ЗЄЛ стає більше:

А. 30%. Г. 60%.

Б. 40%. Д. 70%.

В. 50%.

12 Щорічна спірометрія виявляє у здорової людини щорічне зниження ОФВ₁ менше:

А.10 мл. Г. 40 мл.

Б. 20 мл. Д. 50 мл.

В. 30 мл.

13 Щорічна спірометрія у хворих ХОЗЛ дає щорічне зниження ОФВ₁:

А. 30-60 мл. Г. 120-150 мл.

Б. 60-90 мл. Д. 150-180 мл.

В. 90-120 мл.

14 Як перший рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Спірометрію (ОФВ₁, ЖЄЛ, ФЖЄЛ).

Б. Пробу з бронхолітиками на зворотність бронхообструкції.

В. Рентгенографію ОГК.

Г. Газовий склад крові у початково важких хворих.

Д. Всі названі.

15 Як другий рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Пікфлоуметрію (пікова об’ємна швидкість видиху).

Б. Спірометрію (ОФВ₁).

В. Бодіплетизмографію (бронхіальний опір, загальна ємність легень та легеневі об’єми).

Г. Електрокардіографію.

Д. Гемоглобін, гематокрит.

Е. Всі названі.

 

16 Як третій рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Оксигенацію артеріальної крові при ОФВ₁, у яких < 50%.

Б. Полісомнографію для виявлення обструктивного сонного апное.

В. Дослідження функції дихальних м’язів.

Г. Комп’ютерну томографію для виявлення емфізематозних булл.

Д. Мікробіологічне дослідження харкотиння при гнійному компоненті і a-1-антитрипсин у молодих людей.

Е. Всі перелічені.

 

17 Для легкого перебігу ХОЗЛ характерними є наявність частіше хронічного кашлю з харкотинням і:

А. ОФВ₁ ³ 90% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

Б. ОФВ₁ ³ 80% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

В. ОФВ₁ ³ 70% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

18 Для помірного перебігу ХОЗЛ характерними є наявність задишки при фізичному навантаженні та під час загострень і:

А. 60% £ ОФВ₁ < 80% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

Б. 50% £ ОФВ₁ < 80% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

В. 40% £ ОФВ₁ < 80% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

19 Для тяжкого перебігу ХОЗЛ характерним є збільшення задишки, повторні загострення, що погіршують якість життя і:

А. 40% £ ОФВ₁ < 60% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

Б. 30% £ ОФВ₁ < 50% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

В. 20% £ ОФВ₁ < 40% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

20 Для дуже тяжкого перебігу ХОЗЛ характерним є хронічна дихальна недостатність, правошлуночкова серцева недостатність, подальше прогресування симптомів, значно погіршена якість життя, загрозливі життю загострення, і:

А. ОФВ₁ < 30% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

Б. ОФВ₁ < 20% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

В. ОФВ₁ < 15% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

 

21 Фармакотерапія при ХОЗЛ призначається для:

А. Профілактики та контролю симптомів.

Б. Зменшення частоти і тяжкості загострень.

В. Профілактики ускладнень захворювання.

Г. Покращання фізичної толерантності та якості життя.

Д. Всіх разом взятих.

 

22 Бронхолітики короткої дії за необхідності призначають хворим ХОЗЛ при:

А. І стадії. Г. IV стадії.

Б. ІІ стадії. Д.І-IV стадії.

В. ІІІ стадії.

23 До бронхолітиків, інгаляційних b₂-агоністів короткої дії відно-сять всі перелічені крім:

А. Сальбутамолу. В. Тербуталіну.

Б. Фенотеролу. Г. Сальметеролу.

24 Сальбутамол має фірмову назву:

А. Беротек. В. Вентолін.

Б. Бриканіл. Г. Брікон.

25 Фенотерол має фірмову назву:

А. Султанол. Г. Беротек.

Б. Аеролін. Д. Бриканіл.

В. Брикон.

26 Тербуталін має фірмову назву:

А. Вентолін. Г. Беротек.

Б. Аеролін. Д. Султанол.

В. Бріианіл.

27 До бронхолітичних засобів не відносять:

А. b₂-агоністи. Г. Теофілін.

Б. b₂-блокатори. Д. Еуфілін.

В. Холінолітики.

 

28 Вибір бронхолітика першочергово визначає:

А. Супутня патологія. Г. Наявність ускладнень.

Б. Стадія тяжкості ХОЗЛ. Д. Індивідуальна відповідь.

В. Ціна препарату.

29 Бронхолітик планової пролонгованої дії при ХОЗЛ призначається з:

А. І стадії. Г. IV стадії.

Б. ІІ стадії. Д.І-IV стадії.

В. ІІІ стадії.

30 Сальметерол відносять до препаратів І лінії при терапії ХОЗЛ і використовують в разовій дозі:

А. 20 мкг. Г. 50 мкг.

Б. 30 мкг. Д. 60 мкг.

В. 40 мкг.

31 Інгаляційний кортикостероїд призначається при ХОЗЛ, починаючи з:

А. І стадії. Г. IV стадії.

Б. ІІ стадії. Д.І-IV стадії.

В. ІІІ стадії.

 

32 До інгаляційних кортикостероїдів не відносять:

А. Бекламетазон. В. Будесонід.

Б. Преднізолон. Г. Флутиказон.

33 Для базисної терапії в лікуванні хворих ХОЗЛ використовують:

А. Системні глюкокортикостероїди.

Б. Інгаляційні глюкокортикостероїди.

В. Обидві форми.

34 Добова доза бекламетазону або будесоніду при ХОЗЛ ІІІ стадії становить:

А. До 200 мкг. Г. 1000-2000 мкг.

Б. 200-500 мкг. Д. > 2000 мкг.

В. 400-1000 мкг.

 

35 Добова доза бекламетазону або будесоніду при ХОЗЛ ІV стадії становить:

А. До 200 мкг. Г. 1000-2000 мкг.

Б. 200-500 мкг. Д. > 2000 мкг.

В. 400-1000 мкг.

36 Добова доза флутиказону при ХОЗЛ ІІІ стадії становить на добу:

А. 100-250 мкг. Б. 250-500 мкг. В. 500-1000 мкг.

 

37 Добова доза флутиказона при ХОЗЛ ІV стадії становить на добу:

А. 100-250 мкг. В. 500-1000 мкг.

Б. 250-500 мкг. Г. 250-1000 мкг.

 

38 Комбінація сальметеролу і флутиказону відома під назвою серетид, який застосовується при ХОЗЛ ІІІ-ІV стадії в дозових співвідношеннях:

А. 50/100 мкг 1-2 рази на добу. В. 50/500 мкг 1-2 рази на добу.

Б. 50/250 мкг 1-2 рази на добу. Г. Всі відповіді правильні.

39 Серед нестероїдних протизапальних засобів при запальних процесах перевагу віддають:

А. Диклофінаку. Г. Німесуліду.

Б. Індометацину. Д. Фенспіриду.

В. Мовалісу.

40 Довготривала планова оксигенотерапія показана при:

А. ІІІ стадії. Б. ІV стадії. В. ІІІ-ІV стадії.

1.2 Діагностика і фармакотерапія гострого і хронічного легеневого серця

1.2.1 Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) і гостре легеневе серце

 

1 Найбільш частою причиною ТЕЛА з нижчеперелічених є:

А. Тромбози глибоких вен гомілки.

Б. Тромбози венозних розгалужень таза.

В. Пристінкові тромби в порожнинах правої частини серця.

Г. Тромбоз глибоких вен іліофеморального сегмента.

Д. Тромбофлебіти поверхневих вен.

2 Яка усереднена частота ТЕЛА при тромбозі глибоких вен гомілки?

А. 1-5% випадків. Г. 16-20% випадків.

Б. 6-10% випадків. Д. > 20% випадків.

В. 11-15% випадків.

3 Яка усереднена частота ТЕЛА при тромбозах іліофеморальних вен?

А. До 15% випадків. Г. До 75% випадків.

Б. Від 15 до 30% випадків. Д. До 100% випадків.

В. До 50% випадків.

4 У патогенезі ТЕЛА чільне місце відводиться організації флоту-вального тромбу. Яка його характеристика?

А. Такий, що має єдину точку фіксації в проксимальному сегменті.

Б. Такий, що має єдину точку фіксації в дистальному сегменті.

В. Такий, що має декілька точок фіксації по всій довжині судин.

Г. Такий, що здійснює оклюзію судини.

Д. Жоден з перелічених не названий.

5 Який з перелічених нижче факторів є найбільш частим в етіології тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок?

А. Гіподинамія і тривалий ліжковий режим.

Б. Переломи кісток або травми ніг.

В. Хірургічні операції, першочергово на органах черевної порожнини і нижніх кінцівок.

Г. Злоякісні новоутворення.

Д. Хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок.

 

6 Чим пояснити множинну оклюзію декількох гомілок легеневої артерії, часто двосторонню при тромбозі глибоких вен нижніх кінцівок:

А. Повторними тромбоутвореннями і перенесенням їх в мале коло кровообігу.

Б. Запізнілим лікуванням патогенетичними засобами.

В. Частковим руйнуванням тромбу у міру свого прямування в мале коло кровообігу.

Б. Артеріальна гіпоксемія.

Д. Всі перелічені.

 

8 Головним фактором, що визначає ступінь гемодинамічних розладів і порушення вентиляційно-перфузійних співвідношень при ТЕЛА, є обструкція легенево-артеріального русла, ступінь якої залежить від:

Б. Бронхоспазм.

В. Розвиток ателектазів.

Д. Всі перелічені.

10 Наслідками легеневої гіпертензії при ТЕЛА є:

Д. Всі наведені.

11 Клінічна картина ТЕЛА визначається такими ознаками:

Д. Всіма наведеними.

12 Який з перелічених клінічних синдромів не є характерним для масивної і субмасивної ТЕЛА?

А. Дихальної недостатності.

Г. Артеріальної гіпотензії.

В. Кровохаркання.

14 Який з перелічених симптомів при масивній і субмасивній ТЕЛА є найменш постійним?

А. Гіпотензія, колапс.

В. Кровохаркання.

Д. Всі наведені.

 

15 Об’єктивним критерієм гострого легеневого серця є:

В. Тахікардія.

Г. Гіпотензія.

Г. Всі перелічені.

А. ЕКГ.

Б. ЕхоКГ.

В. Рентгенографію ОГК.

Г. Ангіографія.

Д. Всі перелічені.

 

 

22 У якому усередненому відсотку при масивній емболії легеневої артерії виявляється рентгенологічний симптом Вестермарка – збідніння легеневого малюнка в ділянці ураження?

А. До 5%. Г. 16-20%.

Б. 6-10%. Д. > 20%.

В. 11-15%.

 

23 Які з перелічених ознак при рентгенографії органів грудної клітки є високоспецифічними при ТЕЛА?

Д. Жодна з перелічених.

24 Найбільш достовірною ознакою ТЕЛА, що виявляється при анамнезі перфузійних і вентиляційних скенограм, є наявність вираженого локального зниження перфузії ділянки легені за відсутності у цьому місці значних вентиляційних розладів і змін на звичайній рентгенограмі. Яка частота цієї ознаки?

А. До 100%. Г. До 70%.

Б. До 90%. Д. До 60%.

В. До 80%.

 

25 Які є показання до ангіопульмонографії при ТЕЛА:

А. ТЕЛА, коли радіонуклідні методи дають сумнівні результати, а антитромботична терапія ризикована у плані кровотеч.

Д. Всі перелічені.

26 Найбільш характерними агіографічними ознаками ТЕЛА є:

Д. Всі перелічені.

 

27 У лікуванні хворих ТЕЛА середньодобова доза нефракціонова-ваного гепарину складає не більше:

А. 15 тис. МО. Г. 30 тис. МО.

Б. 20 тис. МО. Д. 35 тис. МО.

В. 25 тис. МО.

28 Загальна тривалість гепаринотерапії повинна бути не менше:

А. 5-7 днів. Г. 15-20 днів.

Б. 7-10 днів. Д. 20-25 днів.

В. 10-15 днів.

29 Методом контролю достатності і безпечності гепаринотерапії при ТЕЛА є активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ), який повинен бути збільшеним, порівняно з тим, що був до лікування у:

А. 1,5 разу. Г. 2,5-3 рази.

В. 2-2,5 разу.

30 Якщо АЧТЧ більше ніж в 3 рази перевищує висхідний показник, то швидкість інфузії зменшують на:

А. 25%. Г. У 2 рази.

Б. 50%. Д. Тимчасово припиняють.

В. 75%.

 

31 Середня тривалість лікування низькомолекулярними гепаринами при ТЕЛА становить:

А. 5-7 днів. Г. 12-15 днів.

В. 10-12 днів.

32 Розмах індивідуальних доз низькомолекулярних гепаринів при ТЕЛА становить:

В. 0,3-0,8 мг 2 рази на добу.

33 Непрямі коагулянти при ТЕЛА призначають одночасно з гепарином вже на:

В. 5-7-й день хвороби.

34 Найбільш широке застосування у світовій клінічній практиці має непрямий антикоагулянт:

Б. Фенілін. Д. Варфарин.

В. Пелентан.

35 Методом контролю застосування непрямих антикоагулянтів є протромбінів показник і міжнародне нормалізацій не відношення, які повинні перевищувати висхідний рівень відповідно:

В. У 1,5-2 рази і МНВ 2,5-3,0.

36 У випадку кровотеч з причини передозування непрямих анти-коагулянтів, крім їх відміни, вводять антагоніст – вітамін К в дозі:

В. 10-15 мг щоденно.

37 Антитромбоцитарні засоби для профілактики тромбозів призна-чають в термін:

В. 3-6 місяців.

38 Показаннями до тромболітичної терапії при ТЕЛА є всі, крім:

А. Шоку.

А. Пневмосклерози.

Г. Фіброзний альвеоліт.

А. Бронхіальна астма.

Б. Бронхоектази.

Д. Стеноз трахеї.

44 Серед уражень легеневого судинного русла найбільш частою причиною ХЛС є:

Д. Основна не названа.

45 Серед торакодіафрагмальних захворювань найбільш частою причиною ХЛС є:

Б. Фіброторакс.

В. Кіфосколіоз.

Д. Основна не названа.

 

46 Серед порушень функції дихального центру найбільш частою причиною ХЛС є:

А. Ожиріння (синдром Піквіка).

Д. Основна не названа.

47 Основним механізмом легеневої артеріальної гіпертензії у хворих з ХЛС є:

Д. Всі разом взяті.

48 До додаткових факторів, що впливають на формування легеневої артеріальної гіпертензії відносять:

Б. Агрегацію тромбоцитів.

Г. Тахікардію.

Д. Всі перелічені.

49 Основними змінами гемодинаміки при ХЛС є:

Д. Всі разом взяті.

50 Найбільш характерним суб’єктивним проявом легеневої АГ є:

В. Задишка.

51 Основними клінічними об’єктивними проявами компенсованого ХЛС є всі, крім:

А. Центрального ціанозу.

Д. Ознак емфіземи.

 

52 Для декомпенсованого ХЛС характерними є всі симптоми, крім:

В. Набряків шийних вен.

Д. Холодних кінцівок.

53 Для ХЛС характерними є зовнішній вигляд обличчя, що має назву:

А. Лице Гіппократа.

Б. Лице воскової ляльки.

В. Лице Брайта.

Г. Лице Корвізара.

В. Тахікардії.

А. Еритроцитом. Г. Анемія.

В. Збільшення гемоглобіну.

56 При ЕКГ-обстеженні хворих ХЛС найбільш ранніми ознаками є:

Е. Всі вищезазначені.

 

59 Ехокардіографічне обстеження у хворих ХЛС проводиться для:

Д. Всі разом взяті.

60 Для оцінення систолічної функції правого шлуночка у хворих ХЛС визначають кінцево-діастолічний розмір правого шлуночка, який при його дилатації, як правило, перевищує:

А. 15 мм. Г. 23 мм.

Б. 18 мм. Д. 26 мм.

В. 20 мм.

61 При катетеризації порожнин серця і легеневої артерії у хворих ХЛС виявляють достовірні ознаки легеневої гіпертензії, а саме:

Д. Всіма переліченими.

 

63 Найбільш інформативними показниками ФЗД, що використо-вують для оцінення функціонального стану легень у хворих ХЛС, є такі:

Д. Всі вищеназвані.

64 Успіх лікування хворих ХЛС залежить першочергово від:

В. Зменшення гіперкапнії.

Г. Зменшення ацидозу.

Д. Всіх вищеназваних.

65 Найбільш ефективними методами корекції альвеолярної вентиляції хворих ХЛС є:

В. Тахікардія.

67 Показаннями для призначення кисневої терапії при дихальній недостатності є:

В. На 15-й день.

 

72 До бронхолітичних засобів відносять всі, крім:

В. Метилксантинів.

73 До засобів корекції легенево-судинного опору у хворих ХЛС відносяться всі, крім:

А. Інгібіторів АПФ.

Б. Нітратів.

Д. Серцевих глікозидів.

74. При ХЛС, що розвинулось у хворого з хронічною обструк-тивною хворобою легень, середня терапевтична доза дилтіазему становить:

В. 360-420 мг на добу.

75 Хворим на ХЛС у фазі декомпенсації рекомендується каптоприл в середній початковій дозі:

А. 6,25-12,5 мг. Г. 31,25-37,5 мг.

Б. 12,5-25 мг. Д. 37,5-43,75 мг.

В. 25-31,25 мг.

76 Який метод лікування хворих ХЛС підтвердив збільшення тривалості і якості життя?

А. 1-2 місяці. Г. 4-8 місяців.

Б. 2-4 місяці. Д. 5-10 місяців.

В. 3-6 місяців.

78 Для лікування декомпенсованого ХЛС застосовують в першу чергу діуретики:

В. Петельні.

 

79 Показаннями до застосування серцевих глікозидів при декомпенсованому ХЛС є:

Б. Фібриляція передсердь.

В. Тріпотіння передсердь.

Г. Всі три вище названих.

Д. Жодне з названих.

80 Показаннями до кровопускання у хворих з ХЛС є високий тиск у легеневій артерії і рівень гематокриту:

А. > 35-40%. Г. > 50-55%.

Б. > 40-45%. Д. > 55-60%.

В. > 45-50%.

А. Гістаміном.

В. Фізичним навантаженням.

Г. Ефедрином.

Д. Обзиданом.

13 До бронходилататорів, що використовують в терапії БА, відносять всі, крім:

А. b₂-агоністів короткої дії. Г. Метилксантинів.

Б. Пролонгованих b₂-агоністів. Д. Антихолінергічних препаратів.

В. a-блокаторів.

14 Бронходилатуючу і протизапальну дію поєднують в собі:

А. b₂-агоністи короткої і тривалої дії.

Б. b₂-агоністи тривалої дії і метилксантини.

В. Метилксантини і b₂-агоністи корокої дії.

А. Інталу. Г. Інталу плюс.

В. Тайледу.

17 Дитек – це комбінований препарат:

А. Метилксантину і b₂-адреноміметика.

А. Вентолін. Г. Аколад.

Б. Іпрадол. Д. Зилеутон.

В. Тайлед.

19 До системних кортикостероїдів у лікуванні БА відносять всі, крім:

В. Кеналогу-40.

20 Торгова назва “Декортин” характерна для:

В. Гідрокортизону.

21 Торгова назва “Дипроспан” характерна для:

В. Бетаметазону.

22 У хворих на тяжку БА при недостатньому ефекті тривалої протизапальної терапії інгаляційними стероїдами у максимальних дозах (2000 мкг на добу) призначають ГКС перорально. Перевагу віддають препаратам короткої і середньої тривалості дії. Преднізолон відносять до:

А. 10-20 мг. Г. 30-50 мг.

Б. 20-30 мг. Д. 50-60 мг.

В. 20-40 мг.

24 Після досягнення стабільного ефекту стану хворого протягом 7- 14 днів дозу ГКС можна знижувати на ½ таблетки за:

А. 3 дні. Г. 14 днів.

В. 10 днів.

25 Найбільш висока протизапальна дія з пероральних ГКС у:

В. Метилпреднізолону.

 

26 Існує чотири основних схеми лікування ГКС, одна з них є найбільш доцільною:

В. Флютиказону пропіонату.

28 Найменша ефективність у:

В. Будесоніду.

31 Коливання добових доз від низьких до високих у бекломету (бекотиду) становить:

А. 200-500 до 1000-2000 мкг. Г. 100-250 до 1000 мкг.

Б. 200-400 до 1600 мкг. Д. 400-1000 до > 2000 мкг.

В. 500-1000 до > 2000 мкг.

32 До інгібіторів синтезу лейкотрієнів відносять зилеутон, який призначається в дозі:

В. 400 мг 4 рази на добу.

 

33 До селективних блокаторів рецепторів лейкотрієнів відносять аколат (зафірлукаст), який призначається в дозі:

В. 10-20 мг 2 рази на добу.

 

34 До b₂-агоністів короткої дії відносять всі, крім:

В. Іпрадолу

35 До b₂-аогністів тривалої дії відносять всі, крім:

А. 50 мкг. Г. 300 мкг.

Б. 100 мкг. Д. 400 мкг.

В. 200 мкг

37 Сальбутамол у таблетках по 0,002 та 0,004 г використовується при хронічній бронхіальній обструкції в добовій дозі (1-4 рази на добу):

А. 2-4 мг. Г. 16-24 мг.

Б. 4-8 мг. Д. 24-32 мг.

В. 8-16 мг.

38 Сальметерол (серевент) застосовується у вигляді дозованого аерозолю 2 рази на добу залежно від тяжкості перебігу в добовій дозі:

А. 50-100 мкг. Г. 200-300 мкг.

Б. 100-200 мкг. Д. 200-400 мкг.

В. 25-50 мкг.

 

39 Алупент (астмопент, орципреналін) – дозований аерозоль для лікування нападів БА по 1-2 вдихи 4 рази на добу. 1 вдих дорівнює:

А. 0,25 мг. Г. 1 мг.

Б. 0,5 мг. Д. 2 мг.

В. 0,75 мг.

 

40 Серетид – це комбінований засіб b₂-агоніста тривалої дії сальметеролу та інгаляційного ГКС флутиказону залежно від тяж-кості захворювання призначається в добовій дозі відповідно:

А. 50-100/250-1000 мкг. Г. 25-50/125-250 мкг.

Б. 25-50/500-1000 мкг. Д. 50-100/250-500 мкг.

В. 25-50/250-500 мкг.

41 Іпратропіуму бромід (атровент) використовується для зняття тяжких нападів ядухи (переважно при ваготонічних формах) у вигляді дозованого аерозолю по 2 вдихи 3-4 рази на добу. При цьому 1 вдих дорівнює:

А. 5 мкг. Г. 40 мкг.

Б. 10 мкг. Д. 60 мкг.

В. 20 мкг.

42 Атровент у поєднанні з фенотеролом (беротеком) називається:

В. Іпрадолом.

43 Теофілін є засобом базисної терапії і препаратом для лікування нападів БА. До пролонгованих теофілінів відносять всі, крім:

Г. Теофіліну.

Д. Уніфілу, філоконтину.

44 У лікуванні І ступеня БА використовують:

А. Інгаляційний b₂-агоніст короткої дії 1 раз в тиждень.

Б. Інгаляційний b₂-агоніст тривалої дії.

В. Пролонгований теофілін.

Г. Пероральний ГКС.

Д. Інгаляційний ГКС.

45 У лікуванні ІІ ступеня БА використовують:

А. Інгаляційний b₂-агоніст тривалої дії.

Б. Інгаляційний ГКС.

В. Пероральний ГКС.

Г. Інгаляційний b₂-агоніст короткої дії не частіше 3-4 разів на добу.

Д. Атровент.

 

46 Планова терапія ІІІ ступеня БА містить:

Д. Всі вищеназвані.

47 Для тривалого лікування IV ступеня БА використовують:

А. Інгаляційний кортикостероїд (800-2000 мкг і >).

Б. b₂-агоніст пролонгованої дії (сальметерол 100 мкг 2 р.).

В. Пролонгований теофілін.

Д. Всі вищеназвані.

 

48 Як початкову терапію загострення БА на амбулаторному етапі використовують:

А. Інгаляційні b₂-агоністи короткої дії до 3 разів на годину.

Б. При недостатньому ефекті додати ГКС перорально і продовжити приймання b₂-агоністів.

Г. Все вищезгадане.

49 Як терапію середньотяжкого нападу на госпітальному етапі використовують:

А. Інгаляційні b₂-агоністи короткої дії кожні 20 хв. протягом 1 години.

Б. Інгаляційні b₂-агоністи кожної години протягом 3 годин.

В. Кортикостероїди.

Г. Оксигенотерапію.

Д. Все вищезгадане.

50 Лікування загострення БА тяжкого нападу містить:

А. Інгаляційні b₂-агоністи короткої дії кожні 20 хв. протягом 1 години.

Д. Все перелічене.

 

1.4 Інструментальні методи дослідження функції зовнішнього дихання при захворюваннях бронхолегеневої системи. Дихальна недостатність

 

1 Які фактори впливають на показники легеневої вентиляції?

Б. Вага. Е. Вік.

Г. Положення тіла.

2 Патологічними вважаються відхилення показників легеневої вентиляції в межах:

А. 5-10%. Г. 20-25%.

Б. 10-15%. Д. > 25%.

В. 15-20%.

3 Протипоказаннями до проведення спірографії є одна з переліче-них ситуацій:

А. Активна фаза хвороби.

Д. Вік до 15 років.

4 При аналізі спірограми оцінюють перелічені показники, крім:

А. Об’ємних показників.

А. 250-500 мл. Г. 500-800 мл.

Б. 500-600 мл. Д. 500-1000 мл.

В. 500-700 мл.

6 Альвеолярний об’єм відносно ДО становить в нормі:

А. ¹/₃. Г. ¹/₂.

Б. ²/₃. Д. Правильний не названий.

В. ³/₄.

7 Резервний об’єм вдиху (РО_вд) в нормі становить:

А. 500-1000 мл. Г. 1500-2000 мл.

Б. 1000-1500 мл. Д. > 2000 мл.

В. 1000-2000 мл.

8 Резервний об’єм видиху (РО_вид) в нормі становить:

А. 500-1000 мл. Г. 1500-2000 мл.

Б. 1000-1500 мл. Д. > 2000 мл.

В. 1500-1750 мл.

9 Життєва ємність легень (ЖЄЛ) в нормі становить:

А. 2000-3000 мл. Г. 3000-5000 мл.

Б. 3000-4000 мл. Д. 2500-5000 мл.

В. 4000-5000 мл.

 

 

10 Форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ) в нормі становить:

А. 50-60% ЖЄЛ. Г. 80-90% ЖЄЛ.

Б. 60-70% ЖЄЛ. Д. > 90% ЖЄЛ.

В. 70-80% ЖЄЛ.

 

11 Залишковий об’єм легень (ЗОЛ) в нормі становить:

А. 500-1000 мл. Г. 1500-2000 мл.

Б. 1000-1500 мл. Д. > 2000 мл.

В. 1500-1800 мл.

12 Функціональна залишкова ємність легень (ФЗЄЛ) відносно залишкової ємності легень (ЖЄЛ+ЗОЛ) в нормі становить:

А. 20-30%. Г. 50-60%.

Б. 30-40%. Д. > 60%.

В. 40-50%.

 

13 Хвилинний об’єм легень (ХОЛ) при спокійному диханні в нормі становить:

А. 4-5 л. Г. 6-8 л.

Б. 5-6 л. Д. 7-8 л.

В. 6-7 л.

 

14 Максимальна вентиляція легень (МВЛ) за 1 хв. в нормі становить:

А. 50-100 л. Г. 50-150 л.

Б. 100-150 л. Д. 50-180 л.

В. 150-180 л.

 

15 Об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ₁) відносно ФЖЄЛ становить у здорових людей:

А. > 60%. Г. > 85%.

Б. < 70%. Д. > 90%.

В. > 70%.

16 Проба Тіфно, тобто відношення ОФВ₁/ЖЄЛ, у нормі дорівнює:

А. 50-60%. Г. 80-85%.

Б. 60-70%. Д. > 85%.

В. 70-75%.

17 У діагностиці початкових порушень бронхіальної провідності використовують показники максимальної швидкості (МШ) повітря на рівні видиху 25%, 50%, 75% ФЖЄЛ. У цих ситуаціях за нижню межу норми показників потоку беруть:

А. 25% від належної величини. Г. 70% від належної величини.

Б. 50% від належної величини. Д. 75% і > від належної величини.

В. 60% від належної величини.

18 Який з перелічених механізмів бронхіальної обструкції найменше трапляється в клініці?

А. Деформація бронхів.

Б. Збільшення ЗЄЛ.

Г. Зменшення ЖЄЛ.

 

20 Для центральної обструкції (у великих бронхах) характерне все, крім:

А. Збільшення ЗОЛ/ЗЄЛ.

Б. Збільшення ЗЄЛ.

В. Різкого зменшення ОФВ₁ та індексу Тіфно (ОФВ₁/ЖЄЛ).

Г. Збільшення ЖЄЛ.

Д. Зменшення ЖЄЛ.

21 Який з механізмів формування рестрикції найменше трапляється:

Д. Захворювання плеври.

22 Для рестриктивного типу дихальної недостатності характер-ним є все, крім:

А. Зменшення ЖЄЛ.

Б. Зменшення ЗОЛ.

В. Зменшення ЗЄЛ.

Г. Підвищення ЗОЛ.

Д. Зменшення ОФВ₁, МОШ₇₅, МОШ₅₀.

 

24 Для легкого ступеня вентиляційних порушень обструктивного типу характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ > 80%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ = 60-75%.

В. ОФВ₁= 70-79%.

Г. Максимальна вентиляція легень (МВЛ) 65-80%.

Д. ЗЄЛ до 120%.

25 Для помірного ступеня обструктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ < 80%. Г. МВЛ 45-65%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ = 40-60%. Д. ЗЄЛ = 150-175%.

В. ОФВ₁= 50-69%.

26 Для тяжкого ступеня обструктивного типу дихальної недостат-ності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ зменшено. Г. МВЛ = 30-45%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 40%. Д. ЗЄЛ < 200%.

В. ОФВ₁= 36-50%.

27 Для дуже тяжкого ступеня обструктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ різкого зменшення. Г. МВЛ > 30%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 40%. Д. ЗЄЛ > 200%.

В. ОФВ₁ < 36%.

28 Для легкого ступеня рестриктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ = 60-80%. В. МВЛ > 80%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 75%. Г. ЗЄЛ = 80-120%.

29 Для помірного ступеня рестриктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ = 50-60%. В. МВЛ < 80%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ > 75%. Г. ЗЄЛ = 70-80%.

 

30 Для тяжкого ступеня рестриктивного типу вентиляційних порушень характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ = 30-50%. В. МВЛ = 60-80%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 75%. Г. ЗЄЛ = 60-70%.

 

31 Для дуже тяжкого ступеня вентиляційних порушень рестрик-тивного типу характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ < 30%. В. МВЛ < 60%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 75%. Г. ЗЄЛ < 60%.

 

32 При проведенні провокаційних тестів стосовно визначення реактивності бронхів на різні бронхоконстрикторні речовини, згідно з правилами рекомендується за 1-2 доби відмінити всі перелічені лікувальні засоби, крім:

А. b-адреноміметиків.

Б. Метилксантинів.

Г. Глюкокортикостероїдів.

Д. Антигістамінних засобів.

33 Провокаційний тест вважається позитивним при зниженні ЖЄЛ та індексу Тіфно, та ОФВ₁ відповідно на:

А. 5 та 10%. В. 15 та 20%.

Б. 10 та 15%. Г. Правильна відповідь не названа.

34 До провокаційних інгаляційних неспецифічних тестів відносять всі, крім:

В. Обзиданового.

35 Першим у виборі провокаційних агентів є один з названих:

А. Фіксованої обструкції.

Г. Всі вищеназвані.

Д. Жодна не названа.

38 Для виявлення зворотності обструкції нижніх дихальних шляхів проводять бронходилатаційний тест з одним із названих засобів:

В. Еуфілін.

Г. b₂-агоністи швидкої дії (сальбутамол) 200 мкг в інгаляції або атровент 40 мкг в інгаляції.

 

39 Обструкція дихальних шляхів розглядається зворотною або “бронходилататорреактивною”, якщо ОФВ₁ поліпшується після тесту хоча б мінімально на:

А. 5%. Г. 20%.

Б. 10%. Д. 25%.

В. 15%.

40 Пікфлоуметрія як метод моніторування пікової швидкості видиху (ПШВ) використовується для оцінення ступеня обструкції дихальних шляхів. Вона вимірюється в літрах на секунду або хвилину і добре корелює з одним із спірометричних показників:

А. ЖЄЛ. Г. МОШ_25-50-75% ФЖЄЛ.

Г. Гемічна (анемія).

Г. Змішана.

50 Найбільш частим патогенетичним механізмом проявів задишки є:

А. 20 мл і 60 мл. Г. 100 мл і 300 мл.

Б. 50 мл і 100 мл. Д. 150 мл і 400 мл.

В. 75 мл і 150 мл.

4 У здорових осіб дренаж рідини через лімфатичні судини стано-вить за 1 годину, і відповідно за добу:

В. 30 мл/год. і 720 мл/добу.

5 Основними механізмами накопичення рідини в плевральній порожнині є такі, крім одного неправильного:

Г. Всіх разом взятих.

8 Серед інфекційних плевритів найбільш поширеними збудниками є:

А. Віруси. Г. Рикетсії.

Б. Бактерії. Д. Амеби.

В. Грибки.

 

9 Найбільш частими причинами інфекційних плевритів є:

В. Абсцес легені.

10 Найбільш частими причинами неінфекційних (асептичних) плевритів є:

Б. Травми грудної клітки.

В. Злоякісні пухлини.

В. Гнійно-гнилісний.

12 Серед осумкованих (обмежених) плевритів найчастіше трапляються:

В. Кістково-діафрагмальний.

А. Здоровий <