В. Проходить на фоні упередженої посиленої задишки.

Г. Відсутня певна закономірність.

Д. Може бути відсутнім.

6 Для переважаючого емфізематозного варіанта ХОЗЛ найбільш характерним є:

А. Прогресуюча задишка, що посилюється поступово, роками.

Б. Рання, персистувальна задишка, турбує щоденно, погіршується при фізичних навантаженнях.

В. Дихальний дискомфорт.

Г. Часте дихання.

Д. Стиснення грудної клітки.

7 Найбільш характерною фізикальною ознакою ХОЗЛ є:

А. Велика діжкоподібна грудна клітка.

Б. Участь у диханні допоміжної мускулатури.

В. Послаблення дихальних шумів.

Г. Подовжений видих.

Д. Розширені міжреберні проміжки.

 

8 Рентгенологічними даними для ХОЗЛ є:

А. Легені великого об’єму, іноді емфізематозні булли.

Б. Низьке стояння діафрагми.

В. Вузька тінь серця.

Г. Збільшений ретростернальний повітряний простір.

Д. Всі вищеназвані.

9 При дослідженні функції зовнішнього дихання (ФЗД) найбільш важливими при ХОЗЛ є:

А. Об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ₁).

Б. Форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ).

В. Співвідношення ОФВ₁/ФЖЄЛ.

Г. Всі вищезгадані.

Д. Найбільш важливий показник не названий.

10 Діагностичним критерієм ХОЗЛ є зменшення показників, починаючи з:

А. ОФВ₁< 90% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 80%.

Б. ОФВ₁< 80% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

В. ОФВ₁< 70% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 60%.

Г. ОФВ₁< 60% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 50%.

Д. ОФВ₁< 50% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 40%.

11 На пізніх стадіях ХОЗЛ збільшується залишковий об’єм легень (ЗОЛ) в структурі загальної ємності легень (ЗЄЛ) і співвідношення ЗОЛ/ЗЄЛ стає більше:

А. 30%. Г. 60%.

Б. 40%. Д. 70%.

В. 50%.

12 Щорічна спірометрія виявляє у здорової людини щорічне зниження ОФВ₁ менше:

А.10 мл. Г. 40 мл.

Б. 20 мл. Д. 50 мл.

В. 30 мл.

13 Щорічна спірометрія у хворих ХОЗЛ дає щорічне зниження ОФВ₁:

А. 30-60 мл. Г. 120-150 мл.

Б. 60-90 мл. Д. 150-180 мл.

В. 90-120 мл.

14 Як перший рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Спірометрію (ОФВ₁, ЖЄЛ, ФЖЄЛ).

Б. Пробу з бронхолітиками на зворотність бронхообструкції.

В. Рентгенографію ОГК.

Г. Газовий склад крові у початково важких хворих.

Д. Всі названі.

15 Як другий рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Пікфлоуметрію (пікова об’ємна швидкість видиху).

Б. Спірометрію (ОФВ₁).

В. Бодіплетизмографію (бронхіальний опір, загальна ємність легень та легеневі об’єми).

Г. Електрокардіографію.

Д. Гемоглобін, гематокрит.

Е. Всі названі.

 

16 Як третій рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Оксигенацію артеріальної крові при ОФВ₁, у яких < 50%.

Б. Полісомнографію для виявлення обструктивного сонного апное.

В. Дослідження функції дихальних м’язів.

Г. Комп’ютерну томографію для виявлення емфізематозних булл.

Д. Мікробіологічне дослідження харкотиння при гнійному компоненті і a-1-антитрипсин у молодих людей.

Е. Всі перелічені.

 

17 Для легкого перебігу ХОЗЛ характерними є наявність частіше хронічного кашлю з харкотинням і:

А. ОФВ₁ ³ 90% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

Б. ОФВ₁ ³ 80% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

В. ОФВ₁ ³ 70% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

18 Для помірного перебігу ХОЗЛ характерними є наявність задишки при фізичному навантаженні та під час загострень і:

А. 60% £ ОФВ₁ < 80% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

Б. 50% £ ОФВ₁ < 80% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

В. 40% £ ОФВ₁ < 80% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

19 Для тяжкого перебігу ХОЗЛ характерним є збільшення задишки, повторні загострення, що погіршують якість життя і:

А. 40% £ ОФВ₁ < 60% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

Б. 30% £ ОФВ₁ < 50% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

В. 20% £ ОФВ₁ < 40% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

20 Для дуже тяжкого перебігу ХОЗЛ характерним є хронічна дихальна недостатність, правошлуночкова серцева недостатність, подальше прогресування симптомів, значно погіршена якість життя, загрозливі життю загострення, і:

А. ОФВ₁ < 30% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

Б. ОФВ₁ < 20% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

В. ОФВ₁ < 15% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.

 

21 Фармакотерапія при ХОЗЛ призначається для:

А. Профілактики та контролю симптомів.

Б. Зменшення частоти і тяжкості загострень.

В. Профілактики ускладнень захворювання.

Г. Покращання фізичної толерантності та якості життя.

Д. Всіх разом взятих.

 

22 Бронхолітики короткої дії за необхідності призначають хворим ХОЗЛ при:

А. І стадії. Г. IV стадії.

Б. ІІ стадії. Д.І-IV стадії.

В. ІІІ стадії.

23 До бронхолітиків, інгаляційних b₂-агоністів короткої дії відно-сять всі перелічені крім:

А. Сальбутамолу. В. Тербуталіну.

Б. Фенотеролу. Г. Сальметеролу.

24 Сальбутамол має фірмову назву:

А. Беротек. В. Вентолін.

Б. Бриканіл. Г. Брікон.

25 Фенотерол має фірмову назву:

А. Султанол. Г. Беротек.

Б. Аеролін. Д. Бриканіл.

В. Брикон.

26 Тербуталін має фірмову назву:

А. Вентолін. Г. Беротек.

Б. Аеролін. Д. Султанол.

В. Бріианіл.

27 До бронхолітичних засобів не відносять:

А. b₂-агоністи. Г. Теофілін.

Б. b₂-блокатори. Д. Еуфілін.

В. Холінолітики.

 

28 Вибір бронхолітика першочергово визначає:

А. Супутня патологія. Г. Наявність ускладнень.

Б. Стадія тяжкості ХОЗЛ. Д. Індивідуальна відповідь.

В. Ціна препарату.

29 Бронхолітик планової пролонгованої дії при ХОЗЛ призначається з:

А. І стадії. Г. IV стадії.

Б. ІІ стадії. Д.І-IV стадії.

В. ІІІ стадії.

30 Сальметерол відносять до препаратів І лінії при терапії ХОЗЛ і використовують в разовій дозі:

А. 20 мкг. Г. 50 мкг.

Б. 30 мкг. Д. 60 мкг.

В. 40 мкг.

31 Інгаляційний кортикостероїд призначається при ХОЗЛ, починаючи з:

А. І стадії. Г. IV стадії.

Б. ІІ стадії. Д.І-IV стадії.

В. ІІІ стадії.

 

32 До інгаляційних кортикостероїдів не відносять:

А. Бекламетазон. В. Будесонід.

Б. Преднізолон. Г. Флутиказон.

33 Для базисної терапії в лікуванні хворих ХОЗЛ використовують:

А. Системні глюкокортикостероїди.

Б. Інгаляційні глюкокортикостероїди.

В. Обидві форми.

34 Добова доза бекламетазону або будесоніду при ХОЗЛ ІІІ стадії становить:

А. До 200 мкг. Г. 1000-2000 мкг.

Б. 200-500 мкг. Д. > 2000 мкг.

В. 400-1000 мкг.

 

35 Добова доза бекламетазону або будесоніду при ХОЗЛ ІV стадії становить:

А. До 200 мкг. Г. 1000-2000 мкг.

Б. 200-500 мкг. Д. > 2000 мкг.

В. 400-1000 мкг.

36 Добова доза флутиказону при ХОЗЛ ІІІ стадії становить на добу:

А. 100-250 мкг. Б. 250-500 мкг. В. 500-1000 мкг.

 

37 Добова доза флутиказона при ХОЗЛ ІV стадії становить на добу:

А. 100-250 мкг. В. 500-1000 мкг.

Б. 250-500 мкг. Г. 250-1000 мкг.

 

38 Комбінація сальметеролу і флутиказону відома під назвою серетид, який застосовується при ХОЗЛ ІІІ-ІV стадії в дозових співвідношеннях:

А. 50/100 мкг 1-2 рази на добу. В. 50/500 мкг 1-2 рази на добу.

Б. 50/250 мкг 1-2 рази на добу. Г. Всі відповіді правильні.

39 Серед нестероїдних протизапальних засобів при запальних процесах перевагу віддають:

А. Диклофінаку. Г. Німесуліду.

Б. Індометацину. Д. Фенспіриду.

В. Мовалісу.

40 Довготривала планова оксигенотерапія показана при:

А. ІІІ стадії. Б. ІV стадії. В. ІІІ-ІV стадії.

1.2 Діагностика і фармакотерапія гострого і хронічного легеневого серця

1.2.1 Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) і гостре легеневе серце

 

1 Найбільш частою причиною ТЕЛА з нижчеперелічених є:

А. Тромбози глибоких вен гомілки.

Б. Тромбози венозних розгалужень таза.

В. Пристінкові тромби в порожнинах правої частини серця.

Г. Тромбоз глибоких вен іліофеморального сегмента.

Д. Тромбофлебіти поверхневих вен.

2 Яка усереднена частота ТЕЛА при тромбозі глибоких вен гомілки?

А. 1-5% випадків. Г. 16-20% випадків.

Б. 6-10% випадків. Д. > 20% випадків.

В. 11-15% випадків.

3 Яка усереднена частота ТЕЛА при тромбозах іліофеморальних вен?

А. До 15% випадків. Г. До 75% випадків.

Б. Від 15 до 30% випадків. Д. До 100% випадків.

В. До 50% випадків.

4 У патогенезі ТЕЛА чільне місце відводиться організації флоту-вального тромбу. Яка його характеристика?

А. Такий, що має єдину точку фіксації в проксимальному сегменті.

Б. Такий, що має єдину точку фіксації в дистальному сегменті.

В. Такий, що має декілька точок фіксації по всій довжині судин.

Г. Такий, що здійснює оклюзію судини.

Д. Жоден з перелічених не названий.

5 Який з перелічених нижче факторів є найбільш частим в етіології тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок?

А. Гіподинамія і тривалий ліжковий режим.

Б. Переломи кісток або травми ніг.

В. Хірургічні операції, першочергово на органах черевної порожнини і нижніх кінцівок.

Г. Злоякісні новоутворення.

Д. Хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок.

 

6 Чим пояснити множинну оклюзію декількох гомілок легеневої артерії, часто двосторонню при тромбозі глибоких вен нижніх кінцівок:

А. Повторними тромбоутвореннями і перенесенням їх в мале коло кровообігу.

Б. Запізнілим лікуванням патогенетичними засобами.

В. Частковим руйнуванням тромбу у міру свого прямування в мале коло кровообігу.

Г. Генералізовані спазмом артеріол малого кола.