Які з нижчеперелічених препаратів є найбільш нефротоксичними, що викликають медикаментозні нефропатії?



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Які з нижчеперелічених препаратів є найбільш нефротоксичними, що викликають медикаментозні нефропатії?



А. Нестероїдні протизапальні засоби.

Б. Аміноглікозиди.

В. Анальгетики.

Г. Антибіотики пеніцилінового ряду.

Д. Сульфаніламіди.

 

31 Для первинного амілоїдозу характерними є наявність білка амілоїду:

А. АА-форми. В. ATR-форми.

Б. АL-форми. Г. Аβ2М-форми.

 

32 Для вторинного амілоїдозу характерними є наявність білка амілоїду:

А. АА-форми. В. ATR-форми.

Б. АL-форми. Г. Аβ2М-форми.

 

33 Найбільш частою причиною, яка трапляється при вторинному амілоїдозі, є:

А. Туберкульоз. Г. Ревматоїдний артрит.

Б. Бронхоектази. Д. Гранулематозний ілеїт.

В. Остеомієліт.

34 Для амілоїдозу, пов’язаного з хронічним гемодіалізом, характерною є форма білка амілоїду:

А. АА-форма. В. ATR-форма.

Б. АL-форма. Г. Аβ2М-форма.

Для якої клінічної стадії амілоїдозу характерною є, як правило, транзиторна незначна протеїнурія, рідко знаходять незначну мікрогематурію і мінімальну лейкоцитурію, стійку диспротеїне-мію, переважно за рахунок глобулінових фракцій, стійку прискорену ШОЕ за відсутності ознак загострення основного захворювання, збільшену печінку і селезінку?

А. Латентної. В. Нефротичної.

Б. Протоеїнурічної. Г. Азотемічної.

 

36 Для якої стадії амілоїдозу характерним є нефротичний синдром з масивною протеїнурією, виражена гіпо- і диспротеїнемія у вигляді значної гіпоальбумінемії (до 20-30%) і гіпергамаглобулінемії (до 25%), гіперліпідемії, зокрема, гіперхолестеринемії (до 12 ммоль/л і більше), набряків, які погано реагують на діуретичну терапію?

А. Латентної. В. Нефротичної.

Б. Пртоеїнурічної. Г. Азотемічної.

37 Для якої клінічної стадії амілоїдозу характерна постійна протеїнурія із значними коливаннями білка в сечі (від 0,1 до 3,0 г/л) з мікрогематурією, циліндрурією і зрідка лейкоцитурією, виражена диспротеїнемія з гіпоальбумінурією (до 36%) і гіперглобулінемією, гіперфінемією, підвищення сіалових кислот при нормальному або підвищеному холестерині, значне прискорення ШОЕ, помірна анемія?

А. Латентної. В. Нефротичної.

Б. Пртоеїнурічної. Г. Азотемічної.

Яке ускладнення амілоїдозу може призвести до швидкого прогресування хронічної ниркової недостатності на будь-якій клінічній стадії захворювання?

А. Загострення основного захворювання.

Б. Приєднання інтеркурентної інфекції.

В. Тромбоз ниркових вен.

Г. Значні електролітні зрушення.

Д. Всі вищеназвані.

 

39 Найбільш інформативним морфологічним методом підтвердження діагнозу амілоїдозу є:

А. Дослідження біоптату стінки прямої кишки (слизового та підслизового шару).

Б. Біопсія нирки, печінки.

В. Біопсія ясен.

Г. Біопсія кісткового мозку.

Д. Сцинтиграфія з міченим 123J сироватковим Р-компонентом.

 

Яку категорію хворих з вторинним амілоїдозом лікують колхіцином?

А. Туберкульозом. Г. Ревматоїдним артритом.

Б. Остеомієлітом. Д. Мієломною хворобою.

В. Періодичною хворобою.

 

41 Терапію колхіцином при амілоїдозі нирок проводять довічно у добовій дозі:

А. 0,5-1,0 мг. Г. 3,5-4,0 мг.

Б. 1,5-2,0 мг. Д. 4,5-5,0 мг.

Г. 2,5-3,0 мг.

 

42 Пряму розсмоктувальну дію на амілоїдні відкладення здійснює диметилсульфоксид протягом не менше 6 місяців у добовій дозі:

А. 2,0-4,0 г. Г. 8,0-10,0 г.

Б. 4,0-6,0 г. Д. ³ 10,0 г.

В. 6,0-8,0 г.

43 При первинному амілоїдозі нирок використовують різні схеми поліхіміотерапії для зменшення продукції ланцюгів імуноглобулінів. Так, використовують інтермітуючі дози мелфолану і преднізолону 7-денними курсами з перервою 4-6 тижнів, тривалістю 6-12 місяців. Серед перелічених схем стосовно доз одна є правильною:

А. Мелфолан 0,1 мг/кг і преднізолон 0,5 мг/кг/добу.

Б. Мелфолан 0,15 мг/кг і преднізолон 0,6 мг/кг/добу.

В. Мелфолан 0,2 мг/кг і преднізолон 0,7 мг/кг/добу.

Г. Мелфолан 0,25 мг/кг і преднізолон 0,8 мг/кг/добу.

Д. Мелфолан 0,15 мг/кг і преднізолон 0,8 мг/кг/добу.

44 Основними принципами лікування ренопаренхіматозної гіпертензії є застосування комбінації різних засобів. Так, на етапі відсутньої ниркової недостатності застосовують, разом з гіпертен-зивними всі, крім:

А. Цитостатиків. Г. Антикоагулянтів.

Б. Глюкокортикоїдів. Д. Антиагрегантів.

В. Антибіотиків.

 

45 У хворих з ренопаренхіматозною гіпертензією при збереженій функції нирок, сечокам’яній хворобі, супутній серцевій недостатності серед діуретиків препаратами вибору є:

А. Ті азидні. В. Тіазидоподібні.

Б. Петельні. Г. Калійзбережні.

 

46 Протипоказаннями до тіазидних діуретиків у лікуванні рено-паренхіматозних гіпертензій є:

А. Диселектролітемія.

Б. Гіповолемія.

В. Цукровий діабет і подагра.

Г. Нефротичний синдром і хронічна ниркова недостатність з рівнем клубочкової фільтрації менше 20 мл/хв. і гіперкратинемія більше 0,221 ммоль/л.

Д. Всі перелічені.

 

47 Протипоказаннями до петельних діуретиків у лікуванні рено-паренхіматозних гіпертензії є:

А. Гіповолемія . Г. Перші місяці вагітності.

Б. Виражена анемія. Д. Всі перелічені.

В. Порушення функції печінки.

 

48 Показаннями до проведення гемодіалізу при хронічній нирковій недостатності є:

А. Клубочкова фільтрація менше 5 мл/хв.

Б. Стабільне пониження добового діурезу нижче 700 мл.

В. Гіперкреатинінемія до 1100-1300 мкмоль.

Г. Симптоми перикардиту, енцефалопатії, нейропатії.

Д. Всі перелічені.

 

Для якого клінічного періоду гострої ниркової недостатності характерними є наростання азотемії, диспепсичних розладів, позаклітинна гіпергідратація з набряками?

А. Періоду відновлення діурезу.

Б. Олігоанурічного періоду.

В. Періоду початкової дії етіологічного фактора.

Г. Періоду видужування.

Д. Всі перелічені.

 

50 При тубулоінтерстиціальному нефриті найчастішою і найтипо-вішою є одна з перелічених і властивих цьому захворюванню клінічних форм:

А. Розгорнута.

Б. Класична форма гострої ниркової недостатності.

В. Тубулоінтерстиціальний нефрит на фоні іншого хронічного захво-рювання нирок.

Г. „Абортивна форма”.

Д. „Вогнищева” форма зі стертою симптоматикою.

 

Розділ 5 ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ

5.1 Клінічна гастроентерологія. Діагностика і лікування

Виразкова хвороба і хронічні гастрити

 

1 Основними причинами пептичної виразки є всі, крім:

А. Асоціації виразкової хвороби (ВХ) з інфекцією Helicobacter pylori (Нр).

Б. Лікарських засобів (ацетилсаліцилова кислота, стероїдні і нестероїдні).

В. Наслідків патологічної гіперсекреції.

Г. Факторів середовища.

Д. Змішаної етіології (хвороба Крона, саркоїдоз).

 

2 Діагностика неускладненої пептичної виразки базується на таких критеріях, крім:

А. Клініко-анамнестичних критеріїв.

Б. Фіброгастроскопічних і морфологічних.

В. Терапії ex juvantibus.

Г. Дослідження на наявність та ефективність ерадикації Нр інвазивними та неінвазивними методами.

Д. Рентгенологічних і внутрішньошлуночкової РН-метрії.

3 До інвазивних методів дослідження на наявність та ефектив-ність ерадикації Нр відносять всі, крім:

А. Бактеріологічного. Г. Серологічного.

Б. Цитологічного. Д. Гістологічного.

В. Біохімічного.

4 Який метод дослідження на наявність і ефективність ерадикації Нр одночасно відносять до інвазивних і неінвазивних?

А. Бактеріологічний. Г. Серологічний.

Б. Цитологічний. Д. Гістологічний.

В. Біохімічний.

5 Кровотеча виразки базується на таких критеріях, крім:

А. Вираженого больового синдрому.

Б. Ургентної фіброгастродуоденоскопії з наявністю судини у кратері виразки, що кровоточить.

В. Загального анамнезу крові і рівня гематокриту, нижче 35.

Г. Позитивної реакції Грегерсена.

Д. Наявності трьох основних клінічних синдромів: кривавої блювоти, дьогтеподібного випорожнення та симптомів гострої крововтрати.

6 Для ІІ стадії декомпенсованого геморагічного шоку за Альговером властивим є тріада:

А. Шоковий індекс £ 0,8; ОЦК 10%, 400-500 мл.

Б. Шоковий індекс 0,9-1,2; ОЦК 20%, 800-1000 мл.

В. Шоковий індекс 1,3-1,4; ОЦК 30%, 1200-1500 мл.

Г. Шоковий індекс ³ 1,5; ОЦК 40%, 1600-2000 мл.

Д. Шоковий індекс » 0,6-0,5; ОЦК 100%, 4500-5000 мл.

7 Перфорація виразки базується на перелічених критеріях, крім:

А. Змін детального аналізу крові.

Б. Типових даних рентгенологічного дослідження черевної порожнини.

В. Загального інфільтрату в черевній порожнині за даним УЗД.

Г. Негативної клінічної динаміки.

Д. Класичних клінічних симптомів (біль, позитивні ознаки подразнення очеревини).

 

8 Пенетрація виразки базується на таких ознаках, крім:

А. Клінічних проявів.

Б. ФГДС: глибокого кратера виразки.

В. Даних рентгеноскопії і змін загального аналізу крові.

Г. Зміни акустичної картини органа, в якій пенетрувала виразка і даних лапароскопії.



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-14; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.236.187.155 (0.009 с.)